Окупанти та місцеві зрадники постійно заявляють, що Херсонська область — це «ісконно руССкая земля». Херсон буцімто заснував «великий князь» Ґріґорій Потьомкін за наказом імператриці Єкатєріни II, до приходу московитів тут був «дикий степ» тощо. І саме цими псевдоісторичними байками загарбники виправдовують війну проти України та окупацію нашої області.
Втім ці (та й інші) псевдоісторичні заяви московитів не витримують жодної критики при щонайменшому зануренні в справжній історичний контекст. Так, до приходу на землі Херсонщини Потьомкіна тут вже не просто жили люди, а існували поселення, яким було по кілька століть щонайменше.
Але міфи про заснування Херсона, напевно, треба розвінчувати, починаючи з конкретних осіб — так званих засновників, корифеїв нашого міста та розбудовників області. Принаймні, так їх іменують московити. І сьогодні ми пропонуємо вашій увазі першу публікацію з низки статтей, присвячених розвінчанню міфу про «великого князя» та будівника Херсона Ґріґорія Потьомкіна.
Ґріґорій Потьомкін та Єкатєріна ІІФото: nastroy.net
Походження роду
Про Ґріґорія Потьомкіна московити дуже часто згадують як про «справжнього руССкого», непохитного та успішного фаворита імператриці, який розбудовував Південь України (щоправда, вони називають наші території «юґом раіССі»). Саме ці міфи ми в низці публікацій і будемо розвінчувати. Почнемо з «руССкості» Потьомкіна...
Рід його справді відносно давній, але… не має московитського коріння. Засновником династії Потьомкіних у Московії є польський шляхтич Ян-Ганс Потемпський...
У XVI столітті Ян-Ганс якимось чином потрапив до Москви (можливо, у дипломатичній місії) й вирішив залишитися. Він висвятився на православного московського патріархату й отримав ім’я Тарасія Потьомкіна — не могли московити вимовити його справжні ім'я та прізвище.
Герб роду Потемпських-ПотьомкінихФото: Терористичне джерело
Після переходу на службу до московського царя Васілія III Тарасій зі своїм родом отримав у володіння землі на Смоленщині — її на той момент Московське царство щойно відвоювало у Великого князівства Литовського. Надалі Смоленщина стала чи не головною вотчиною Потьомкіних аж до сьомого коліна Тарасія — Ґріґорія Алєксандровіча Потьомкіна.
Прикметно, що втратити прихильність царів Потьомкіни могли доволі швидко — 1654 року один з них в складі бунтівного смоленського війська протистояв новому московському царю Алєксєю Міхайловічу. Зазначається, що це був родоначальник, втім Тарасій навряд чи дожив би до цих днів. Найімовірніше бунтівником виступив хтось із прадідів Ґріґорія Потьомкіна. Того взяли у полон й повернули назад на Смоленщину, де рід Потьомкіних продовжив своє безбідне існування.
Загалом рід Потьомкіних був дивним чином у фаворі в московитських очільників — окрім того, що не стратили бунтівника, багато хто з них спромігся доволі непогано просунутися по службі чи здійснити досить вдалі шлюби. До того ж і статки родини постійно тільки зростали.
До слова, один із пращурів Ґріґорія — Фьодор Ртіщєв — навіть був фаворитом московського царя Алєксєя Міхайловіча. Та й у Єкатєріни II не лише Ґріґорій з цієї родини був у фаворі — вона спромоглася зраджувати Ґріґорію Алєксандровічу з його ж племінником Ніколаєм Висоцкім...
Ну такі в них на Московії були звичаї — «великими руССкіми» проголошували поляків, німців, монголів, і любилися всі з усіма...
Народження та юність Ґріґорія Потьомкіна
Юний Ґріґорій ПотьомкінФото: Терористичне джерело
Народився майбутній «великий князь» та коханець імператриці 13 вересня 1739 року у селі Чижово Смоленської області (на той момент — губернії). Батьком Ґріґорія був майор та асесор контори конфіскацій Алєксандр Потьомкін, матір’ю — вдруге заміжня Дарья Кондирьова-Скуратова-Потьомкіна.
Село Чижово — це класичний приклад того явища, яке увійшло в історію під назвою «потьомкінські села». Воно ніколи не було великим й виживало лишень коштом помістя роду Потьомкіних. У найкращі роки тут жило не більше 250 осіб, а згідно з даними перепису населення від 2007 року кількість селян становила лише 7 осіб.
Батька Ґріґорій втратив доволі рано — у віці семи років. Далі його вихованням займалася матір, яка разом з сином проживала у Москві. Напевно, саме факт виховання Потьомкіна матір’ю зіграло з ним злий жарт.
Сучасники Ґріґорія Потьомкіна доволі часто описували «великого князя» як дорослу дитину, подекуди навіть дуже розбалувану. Він був невпевненим у собі, завжди шукав заступництва у старших жінок, не міг вирішити без їх санкції жодного важливого питання. Ці проблеми пройшли з Ґріґорієм Алєксандровічем через усе його життя й, можливо, навіть призвели до його ранньої смерті. Та про це згодом.
У Москві Ґріґорій пішов на навчання спочатку до приватного пансіону Йоганна Філіппа Літке в Німецькій слободі (частина міста, в якій переважно жили німці). Згодом Потьомкін вступив до гімназії при московському університеті, звідки перевівся до самого ВНЗ (1755 рік).
Німецька слобода на картині Алєксандра Бєнуа 1911 рокуФото: wikipedia.org
Одночасно з навчанням в університеті Ґріґорій Потьомкін заочно поступив на військову службу. Напевно, в цьому й криється його «тяжіння» до навчання, якого насправді й не було, — Потьомкін намагався відтермінувати прибуття до розташування Кінної гвардії, до якої його приписали. Не хотів юний хлопчик відлучатися від маминої спідниці.
Відзначимо, що за університетські часи Ґріґорій доволі швидко зростав у військових званнях — розпочавши 1755 року рейтаром (по суті, — рядовим) 1759 року Потьомкін отримав уже звання каптенармуса (щось наближене до радянського прапорщика).
Втім варто звернути увагу ще й на те, що в університеті Ґріґорій Потьомкін не затримався. Попри те, що «офіційні біографи» відзначають його успішність у навчанні (так в липні 1757 року його представили імператриці Єлізавєті Пєтровні серед 12 найкращих студентів), Ґріґорій доволі швидко з університету був виключений. 1760 року його «попросили на вихід» із закладу з формулюванням «за лінощі та невідвідування класів». Тож представлення юнака Ґріґорія імператриці, швидше за все, відбулося тільки завдяки якимось кулуарним домовленостям, але аж ніяк не завдячуючи його успіхам в навчанні.
Відрахування з університету прискорило відбуття Потьомкіна до лав армії. Хоча й тут високе становище його родини допомогло Ґріґорію відтермінувати цю подію. Він навіть заочно отримав нове звання — вахмістра Кінної гвардії. Це унтерофіцерське звання, на Потьомкіна покладались обов’язки помічника командира ескадрону.
Ґріґорій Потьомкін на чолі війська, картина XVIII століттяФото: Терористичне джерело
Можна припустити, що відтермінування прибуття Ґріґорія Потьомкіна до війська було викликане перемовинами між його родиною та високопоставленими військовими для пошуку «теплого місця» для юного та ніжного Ґріґоши. І таке знайшлося — його погодився пригріти під своїм крилом дядько дружини імператора Пєтра III Єкатєріни II принц Ґеорґ Людвіґ Ґольштейн-Ґотторп. Доволі швидко Потьомкіна перевели саме до нього в ординарці.
І тут почалася неймовірна історія життя та становлення «великого князя» Ґріґорія Потьомкіна. Але про це — в наступній частині нашого історичного розслідування.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
