28 вересня минає 51 місяць від дня, коли російські силовики викрали Херсонського міського голову Ігоря Колихаєва. Він досі в російській неволі, а його родина не має прямого зв'язку з ним. Останні відомості надходять переважно від звільнених бранців.
У вересні 2026 року одразу кілька колишніх полонених розповіли про Колихаєва в СІЗО №3 російського Кізела. Вони згадують побиття, проблеми з ногою та труднощі з пересуванням. Водночас один зі звільнених у травні 2026 року повідомив, що перед його поверненням стан Колихаєва дещо стабілізувався.
Невизначеною залишається й ситуація з можливим обміном. Син мера Святослав публічно поставив під сумнів належність роботи над поверненням батька, тоді як українські відомства заявляють, що робота не припиняється. Кавун.City зібрав усе, що наразі відомо про місця утримання, стан здоров'я та спроби повернути Ігоря Колихаєва додому.
Ігор КолихаєвФото: Святослав Колихаєв
Міський голова залишився в окупованому Херсоні
Ігор Колихаєв став міським головою Херсона після виборів 2020 року. До цього був депутатом Херсонської обласної ради, а у 2019 році його обрали народним депутатом за округом №184. Повноваження у Верховній Раді припинили в березні 2021 року через обрання мером. До політичної діяльності він займався аграрним бізнесом; із його ім’ям пов’язані партія «Нам тут жити!» та херсонський футзальний клуб «Продексім».
Після захоплення Херсона росіянами Колихаєв залишався в місті. Як Кавун.City писав у матеріалі до перших роковин його полону, він продовжував працювати в умовах окупації та не пішов на співпрацю з російською владою. Після захоплення будівлі міськради робота української команди тривала поза її приміщенням.
8 травня 2026 року Колихаєву виповнилося 55 років. Цей день народження він також провів у неволі. У публікації до цієї дати Кавун.City нагадував: новини про нього рідні отримували від звільнених людей, а не внаслідок безпосереднього спілкування з ним.
Як викрали Колихаєва 28 червня 2022 року
У день викрадення Колихаєв приїхав до одного з комунальних підприємств, де працювали його колеги. За оприлюдненими тоді відомостями, після виходу з автомобіля його затримали представники Росгвардії та, ймовірно, ФСБ. Росіяни обшукували приміщення, вилучали жорсткі диски та переглядали документи із сейфів. Міського голову тримали в кайданках під охороною, а потім вивезли автобусом у невідомому напрямку.
Надалі редакція отримувала інформацію про його перебування в Херсонському ізоляторі тимчасового тримання. У публікації про дев’ять місяців полону Кавун.City також наводив свідчення двох чоловіків про утримання Колихаєва восени 2022 року в Чаплинці. Вони розповідали про одиночну камеру, побиття, періоди без їжі та погіршення здоров’я.
У той самий час поширювалися чутки, ніби мера відпустили. Редакція перевіряла ці повідомлення: підтверджень його перебування на волі не було, натомість з’являлися свідчення людей, які бачили його в місцях несвободи.
Свідчення Тараса Букрєєва про Голу Пристань і Чаплинку
Херсонський історик Тарас Букрєєв, який сам пережив російський полон, розповідав: 20 жовтня 2022 року його та Колихаєва перевозили в одному автозаку до Голої Пристані. Згодом вони перетиналися в захопленому відділку поліції, а від кінця жовтня до кінця листопада перебували в одній камері в Чаплинці.
Букрєєв згадував, що Колихаєв тримався і намагався підтримувати інших. Вони попросили папір та олівець і зробили умовні шахи й нарди. Ці розповіді Кавун.City зібрав у матеріалі до другої річниці викрадення. Свідчення очевидця стосуються конкретного періоду 2022 року: їх не можна переносити на нинішні умови утримання.
Росія підтвердила утримання Колихаєва лише у 2023 році
17 вересня 2023 року Кавун.City опублікував коментар Святослава Колихаєва про підтвердження через Міжнародний комітет Червоного Хреста. За словами сина, російська сторона внесла батька до списків полонених і зазначила, що він перебуває на території РФ. Точне місце та стан здоров’я на той момент з’ясувати не вдалося.
Це було підтвердженням факту утримання, але не означало, що родина отримала доступ до Колихаєва, можливість говорити з ним або гарантію повернення під час найближчого обміну. У старій публікації йшлося про подані росіянами списки військовополонених. Сам Колихаєв був захоплений як цивільний міський голова; ці обставини не слід змішувати з повідомленнями про назву списків. Пізніше стало зрозуміло: росіяни позиціонують херсонського мера як військовополоненого, а Україна — як цивільного.
Від Таганрога до Пермського краю
В інтерв’ю «Новинам Приазов’я», опублікованому Радіо Свобода 3 червня 2025 року, Святослав розповідав про Чонгар, подальше утримання в Таганрозі та перевезення вглиб Росії. За його словами, у Таганрозі батько перебував понад рік. Тоді син не міг назвати точне нове місце: останні відомості він мав станом на лютий, а після наступних обмінів нових контактів зі свідками не отримав.
У цьому ж інтерв’ю Святослав повідомляв, що стан батька був тяжким: через захворювання ноги він майже не ходив, а певний час не міг підвестися. Допомогу, за переказаними сином свідченнями, почали надавати лише після критичного погіршення. Він також розповідав про холод у місці утримання та недостатнє харчування. Це інформація, оприлюднена у 2025 році, а не опис стану на день публікації цього матеріалу.
У подальших публікаціях Кавун.City місцем утримання вже називали Пермський край. Родина розповідала про суворий режим, відсутність нормального зв’язку з Ігорем Колихаєвим і тяжкі побутові умови. Навіть коли з’являється назва регіону чи установи, це не рівнозначно можливості незалежно перевірити його здоров’я або умови перебування.
Що розповіли звільнені бранці у вересні
У матеріалі hromadske від 23 вересня 2026 року наведені свідчення Євгена Гороха, Максима Ковтуна та військового медика Віктора Івчука про Колихаєва у СІЗО №3 міста Кізел. Ковтун повідомив про спільне етапування з Таганрога у вересні 2024-го. Співрозмовники описали побиття, примусове стояння та проблеми мера з ногою. Івчук розповів про його відмову від російського паспорта й бажання повернутися в Україну.
Горох, звільнений у травні 2026 року, згадував певне покращення самопочуття Колихаєва перед своїм поверненням, але покращення — це виключно на фоні того погіршення, яке було раніше.
Що Святослав говорив Кавун City у червні 2026 року
У розмові з Кавун.City, опублікованій 29 червня 2026 року, Святослав називав Пермський край останнім відомим місцем утримання батька. Він пояснював, що інформація надходить від звільнених людей, які перебували з Колихаєвим у камері, бачили його в лазареті або чули його прізвище.
Син розповідав про екзему, виразки, температуру та переведення до лазарету після тяжкого погіршення. Водночас передавав і відомості про певне поліпшення харчування та доступу до допомоги. Родині, за його словами, не було відомо про офіційні обвинувачення, висунуті батькові російською стороною.
Тоді Святослав переказував пояснення української сторони так: «Україна його подає. Росія ці списки фільтрує і не віддає його». Він відзначав відкритішу комунікацію, але оцінював її насамперед за результатом — поверненням батька, якого не було. Саме ці червневі слова дають змогу простежити, як змінилася публічна оцінка родиною роботи державних органів до вересня.
Що повідомляли про можливий обмін
Кавун.City також публікував заяву голови Асоціації фермерів Херсонщини Віктора Гордієнка про можливе включення Колихаєва до обміну у форматі «1000 на 1000». Гордієнко посилався на спілкування з омбудсменом Дмитром Лубінцем. Він говорив і про відсутність, за його інформацією, юридичних претензій до мера з боку України.
Син мера Святослав публічно звертався до Президента Володимира Зеленського Син просив узяти ситуацію під особистий контроль, з’ясувати, які кроки вже зроблені, та пояснити, що заважає поверненню батька. Для родини питання стосувалося не лише чергової відповіді на звернення, а й можливості зрозуміти, як просувається звільнення після років очікування.
У вересневому інтерв’ю hromadske Святослав уже заявив про підозру в саботуванні звільнення. Він посилався на суперечливі пояснення щодо подань на обмін і стверджував, що окремим людям нібито погрожували втратою роботи за публічні згадки про Колихаєва.
Віктор Гордієнко поставив питання про документи за 2026 рік. Він зустрівся з Дмитром Лубінцем у серпні. За словами Віктора Гордієнка, він і представники родини попросили показати підтвердження подань щодо повернення Колихаєва. Їм, як він стверджує, продемонстрували документи за 2022–2025 роки, але не за 2026-й.
Також аграрії Херсонщини звертались із проханням сприяти звільненню Ігоря Колихаєва з російського полону.
Що відповіли українські відомства
Коордштаб у відповіді hromadske повідомив, що робота над поверненням Колихаєва не припинялася. Офіс омбудсмена заявив про контакт із родиною та звернення до російської уповноваженої, які залишилися без відповіді. Там заперечили наявність українських перешкод для повернення, назвавши основною перешкодою дії РФ.
У попередній відповіді на запит Кавун.City Херсонська обласна прокуратура повідомляла, що Ігор Колихаєв має статус незаконно позбавленого волі. На час тієї відповіді місце його перебування правоохоронці офіційно не встановили, тому він залишався в базі зниклих громадян. Ці відомості редакція наводила в матеріалі до третьої річниці полону.
У ньому ж ішлося про справу російського військовослужбовця Владіміра Полуектова, обвинуваченого у жорстокому поводженні з цивільними в захопленому Херсонському ІТТ. Колихаєв є серед потерпілих; його інтереси представляє син Святослав. 3 лютого 2025 року суд ухвалив проводити спеціальний судовий розгляд за відсутності обвинуваченого.
Опубліковані свідчення дають змогу простежити частину переміщень Колихаєва та описують пережиті ним умови. Вони не утворюють повної безперервної хронології.
Чотири роки й три місяці після викрадення Ігор Колихаєв залишається людиною, за повернення якої бореться родина. Для неї за кожною заявою про переговори стоїть конкретне очікування — побачити батька вдома.
Незрозумілою та неузгодженою лишається інформація щодо того, чи подавали Ігоря Колихаєва до списків на обмін, чи ні.
Що відомо про стан здоров'я Ігоря Колихаєва
Щодо стану здоров'я Ігоря Колихаєва інформація переважно дуже тривожна. Син Святослав, посилаючись на звільнених бранців, повідомляв про екзему та виразки на нозі, підвищену температуру, період, коли батько не міг нормально стояти й підвестися, переведення до лазарету лише після значного погіршення.
Військовий медик Віктор Івчук, який перебував із Колихаєвим в одній камері у 2024 році, розповів про набряк лівої ноги та труднощі з пересуванням. Він уточнив, що оглянути ногу не міг.
Максим Ковтун також згадував сильний набряк і підвищення температури. У його розповіді звучала побутова назва захворювання «рожа».
Євген Горох, звільнений у травні 2026 року, повідомив, що Колихаєву певний час давали ліки та водили до санчастини. Наприкінці перебування Гороха в установі, за його оцінкою, стан мера був стабільнішим, а на запитання про самопочуття Колихаєв відповідав, що почувається нормально.
Ще одне звернення аграріїв щодо звільнення Ігоря Колихаєва з полону
Читайте також: Очільнику Херсонської ОВА Олександру Прокудіну нарахували 422 тисячі гривень зарплати за серпень
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
