В Херсоні достатньо визначних місць, котрі варто відвідати не лише мешканцям, а й тим, хто просто в місті поїздом. Зазвичай більшість таких місць знаходяться на туристичному шляху центральною вулицею міста — проспектом Ушакова. Але варто лишень відійти від цього маршруту і можна вважати, що опинився зовсім у іншому місті.
Забути і не згадувати
Оминувши доволі гарні будівлі старого міста і пройшовши трохи далі до набержної Дніпра, можна опинитись в районі Річпорту, який нині переживає не найкращі часи.
В період радянської влади мікрорайон вважався елітним, а проживати там було престижно. До речі, престижно тут жити і нині. Нові будинки, гарний вигляд з вікон, особливо на заході сонця, близькість до центру, магазини з дорогим одягом. Що ще було потрібно у ті часи.
Але з розпадом Радянського Союзу, як і більшість міст України, котрі не завжди залучали до себе туристів, Херсон почав занепадати. Особливо це можна побачити на прикладі херсонського річморвокзалу, котрий раніше сполучав морськими перевозами не лише область, а й всю Україну.
І хоча кілька років тому Голандська компанія «Нібулон» намагалася відновити туристичні прогулянки Дніпром та Південим Бугом, можна побачити, що ця спроба була не досить вдалою.
Окремо варто відзначити готель «Мерідіан», що знаходиться у тому ж місці. Ще вісім років тому, хоч із натяжкою, його відзначали як досить дешеве, але доволі комфортабельне місце. І хоч відгуки про те, що сам готель потребує хоча б косметичного ремонту, всі сходились в думках, що відмінний персонал компенсує усі незручності.
Нині сам річморвокзал і готель знаходяться у такому стані, що на секунду можна завагатися, а чи не знаходишся ти у якомусь місті-привиді радянської епохи. Але озирнувшись по боках, помічаєш, що все ще знаходишся серед живого міста. І від цього стає досить боляче.
Парки потребують догляду
Херсон – це місто зелені, і з цим досить важко сперечатися. Усього в місті налічується приблизно тринадцять парків та скверів, що роблять наше місто таким, яким воно є. Але прогулюючись в парках, стає боляче від того, що більшість паркових інфраструктур є покинутими та зруйнованими.
Херсонське Лебедине озеро в парку Херсонська фортеця було приурочене 200-річчю Херсону. Його будівництво було завершене в 1978 році і сюди стікалися усі тогочасні мешканці міста.
На жаль, в 2002 році озеро було виведене з експлуатації, (строк проекту був всього 30 років), і с того часу так більше не запрацювало.
Шевченківський парк славиться своєю історію, адже був відкритий наприкінці вісімнадцятого століття. Саме в ньому знаходиться відомий Херсонський дуб, який має статус пам’ятки природи.
Але занедбаність самого парку кидається в очі навіть тим, хто в Херсоні лише проїздом. Особливо це помітно при вході до парку. Уже в котре головний вхід до нього руйнується під плином часу.
Треба також згадати і про літній кінотеатр, що виконаний у вигляді замку. Варто подякувати лише за те, що вхід зараз замурований і потрапити до середини неможливо, адже травмуватися там може не лише дитина, а й дорослий.
Руїна, чи пам’ятка величі?
В’їжджаючи до Херсону через Бериславське шосе, неважко помітити колишню гордість не лише Херсону чи області, а й усієї України. Йдеться про відомий усім херсонцям ХБК.
Будівництво Херсонського бавовняного комбінату розпочалось у 1952 році, через два роки після цього розпочала свою роботу перша черга, а в 1961 повністю введена в експлуатацію. Друга черга розпочала свою роботу в 1964 році.
На початку 1985 року комбінат включав в собі три прядильно-ткацькі, оздоблювальну та прядильну фабрику. Всього комбінат виробляв близько 30 видів тканей. В 1995 році Херсонський бавовняний комбінат займав восьме місце по потужності серед бавовняних комбінатів Європи.
І саме тоді розпочалися проблеми. В 1995 році затверджена міністерством господарства України програма «Таврійська бавовна» закінчилася невдачею, а вже через шість років комбінат видавав лише 15% своєї потужності. В 2011 році виробництво було припинено повністю.
Тож що зараз уявляє з себе Херсонський бавовняний комбінат? Історію величі провінційного міста, чи черговий пережиток минулого, котрий давно треба було зрівняти з землею. Це досить тяжке питання відповіти на яке не зможе напевне ніхто. Але б дуже хотілось, щоб при в’їзді до нашого міста можна було побачити щось красиве та величне, ніж чергові руїни.
Матеріал підготував студент Херсонського Державного університету Артем Завізьон.
Читайте нас більше:
🍉Наш Телеграм-канал — оперативно про все: натисніть тут
🍉Наш Інстаграм — тільки на позитиві: настисніть тут
🍉Наш Ютуб-канал — тільки важливе і цікаве у відеоформаті: натисніть тут
🍉Стати нашим меценатом — ми ж маємо лишатись незалежними: натисніть тут
