«Кавун. City» продовжує серію публікацій з розвінчанням культу особи Ґріґорія Потьомкіна. Ми дослідили усе життя фаворита та таємного чоловіка московитської імператриці Єкатєріни II, розкрили низку його таємниць та фальсифікацій і продовжуємо викривати масштабний міф про так званого «засновника» Херсона та «великого князя».
Сьогодні зосередимося на історії про фейкову армію... амазонок, створену цим містифікатором спеціально під візит імператриці до щойно захопленого Кримського півострова. Цю історію чомусь доволі часто опускають, згадуючи про Ґріґорія Потьомкіна.
«Армія амазонок»
Карло Боссолі. «Євпаторія»Фото: Терористичне джерело
Нещодавно окупований на той час московитами Кримський півострів був головною метою подорожі Єкатєріни II до України. Й саме через нього в мандри з імператрицею рушив й австрійський цісар Йозеф II — він мав на меті будь-якими способами добитися від Єкатєріни відновлення московитсько-турецької війни, в результаті якої хотів захапати собі землі, які на той час належали Османській імперії.
Скажемо коротко, що незабаром частина його плану втілилась у життя — за місяць після відвідин Криму московити розв’язали нову війну з османами. До неї одразу ж долучився і Йозеф II, який оголосив австрійсько-турецьку війну. От тільки переможцем з неї він вже не вийшов — у військових походах австрійський імператор підхопив лихоманку та захворів на туберкульоз.
На військові невдачі наклалися й повстання у захоплених Австрією на той час Бельгії та Нідерландах, а також Угорщині. Ці процеси призвели, зокрема, до утворення Бельгійських сполучених штатів до яких увійшли й території сучасних Нідерландів. Сам цісар відчайдушно намагався реанімувати міць імперії, скасовував власні дискримінаційні та репресивні укази, але 20 лютого 1790 року помер, так і не врятувавши становище.
Франц Ніколаус Штрайхер, «Портрет імператора Йозефа ІІ». Приблизно 1780 рікФото: wikipedia.org
Але наразі всі ці події були ще попереду — імператор з імператрицею щойно тільки їхали до Криму оглядати окуповані московитами території.
По факту, за підписаним нещодавно Кючук-Кайнарджийським мирним договором, Кримський півострів отримав незалежність від Османської імперії, але не входив до складу Московії. От тільки Єкатєріна, звісно ж, протрактувала цю умову по-своєму і Крим розглядала виключно як вже окуповану своїм військом територію. На будь-які договори їй було байдуже.
Тож, по факту, з 10 липня 1774 року півострів вже був окупований, просто ще не почалися масовані репресії проти місцевого «неруССкого» населення.
Звісно ж під час мандрівки імператриці до Криму (про початок поїздки читайте у попередньому матеріалі) Ґріґорій Потьомкін доклав свою руку до створення ілюзії величі не лише на Херсонщині, але й у Криму. Зокрема, вимостивши від Кизикермена (окупаційна назва — Берислав) новесеньку дорогу просто до Ермені Базару — спеціально під візит Єкатєріни. Цей шлях він мав на меті назвати її іменем. От тільки він дивним чином зник з мап регіону після від'їзду імператриці...
До Криму Єкатєріна II з почтом в’їхала 19 травня 1787 року, прибувши саме до Ермені Базару. 23 травня вона була вже у Бахчисараї, де для неї чоловік-невдаха вигадав особливу розвагу — імператрицю мала зустріти рота… амазонок, створена спеціально під цей візит.
Ілюстрація з «Військової енциклопедії» Івана Ситіна, не пізніше 1911 рокуФото: wikipedia.org
Ідея створення такої роти виникла в Потьомкіна під час однієї з розмов з імператрицею під час її піврічних мандрів Україною. Фаворит розповідав імператриці історії про хоробрість амазонок, які колись проживали на територіях північного Причорномор’я. Єкатєріна не повірила Потьомкіну й той вирішив довести їй свої слова на практиці — віддавши наказ до Криму підготувати під їх приїзд суто жіночу роту.
Розпорядження Потьомкіна надійшло до прем’єрмайора Балаклавського грецького полку Чапоні. Він передав його капітану Сарантісу, який вирішив це питання доволі просто — поставив на чолі роти власну 32-річну дружину Олену. Саму роту укомплектували з доньок та дружин балаклавських греків (чомусь Потьомкін вважав, що амазонки були саме грекинями, тож і роту було наказано створити з грекинь).
Загалом, концепція амазонської роти, разом із депортацією етнічних греків із Кримського півострова, окремими перейменуваннями населених пунктів та створенням нових міст у Приазов'ї вкладалося в рамки «грецького проєкту», про який ми ще поговоримо в одній з наступних публікацій. Можливо, саме тому й амазонки в уявленні Ґріґорія Алєксандровіча мали бути грекинями.
Все робилося нашвидкуруч й до кінця не було зрозуміло навіть — навіщо? Амазонок вдягнули в оксамитові спідниці малинового кольору з бахромою, куртки зеленого кольору, голови їм покрили білими тюрбанами з позолотою та перами страуса. Озброїли роту рушницями, до яких видали лишень по три набої.
«Зустріти імператрицю необхідно було поблизу Балаклави біля села Кадиківка. Рота під моїм керівництвом вишикувалася наприкінці алеї, по якій виставили апельсинові, лимонні та лаврові дерева. Перший верхом приїхав Римський Імператор Йозеф… Побачивши амазонок, він під’їхав до мене й поцілував мене у губи», — згадувала пізніше так звана ротна капітанша Олена Сарантіс.
Ілюстрація з «Військової енциклопедії» Івана Ситіна, не пізніше 1911 рокуФото: wikipedia.org
Виглядало на те, що Йозеф II прибув нібито на розвідку, аби пересвідчитися, що озброєні жінки не становлять небезпеки самій імператриці. Втім, навіть така розвідка не справила на Єкатєріну враження — приїхавши на місце у кареті та навіть не вийшла до жінок.
«Не виходячи з карети, государиня покликала мене до себе, подала руку, поцілувала в губи й, поплескавши по плечу, сказала: «Вітаю вас, амазонський капітан! Ваша рота вправна, я нею дуже задоволена», — згадувала Сарантіс.
На цьому, в принципі, й завершилася безславна історія фейкової армії амазонок. Більше вона ніде не «засвітилася» й була розпущена практично одразу після від’їзду Єкатєріни з Криму. Самі ж «амазонки» були покинуті напризволяще — їм хіба одноразово виплатили 10 тисяч рублів на всіх і забули назавжди.
1848 року Олена Сарантіс вже у віці 90 років мусила звертатися до високопоставлених чиновників бодай по якусь матеріальну допомогу, адже, будучи вже вдовицею, доживала вона віку в злиднях.
Як було сказано вище, головною метою вояжу імператриці до України та щойно окупованого Криму було оглянути загарбані території та підготуватися до нової війни з Османською імперією. І якщо для австрійського цісаря ця війна стала фатальною, то от Єкатєріна дожила до 1796 року й встигла ще відсвяткувати перемогу в цьому протистоянні. На жаль, його результатом стала остаточна відмова турків від зазіхань на Кримський півострів та українське Причорномор’я.
А от для Ґріґорія Потьомкіна війна 1787-1791 років, як і для імператора Йозефа II, стала фатальною… Втім про це поговоримо вже у наступній публікації.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
