Свято-Катерининський собор — одна з найвідоміших архітектурних пам'яток Херсону. Це ще й одна з найдавніших будівель у нашому місті, що збереглася до наших днів. Втім після ворожого обстрілу святині наразі не відомо, в якому стані перебуває церква.
Нагадаємо, ворог близько 7-ї ранку 3 серпня завдав прицільного удару по святині, внаслідок чого храм загорівся. Коли ж на місце прибули співробітники ДСНС, ворог завдав повторного удару, поранивши чотирьох рятувальників та пошкодивши їх техніку.
Що найцинічніше у цій ситуації — окупанти вважають Свято-Катерининський собор власною найбільшою святинею у нашому місті. Адже його звела «сама» Єкатєріна на честь «самого» Пєтра (того, що на болотах Санкт-Пєтєрбурґ звів). До того ж на території собору розташовано некрополь, більшість поховань на ньому — це окупанти, яких за заслуги перед Московією ховали поблизу церкви як найшанованіших громадян нашого міста.
Як обстріл православного храму, який досі перебуває в підпорядкуванні московитської секти УПЦ (МП), можна поєднати з тотальним «православ'ям головного мозку» загарбників, говорити важко. Одразу згадуються кадри, як московитські попи освячують ракети, які потім летять по цивільній інфраструктурі України. Цілком імовірно, що снаряди, які поцілили по собору, також були освячені таким попом.
До слова, Свято-Катерининський собор — це вже не перша херсонська церква і пам'ятка архітектури, яка потрапила під обстріл ворога. Так, найдавніший храм міста Греко-Софійську церкву ворог атакував вже щонайменше двічі. Також знищив ворог й церкву Християн віри євангельської «Велике доручення».
Як бачимо, захист вірян та християнської віри — це лише пусті слова для ворога...
Історія Свято-Катерининського собору
Зведення храму
Південний вхід до Свято-Катерининського соборуФото: wikipedia.org
Попри запевняння окупантів, що Свято-Катерининський собор був чи не першою церквою у Херсоні, він постав на руїнах дерев'яної Михайлівської церкви, яка стояла на цьому місці раніше. Першим він також не був — 1778 року в місті постала Греко-Софійська церква. Її названо так на честь її будівничих, які прибули з грецького острова Хірос — братів Дмитрія, Афанасія та Степана Горнапуло. Зрозуміло, що імена ці не справжні, а росіянізовані.
Свято-Катерининський собор зводили у Херсоні протягом п'яти років — з 1781 по 1786 роки. Наглядом за будівництвом займався «вєлікій князь Потьомкін», через що, імовірно, так довго й тривало будівництво. Фінансування постійно «бракувало», через що Ґріґорій Потьомкін постійно вимагав у Москви ще більше коштів, а сам проєкт кілька разів змінювали.
Про афериста Потьомкіна на нашому сайті є низка публікацій:
Ґріґорій Потьомкін, який де факто був керівником Херсона у ті часи, собор вирішив присвятити своїй коханці імператриці Єкатєріні II, але не міг зробити цього відкрито. Тому храм назвали Свято-Катерининським — на честь Святої Катерини Олександрійської.
Сама ж німкеня Софі Авґусте Фредеріке фон Ангальт-Цербст-Дорнбурґ (справжнє ім'я Єкатєріни II) вирішила присвятити собор Пєтру I й назвати його Спаським, адже московитського царька й засновника Санкт-Пєтєрбурґа вона вважала «спасителем роду людського». Саме ці слова викарбували над входом до собору. Відповідні вказівки Єкатєріна дала під час візиту до нашого міста.
За московитською мітологізацією історії храм у Херсоні мав містити у собі безліч посилань на Візантію та хрещення Володимира Великого у Корсуні-Херсонесі. Не шукайте тут жодних логічних зв'язок — їх не існує. Просто окупанти у будь-який спосіб намагалися як самі привласнити собі історію Русі, так і нав'язати місцевому населенню свої хворобливі псевдоісторичні фантазії.
Але відповідно до їх марень Свято-Катерининський собор звели за канонами руської архітектури з поєднанням із візантійськими рисами: баню зробили хрестоподібною, натомість сама будівля більш об'ємна та приземлена. У давній Русі храми робили вищими. Також фахівці відзначають значний вплив на архітекторів будівлі класицизму.
Зазначимо, що церква має три входи: з півночі, півдня та заходу. Останній є головним. Тут також виставлено чотири колони та дві статуї — апостола Петра з ключами від раю та апостола Павла з мечем. Сама будівля викладена з інгулецького вапняку й має характерний блідо-жовтий колір.
Головний (західний) вхід до Свято-Катерининського соборуФото: wikipedia.org
Вважають, що собор мав стати центром Херсонської фортеці — воєнізованого укріплення московитів у захопленому ними місті. Втім в результаті він опинився ледь не на маргінесі фортеці й навіть у наші дні розташований доволі віддалено від центру міста.
Архітектором проєкту собору вважають Івана Старова, хоча керували будівництвом Іван Сітніков та Іван Ганнібал, «московитський» генерал африканського походження, віддалений родич «руССкого» письменника Алєксандра Пушкіна (брат Івана був прямим дідом віршомаза).
За легендою московитів сам Ганнібал заклав перший камінь храму, на якому було витесано напис:
«Єкатєріна Друга, імператриця та самодержиця всеросійська, неповторна, але рівна нащадкам у великих справах її в цій країні місто, флоту та комерції, на цьому місці благоволила бути Божому, в ім'я святої великомучениці Катерини, соборному храму, який закладено місяця серпня у 30 день 1781 року».
Зазначимо, що викарбувати такий напис на одному камені було б украй складно, тож піддаємо сумніву цей міт.
Освятив уже зведений собор 17 травня 1786 року архієпископ Слов'янський та Херсонський Нікіфорос.
Некрополь на території собору
Однією з основних особливостей Свято-Катерининського собору став пантеон військових поховань окупантів — тут знайшли свій спочинок воєнні злочинці, які загинули в часи московитсько-турецької війни 1787-1791 років. Переважно це загиблі чини окупаційної армії, яких ліквідували під час штурму фортеці в Очакові 6 грудня 1788 року.
Зазначимо, що цей день увійшов у історію Очакова як чорний день, адже окупанти дуже жорстоко розправилися не лише з турецькими військовими, але виплеснули свою ненависть й на місцеве населення. Це була одна з найкривавіших трагедій у ті часи на теренах України.
Того ж дня Ґріґорій Потьомкін дав наказ доправити тіла головних загиблих бойовиків до Херсона й поховати на новоствореному некрополі поблизу собору. Більшість їх могил до сьогодні не збереглися, але традиція ховати тут окупантів та «осіб у фаворі» зберігався ще певний час. Наразі відомо про те, що тут знайшли свій спочинок такі особи:
- інженер-полковник Ніколай Корсаков, один з «будівників» Херсона;
- генерал-майор Стєпан Максімовіч;
- генерал-майор Іван Сінєльніков;
- князь Сєрґєй Волконскій;
- полковник війська Донського Петро Мартинович;
- бригадир Іван Ґоріч-Большой;
- полковник Карл Мєллєр-Закомєльскій (Йоганн Ґеорґ Мюллєр);
- (імовірно) син Карла/Івана Мєллєр-Закомєльського без імені;
- (імовірно) принц Вюртемберґ-Штуттґардський Карл Фрідріх Генріх, син герцога Вюртемберґського Фрідріха Ойґена;
- генерал-майор Кіпріан Богачевич;
- Васілій Конік;
- Іван Конік;
- князь Молдавський Еммануіл Россете (Жиані Русет).
Не варто також забувати й про те, що у самому Свято-Катерининському соборі поховали й Ґріґорія Потьомкіна. Втім доля його праху наразі доволі примарна — за наказом сина Єкатєріни ІІ Павла рештки «вєлікого князя» або перепоховали, або ж взагалі викинули на поїдання собакам. Хоча перед втечею з Херсона наприкінці жовтня 2022 року окупанти заявили, що «врятували» прах Потьомкіна, викравши чиїсь кістки з його склепу.
Новітня історія собору
Свято-Катерининський собор до повномасштабного вторгненняФото: find-way.com.ua
У XX столітті за радянської окупаційної влади собор переживав не найкращі часи. Спочатку червоні мародери викрали з нього усі коштовні метали — оздоблення, хрести, рами ікон тощо. Згодом у 1930 році собор повністю закрили, відібравши частину ікон, які передали до Херсонського краєзнавчого музею.
Іконостас та внутрішнє оздоблення церкви мародери просто знищили — те, що не можна було вкрасти. Сама церква перетворилася на антирелігійний музей, одним з експонатів якого навіть був буцімто череп Потьомкіна.
Як не дивно, лише за часів окупації Херсона німцями у часи Другої світової війни його знову відкрили як храм, навіть освятили, й провадили в ньому служби. До церкви повернули ті ікони, які віряни встигли врятувати від червоних мародерів й під страхом смерти зберігали у себе вдома. Навіть після повернення московитів, храм продовжував функціонувати до 1962 року.
Того року будівлю церкви перетворили на склад для зберігання дрів, а пізніше — під склад книжок.
У 1970-х роках в будівлі Свято-Катерининського собору працював Дім пропаганди товариства охорони пам'ятників.
На межі 1980-1990 років будівлю собору полишили в спокої. На той час храм перебував у занедбаному стані й потребував ремонту. Щойно Україна здобула незалежність, храм опинився в руках Української православної церкви московського патріархату. Святиня й донині належить цій секті, яка виправдовує неспровоковану агресію ворога проти України.
До слова, на офіційному сайті секти УПЦ (МП) інформація про обстріл Свято-Катерининського собору московитами присутня, втім жодного слова засудження у сухому матеріалі немає. Натомість вчергове автори новини повторили псевдоісторичну мантру про велике символічне значення цього собору для історії православної церкви — буцімто там зібрані артефакти, які «розкривають сенс заснування і назви Херсона».
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
