«Кавун. City» продовжує низку публікацій, присвячену 95-й річниці щорічної церемонії нагородження премією Американської кіноакадемії «Оскар». Сьогодні ми пропонуємо поговорити про голлівудських сценаристів українського походження, які номінувалися або отримували «Оскар» за найкращу адаптацію або ж оригінальний сценарій.
Якщо ви пропустили попередні наші розвідки на тему українців, які здобували статуетку «Оскар», то пропонуємо почитати і їх:
«Оскар» за найкращий адаптований сценарій
Нашу сьогоднішню оповідь про українців з найшанованішою кінонагородою розпочнемо з номінації «Найкращий адаптований сценарій до фільму». Тут ми маємо лише три сценарії, трьох українців. Не густо — але це теж вже щось.
Педді Чайєфські (1956 рік)
Сідні Аарон "Педді" Чайєфскі за роботоюФото: thescriptlab.com
Почати, певно, варто із Педді Чайєфські, який 1956-го року на 28-й церемонії нагородження «Оскаром» отримав свою премію за адаптацію власної ж п’єси «Марті».
Педді Чайєфські, справжнє ім’я якого Сідні Аарон Чаєвський, народився у Бронксі, Нью-Йорк, 29 січня 1923 року. Його батьки були іммігрантами з України. Батько Гаррі (навряд чи це справжнє ім’я) Чаєвський 25 років відслужив у московитській армії, після чого певний час жив у Москві. Матір Ґассі Стучевська жила під Одесою. Емігрували до Штатів батьки Педді нарізно й познайомилися вже там. Батько приїхав у Новий Світ 1907 року, а матір — 1909 року. Окрім Сідні Аарона в родині було ще двоє синів — Вільям та Вінн.
Сідні Чайєфські (так його батько трансформував своє прізвище у США) з дитинства цікавився театром, проте навчався він бухгалтерському обліку та іноземним мовам. Коли ж прийшла Друга світова війна, то рушив на фронт — у Європу. Брав участь у війні на західних теренах Німеччини, зокрема — у боях неподалік від Аахена. Тут отримав поранення внаслідок вибуху міни.
Саме перебуваючи в одному з військових шпиталів Англії, Чайєфські, який саме на війні отримав прізвисько Педді, й пише свій перший сценарій — мюзикл «Жодної перерви на кохання». 1945 року сценарист отримав замовлення від студії Universal-International на написання сценарію до документального фільму «Справжня слава». Так він й потрапляє до Голлівуду й починає свою оскароносну кар’єру.
Педді Чайєфські номінувався на головну кінонагороду за адаптований сценарій лише одного разу — 1956 року. Й одразу ж взяв статуетку. Проте це були не єдині його номінації — про це ще поговоримо.
Борис Пастернак (1966 рік)
Борис ПастернакФото: Відкриті джерела
Переходимо до іншого представника України в цій номінації. І ви будете здивовані, але 1966-го року на 38-й церемонії нагородження «Оскар» за найкращий адаптований сценарій отримав такий собі Роберт Болт. До України він жодного стосунку не має. Чому ж ми про нього тоді говоримо?
А тому, що адаптував він книгу українця за походженням, московитського письменника Бориса Пастернака «Доктор Живаґо». Так, у нас чомусь не заведено говорити про такі речі, як московитський письменник українського походження. Бо тривалий час нам вибивали з голови такі поняття — московитське завжди московитське. Включно із Булгаковим, який хоч і був імперцем, проте значний прошарок його творчості присвячений саме Україні та Києву; включно із Гоголем, який писав українською версією московитської мови й неодноразово зазначав, що він саме українець, а не московит.
Зазначимо, що зараз, коли московити вже рік бомбардують українські міста, ведуть проти нашого народу війну останні дев'ять років, вкрай необхідно говорити про такі речі. Ми мусимо розділяти справді московитських діячів культури від тих, кого вони у нас вкрали чи перевчили на «правильних» з їх точки зору. І цей процес варто було починати «ще вчора». Саме тому ми й вносимо Пастернака у цей перелік попри всю неоднозначність його особи.
Отже, син одеситів Леоніда (Ісака) та Розалії Пастернак Борис народився вже в Москві, куди його батьки переїхали 1889 року, за рік до його народження. На жаль, саме з Москвою й пов'язано в більшості його життя.
Певно, оповідати усю біографію Пастернака сенсу нема — і так більшість з наших читачів знає, хто це такий. Зосередимося більше на творі «Доктор Живаґо». Роман Бориса Пастернака, сповнений антирадянських меседжів, був 1958 року номінований та здобув Нобелівську премію з літератури. Проте радянська влада змусила письменника відмовитися від цієї нагороди, а вже 1960 року його не стало — у віці 70 років Пастернак помер від раку легень.
До слова, того ж року в автомобільній катастрофі загинув і відомий французький письменник Альбер Камю — саме він в статусі торішнього лауреата висунув Пастернака на здобуття Нобелівської премії. Дехто вірить, що Камю вбили радянські спецслужби саме за його критику радянської влади. Хто знає, може і «справа Пастернака» була серед ймовірних причин атентату?
Роберт Болт 1960 рокуФото: bridgemanimages.com
Та вертаємося до «Оскара». Саме за адаптацію сценарію для американського фільму «Доктор Жеваго» британський сценарист Роберт Болт й отримав свій перший «Оскар», а отже, можна вважати, що й сам Борис Пастернак, син одеситів, був відзначений таким чином Американською кіноакадемією.
До слова, сам Болт мав ще й другу нагороду — 1966 року за найкращу адаптацію сценарію для фільму «Людина на всі часи».
Меттью Джозефсон (1938 рік)
Меттью ДжозефсонФото: pennyspoetry.fandom.com
Подібно до історії з Борисом Пастернаком склалося і в Меттью Джозефсона — премію «Оскар» на 10-й церемонії нагородження, що відбулася 1938 року, отримав не автор оригінального твору, а група сценаристів, які адаптували його до фільмування. Це були Гайнц Геральд, Ґіці Гєрчєг та Норман Рейллі Райнє, які створили сценарій для фільму на онові роману «Золя та його час».
Нас сьогодні цікавить саме автор оригінальної книги Меттью Джозефсон, який народився 1899 року в Брукліні, Нью-Йорк, у родині Юліуса та Сари Йозефсон. Його батько був іммігрантом з Румунії, а от матір, чиє дівоче прізвище було Касіндорф, — з Ростова-на-Дону, етнічної української території.
Звісно, наразі можна піддавати сумнівам приналежність Ростова-на-Дону та його жителів до України чи Московії, але давайте лиш згадаємо, що це місто має багату спільну історію саме з Україною. На відміну від мітичного зв'язку з Московською державою. І не забуваймо, що населення міста в більшості складалося саме з українців, кримських вірмен та євреїв.
Вертаючись до нашого героя, маємо зазначити, що себе він вважав американцем. Попри це Меттью Джозефсон тривалий час жив у Європі, де писав переважно поезію, а також публіцистику. Джозефсона вважають видатним журналістом й англомовним дослідником французької літератури. Сталося це завдяки його дружині Ганні Ґеффен, з якою він побрався 1920 року.
Жінка була бібліотекаркою й саме вона відкрила Джозефсону світ біографій видатних людей. Завдяки Ганні Меттью Джозефсон й почав писати свої ґрунтовні дослідження чужих життів, інколи — у співавторстві з дружиною. Саме його перший роман-біографія і став оскарівським переможцем. Самому Меттью на той час було лишень 29 років.
Що ж до авторського колективу Гайнца Геральда, Ґіці Гєрчєг та Нормана Рейллі Райнє, то вони до України жодного стосунку не мали, тож детально на їх особистостях зупинятися не будемо.
Найкращий оригінальний сценарій для фільму
Переходимо до іншої сценарної нагороди Американської кіноакадемії — найкращого оригінального сценарію для фільму. Тут також маємо кількох номінантів українського походження і, обіцяємо, тут на вас чекають сюрпризи.
Мел Брукс (1969 рік)
Мел Брукс на постері до фільму 1991 року «Життя — лайно»Фото: Відкриті джерела
Почнімо із 1969 року, який став доволі цікавим в розрізі нашої теми. На 41-й церемонії нагородження було номіновано одразу двох українців за походженням: сина галичанки Стенлі Кубріка висунули на «Оскар» разом з Артуром Кларком за сценарій до «Космічної Одіссеї 2001», проте Кубрік того року, як то кажуть, «пролетів». Про Кубріка ми обов'язково ще поговоримо, а зараз присвятимо свою увагу іншому українському генію Голлівуду.
Статуетку 1969 року за сценарій до фільму «Продюсери» взяв син киянки Мел Брукс, чиє справжнє ім'я — Мелвін Камінський.
Народився майбутній актор, режисер, сценарист, володар «Оскара» Мелвін Камінський 28 червня 1926 року в Нью-Йорку. Його батько Макс Камінський був нащадком німецьких євреїв (Данціґ, нині польське місто Ґданськ), а от матір Катерина Брукман була киянкою. Батька Мелвін практично не знав — його та трьох старших братів Ірвінґа, Ленні та Берні виховувала саме матір, адже у 1929 році Макс Камінський помер від ускладнень хвороби нирок.
Мелвін почав працювати з дитинства. Спочатку в ресторанах так званого «Борщового поясу» в Нью-Йорку — він грав на барабанах та фортепіано в складі різноманітних музичних колективів. Пізніше Мел почав кар’єру комедіанта, виступаючи в нічних клубах, після чого потрапив на радіо. Після Другої світової війни завдяки товаришу, який працював сценаристом на телебаченні, Мелвін Камінський почав писати перші епізоди для телесеріалів. До слова, свій псевдонім — Мел Брукс — він узяв на честь матері, скоротивши її дівоче прізвище.
Перу талановитого нащадка киянки належать, на жаль, маловідомі в Україні комедійні фільми, проте деякі все ж варто назвати: окрім оскароносних «Продюсерів», Мел Брукс написав і зняв американську версію «Дванадцяти стільців», стрічки «Молодий Франкенштейн», «Космічні яйця», «Робін Гуд: чоловіки в колготках», «Дракула: Мертвий та задоволений цим» тощо.
На жаль, Американська кіноакадемія не надто цінує комедію, тому єдина номінація — і єдина перемога — для Мела Брукса сталася саме 1969 року зі сценарієм до фільму «Продюсери».
До слова, талановитий актор, сценарист та режисер Мел Брукс — один з небагатьох наших сьогоднішніх героїв, хто досі живий і доволі активний. Також він є батьком іншого відомого актора, письменника та сценариста Макса Брукса. Наразі Мелвіну Камінському 96 років.
Педді Чайєфські (1972, 1977 роки)
Педді Чайєфські отримує один зі своїх «Оскарів»Фото: Відкриті джерела
Тепер поговоримо про людину, яку ми вже згадували сьогодні — Педді Чайєфські. Він отримав «Оскар» не лише за адаптацію, але й за оригінальний сценарій. При чому в останній номінації він був навіть успішнішим — тут в нього три номінації та дві перемоги.
Вперше статуетку за оригінальний сценарій Педді взяв 1972-го року за фільм «Лікарня», другий «Оскар» потрапив до його рук 1977-го року за фільм «Телемережа». Ще одна номінація, яка на перемогу не перетворилась, була 1959-го року — тоді Педді Чайєфські представляв стрічку «Богиня».
Сідні Шелдон (1948 рік)
Сідні Шелдон зі своєю книгою «Обвалені небеса»Фото: economictimes.indiatimes.com
А тепер наш фаворит і обіцяний сюрприз у цій номінації. Якщо чесно, очікувати на таку особу в рубриці «Українці, які отримали «Оскар» було важко. 1948-го року на 20-й церемонії нагородження свою першу номінацію й одразу нагороду отримав Сідні Шехтель, син іммігрантів з Одеси. Він того року обійшов самого Чарлі Чапліна!
Не знаєте, хто такий Шехтель? А якщо назвати вам його ліераурний псевдонім? Сідні Шелдон, автор низки популярних жіночих романів, в чиєму доробку — десятки, якщо не сотні популярних книг і, навіть, кіносценарії.
На жаль, номінацію та премію «Оскар» Шелдон отримав лише раз у своєму житті, але з Голлівудом він співпрацював тісно, за що отримав власну зірку на Алеї слави в Голлівуді. До того ж, Сідні Шелдон як письменник внесений у Книгу рекордів Гіннеса як автор, якого найбільше перекладають у світі.
Народився Сідні Шехтель у родині українських євреїв, які виїхали до США з-під Одеси, 1917 року. Його батьком був менеджер ювелірної крамнички Ашер «Отто» Шехтель, а матір’ю — Наталя Маркус. Заробляти літературою Сідні почав ще з юного віку — у 10 років він продав свою першу поезію за 5 доларів, що на той час було цілим статком.
У 20 років Сідні Шелдон почав свою голлівудську кар'єру, пишучи сценарії для низькобюджетних бойовиків. Під час Другої світової війни кілька років Шелдон провів у авіації, але вже 1941 року повернувся до професії.
Саме в часи Другої світової війни став писати сюжети для бродвейських мюзиклів, чим привернув до себе увагу голлівудських продюсерів зі студій «Метро — Ґолдвін — Майєр» та «Paramount Pictures».
Що прикметно, літературну кар'єру Сідні Шелдон почав у доволі пізному віці — лишень у 53 роки він випустив свій дебютний роман «Обличчя без маски», за який одразу ж отримав премію Едґара Аллана По.
Помер нащадок одеситів 30 січня 2007 року, ставши буквально мільйонером. За його сценаріями знято щонайменше 25 фільмів, його книги розійшлися тиражами у сотні мільйонів по всьому світу й перекладені на понад 50 мов. Саме Сідні Шелдона тривалий час асоціювали з поняттям «літературного бестселлера».
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
