Так часто зараз здається, що усе, що було до війни — казка або міф. В кращому випадку — далекий післясмак прекрасного літнього сну. Так і наші мирні, сиві степи, наша ріка, наш Центр, Східний, Таврійський...Минуле — воно і у живих образах. Особисто знайомих, дружніх, рідних. Багатьох, чий шлях обірваний війною. В той же час — радість, від того, що і досі збережено життя і можливість бачити світло тим, хто і до великих потрясінь 2022 року від Різдва Христового встиг стати обличчям краю, нашого простого і одночасно веселого, сонячного, наївного міста. Один із них — Артем Петрик: науковець, історик, кандидат наук, старший науковий співробітник Інституту історії та археології Балтійського регіону Клайпедського університету, спеціальний кореспондент Laisvas ukrainos kanalas.
Ми належимо до одного покоління, яке в ранньому дитинстві бачило відродження вільної України, її становлення. Утвердження української ідентичності, яка в жорсткій боротьбі зі зрозійщеним малороством та радянською потворністю забирала своє на Півдні. Ми були сучасниками та свідками великих подій. А ще ми ходили тими ж вулицями, були дітьми одного міста. Тому нам легко сьогодні розмовляти і згадувати, а ще — говорити про майбутнє, віру у яке дарує надія. У те, що Україна буде завжди. Вона буде сильною. Матір'ю для своїх дітей. Справедливою суддею для тих, хто відступився від неї. Суворим пострахом для її віковічного ворога. А місто, де ми народилися і виросли, насолодиться спокоєм від трагедій, окупацій, обстрілів. Залікує свої глибокі рани, зникнуть шрами від артилерійських та мінометних ударів, оживуть та знову засяють вогнем посмішок вибиті очиці вікон. Суворий моноліт над древнєю українською рікою знову буде наївним, добрим та замріяним...
Про це ми говорили з Артемом, жартували, а потім — мовчали, за усіма, хто побачить все це лише з неба. Але розмова ж планувалася для нарису про особистість. А суму і так забагато. Хоч, все ж, упевненості в тріумфі добра іще більше. Артем — цікавий і нетиповий персонаж. Хоча б своєю сферою професійних зацікавлень. Історія країн Балтії. Перспективний, направду, стратегічний напрямок, який лише проходить етап становлення в українській науці і розвивається попри війну. Як стверджує мій співбесідник, «ми приречені на дружбу» з Литвою та двома іншими країнами регіону. У нас спільний ворог, протистояння кровожерним маренням якого — екзистенційне і, відтак, на жаль, вічне. Лише підтримуючи сусіда плечем ми можемо сподіватися на виживання, що і є перемогою. Бути друзями та союзниками означає, також необхідність знати один одного, історію, культуру, ментальні особливості, без цього ніяк. Тому, Артем не сумнівається — за балтійськими студіями майбутнє.
Сам він, випускник Академічного ліцею та Херсонського державного університету, марив північчю з дитинства. Можливо виною походження, можливо — вроджена повага до народів, що не скоряються примусу і борються до кінця. А це як раз про балтійців. Хоча дисертацію він захищав за проблемою, близькою до тематики української революції 1917 — 1921 рр., завжди прагнув торкнутися минулого казкових володінь міфічної «Доньки Півночі» — краю над яким, за старовинною легендою, вічно блищать мечі праотців — древніх балтів. Робота над темою виразилася у книзі «Світло та тіні Першої республіки: Литовська держава у 1918 — 1940 роках» (2018 р.) та її ґрунтовному перевиданні «Епоха великих надій: нариси історії міжвоєнної Литви (1918-1940)» (2020). Праця стала першою в українській літуаністиці, присвяченою історії Литовської держави міжвоєнного періоду. Робота, протягом декількох років презентувалася як в Україні, так і у Балтії. Отримала ряд нагород. Зокрема у 2021 р. «Епоха великих надій...» (видана міжнародною видавничою спілкою, у трьох країнах: Польщі, Латвії та Україні) перемогла у національному конкурсі «Молодий вчений року» в номінації науково-популярне видання, що проводився Радою молодих вчених при Міносвіти України. Дослідження було відзначено і у Литві, зокрема Президентом Литовської Республіки. Артем Петрик створив і очолив перший в Україні Центр дослідження історії Литви (2019 — 2021 рр.) при Херсонському державному університеті. Проводилася робота не лише в царині наукових досліджень та івентів, але і популяризації історії Литви в Україні та української у Литві, а також здійснювалася важлива комунікація між вченими обох країн та вишами.
У 2019 р. під час презентаційного турне Литвою Артем отримав запрошення влитися до колективу Інституту історії та археології Балтійського регіону при Клайпедському університеті. Одного з потужних наукових осередків Балтії. З тих пір мій співбесідник є частиною дослідницького колективу. На той момент ця подія була нетривіальним явищем для херсонських науковців. Та і загалом українських вчених, які б повноцінно працювали у литовських історичних установах, майже не було. Протягом декількох років Артем координував кампанію Клайпедського університету в Україні, в рамках програми «Східного партнерства», яка надала можливість безкоштовного навчання багатьом десяткам українських дітей, зокрма дітям з родин військових-учасників бойових дій, талановитої молоді з малозабезпечених сімей. Зазначене — це лише декілька публічних складових діяльності, направленої на побудову мосту між нашою державою та балтійськими союзниками.
Усе це не оминуло прискіпливого погляду російського ворога, який готував масштабний напад на Україну і виношував плани з її знищення, репресій і страт українських еліт. Під особливим ударом були ті, хто був напряму або навіть опосередковано пов'язаний з західними інституціями, працював в європейських чи американських організаціях, наукових установах. У хворій уяві московських окупантів ця категорія розглядалася як «агенти заходу», «куратори русофобії» і тому подібна маячня, неймовірна, здавалося б, у ХХІ столітті. Мій співбесідник розділив випробування окупацією з рідним містом.
Пробувши на нелегальному положенні 8 місяців і 13 днів, Артем змушений був змінювати зовнішність і місце перебування. На щастя, вдалося побачити звільнення міста Херсона 11 листопада 2022 року та відчути незрівнянну спільну радість з земляками, котрі дочекалися свободи і падіння окупаційного режиму на правобережній Херсонщині. Тяжкі часи, тим не менш, відкрили новий напрямок творчої діяльності — літературний. Спогади трагічного 2022-го вилилися у книгу оповідань «Сни про Херсон», що вже встигла перенестися на театральну сцену у постановці «Листи без відповіді» Ахтема Сеїтаблаєва. На сторінках книги оживають історії поневоленого, але нескореного міста.
Артем Петрик у 31-й День незалежності України, в окупації
Херсонська тематика частково відображена у ще одному творі Артема Петрика — книзі «Його звуть Падре». Вона, як і «Сни...», побачила світ у 2023 році. Хоча головним героєм повіствування тут виступає військовий капелан з позивним «Падре», написане — про явище, герой — силует на фоні великої доби. А місто Херсон — одна з локацій. Тут він зустрічається теплим, довоєнним і вже посивілим, роз'ятреним війною...
Наразі Артем — знову у науковому цеху, він розширює тематику дослідження, концентрується на все нових питаннях історичної балтистики. І звісно, як і раніше, у своєму секторі, комунікує нас з дружньою родиною народів на берегах «Бурштинового» моря. А ще займається питаннями протидії російській пропаганді, маніпуляціям з історією. Доволі великий обсяг роботи. Втім, як і велика впевненість у кінцевому переможному результаті.
Я теж вірю і бажаю Артему та іншим нашим не втрачати ентузіазму, не сходити з дороги твердості на криву зневіри. Адже сонце завжди виходить знову і світанок настає, хоч і зараз все тяжчим стає очікування. Ми продовжуємо згадувати минуле. І прагнути до миру через перемогу. А ще — бажати, щоб всі діти південного сонячного міста, розсіяні піском по світу від Ісландії до Канади, припинили бачити кошмари війни уві сні та повернулися додому, до нашої ріки, степу, плакучих верб та палаців ластівок у барханах на кардашинському затоні... А ще — до Центру, Таврійського, Воєнки, Арєстанки, Забалки...
Дякую за розмову, Артеме, дякую за спогади!
А ми додамо, що редакція Кавун.City неймовірно тепло ставиться до Артема Петрика і традиційно слідкує за його творчістю та науковою діяльністю.
Ось статті про Артема, які ми писали. Точно буде цікаво!
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
