1949 року Американська кіноакадемія запровадила окремий «Оскар» за найкращий дизайн костюмів. І першою, хто його отримав, стала уродженка українського Харкова Варвара Каринська.
«Кавун. City» подовжує серію публікацій, присвячених майбутній 95-й церемонії вручення щорічної кінопремії «Оскар» й розповідаємо вам про ще одну неймовірну історію про українку, яка стала першою володаркою статуетки у своїй царині, — Барбару Каринську.
Вольова донька харківського купця з потягом до мистецтва
Варвара Жмудська народилася у Харкові 3 жовтня 1886 року в родині заможного купця Андрія Жмудського. Її батько займався текстилем, тож не дивно, що дівчинка з самого малечку зацікавилася дизайном одягу. Найбільше юну Варвару цікавила техніка вишивання, адже перед її очима було багато прикладів цієї українського традиційного мистецтва.
1908 року під час навчання у Харківському університеті Варвара Жмудська вийшла заміж за Олександра Моїсеєнка, сина доволі впливового харківського промисловця. Обидва вивчали право, заприятелювали й швидко закохалися. На жаль, сімейна ідилія тривала недовго — вже за рік Варвара стала молодою вдовицею, ще й із маленькою донькою на руках.
У віці 24 років попри усі труднощі, з якими їй довелося зіштовхнутися, Варвара позивається до свого брата Анатолія й позбавляє його батьківських прав щодо його рідного сина. Жінка самотужки бере опіку над дворічним хлопчиком й дає раду з усіма проблемами.
Невдовзі доля посміхнулася мужній жінці й вона вдруге вийшла заміж. Цього разу — за перспективного московського юриста Нікалая Карінского, чиє прізвище вона й прославить на весь світ. Нікалай народився, виріс та здобув фах у Москві, після чого переїхав до Харкова здобувати досвід.
Доволі швидко Карінскій прогресував та здобував успіхи в професії, тож 1915 року разом з дружиною та двома її дітьми (рідною донькою та всиновленим племінником) він повертається до Москви. Варвара придбала розкішну квартиру й нарешті змогла присвятити себе мистецтву й долучитися до богеми.
Нікалай Карінскій, 1923 рікФото: wikipedia.org
Варвара Каринська відкрила у столиці власний салон для театральної публіки й щовечора оберталася в колах цінителів мистецтва. Театр та балет повністю поглинули українку.
Революція та європейський період
Та ідилія тривала недовго — імперію сколихнула революція, а чоловік Варвари Ніколай вирішив взятися за політику, а потім — і за війну. Нікалай став міністром юстиції в перехідному уряді, втім доволі швидко мусив брати зброю до рук та боротися з червоною чумою. Родина Каринських опиняється у Криму, а після окупації півострова більшовиками сім'я розпалася.
Варвара з дітьми на руках не мала змоги тікати з країни, як це зробив її чоловік. Вона заочно розлучилась з ним, аби уникнути клейма «зрадниці Батьківщини» й утретє виходить заміж за нащадка багатих московських промисловців Владіміра Мамонтова.
У нових реаліях Варвара Каринська намагається відновити знищений революцією бізнес, відкриває новий салон та ательє з пошиття одягу та вишуканих капелюшків. Окрім того, жінка стала власницею антикварної крамнички й відкрила власну школу вишивання.
Плакат часів НЕПу (нова економічна політика), внаслідок якого Каринська втратила увесь свій бізнесФото: radiosvoboda.org
Коли багатостраждальна Каринська вирішила, що її життя нарешті облаштувалася, доля завдала їй нового удару — влада націоналізувала все, до чого була долучена жінка. Вона розуміє, що в цій державі віддатися мистецтву їй вже не дадуть й вирішує тікати за кордон.
1924 року Варвара опинилася у Берліні. Жінка змогла вивезти з собою унікальну колекцію церковної вишивки ХІІ-ХІІІ століть, яку радянська влада мала на меті знищити.
Варвара, яка у Європі взяла ім'я Барбари, певний час не могла ніде вкорінитися: Берлін, Брюссель, Лондон, Париж — за 15 років жінка змінила кілька міст проживання. Але це для неї видався доволі плідний та продуктивний час. Каринська встигла попрацювати із Марком Шаґалом, Сальвадором Далі, створює костюми для «Руського балету Монте-Карло». Саме в цей період жінка створює сучасний вигляд балетної пачки та модернізує корсет.
Костюми, створені Варварою Каринською для «Руського балету Монте-Карло». Зліва направо: Коппелія (другий акт), Коппелія (перший акт), Жизель (другий акт)Фото: wikipedia.org
Чого вартує лишень те, що в свій паризький період життя Каринська встигла попрацювати з такими модельєрами, як Ів Сен Лоран, Рауль Дюфі, Жорж Брак, Леонор Фіні.
Втім, жахи Другої світової війни, які довелося пережити Варварі в Європі нагадали їй роки її буремної молодості. І знову, усі салони, всі напрацювання, весь бізнес було втрачено і жінці доводилося починати все з нуля.
Каринська та Голлівуд
Усіх європейських успіхів амбітній Варварі Каринській було замало. Тим паче, що більшість зробленого було втрачено через Другу світову війну. Тож жінка вирішує переїхати до далекої Америки, де працевлаштовується до Міського балету Нью-Йорку.
Тут з 1940 по 1970 роки українка працює над костюмами практично для усіх постановок легенди американського балету Джорджа Баланчина (справжнє ім'я — Ґєорґій Баланчівадзе). Також для харків'янки відкрилась можливість працювати на Бродвеї та, напевно, найзнаковішим стало запрошення Варвари Каринської до Голлівуду.
Знаковим ця подія стала як для самої жінки, так і для кіноіндустрії. Адже саме вона надала нового дихання роботі костюмерів та дизайнерів. Не дивно, що із запровадженням спеціальної відзнаки Американської кіноакадемії саме вона й отримала першу нагороду.
Насправді з кіно Варвара Каринська почала працювати ще у європейський період свого життя, але на повну змогла розкритися саме в Голлівуді. Тут знадобився і життєвий досвід, і роки співпраці з Міським балетом Нью-Йорку, й Бродвейське минуле. Все це викристалізувало мистецький погляд Каринської й призвело її до тріумфу.
Атласна сукня, створена Варварою КамінськоюФото: wikipedia.org
1948 року Барбара Каринська, донька харківського купця, здобула найбільшу нагороду в своєму житті — вона отримала «Оскар» за костюми до фільму Вільяма Флемінґа «Жанна д'Арк». Каринська стала першою тріумфаторкою в новоствореній категорії, чим назавжди вписала своє ім'я в аннали історії кіно. Її ставили в приклад, в неї вчилися та на неї рівнялися.
Зазначимо, що стрічка оскароносна стрічка Алана Джея Лернера 1973 року «Джиджи» також номінувалася на здобуття нагороди за кращі костюми. Попри те, що серед імен номінантів нема самої Варвари Каринською, саме українка й розробила усі костюми для фільму.
Втім, українка мала ще одну свою іменну номінацію на кінопремію 1955 року з фільмом-мюзиклом «Ганс-Крістіан Андерсен». На жаль, того разу вона поступилася Марселю Верте з його роботою над фільмом «Мулен Руж».
Талановита та плодовита художниця та костюмер Варвара Каринська дожила до 93 років та померла 18 жовтня 1983 року в Нью-Йорку. Саме це місто й стало для жінки найбільшим домом, найспокійнішим домом, останнім домом. І місцем її неймовірного тріумфу.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
