Цей 2020-й рік іще не завершився, але ми дуже сподіваємось, що більше він нікого з дорогих людей не забере з собою. Втім, як і кожного року, йшли з життя доволі відомі люди. Згадуємо їх і віддаємо шану їхній пам'яті.
Людмила Коберник
Перша і наразі єдина жінка-очільниця Херсона пішла з життя у лютому 2020 року. Очолювала місто пані Людмила всього три роки (1994 — 1997) і завершилась її каденція гучним скандалом. Попри це, є в Херсоні здобутки, які нагадують саме про часи її мерства. Більше про Людмилу Коберник — у нашому матеріалі.
Ігор Тихонов
Почесного громадянина Херсона, визволитель міста, Ігор Тихонов пішов з життя у березні 2020 року. Свого часу звання Почесного йому дали за мужність, виявлену під час звільнення Херсона та Криму під час Другої світової війни, плідну освітню та просвітницьку діяльність, літературну творчість, яка висвітлює події Другої світової війни на Херсонщині та в Криму. На вік пана Ігоря випала не лише війна, під час якої він брав участь у героїчному форсуванні Дніпра, а ще й Голодомор.
Голос вулиці Суворова
Анатолій Малишевський, якого чимало знають як «дідуся, який співав на Суворова», пішов з життя у липні 2020 року. Трагічна доля пана Анатолія варта напевне цілого роману: від стресу втратив зір, у 90-х втратив роботу, пізніше — кохану дружину. До останніх днів співав на вулиці Суворова, збираючи кошти.
Микола Рудя
Наслідків коронавірусу не пережив Микола Рудя — колишній директор Херсонського обласного інтернату для дітей – сиріт імені Тараса Шевченка. Вихованню дітей в інтернаті він віддав десятки років, а інтернатом керував 19 з них. Взагалі, це була четверта смерть від коронавірусу на Херсонщині цього року.
Микола Гаргола
Іще один Почесний громадянин Херсона пішов з життя у серпні цього року. З 1977 до 2003 року пан Микола працював помічником Генерального директора комбайнового заводу. А справжні подвиги херсонця прийшлись на Другу світову війну. У 1943 році у Владимирі навчався мінометній справі, після чого його відправили на Карельський фронт. Беручи участь у форсуванні гірської річки, Микола Іванович отримав свою першу нагороду — медаль «За бойові заслуги». Потім до неї додалися два ордена Червоної Зірки, орден «За мужність». Після капітуляції Фінляндії звільняв Прибалтику, дійшов до Варшави.
Дмитро Перетяпко
Один із небагатьох визволителів Херсона, які дожили до 2020 року, Дмитро Перетяпко — Почесний громадянин Херсона — пішов з життя у грудні 2020-го. Йому було 96 років. Дмитро Перетяпко звільняв місто Херсон у складі 49-ї Гвардійської стрілецької дивізії (149-й стрілецький полк) під час ІІ Світової війни. Брав участь у визволенні України, Румунії, Болгарії, Югославії. Перемогу зустрів в Угорщині. Після закінчення війни служив мотористом в авіації. Звільнений з лав армії в 1950 році. До 1976 року служив в органах внутрішніх справ дільничним інспектором. Після відходу на заслужений відпочинок і до 1983 року працював у воєнізованій охороні Дніпровського РВВС. Звання «Почесний громадянин міста Херсона» присвоєно рішенням міської ради у 2010 році як визволителю Херсона від нацистських загарбників у ІІ Світовій війні.
Володимир Казначеєв
Іще одному Почесному громадянину Херсона Володимиру Казначеєву було 92 роки. Він пішов з життя у грудні 2020-го. У роки ІІ Світової війни у віці 13 років Володимир Казначеєв став партизаном. За мужність і героїзм, виявлені у період «залізничної» війни проти нацистських загарбників, 14-річний Володимир Казначеєв був представлений до вищої нагороди країни – звання Героя Радянського Союзу, але не отримав через юний вік.
У 1951 році закінчив з відзнакою Херсонське морехідне училище, працював у Херсонському морському агентстві «Інфлот», яке потім очолив у 1957 році. Почесний працівник морського флоту СРСР, заслужений працівник транспорту України, Почесний курсант Херсонського морехідного училища.
За бойові заслуги у роки Другої світової війни нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», орденами України «За заслуги» ІІІ ступеня, «За мужність» та медалями «Партизанові Вітчизняної війни» І ступеня, «За Победу над Германией» та багатьма ювілейними медалями.
Святослав Марцинковський
На 75-му році обірвалось життя відомого херсонського викладача, диригента Святослава Марцинковського. Він не пережив наслідків коронавірусу.
Професор Святослав Леонтійович Марцинковський, фундатор і беззмінний художній керівник симфонічного оркестру Херсонського державного університету. Святослав Леонтійович стояв у витоків кафедри музичного мистецтва і до останнього був головним генератором нових творчих ідей і проектів. Більше двадцяти років тому Маестро переїхав до Херсона на запрошення керівництва вишу, і з того часу його серце і душа оселилися тут, у стінах ХДУ. Серед його учнів – відомі диригенти і артисти філармоній, лауреати і дипломанти різноманітних міжнародних та всеукраїнських конкурсів. Та окрім секретів професійної майстерності та любові до високого мистецтва, кожного свого студента Маестро наділяв ще й талантом любові до рідної землі, до Украни. У своїй творчій діяльності він однозначно був людиною світу, але при цьому безмежно любив і знав українську культуру. Рівнянин, Святослав Марцинковський, завжди спілкувався виключно українською. Для Херсона протягом тривалого часу це було доволі незвично. Та як людина західної культури, він залишався надзвичайно толерантним до інших мов, думок, традицій.
Павло Гавриш
Однєію з найбільш болючих втрат для херсонців у 2020 році стала смерть Павла Гавриша — відомого херсонського політика і громадського діяча. Він раптово пішов з життя 9 грудня 2020 року від наслідків коронавірусу.
Якщо раптом ми забули когось згадати, напишіть нам — обов'язково додамо. Може хтось у нашій пам'яті і досі живий...
Давай дружити!
Підпишись на наш Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди) та на наш Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо
