Наближається очікувана всіма кіноманами подія, що має статися у ніч з 12 на 13 березня — вручення щорічної премії Американської кіноакадемії «Оскар». Спеціально з нагоди 95-річчя премії «Кавун. City» запустив спецпроєкт, в якому розповідає про українців, які свого часу були відзначені кіноакадемією.
Ми встигли розповісти про одного з найвидатніших режисерів Голлівуду українського походження, про харків'янку, яка створила справжню революцію в балетному та кіно-костюмі, а також про засновника однієї з найвідоміших кінокомпаній та самої премії «Оскар». Сьогодні ж пропонуємо поговорити одразу про кількох осіб, пов'язаних із музичною складовою.
Кіно — це не лише про візуальне мистецтво. Кіно — це ще й про звук. Звісно ж, починалося все з чорно-білих німих картинок, які більше були подібні до театральних постановок. Втім згодом ці картинки почали супроводжувати й музикою, і піснями. Спочатку на кіносеансах у кінотеатрах спеціальний музикант грав на фортепіано музику, яка, на його думку, пасувала до подій, що відбуваються на екрані. Згодом кінороби вигадали, як можна накладати звук на саму плівку — і справа почала розвиватися.
Сьогодні уявити будь-яку стрічку без музичного супроводу вкоай важко. Існує ціла окрема професія — композитор музики для фільмів. Також утворився окремий жанр мюзикли — фільми, в яких головною складовою є пісня. Сьогодні ми хочемо поговорити про тих людей, які творили найкращі музику та пісні для кіно, за що й були відзначені кіноакадемією. Звісно ж говорити будемо про українців.
«Оскар» за найкращу музику для кіно
Вперше премію за найкращу музику, написану спеціально для фільму, вручили 1935 року. А от нащадок українців вперше здобув цю нагороду на 14-й церемонії нагородження 1942 року. Хоча номінації для українців бували й раніше — про це згодом.
Бернард Геррманн (1942 рік)
Фільм, за який свій перший «Оскар» взяв композитор українського походження — це драматична стрічка Вільяма Дітерлє «Диявол та Деніел Вебстер». Музику для неї написав син українських євреїв Макс Геррманн, більш відомий світові як Бернард Геррманн. До слова, того ж року він конкурував сам із собою, адже отримав ще й номінацію за музику до фільму «Громадянин Кейн».
Бернард Геррманн нароився у родині єврейських емігрантів з України Абрама Дардіка та Іди Ґоренштейн, які у США змінили своє прізвище на Геррманн. Точніше, змінив його батько.
Абрам Московіч Дардік (так було записано батька в російських документах) прибув до Сполучених Штатів 1892 року, де представився як Авґуст Дардек. Пізніше, під час служби на американському флоті, він вже представлявся Абрамом Фінкельпьорлом — це було дівоче прізвище його матері.
Втім чоловік зрозумів, що будь-яке з цих прізвищ є важким для розуміння американців, вимовляти ці прізвища їм важко. Тому він вирішує знову змінити його. Герман (одна літера «р», одна літера «н») — це ім’я двоюрідної сестри матері Абрама, яка також перебралась до Америки. Саме на її честь чоловік й вирішує назвати себе. Згодом, для більшої «краси» Абрам подвоює приголосні в своєму прізвищі. Саме таким чином й утворилося прізвище майбутнього володаря «Оскара» Бернарда Геррманна.
Історія зі зміною імені Макса-Бернарда теж доволі дивна. Батько, забравши дитину з пологового будинку, просто заявив, що «Макс» йому не до вподоби, хоча перед цим сам так і нарік сина. Тож просто переназвав його Бернардом, хоча в документи вже було вписано ім’я Макс.
До слова, ви знаєте що впізнавана музика з «Психо» Альфреда Гічкока належить перу (чи як це правильно сказати?) саме Бернарда Геррманна. Композитор понад десять років співпрацював з Альфредом Гічкоком, відзначився роботою з Орсоном Веллсом, Брайяном де Пальмою та Мартіном Скорсезе.
1947 року Бернард отримав номінацію на «Оскар» за музику до фільму Джона Кромвеля «Анна та Король Сіаму», а 1977 року (посмертно) номінувався аж двічі — за фільми Брайяна Де Пальми «Одержимість» та Мартіна Скорсезе «Водій таксі». Проте того року статуетку взяв фільм «Омен».
Брати Шермани (1965 рік)
Якщо говорити про вкрай впізнавану музику, то не можна оминути увагою мелодію з класичної стрічки Волта Діснея «Мері Поппінс». Її написали відомі голлівудські композитори та музиканти брати Шермани. І отримали за це відзнаку «Оскар» на 37-й церемонії нагородження.
Брати Роберт (ліворуч) та Річард (праворуч) Шермани та актриса Деббі Рейнольдс, 1965 рікФото: nytimes.com
Брати Роберт Бернард та Річард Мортон Шермани народилися з різницею в три роки й у світову історію музики увійшли як єдине ціле. Історія родини братів — це окремий музичний детектив, про який ми спробуємо зараз коротко розповісти.
Почалося все з прадіда братів Отто Шермана. Він був відомим в Україні музикантом-кларнетистом. Його діти також обрали музичну кар’єру, проте інструмент, на якому вони грали, був уже іншим — скрипка.
Один з синів Отто — Семюель Шерман, який 1871 року народився у Степанцях, що на той час входили до Київської губернії (нині це Канівський район Черкаської області). Звідти майбутній музикант переїжджає до Києва, де здобуває популярність як скрипаль. Там же Семюель одружився з такою собі Оленою (про дружину відомо вкрай мало) і в подружжя народжуються доньки Ольга, Едіт, Реґіна та син Аврум, або ж Ел (від Альберт).
Саме Ел нас і цікавить найбільше. Рік його народження — 1897, місце — Київ. 1903 року Семюель Шерман переїжджає до Праги. Родина лишається в Києві, що розходиться з офіційною версією про «втечу від погромів» — навряд чи чоловік покинув би дружину та чотирьох дітей у небезпеці. Семюель, швидше за все, просто шукав визнання та більшого заробітку. Все це дуже швидко він здобуває у Празі, куди згодом і забирає свою родину. Тут сім'я Шерманів щасливо живе до 1909 року, коли амбіції Семюеля сягають вже Нью-Йорка. Уся родина переїжджає до Америки.
Тут і народилися двоє синів Ела Шермана — Роберт та Річард, які стали успішними композиторами, тривалий час співпрацюючи зі студією Волта Діснея. До слова, Річард Шерман досі живий, хоча і відійшов від справ через поважний вік — нині йому 94 роки. Роберт помер 2012 року у віці 86 років.
Брати Шермани здобули оскарівську статуетку лише одного разу, проте номінувалися на неї неодноразово. Зокрема, 1972 року за фільм «Ручки та мітли», 1974 року з фільмом «Том Сойєр» та 1978 року за музику до стрічки «Черевичок та Роуз: Історія Попелюшки».
Елмер Бернстейн (1968 рік)
Тепер пропоную поговорити ще про одного володаря та неодноразового номінанта на «Оскар», пов’язаного з Україною, Елмера Бернстейна. На жаль, глибоко розкопати інформацію про батьків Елмера не вдалося, проте існують певні документи, в яких їх записано австо-угорцем та українкою. Хоча на офіційному сайті композитора зазначено, що обидва його батьки є українськими емігрантами.
Зрозуміло, що етнічними українцями Едвард Бернстейн та Сельма Фейнстейн не були, проте народилися, виходить, таки в Україні й сам син вважав їх українцями, розповідаючи про своє дитинство. До слова, музика — це був лише один з напрямків мистецької діяльності Елмера, якої його навчали у дитинстві батьки. Юнак вчився малюванню, акторству, танцям. Проте фортепіано йому сподобалося найбільше.
Володар «Оскара» за найкращу музику Елмер БернстейнФото: soundtrackfest.com
Елмер Берстейн здобув єдиний свій «Оскар» на 40-й церемонії нагородження 1968 року за фільм «Цілком сучасна Міллі». Але перша номінація композитора була набагато раніше — 1956 року з фільмом «Людина із золотою рукою».
Далі були номінації за музику до фільмів «Чудова сімка» (1961 рік), «Літо та дим» (1962 рік), «Убити пересмішника» (1963 рік), одразу дві номінації 1967 року з фільмами «Гаваї» та «Повернення сімки». Далі у номінаціях стається серйозний розрив і на «Оскар» Елмер повертається 1984 року з фільмом «Помінятися місцями». Проте цього разу взяти статуетку не вдається, як і 1994 року з фільмом «Ера невинності» чи 2003 року за фільм «Далеко від раю». Не стало Елмера Берстейна 2004 року у віці 82 років.
Дмитро Тьомкін (1953, 1954, 1959 роки)
Ми вже так багато говоримо вже про володарів «Оскара» за кращу музику, проте досі не дійшли до головного — кому наша редакція віддає свою персональну відзнаку. Стільки історій, стільки номінацій, такі гучні імена. Невже в когось з українців було більше здобутків на цій ниві? Так, було. І тепер — наш фаворит.
1953 року на 25-й церемонії нагородження «Оскар» за кращу музику до фільму «Рівно опівдні» отримав 59-річний на той час уродженець Кременчука Дмитро Тьомкін. Батьки Дмитра — Зиновій Йонович Тьомкін, лікар, а також відомий релігійний і громадський діяч, та Марія Давидівна Тартаковська, донька заможних землевласників.
Володар «Оскара» за найкращу музику Дмитро ТьомкінФото: showbiz.24tv.ua
Музики Дмитра навчала саме матір, яка викладала уроки фортепіяно. Дуже швидко в Дмитрові розвинувся талант, тож у віці 13 років він став студентом Петербурзької консерваторії. В часи перевороту в царській Росії, до якої на той час входила й частина України, Дмитро розуміє, що розвинути свою музичну кар’єру тут не можливо. Він виїжджає до свого батька, який на той час вже розлучився із матір’ю Дмитра, у Берлін, згодом – до Сполучених Штатів, куди забирає і свою матір.
Тут в музиканта і композитора практично одразу стартує кар’єра в кіно, яка починає давати свої плоди вже наприкінці 1930-х років. Загалом за життя Дмитро Тьомкін отримав три статуетки «Оскар» та ще 14 разів номінувався на цю нагороду. Тож, давайте перераховувати. Окрім «Оскару» 1953 року Дмитро Тьомкін здобув «Оскар» і наступного 1954 року за стрічку «Великий та могутній», ще одна нагорода прийшла до нього 1959 року за фільм «Старий та море».
Номінації годі всі й перерахувати:
- 1938 рік — фільм «Втрачений горизонт»;
- 1940 рік — стрічка «Містер Сміт вирушає до Вашингтону»;
- 1943 рік — картина «Корсиканські брати»;
- 1944 рік — за стрічку «Місяць та мідяки»;
- 1945 рік — фільм «Міст короля Людовіка Святого»;
- 1950 рік — стрічка «Чемпіон»;
- 1957 рік — фільм «Гігант»;
- 1961 рік — картина «Форт Аламо»;
- 1962 рік — фільм «Гармати острова Наварон»;
- 1964 рік — стрічка «55 днів у Пекіні»;
- 1965 рік — музика до фільму «Падіння Римської імперії»;
- 1972 рік — за адаптацію музики до стрічки «Чайковський».
До слова, мелодію зі стрічки «Форт Аламо» Квентін Тарантіно використав у своїй культовій стрічці «Безславні виродки», подарувавши їй нове життя. Уважно послухайте цю пісню й покопирсайтеся трошечки у своїй музичній бібліотеці в голові — чи нічого вам ця мелодія не нагадує? От нам ця мелодія дуже подібна до народної української пісні «Чорнобривці»...
З усім цим переліком нагород та номінацій — тепер розумієте, чому ми віддали свою перевагу в цій категорії саме Дмитру Тьомкіну? Величина світової музики, який не просто мав українське походження, але й народився та виріс в Україні, а потім вибудував свою успішну кар’єру спочатку в Європі, а далі — й у Америці. І зовсім це не пов’язано з тим, що його батьки — уродженці Херсонської губернії, до якої на час народження Дмитра належав Кременчук.
«Оскар» за найкращу пісню для кіно
Поговорили ми про музику, але давайте не забувати й про пісні, адже в категорії найкраща пісня до фільму ми також маємо цілий розсип українців. Тут будуть і згадані вже брати Шермани, і Дмитро Тьомкін, і доволі несподівані імена.
Дмитро Тьомкін (1953 рік)
Почнемо, все ж, із тих, хто вже був відзначений раніше і про кого треба буде розповідати менше. 1953 року на 25-й церемонії нагородження премією «Оскар» статуетку за найкращу пісню до фільму спільно з Недом Вашинґтоном отримав Дмитро Тьомкін. Так високо оцінили «Баладу Рівно опівдні» з фільму «Рівно опівдні», за музикальний супровід якого того ж року Тьомкін отримав свій особистий «Оскар». До слова, в номінації цього року була ще одна пара українців, про яких поговоримо згодом.
Володар премії «Оскар» за найкращу пісню до фільму Дмитро ТьомкінФото: ukrinform.ua
Ще сім разів Дмитро Тьомкін номінується за кращу пісню до фільму, проте більше не перемагає. Тож, знову перераховуємо:
- 1955 року з піснею «Великий та могутній» до однойменного фільму (тут теж у співавторстві з Вашинґтоном);
- 1957 року за пісню «Дружнє переконання» з однойменного ж фільму (у співавторстві з Полом Френсісом Вебстером);
- 1958 року з піснею «Дикий вітер» знову ж до однойменного фільму (тут знов із Вашинґтоном);
- 1960 року з піснею «Дивні шляхи кохання» до фільму «Молода земля» (теж із Недом Вашинґтоном);
- 1961 року з піснею «Зелене листя літа» з фільму «Форт Аламо» (разом із Вебстером);
- 1962 року за пісню «Місто без жалю» з однойменного фільму (в співавторстві з Вашинґтоном);
- 1964 року за пісню «Так мало часу» з фільму «55 днів у Пекіні» (разом із Вебстером).
Брати Шермани (1965 рік)
Ще пара композиторів та музикантів, про яких ми вже вище говорили, тож довго не зупиняємось, — брати Шермани. Свого «Оскара» за кращу пісню вони отримали 1965 року на 37-й церемонії нагородження. Академіки відзначили їх твір «Чім Чім Чір-і» з фільму «Мері Поппінс».
Згадайте — цього ж року вони отримали «Оскар» і за музичний супровід цієї стрічки. На рахунку братів Роберта та Річарда Шерманів ще чотири номінації в цій категорії. На жаль, більше перемог вони не здобули. Отже, 1968 року брати номінуються за пісню «Чітті Чітті Бенґ Бенґ» з однойменного фільму, 1972 року — за пісню «Ера невіри» з фільму «Ручки та мітли», 1978 року — за пісню «Він зі мною танцював/Вона зі мною танцювала» з фільму «Черевичок та Роуз: Історія Попелюшки», а також 1979 року — за пісню «Коли ти кохав» з фільму «Магія Лессі».
Дон Блек (1967 рік)
1967 року на 39-й церемонії нагородження «Оскар» за пісню «Народжена вільною» з однойменного фільму відзнаку отримав син вихідців з України, на той час уже британець, Дон Блек. Нагороду він розділив із Джоном Баррі.
Дон Блек, справжнє ім’я якого Дональд Блекстоун, народився 1938 року в Лондоні. Його батьки — єврейські мігранти з України Морріс та Бетсі (у дівоцтві Керш) Блекстоуни. Звідки саме вони емігрували, не відомо.
Батько Дона працював прасувальником, матір же продавала одяг. Дональд був наймолодшим з п’яти дітей у сім’ї. Він пробував себе у різних галузях — комедія, стендап, проте музика стала провідною в його житті. Не дарма він дебютував одразу ж з «Бондіани» — фільму 1965 року «Кульова блискавка». Пізніше Дон Блек написав пісні ще для кількох фільмів серії.
Володар премії «Оскар» за найкращу пісню Дон БлекФото: express.co.uk
Вертаємось до «Оскару». Дон Блек номінувався ще чотири рази, проте жодного разу статуетку повторно не взяв. Зокрема, 1970 року нащадок українців разом з уже названим сьогодні Елмером Бернстейном номінувався за пісню до однойменного фільму «Справжня мужність», 1973 року — з Волтером Шарфом за пісню «Бен» до однойменного фільму, 1975 року в співавторстві зі знову ж Бернстейном за пісню «Коли б кохання мною не заволоділо» з фільму «Золото» та разом з Генрі Манчіні 1977 року з піснею «Підійди до мене» з фільму «Рожева Пантера завдає повторного удару».
Елмер Бернстейн (без нагород)
До слова, у цій категорії Елмер Бернстейн, про якого ми детально вже проговорили у попередній частині, номінувався чотири рази й не здобув жодної нагороди.
Окрім двох щойно названих номінацій на «Оскар» разом із Доном Блеком, Елмер намагався здобути статуетку 1962 року в співавторстві з Маком Девідом. Того року вони представляли фільм канадського режисера українського походження Едварда Дмитрика «Прогулянка дикою стороною» з однойменною піснею. 1966 року ця ж пара представляла вже фільм «Гаваї» з піснею «Лялька бажання». Проте знову не змогли поборотися за нагороду, програвши, до речі, саме Дону Блеку.
Барбра Стрейзанд (1977 рік)
Наступна володарка «Оскара» за кращу пісню вас, напевно, серйозно здивує. Адже нею 1977 року в співавторстві з Полом Вільямсом стала… Барбра Стрейзанд. Так, вона також має своє походження з України.
Дідусь Барбри по батьковій лінії Ісаак Стрейзанд походив із Бережан. У 17-річному віці він виїхав до Бремену, де сів на корабель та вирушив до Сполучених Штатів. У США Ісаак протягом дев’яти років працював кравцем. 1907 року він одружився з такою ж іммігранткою з Галичини 16-річною Ганною Кестен. У шлюбі них народилося шестеро дітей: Мюррей, Гай, Філіп, Дейзі, Моллі та Емануель. Останній і став батьком Барбри Стрейзанд.
Матір Барбри Дайяна Іда Розен числиться як нащадок вихідців з Російської імперії, проте звідки саме — не відомо.
Володарка «Оскару» за найкращу пісню Барбра СтрейзандФото: Відкриті джерела
До слова, «Оскар» Барбра Стрейзанд отримала за пісню «Вічнозелений» з фільму «Народження зірки», рімейк якого 2018 року був представлений Бредлі Купером та Леді Ґаґою. Також у Барбри була номінація на «Оскар» 1997 року з піснею «Я нарешті когось знайшла» до фільму «У дзеркала два обличчя». Тоді співавторами Барбри виступили такі зірки, як Брайян Адамс, Марвін Гамліш та Матт Ланґе.
Боб Ділан (2001 рік)
До нашого фаворита в цій номінації ми ще не дісталися, але хто ж може перевершити таку величину, як Барбра Стрейзанд? А якщо ми вам скажемо, що 2001 року на 73-й церемонії «Оскара» статуетку отримав онук одеситів Боб Ділан? Музиканта тоді відзначили за пісню «Речі змінюються» до фільму «Вундеркінди».
Боб Ділан, справжнє ім’я якого Роберт Аллен Ціммерман, народився 1941 року в місті Дулут, штат Міннесота. Його батьками були релігійні євреї, представники закритої єврейської громади Абрам Ціммерман та Беатріс Бетті Стоун. Саме батькові Ділан завдячує своїй спорідненості з Україною — його бабуся та дідусь по батьковій лінії походили саме з нашої Одеси. А звали їх Ганна Киргиз та Ціґман Ціммерман. Вони мусили покинути нашу країну після 1905 року буцімто через єврейські погроми. Родина ж Стоунів переїхала до США із Литви.
Володар «Оскара» за найкращу пісню Боб ДіланФото: Відкриті джерела
Але все ж не Боб Ділан, який, до слова, 2016 року здобув ще й Нобелівську премії з літератури, є нашим фаворитом у цій номінації. Попри усі гучні імена, які вже було наведено вище, головна родзинка вечора, як то кажуть, попереду. Тут одразу дві людини.
Дует Жюля Стайна та Семмі Кана (1955 рік)
1955 рік, 28-ма церемонія нагородження «Оскра». Премію за найкращу пісню до фільму «Монети у фонтані» отримують композитор та поет українського походження Жюль Стайн та Семмі Кан. Ці двоє номінувались 30 разів і мають п'ять «Оскарів» на двох! Щоправда Стайн отримав лише одну статуетку (плюс 9 номінацій), а Семмі Кан 4 рази забирав маленького «Оскарика» додому, ще 21 статуетку він так й не здобув (щоправда були роки, коли Кан номінувався навіть за два різні фільми). Проте давайте спочатку поговоримо про те, що споріднює цих двох геніїв з Україною.
Лауреати премії «Оскар» за найкращу пісню Жюль Стайн та Семмі КанФото: discogs.com
Жюль Стайн народився 1905 року в Лондоні в родині єврейських емігрантів з України. Справжнє ім’я композитора — Юліус Кервін Стейн. Батьки майбутньої зірки світової музики Ізадор Стейн та Ганна Кертман виїхали до Британії з окупованої московитами України. Місто, звідки саме походить родина Стайна, а також причини та час переїзду, на жаль, встановити не вдалося.
Відомо, що в Лондоні батько Жюля відкрив продуктовий магазинчик, втім 1912 року батьки разом з майбутнім композитором мусили переїхати до Америки. Тут Жюль починає посилено вчитися музиці, в якій знаходить не тільки гобі, але й професію.
В майбутньому Жюль Стайн стане автором таких світових хітів, як «Діаманти — кращі друзі дівчат» у виконанні Мерлін Монро, «Це було так довго, так давно» у виконанні Кітті Каллен, «Вечірка закінчилась» у виконанні Джуді Голлідей, «Суботня ніч (найсамотніша ніч у тижні)», яку виконав незрівнянний ґанґстер Френк Сінатра. До речі, а пісню «Let it snow» знаєте? Її авторами є одразу двоє наших героїв — Жюль Стайн та Семмі Кан. От про останнього давайте тепер поговоримо трошки більше.
Семюель Коен, а саме так звуть насправді Семмі Кана, народився 1913 року в Нью-Йорку. На жаль, імен батьків Кана-Коена віднайти не вдалося, так само й міста чи року, коли вони емігрували до США. Відомо, що обидва були з Галичини і в них, окрім сина Семюеля, було ще четверо доньок — Седі, Пьорл, Флоренс та Евелін.
Якщо донькам займатися фортепіано батьки дозволяли, то Семюель вчився грі на скрипці, піано ж оволодів таємно від матері. Практично з самого дитинства та юності Семмі демонстрував неабияке розуміння інструменту, тож дуже швидко влився в американську музичну тусовку. А там не забарилися і гучні співпраці та справжні хіти.
Його пісні виконував Френк Сінатра, він написав неймовірну «Будиночок на лузі» (вірші, звісно), але… Про Семмі Кана скажуть його номінації та нагороди. Давайте перераховути?
- 1943 рік, пісня «Я чув цю пісню раніше», фільм «Молодь на параді» (цю номінацію Кан отримав разом з Жюлем Стайном);
- 1945 рік, пісня «Я піду наодинці», фільм «Слідом за юнаками» (і знову з Жюлем Стайном);
- 1946 рік, дві пісні в співавторстві зі Стайном «Я так легко закохуюсь» з фільму «Підняти якорі» та «Будь-де» з фільму «Цієї та будь-якої ночі»;
- 1949 рік, пісня «Це магія» з фільму «Роман у відкритому морі» (і знову Стайн співавтор);
- 1950 рік, пісня «Це високі почуття» з однойменного фільму (співавтором знову виступив Стайн);
- 1951 рік, пісня «Будь моїм коханням», фільм «Рибалка з Нового Орлеану» (разом з одеситом Слаґом Бродскі);
- 1952 рік, пісня «Дивно, чому», фільм «Багаті, молоді й красиві» (знову з Бродскі);
- 1953 рік, пісня «Тому що ти моя» з однойменного фільму (знову разом із Бродські);
- 1956 рік, одразу дві пісні: «Я ніколи не перестану тебе кохати» з фільму «Кохай мене або покинь» (разом з тим же Бродскі) та «(Кохання це) Ніжна пастка» з фільму «Ніжна пастка» (разом з Джиммі Ван Гойзеном);
- 1957 рік, пісня «Слова, написані на вітрі» з однойменного фільму (разом з Віктором Янгом);
- 1959 рік, пісня «Кохати й бути коханим», фільм «Дехто прийшов бігати» (разом з Джиммі Ван Гойзеном);
- 1960 рік, пісня «Найкраще» з однойменного фільму (разом з Альфредом Ньюманом. Цього року Семмі Кан переміг з іншою піснею, але про це пізніше);
- 1961 рік, пісня «Вдруге», фільм «Високий час» (разом з Ван Гойзеном);
- 1962 рік, пісня «Повна кишеня чудес» з однойменного фільму (разом з Ван Гойзеном);
- 1965 рік, знову дві номінації: пісні «Мій тип міста» з фільму «Робін та 7 хуліганів» і «Куди пішло кохання» з однойменного фільму (обидві пісні написані в співавторстві з Ван Гойзеном. Цього року статуетку, до речі, забрали брати Шермани);
- 1968 рік, пісня «Цілком сучасна Міллі» з однойменного фільму (разом з Ван Гойзеном);
- 1969 рік, пісня «Зірка!» з однойменного фільму (разом з Ван Гойзеном);
- 1974 рік, пісня «Усе кохання змарнувалось», фільм «Торкаючись до класу» (разом з Джорджем Баррі);
- 1976 рік, пісня «А тепер ми закохані», фільм «Родув» (разом з Беррі).
Володар премії «Оскар» за найкращу пісню Семмі КанФото: bbc.co.uk
Отже, це були лише номінації Семмі Кана. А тепер згадаємо ще й про нагороди, які він отримав окремо від Сайна.
- 1958 року разом з Ван Гойзеном «Оскар» прийшов Кану за пісню «Увесь шлях» з фільму «Дикий джокер»;
- 1960 року за пісню «Високі надії» з фільму «Діра в голові» (тут знову співавтор Ван Гойзен);
- 1964 року — за пісню «Звіть мене безвідповідальним» з фільму «Татків делікатний стан» (і знову співатор Ван Гойзен).
Семмі Кана можна вважати чи не найлегендарнішим сонґрайтером Голлівуду. Саме за це він й отримав нашу персональну відзнаку. І, так, ми ледь не забули про Жюля Стайна. Він мав кілька номінацій окремо від Кана — треба ж і про них сказати:
- 1941 року Жюль номінувався за пісню «Хто я?» з фільму «Хіт-парад 1941 року» (разом з Волтером Баллоком);
- 1944 року — за пісню «Зміна серця» з фільму «Хіт-парад 1943 року» (разом з Гарольдом Адамсоном);
- 1969 року за пісню «Смішна дівчина» з однойменного фільму (у співавторстві з Бобом Мерріллом).
Лауреат премії «Оскар» в номінації Найкраща пісня Жюль СтайнФото: markrobinsonwrites.com
Бонус
Квітка Цісик
Звісно ж розповідаючи про видатних українців, які здобували премію «Оскар» в музичній царині, ми не могли не згадати про неймовірну Квітку Цісик. На жаль, сама співачка персонального «Оскара» не отримала, але пісня «Ти запалюєш моє життя» з однойменного фільму в її виконанні 1978 року таки стала переможницею в категорії «Найкраща пісня до фільму».
Автором пісні виступив Джозеф Брукс, який і отримав заслужену нагороду.
Квітослава-Орися Цісик народилася 4 квітня 1953 року в Квінзі, Нью-Йорк. Її батьками були післявоєнні емігранти з України Іванна (до заміжжя — Лев) та Володимир Цісики. Батьки Квітки походили з заходу України — матір була уродженкою Львова, а тато народився у селі Ліски неподалік від Коломиї Івано-Франківської обалсті.
В родині, окрім Квітослави, була ще старша дитина Марія. Її разом з майбутньою зіркою світової музики батько з дитинства вчив грі на фортепіано та скрипці. До слова, старша сестра Марія стала також видатною музиканткою — згодом вона очолила консерванторію Сан-Франциско.
Квітка Цісик, на відміну від сестри, вирішила присвятити себе не класичній, а більш популярній музиці. Це попри те, що вона мала за своїми плечами ще й балетну школу та участь в хорі. До слова, в останньому вона виступала на одній сцені з майбутнім королем поп-музики Майклом Джексоном.
Зазначимо, що окрім звчиайної американської освіти та музичного навчання, доньки Цісиків виховувалися і за українськими традиціями. У вихідні діти відвідували Школу українознавства, були в лавах української скаутської організації «Пласт». Не дивно, що Квітослава не просто вільно спілкувалася українською мовою, але ще й дуже любила та популяризувала серед американців рідну культуру.
Талановита співачка стала доволі швидко популярною на американській сцені. Її голос можна почути в багатьох голлівудських стрічках, як то «Коло двох» Жюля Дассена, «Один-єдиний» Карла Райнера чи мюзикл «Віз» Сідні Люмета з Майклом Джексоном та Даяною Росс у провідних ролях.
Вже будучи популярною американською співачкою Квітка Цісик 1983 року відвідала Батьківщину. Це був неафішований візит, адже її пісні на той час були заборонені в СРСР. На жаль, це був перший та останній візит зірки до України — 1998 року Квітки Цісик не стало.
Померла видатна українка у віці 44 років від раку молочної залози, з яким вона боролася від 1992 року.
Слаґ Бродскі
Ще один видатний композитор, про якого ми хотіли б розповісти додатково, — це уродженець Одеси Микола Бродський, який став відомим усьому світу під іменем Слаґ Бродскі.
Народився Микола 20 квітня 1905 року в Одесі в єврейській родині. До слова, місто на той час належало до Херсонської губернії. В доволі юному віці родина Бродських виїхала з України — від жахів так званої «громадянської», а де-факто, російсько-української війни, яка зачалась на нашій території внаслідок більшовицького перевороту.
Микола Бродський, більш відомий світу як Слаґ БродскіФото: accordion.org.ua
Спочатку родина Миколи Бродського переїхала до Будапешту. Тут він починає навчатися, далі освіту продовжує в Римі, Відні, Берліні. Вже у 1920-х роках Ніколас Бродсзкі починає писати музику для віденських оперет. А перший озвучений ним фільм датується 1930-м роком. Напевно, саме завдяки цьому і в пошуку світової слави 1934-го року Микола виїжджає до Сполучених Штатів. Саме тут і зачинається його успішна кар’єра кінокомпозитора.
На жаль, жодної статуетки Микола Бродський так і не здобув, проте номінувався на здобуття «Оскара» п’ять разів:
- 1951 року разом з Семмі Каном за пісню «Будь моїм коханням» до фільму «Рибалка з Нового Орлеану»;
- 1952 року за пісню «Дивно, чому» з фільму «Багаті, молоді й красиві» (також в співавторстві з Каном);
- 1953 року — за пісню «Тому що ти моя» з однойменного фільму (разом з Семмі Каном);
- 1954 року Бродскі отримує номінацію за пісню «Моє серце, що палає» з фільму «Дівчинка з маленького міста» (у співавторстві з Лео Робіном);
- 1956 року — за пісню «Я ніколи не перестану тебе кохати» з фільму «Кохай мене або покинь» (тут також співатором виступив Семмі Кан).
Такі вони, українські композитори Голлівуду. Їх важко усіх назвати, їх нагороди не перелічити, номінації їх нескінченні. Та найголовніше — вони звеличують нашу державу, привносячи шматочок української культури у світу.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
