Хокеїстів вивозили з окупованого Херсона різними маршрутами, форму перевозили потайки, а перший після вторгнення сезон команда починала майже без грошей. Керівник хокейного клубу «Дніпро» Євген Грищенко розповів Кавун.City, як клуб пережив окупацію, чому опинився спочатку в Калуші, а потім в Одесі, як частина команди стала одеським «Штормом» і чи зможе великий хокей повернутися до Херсона. Починається новий хокейний сезон, тож розповідаємо цю історію ще й напередодні важливого старту херсонського клубу.
Увечері 23 лютого 2022 року херсонський «Дніпро» мав готуватися до домашнього матчу з «Кременчуком» на арені «Фаворит». Перед цим команда провела дві гри із київським «Соколом» і повернулася до Херсона. Гру з «Кременчуком», найімовірніше, все одно довелося б переносити через спалах коронавірусу в команді суперника. Але вранці 24 лютого всі попередні плани втратили сенс. Команда залишалася у Херсоні.
Євген ГрищенкоФото: Євген Грищенко
Хокейний «батальйон»: як хотіли обороняти місто
За словами Євгена, воротар і капітан команди Едуард Захарченко в перші дні вторгнення намагався знайти зброю та зібрати хокеїстів до оборони міста. Керівництво клубу переконувало спортсменів не ризикувати життям без підготовки.
«Серед них було вісім гравців національної збірної. Ми говорили: хлопці, це не 2014 рік, ви не підете просто когось проганяти. Від того, що ви загинете під мостом, країна точно не виграє».
Едуард Захарченко в лютому 2024 рокуФото: Федерація хокею України
Усе, що на той момент залишалося у клубній касі, зокрема спонсорські гроші, розподілили порівну між гравцями. Їх просили не виходити без потреби та чекати, поки з’явиться можливість виїхати.
А невдовзі керівництву команди надіслали відео: людей із хокейними баулами та ключками вивозили з Херсона російські військові. На записах упізнали легіонерів «Дніпра».
Розграбована роздягальня
Коли представник клубу зміг дістатися арени «Фаворит», у приміщеннях виявили сліди пограбування. За твердженням Євгена Грищенка, російські військові змусили охоронця відкрити клубні роздягальні та склад. Білоруські легіонери забрали власні речі, натомість частина російських гравців прихопила також клубне майно.
«Забирали все: тренерські куртки, пальта, форму, чужі шорти й штани. Навіть капсули для кавомашини поцупили. Частину відкрили й покинули — мабуть, не розуміли, що це таке».
Російські військові вивезли російських, білоруських і казахстанських легіонерів, а також одного українського тренера дитячої школи. Як саме організували цю операцію, керівництво «Дніпра» достеменно не знало. Євген наголошує: різні версії, що поширювалися пізніше, залишилися чутками.
Водночас сам факт виїзду, за його словами, підтвердили відео та подальші сюжети на російських ресурсах. Уже після евакуації окремі колишні гравці та їхні дружини почали розповідати російським медіа про нібито погане ставлення в Україні й «примус» говорити українською.
Клуб відмежувався від цієї історії. На той момент Федерація хокею України разом із клубами намагалася організувати легальний і безпечний виїзд іноземних гравців через Польщу. Але частина легіонерів «Дніпра» не стала чекати на цей маршрут.
Вивозили по двоє-троє — разом із формою
Після першого шоку керівництво «Дніпра» запропонувало гравцям спробувати зберегти команду. Відповідь, за словами Євгена Грищенка, була майже одностайною: тікати з України спортсмени не хотіли, але просили допомогти їм вибратися з окупації та зібратися в безпечному місці.
Хокеїстів і клубну форму вивозили таємно невеликими групами. Частина команди виїхала через Білозерку й Олександрівку з двома ночівлями у Кізомисі. Інша група встигла пройти маршрутом через Снігурівку незадовго до його закриття. Ще одна — через Василівку та дамбу Каховської ГЕС.
Останнім, за словами Євгена Грищенка, вибирався той самий Едуард Захарченко. Він не хотів залишати у Херсоні бабусю й дідуся, але шляхи виїзду потрохи закривались. В окупації немає безпечного варіанту виїзду, але на той момент росіяни перекривали і ті, які самі вважали безпечними.
«Його довго допитували через татуювання. Врятувало те, що достатньо було ввести прізвище в інтернеті й побачити: це відомий український хокеїст. Парадоксально, але любов росіян до хокею допомагала нам вивозити людей. На блокпостах бачили ключки, починали говорити про КХЛ, ЦСКА чи «Спартак» — і пропускали».
Про маршрути виїзду публічно не розповідає ані наша редакція, ані сам Євген: ми погоджуємось із тим, що це вкрай небезпечно, в першу чергу, для тих, хто лишається в окупації та перебуває у Війську.
Едуард Захарченко у ВійськуФото: Євген Грищенко
У цьому матеріалі ми робили огляд спорту в окупованій частині Херсонщини та в Херсоні за часів окупації.
«Будемо грати за місто»
Збирати команду вирішили в Калуші. Там була арена, побудована за тим самим типовим проєктом, що й херсонський «Фаворит». Місцеві партнери запропонували недороге проживання та харчування. Поки на арені не було льоду, хокеїсти тренувалися на футбольному стадіоні й поступово поверталися до спортивного режиму.
Івано-Франківська обласна влада погодилася підтримати команду й дала доручення підготувати арену до сезону. Федерація знайшла партнерів, які забезпечили мінімальний бюджет — радше для виживання, ніж для повноцінного професійного спорту.
Форму, одяг для тренувань і навіть сухпайки збирали за допомогою різних партнерів. Євген називає цей стан «режимом циганського табору». Попри це, у першому після вторгнення сезоні херсонці здобули бронзу й у півфіналі дали бій майбутньому чемпіону — київському «Соколу».
Цей сезон став доказом, що команда існує не лише як назва. Але постійно грати в Калуші клубу не дозволили.
Нереалістична умова: «народити хокей в Одесі»
Після завершення сезону перед «Дніпром» постала нова проблема. За словами Євгена Грищенка, Федерація хокею України дала зрозуміти: якщо команда залишиться у Калуші, підтримки від ФХУ та її партнерів більше не буде. Іншим клубам нібито було дорого й незручно їздити туди на матчі.
Херсонцям запропонували переїхати до Одеси та запустити хокей у місцевому Палаці спорту — завдання, яке Євген називає свідомо майже нездійсненним.
«Нам фактично сказали: народіть хокей в Одесі. Знайдіть рішення, якого там не могли знайти 30 років, запустіть Палац спорту — і тоді буде підтримка».
Побачене на місці представники «Дніпра» між собою назвали «сараєм спорту». Будівля та її інфраструктура, за словами Євгена, перебували у критичному стані. Клуб почав шукати інвесторів і спонсорів. За їхні кошти облаштували нові роздягальні, відновили підтрибунні приміщення, електрику, водопостачання та гарячу воду — усе те, чого глядачі зазвичай не бачать.
Підготовка льоду затягнулася. Команда знову тренувалася в Калуші, потім переїхала до Кременчука й майже всі стартові домашні матчі провела фактично на виїзді. В Одесі «Дніпро» зміг оселитися лише приблизно в середині жовтня.
Попри труднощі, херсонці не програли там жодного домашнього матчу. У півфінальній серії «Дніпро» поступився майбутньому чемпіону «Кременчуку» з рахунком 3:4.
За оцінкою Євгена Грищенка, реальною допомогою стало фінансування льоду та енергоносіїв Палацу спорту обласною владою. Решту витрат команда покривала коштами Херсонської ОВА й бізнес-партнерів, однак сезон усе одно завершила зі значними боргами. Домовленості з тодішнім президентом ФХУ Георгієм Зубком, щодо фінансової допомоги клубу у разі запуску хокею в Одесі теж не були виконані навіть на гривню, додає Євген Грищенко.
В Одесі, каже Євген, клуб дуже підтримувала компанія «Таврія В» — це саме їхній супермаркет у серпні 2026 року росіяни знищили в Херсоні. Ми називаємо компанію, адже в цьому контексті йдеться не про рекламу, а про конкретний внесок бізнесу в роботу клубу.
Як «Дніпро» перетворювали на одеський «Шторм»
Після сезону клуб зазнав ще одного удару. Євген Грищенко розповідає, що тренерському штабу, який одночасно працював зі збірними України, запропонували перевести команду під новий прапор. Так виник проєкт одеського «Шторму». Тренери переконували гравців залишитися в Одесі всім складом, змінивши назву та «прописку». Частині спортсменів запропонували зарплати, у кілька разів вищі за ті, які міг забезпечити Херсон.
Керівництво «Дніпра» вирішило починати знову. Цього разу — не збирати дорогу команду з досвідчених гравців заради швидкого результату, а побудувати п’ятирічний молодіжний проєкт.
Очолити його запросили тренера білоцерківського «Білого Барса» — клубу, який роками виховував молодих гравців для провідних українських команд. Домовилися збирати перспективних спортсменів, насамперед із тимчасово окупованих і прифронтових областей, та зберігати основу команди протягом кількох сезонів.
Одна команда «Дніпра» стартувала у вищій лізі, інша — у чемпіонаті U16. Молодші херсонці відразу здобули золото, а команда вищої ліги посіла п’яте місце. Одеський «Шторм», бюджет якого, за словами Євгена, був приблизно вп’ятеро більшим, завершив сезон лише на одну позицію вище.
Ставка на молодь замість сумнівного чемпіонату
Наступного сезону «Дніпро» відмовився від участі у дорослому чемпіонаті України й зосередився на Молодіжній хокейній лізі. Євген Грищенко пояснює це управлінською та юридичною невизначеністю у Федерації, збільшенням внесків і витрат клубів та ризиком використати бюджетні гроші на турнір, статус якого міг бути поставлений під сумнів.
За його словами, херсонський клуб вирішив рухатися за раніше погодженим планом: після перемоги в U16 перейти до рівня U20, сформувати зіграний склад, а вже потім повертатися до дорослого чемпіонату. Якщо в Україні не буде відповідного стабільного турніру, команда розглядає можливість кілька сезонів виступати в одній із європейських ліг.
На момент розмови «Дніпро» грав фінальну серію Молодіжної хокейної ліги проти київського «Сокола». Через відсутність власної арени навіть формально домашні матчі херсонці проводили на київській арені — під прапорами, барабанами й вигуками вболівальників суперника. Зрештою, молодь «Дніпра» стала чемпіоном Молодіжної хокейної ліги України (МХЛ) сезону 2025/2026, перемігши київський «Сокіл» у фінальній серії плей-оф.
Журналісти Кавун.City були на кількох матчах «Дніпра» у Києві, висвітлювали ігри та підтримували наших хокеїстів, хоча за законами жанру мали б лишатись нейтральними.
Зрештою, «Дніпро» не просто повернувся до Вищої ліги, а став чемпіоном Молодіжної хокейної ліги. Отже, ставки керівництва виявились вірними. У вересні 2026 року доросла команда «Дніпра» офіційно повертається до виступів у дорослому Чемпіонаті та Кубку.
Нагородження хокеїстів навесні 2026 рокуФото: Євген Грищенко
Нагородження хокеїстів навесні 2026 рокуФото: Євген Грищенко
Чи повернеться хокей до Херсона
Повернення команди додому Євген Грищенко вважає безальтернативним. Але арена «Фаворит», на його думку та за попередніми оцінками фахівців, уже не зможе працювати як повноцінний палац спорту з трибунами.
Її можна відновити як невелику тренувальну ковзанку — для дитячо-юнацьких шкіл, занять хокеєм і фігурним катанням та масового катання. Найдорожча частина об’єкта — бетонна плита із системою охолодження — могла зберегтися. Натомість для великих матчів Херсону потрібна нова арена.
Фаворит Арена після обстрілу росіянами 16 квітня 2025 року Фото: Хокейний клуб «Дніпро»
Фаворит Арена після обстрілу росіянами 16 квітня 2025 року Фото: Хокейний клуб «Дніпро»
Такий проєкт існував ще до повномасштабного вторгнення. Поряд із «Фаворитом» планували звести багатофункціональний палац на 3,5–4 тисячі глядачів, де можна було б проводити змагання з хокею, футзалу, баскетболу, волейболу та гандболу. Для будівництва відвели земельну ділянку, розробили проєкт і передбачили співфінансування з обласного бюджету. Роботи мали розпочатися у другій половині 2022 року.
Тепер документацію доведеться переробляти щонайменше з урахуванням нових вимог до укриттів і безпеки. Проте керівництво клубу сподівається відновити проєкт за донорські та інвестиційні кошти, щойно це дозволить безпекова ситуація.
За чотири роки херсонський «Дніпро» кілька разів мав зникнути: після окупації міста, евакуації, завершення тимчасової підтримки й переходу майже всього складу до іншого клубу. Натомість він щоразу починав знову — в іншому місті, з новими гравцями й далеко не з тим бюджетом, який потрібен професійному хокею.
І, можливо, саме тому історія «Дніпра» тепер значно більша за спорт. Вона про те, як не дозволити забрати в міста ще й його ім’я.
Євген Грищенко також просить подякувати Херсонській ОВА за підтримку, яку вона надає клубу в межах можливого.
Олександр Прокудін з хокеїстами «Дніпра» у 2024-муФото: Херсонська ОВА
Читайте також: Легендарна кав'ярня закрилась у Херсоні, але продовжує працювати в Києві: історія «Падика»
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
