- Розпочинати інтерв'ю з особистістю такої величини нелегко, оскільки є ймовірність зморозити щось не те, звернувши не туди. Але ми спробуємо!..
Тож, Ірен, ким мріяли стати в дитинстві?
- В дитинстві я мріяла... продавати морозиво. Але коли одного разу, набігавшись у дворі, заскочила, аби заховатися від хлопців, до бібліотеки — вона розташовувалася на першому поверсі будинку — побачила полиці з купою книжок. Здивувалася, що на світі є книжки, які пишуть для інших якісь люди і вирішила, що я теж буду писати книжки. Мені було років шість. З тієї пори я почала складати різні історії і записувати їх у нотатник. Він досі десь зберігається у мами. Так що мій вибір був з дитинства.
- Похвально! Колись треба буде той нотатник випустити у світ в друкованому вигляді. Розберуть весь тираж стовідсотково!
- Ви перебільшуєте))) Дякую!
- Не віриться, що Ви не володіли зовсім українською мовою...
- Ну, те що «не володіла» — це не зовсім вірно. Моя бабуся була вчителькою укр. мови і літератури. Це трішки міф, що в Донецьку зовсім не було української. Вона була... Особливо за межами міста. А в місті, в часи молодості моєї мами вважалося, що краще говорити «по-городському». Тому мова була на побутовому рівні. Співали пісні, вчили вірші. На кожне свято, пам'ятаю, я була в українському костюмі. Так що мовою володіли, але мало вживали.
- З тієї купи професій, що Ви опановували, одна незрозуміла - шпрехшталмейстер в цирку. Розтлумачте...
- Шпрехшталмейстер — людина, яка оголошує в цирку номери. Я ходила тоді до театральної студії, мала добру дикцію, тому якось мені запропонували підробити в цирку.
- Для тих, хто комплексує, треба додати, що відома тепер письменниця свого часу працювала завідувачем відеосалону в кінотеатрі, а також офіціанткою в ресторані...
Яку музику слухаєте?
- Ох, Максе, якби у мене на те був час...))) люблю авторську пісню і класику - Альбіноні, Малер, Моцарт...
- Ваші улюблені фільми?
- Улюблених фільмів багато... один з таких - "Амаркорд" Федеріко Фелліні. Я люблю "класику жанру" і важко сприймаю "art-house".
- Чим любите займатися у вільний час?
- У вільний час можу займатися чим завгодно... Можу просто лежати на дивані і читати чи дивитися кіно. Можу готувати щось незвичайне або малювати. Всі мої "хобі" - психологічне розвантаження. Адже якщо "хобі" стає постійним і однозначним - то вже не хобі, а професія.
- Опишіть своє найбільше досягнення і найбільш вражаючий провал.
- Я користують "формулою" поета Бориса Пастернака: досягнення від провалу ти не мусиш відрізняти. Варто просто рухатись. А що ти зробив успішного чи провального - то вже розсудять люди.
- В чому секрет успіху?
- Секрет успіху. Його немає. Якщо ти програмуєш себе на успіх - завжди програєш. "Програмувати" варто на любов до людей, на чесність, відвертість, і підкріплювати це все своєю діяльністю, своїм життям. І якщо ти, зрештою, зможеш зробити так аби від твоєї любові, чесності і діяльності комусь стало легше жити - оце і є успіх.
- Користувалися попитом Ваші твори в школі, університеті?
- В університеті я ще не писала книжок. Тільки для себе.
- Чи пробували Ви себе в написанні казок?
- Я починала з казок. Перша моя публікація була в журналі "Соняшник" - казка "Коли оживають ляльки". Я і зараз пишу для дітей. Ось, чекаю на вихід нової книжки для 3-річних малюків у видавництві "Фонтан казок".
- Ви працювали в багатьох періодичних виданнях, зокрема заступником головного редактора в журналі "Наталі", головним редактором журналу "Караван історій. Україна" та журналістом у журналі "Академія". На вашу думку, журнали у друкованому вигляді довго існуватимуть?
- Глянсові журнали - це не просто "чтиво", це ще дизайн, гарні фото і можливість розвивати смак (якщо журнал добрий), тому багато прихильників журналів будуть їх купувати. Ще такі журнали залюбки передплачують бібліотеки. Думаю, що такі видання будуть існувати навіть довше за паперові книги.
- Поговоримо про Ваші ґудзики, а точніше про романи "Ґудзик" та "Ґудзик-2. Десять років по тому." Перший твір у 2005 році здобув перемогу у конкурсі "Коронація слова", а у 2008 році його було екранізовано. Розкажіть історію створення...
- Я не перечитую своїх книжок і говорю про них "через силу", якщо це цікаво комусь. Все, що зроблене, я ЗАБУВАЮ, аби робити щось нове. Все, що я хочу сказати у відповідь на всі (всі!) запитання - я вже давно написала в книжках. Гадаю, їх можна читати "з олівцем" аби знайти відповіді на питання, які хвилюють моїх однодумців. Мені часто буває "пофіг" все, що про мене пишуть і думають. А думають, частіше за все, не те, що є насправді. Тому я не хочу бути "ілюзією" і для Вас, і для ваших підписників в тому числі. Краще читайте книжки. І це буде найсправжніша і найвідвертіша розмова. Якщо такої розмови немає в книжках письменника - він брехло!))) Якось так на завершення;)
- Спасибі за ексклюзивне інтерв'ю!))
Спілкувався Максим Петях (МП)
, 2019 рік
(exclusive)
** Редакція може не поділяти думок і поглядів, висвітлених в розділі «Блоги».
Давай дружити!
Підпишись на наш 🍉Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди) та на наш 🍉Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо❤️
