Запальний британський капітан, батько американського воєнного флоту, московитський контрадмірал, корсар, авантюрист й... козацький флотоводець. Хто такий Джон Пол Джонс та що його пов'язує з Херсонщиною?
Так, ми не помилилися, усі наведені вище епітети — це характеристики однієї людини, видатного пірата та авантюриста, любителя пригод, жорсткого та жорстокого капітана Джона Пола Джонса, який за своє коротке (усього 45 років) життя встиг пожити й попрацювати у рідній Шотландії, Англії, Сполучених Штатах Америки, які багато в чому саме завдячуючи йому здобули свою незалежність, Франції, московитській імперії та окупованій нею Україні.
Запам'ятався неординарний моряк у кожній державі, з якою мав будь-які відносини, й скрізь лишив свій слід в історії — яскравий та неповторний.
Ранні роки та початок морської кар'єри
Будинок, у якому народився та виріс Джон Пол ДжонсФото: wikipedia.org
Народився майбутній український козак Іван Іванович Поль 6 липня 1747 року неподалік від містечка Керкубрі у південно-західній частині Шотландії. Від народження на честь батька отримав ім'я Джон Пол-молодший. Втім не раз за своє життя відомий мореплавець змінював його, увійшовши в історію під псевдонімом Джон Пол Джонс (здобувши американське громадянство, підписувався саме як Пол Джонс, через що в московитській імперії пізніше отримав «адаптоване» наймення Павєл Джонес).
З дитинства хлопця тягнуло до моря, тож уже у віці 13 років він працевлаштувався юнгою на корабель «Дружба» («Friendship»). Талановитого юного моряка помітили й він повноцінно увійшов у професію, поступово обіймаючи все вищі посади на різних суднах. Так вже 1766 року (у 16-річному віці) Джон Пол працював першим помічником капітана на торговому судні «Двоє друзів» («Two Friends»).
Ні для кого не секрет, що в ті роки одним з найбільш ходових товарів у Старій Європі були африканські раби, яких нелегально й масово доставляли до заокеанських британських колоній для виконання найрізноманітніших робіт. Судна, на яких працював юний Джон, теж не гребували таким заробітком. От тільки сам Джон Пол не міг змиритися з нелюдським ставленням работоргівців до інших людей, які відрізнялися лишень континентом свого походження та кольором шкіри.
Модель поперечного розрізу типового європейського корабля ХVIII століття, який перевозив рабів з Африки до Нового світу. Національний музей американської історіїФото: wikipedia.org
Рабів розлучали з сім'ями, під час транспортування їх морили голодом, жорстоко били й навіть вбивали. З таким ходом справ наш герой не міг змиритися і просто в ході одного з таких рейсів 1768 року під час зупинки на Ямайці Джон звільнився з посади на судні «Двоє друзів» й вирішив своїм ходом повернутися додому в Шотландію.
Юнак сів на корабель під доленосною для нього назвою «Джон» («John») й рушив у напрямку дому. Втім у рейсі від жовтої лихоманки одночасно померли й капітан, і його помічник. Виявилось, що 18-річний Джон Пол — найдосвідченіший моряк на борту, тож він перейняв командування судном на себе й без проблем доправив його у порт призначення. Власники корабля були настільки вражені таким вчинком Джона, що запропонували йому роботу: залишитися капітаном судна з правом самостійного придбання та продажу вантажів. Звісно ж юнак, який виріс у морі, погодився на таку пропозицію. Окрім того рятівника винагородили 10-ма відсотками від прибутків з врятованого ним судна.
Проблеми з законом
Джон Пол Джонс. Портрет Жана-Мішеля Моро, 1781 рікФото: wikipedia.org
Загалом доволі часто, згадуючи Джона Пола Джонса, моряки, які працювали з ним, розповідали про нього як про доволі суворого та вибагливого командира. Він спокійно міг наказати покарати когось з підлеглих за будь-який проступок. І то доволі суворо. Наприклад, привселюдно випороти бунтівника. Бувало, що й власноручно міг застосувати фізичну силу чи, навіть, убити.
Проявилися ці якості у Джона Пола доволі рано — вже в часи капітанства на кораблі «Джон». Одного разу він наказав випороти корабельного теслю, який мав намір підняти проти нього бунт з вимогою збільшення зарплатні. Згодом чоловік помер. А ще пізніше виявилося, що загиблий тесля походив зі знатної шотландської родини й влаштувався на судно задля пошуків пригод і реалізації свого духу авантюризму. Так Джон Пол вперше зіштовхнувся з судовими розборками й постав перед ризиком опинитися за ґратами. Його ув'язнили на час суду й випустили лишень після сплати застави.
Від реального тюремного ув'язнення, попри тиск родини загиблого теслі на суд, героя нашої публікації врятували свідчення власника судна та корабельного лікаря. Вони повідомили у суді, що після покарання скривджений встиг відновитися й був повністю здоровий, а смерть настала вже за кілька тижнів після самого інциденту. Тож причина його загибелі не полягає у фізичному покаранні. Попри це, кар'єра Джона у Великій Британії на цьому занепала — неприємна історія кинула тінь на його репутацію й спричинилася до майбутніх не менш доленосних подій у житті Джона Пола Джонса.
Переїзд до Нового світу та Війна за Незалежність США
Будинок у Вірджинії, який Джон Пол Джонс успадкував після смерті свого братаФото: wikipedia.org
Так збіглося, що під час проблем, що виникли у Джона в Британії, у Вірджинії (на той час американська колонія Великої Британії) помер його брат, який мав там власний маєток. Тож Джон вирішує перебратися на інший континент й почати своє життя з чистого аркуша, перетворившись на землевласника. Тут він і взяв собі нове ім'я — Пол Джонс.
Втім, без моря довго жити наш герой не зміг, тож 1773 року працевлаштувався капітаном одного з суден Вест-Індійської кампанії — «Бетсі» («Betsy»). Втім й тут дався взнаки його норов — під час одного з бунтів на кораблі, що також не було рідкісним явищем у ті часи, Пол Джонс шаблею зарубав одного з повстанців. Через цей інцидент норовливому капітану довелося знову тікати, адже цей бунтівник також виявився представником впливової британської родини.
Понад рік Джон Пол переховувався від правосуддя й, імовірно, займався піратством неподалік від Тобаґо. Коли галас довкола вбивства (а Джон наполягав, що скоїв його в межах самозахисту) вщух, він повернувся до свого маєтку у Вірджинії.
За два роки після цього в Сполучених Штатах спалахнула війна за незалежність. Бувши на той час доволі заможним, Джон Пол Джонс вирішив знову вв'язатися в авантюру й піти проти своєї колишньої держави — він запропонував свої послуги революціонерам. Тож уже 1775 року Джона призначають першим помічником капітана корабля «Альфред» («Alfred»).
Британська карикатура, яка зображує Джона Пола Джонса як безжального піратаФото: wikipedia.org
Наступного року він встигає взяти участь у висадці в Нассау та бойових діях поблизу Блок-Айленд, за що отримує звання першого лейтенанта. Того ж 1776 року Джона Пола Джонса призначили капітаном судна «Провидіння» («Providence»), з яким він поблизу берегів Нової Шотландії захопив 16 ворожих кораблів.
Для того, аби краще протистояти британцям, Пол Джонс вирішив перебратися до Старого світу, а саме — до Франції. Вже в ранзі капітана корабля «Рейнджер» («Ranger») 1777 року він прибуває на європейський континент й знайомиться там із Бенджаміном Франкліном, з яким заводить тісну дружбу. За базу власного флоту Пол Джонс обрав французький Дувр, звідки й здійснював свої успішні набіги на узбережжя Британії.
Так, уночі з 20 на 21 квітня 1778 року Джон Пол Джонс непомітно проник у британський порт Вайтгевен (саме звідси колись юнгою він вперше вийшов у море, тож знав цей порт досить добре), висадив десант, спалив торговельне судно й так само непоміченим втік з місця диверсії. За цю операцію Джон Пол отримав прізвисько «Чорний корсар» — захід у британський порт під покровом ночі він здійснив ще й під чорними вітрилами, щоб зменшити шанси бути поміченим.
Згодом американський корсар у Белфасті захопив британське судно «Дрейк» («Drake»).
Краєвид на містечко Вайтгевен. Картина Маттіаса Реда, 1730-1735 рокиФото: wikipedia.org
Станом на серпень 1779 року Пол Джонс у чині капітана 1-го рангу був уже командором Континентального флоту Сполучених Штатів й мав під своїм керівництвом п'ять кораблів. Окрім того його командуванню підкорялися ще й два французькі капери. Загалом до кінця місяця під його проводом перебували вже 15 суден.
У вересні того ж року морська "мініармія" Пола Джонса атакувала одразу сорок торговельних кораблів британців, які долали море разом. У запеклому бою командор втратив свій корабель, названий на честь друга та соратника Бенджаміна Франкліна «Боном Річард» («Bonhomme Richard»), але зміг захопити двопалубний фрегат «Серапіс» («Separis»).
У тому бою командувач американським флотом промовив свою крилату фразу: «Я ще навіть не починав битися» («I have not yet begin to fight»). Ці слова видатний мореплавець промовив у відповідь на пропозицію британців здатися після того, як ворог уразив головний корабель Джона Пола Джонса. В результаті битву пірат таки виграв, британців полонив, а їх товари розграбував, і здобув таким чином одну з найгучніших та найславетніших своїх перемог.
Битва між «Сепарісом» та "Боном Річардом», картина Річарда Патона, 1780 рікФото: wikipedia.org
У грудні армада Джона Пола Джонса здійснила успішну атаку на військовий британський порт у Ліверпулі.
Атаки на британський торговельний флот тривали попри те, що вже й самі американці не надто наполягали на розграбуваннях колишніх гнобителів. Тому Джон Пол Джонс в більшості вже працював на себе, проживаючи у Франції й маючи там потужний захист від британців.
Одна з останніх спроб підкупити прихильність своєї нової батьківщини США сталася 1782 року, коли славетний та заможний на той час корсар захопив британський корвет й через американського посла у Парижі частину прибутків передав Конгресу. Там цей вчинок не оцінили, на відміну від французів, які хотіли насолити британській короні. Король Людовік XVI особисто викликав до себе пірата й відзначив того орденом Військових заслуг з врученням золотої шпаги з алмазами, також мореплавцю дарували титул «шевальє», яким він послуговувався й надалі, лишаючись при цьому громадянином США.
Вже наступного року посол Сполучених Штатів у Франції Бенджамін Франклін повідомив Пола Джонса про те, що США заборонили нападати та грабувати британські торговельні судна й держава більше не потребує послуг славетного корсара. Розчарований Пол Джонс вирішив залишитися у Парижі й оселитися у власному помешканні.
Попри те, що ображений пірат та герой Війни за Незалежність відмовився повертатися на нову батьківщину, 16 жовтня 1787 року Конгрес США вручив йому золоту медаль. Втім роботи в Новому світі для досвідченого мореплавця не знайшлося. І це попри те, що за час війни за незалежність він захопив 56 британських кораблів й дослужився до звання комодора.
Переїзд до московитської імперії
Тим часом око на славетного мореплавця поклали в одній з найкровожерливіших імперій світу — на московії. Німкеня Софі Авґусте Фрідеріке фон Ангальт-Цербст-Дорнбурґ, більш відома як Єкатєріна ІІ, саме мала плани розгорнути нову московитсько-турецьку війну й підступно захопити Кримський півострів, який за підсумками попередньої війни мав номінальний незалежний статус. Не маючи у власній державі відповідних фахівців для того, аби створити нормальний боєздатний флот, Єкатєріна дала наказ своїм шпигунам шукати відповідних авантюристів у Європі. Так Джон Пол Джонс й отримав запрошення до Санкт-Пєтєрбурґу, де 23 квітня 1788 року він отримав звання контрадмірала.
Ненажерлива московитська імператриця захоплювалася попередніми звитягами Джона Пола Джонса й заявила якось, що він приведе її флот аж до Константинополя. Подейкують, що хтива цариця ще й наклала на славетного корсара око, втім цю інформацію перевірити вкрай важко.
Єкатєріна ІІ. Портрет Івана Арґунова, 1762 рікФото: wikipedia.org
Що б там не було, але наш герой погодився працювати на московію, втім заявив, що не має наміру відмовлятися від американського громадянства, від чину комодора США, статусу французького «шевальє» й чітко розставив крапки над «і»: він прибув до московії суто як найманець, а після виконання покладених на нього обов'язків він повернеться до себе додому. Втім від власного імені на певний час довелося відректися, що для Джона Пола Джонса було вже звичним явищем. Через зашореність московитського суспільства з Пола Джонса він перетворився на Павєла Джонеса.
Контрадміралу надали під керівництво п'ять лінійних кораблів та вісім фрегатів. Флагманом флоту Пола Джонса став лінійний корабель «Святий Володимир».
Майже одразу ж він вирушив на місця своїх майбутніх боїв, а саме — у Херсон, який на той момент був «колискою чорноморського флоту московії». Прибув у розпорядження «командувача» Ґріґорія Потьомкіна Джон Пол у травні 1788 року.
Джон Пол Джонс на Херсонщині
Павєл Джонес воював проти турків у Дніпро-Бузькому лимані поруч з керівником Дніпровської флотилії Карлом Генріхом Нассау-Зіґеном та командувачем козацького гребного флоту Сидором Білим. З останнім герой нашої публікації доволі тісно здружився, часто бував у нього в гостях у Старій Збур'ївці й навіть долучився до козацького війська та похрестився на православного у місцевій церкві.
«Дружба велика виникла між козаками й американцем. Вона була настільки великою, що протестант Пол Джонс прийняв християнство і став православним Павлом Джонсом. Саме в нашій церкві. І хрещення сталося саме перед іконостасом, який, на щастя, зберігся», — цитують спогади старости Старої Збур'ївки Віктора Маруняка журналісти «5 каналу».
Існують свідчення про щонайменше два візити Джона Пола Джонса до Старої Збур'ївки. Саме тоді він й був висвячений на запорожця, отримав козацькі шапку, червоний кунтуш, шаровари, чоботи, пояс з пістолею та коштовну трофейну турецьку шаблю. Саме в такому вбранні Павєл Джонес (а то чи пак Іван Іванович Поль, як його нарекли при хрещенні у Старій Збур'ївці) й воював проти турків. Звісно ж не обділи козаки свого товариша й справжньою люлькою, яку він любив смалити навіть після того, як покинув наші краї.
З фактичним засновником нового козацького й найпотужнішого в регіоні флоту Сидором Білим, а також його побратимом кошовим отаманом Іваном Головатим Джон Пол Джонс провів багато часу, любив він з ними й «закласти за комір», в результаті чого траплялися курйозні випадки суто в дусі тогочасних козаків та морських авантюристів штибу Джона Пола.
«Це Сидір Білий, Головатий і їхній побратим Пол Джонс. За традицією ввечері випили пляшку, сіли на човен, підплили до турецького фрегата і вапном написали на борту «Спалити». Вранці турки були шоковані», — переповідав народні байки про трійку Віктор Маруняк.
Втім, якщо американця та українських козаків поєднували дух авантюризму й любов до моря, і, як переповідають, до оковитої, то були між ними все ж й доволі серйозні розбіжності. Якщо Джон Пол Джонс у цій військовій кампанії виступав як найманець й приїхав на південь України заробляти гроші та потамувати свій дух авантюризму, то запорізькі козаки під проводом Сидора Білого отримали від Єкатєріни ІІ за своє союзництво проти турків обіцянку привілеїв для місцевого українського населення та козацтва. До війни що американський шотландець, що українські козаки долучилися охоче. Втім, для обох вона закінчилася доволі сумно.
Якщо козаків учергове ошукали й перетворили на рабів московії, то от Пол Джонс — Павєл Джонес — доволі сильно підупав здоров'ям, а зрештою ще й ледь не опинився на московії за ґратами. Вчергове...
Мапа з відображенням бою між турецьким флотом та очолюваною Джоном Полом Джонсом армадою у Дніпро-Бузькому лиманіФото: artkavun.kherson.ua
Річ у тім, що попри успішні свої дії в зоні московитсько-турецької війни (зокрема, саме під його проводом 18 червня 1788 року під Очаковом був розбитий турецький флот, за що саме Джон Пол вже за 11 днів отримав орден Святої Анни), Джон Пол Джонс посварився з Нассау-Зіґеном та Ґріґорієм Потьомкіним. Нассау-Зіґен писав Єкатєріні ІІ доноси на американо-шотландського флотоводця, підмовляв проти нього людей з його найближчого оточення (так, проти Павєла Джонеса повстав його радник Панаґіоті Алєксіано) й домігся того, що героя нашої публікації відкликали назад до Санкт-Пєтєрбурґу.
Імовірно, причиною конфлікту Нассау-Зіґена та Джона Пола Джонса були заздрощі першого щодо військових успіхів опонента, а також надто тісне зближення другого з українським козацтвом.
Немилість на московії та повернення до Франції
Уже наприкінці успішного для себе 1788 року, в ході якого як сам американський комодор, так і його козацькі побратими здобули не одну перемогу над турецьким флотом, Джон Пол опинився у Санкт-Пєтєрбурзі. Тут йому спочатку пообіцяли посаду в Балтійському флоті болотної імперії. Втім, союзники Нассау-Зіґена та Потьомкіна у столиці продовжили боротьбу з контрадміралом, яка вилилася в нову судову тяганину — Джона Пола звинуватили в зґвалтуванні неповнолітньої дівчинки (за різними даними їй було або 10 або 12 років).
Мореплавця заарештували за цим звинуваченням у квітні 1789 року. Перебуваючи в ув'язненні, Джон Пол написав книгу «Оповіді про Лиманську кампанію», в якій розповів про перебіг боїв на Херсонщині в ході московитсько-турецької війни, про подвиги флоту свого та козацького, не надто привітно відгукнувся й про бюрократію московитів та своїх «недругів по службі» Нассау-Зіґена та Ґріґорія Потьомкіна. У нас мало про це говорять, але здобутки цієї війни, які часто приписують м'яснику Алєксандру Суворову, Потьомкіну та іншим московитам, насправді звершені саме американським піратом та його козацькими побратимами під проводом Сидора Білого та Івана Головатого.
Карл Нассау-Зіґен, автор невідомийФото: wikipedia.org
У час ув'язнення нашого героя його товариш та посол Франції на московії граф де Сеґюр зміг зібрати вдосталь доказів відсутності вини Джона Поля й замовного характеру переслідування контрадмірала. Звісно ж, замовником виявився Нассау-Зіґен.
Варто зазначити, що стосунки американського комодора з Єкатєріною ІІ на той момент були вкрай напружені й саме за її безпосереднього втручання відбулося розслідування цієї безґлуздої справи та переслідування Пола Джонса. Все ж таки чутки про те, що хтива імператриця хотіла від корсара не лише професійних вмінь, а й чоловічої ласки, можуть бути правдивими. А от така ненависть до, здавалося б, ще вчорашнього улюбленця натякає нам на відповідь самого Пола Джонса хтивій німкені на болотному престолі.
Опинившись на волі, Джон Пол Джонс одразу ж покидає московитську імперію й вирушає до Польщі, де знайомиться з героєм війни за незалежність Сполучених Штатів Тадеушом Костюшком. Той намагався допомогти славетному американському корсару працевлаштуватися у Швеції або Данії, але навіть там антиджонсівське лобі Нассау та Єкатєріни ІІ було вкрай великим. В результаті у травні 1790 року Павєл Джонес вже під іменем Пола Джонса повернувся в свій маєток у Парижі. До Сполучених Штатів ображений комадор вирішив не повертатися, користуючись прихильністю французької корони.
Раптова смерть видатного мореплавця та визнання у Новому світі
Попри складні стосунки з Конгресом США, 1792 року Пола Джонса призначили послом Сполучених Штатів у Алжирі. Здавалося — от вона, «відлига», новий виток у стосунках героя Війни за Незалежність та його нової батьківщини.
Меморіальна табличка на будинку в Парижі, у якому проживав Джон Пол ДжонсФото: wikipedia.org
Та, на жаль, все закінчилося трагічно — буквально за кілька днів після призначення, навіть не встигши покинути Париж, Джон Пол Джонс у віці 45 років раптово помирає від інтерстиціального нефриту. Тіло славетного мореплавця знайшли у його паризькій квартирі, звідки він й рушив у свою останню путь — на королівський цвинтар Сен-Луї.
Тіло славетного мореплавця та відомого авантюриста попередньо заспиртували та помістили у герметичну труну: для того, аби воно збереглося до можливого майбутнього урочистого перепоховання у Новому світі.
Втім воно сталося не так скоро. Коли 1899 року американці кинулися шукати могилу свого героя, знайти її не вдалося — намогильну плиту хтось просто викрав. Записів про місце його поховання віднайти також не вдалося — після революції нова влада знищила усі документи.
Лишень 1905 року заспиртоване тіло героя Війни за Незалежність таки вдалося знайти. Завдяки новим технологіям, які дозволили американському послу з командою пошуковців дистанційно визначати наявність свинцю під землею. Саме у свинцевій труні Джона Пола Джонса поховали 1792 року.
Так тіло комодора та «батька американського флоту» знову потрапило до США, де 1913 року його з найвищими державними почестями перепоховали на території військово-морської академії. На церемонії особисто був присутній тодішній президент США Теодор Рузвельт.
Саркофаг Джона Пола Джонса в Аннаполісі, СШАФото: wikipedia.org
Втім на цьому історія Джона Пола Джонса не завершилася. Він залишив по собі стільки спогадів, листів, мемуарів та подвигів, що повз свою увагу цього неймовірного авантюриста не могли пропустити люди мистецтва. Тож мореплавець став героєм творів Фенімора Купера («Лоцман, або Морська історія»), Олександра Дюма («Капітан Поль»), Германа Мелвілла («Ізраель Поттер. П'ятдесят років його вигнання») та інших.
1959 року на великі екрани вийшов фільм, присвячений непересічному мореплавцю, який так і називався: «Джон Пол Джонс».
Та навіть це ще не край історії. Під впливом художньо-біографічного фільму про шотландця, який став успішним американським піратом, псевдонім Джон Пол Джонс узяв собі видатний музикант-мультиінструменталіст, басист та клавішник не менш легендарного гурту «Led Zeppelin», справжнє ім'я якого — Джон Болдвін.
А окрім цього саме непересічний дух авантюризму нашого сьогоднішнього героя надихнув сценаристів фільму «Пірати Карибського моря» на створення одного з найулюбленіших кіноперсонажів сьогодення — Джека Горобця.. ой, вибачте, капітана Джека Горобця, якого втілив на екрані надзвичайний Джонні Депп.
Джонні Депп у ролі пірата Джека ГоробцяФото: zn.ua
Тож навіть сьогодні ми бачимо й відчуваємо вплив такої потужної персони, як Джон Пол Джонс, який починав своє коротке, але сповнене пригод життя, 13-річним юнгою на одному з шотландських кораблів...
P. S. До слова, в українському сеґменті YouTube є кілька доволі цікавих відео про Джона Пола Джонса, в яких ви можете дізнатися про цього неординарного мореплавця ще більше. Радо рекомендуємо випуск «Історії для дорослих»:
Від редакції:
А також радимо подивитися вкрай цікаве відео про Джона Пола Джонса від каналу «імені Т.Г. Шевченка». Воно дуже свіже — поки наш журналіст писав цей матеріал в окопі, відео «Неймовірна історія Джона Пола Джонса» саме монтували. Вийшов цікавий збіг — зійшлися думки в авторів каналу та у нашого кореспондента.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
