Доволі гучним випадком суперечливого стеження за людиною в місці несвободи нещодавно став випадок із Олексієм Левіним, якого звинувачують у причетності до нападу на херсонську чиновницю Катерину Гандзюк. В суді Левін заявив, що камера спостереження, встановлена в місці, де він відбуває затримання, фіксує кожен його крок. В суді це був один із аргументів неможливості його перебування в таких умовах. Проте суд залишив Левіна під вартою. А як відбувається стеження за затриманими та ув'язненими в Україні в цілому? «Кавун.Сіті» проаналізували.
Різниця між затриманими та ув'язненими
Важливо розуміти різницю між затриманими та ув'язненими особами.
Затримання — це тимчасовий запобіжний захід від органу досудового слідства чи органом дізнання. Застосовується, якщо слідство та суд вбачають реальну потребу для запобігання злочину чи припинення його. Людину позбавляють волі на певний термін. Тобто «затриманий» не означає «винний»: це може бути особа, підозрювана у скоєнні злочину.
В'язень же може мати правове становище особи під вартою чи засудженого. Засуджений — це ув'язнений за вироком суду.
У будь-якому разі, затримані та засуджені перебувають у місцях несвободи — тюрмах та ізоляторах. Саме там застосовують камери спостереження. Навіщо і яким чином — з'ясовуємо далі.
Місця несвободи
Тепер з'ясуємо більш детально, що таке місця несвободи. Це місце — державне чи приватне, де особа утримується (поміщається та вибуває), або може утримуватись за наказом будь-якого судового, адміністративного чи іншого органу або за його вказівкою, з його відома чи мовчазної згоди (офіційні та неофіційні місця утримання) під вартою, в ув'язненні або під опікою, яке ця особа не має права залишити з власної волі або не має можливості реалізувати цю волю за фізичним або матеріальним станом. Отже, тюрми та місця тимчасового тримання (ізолятори) є місцями несвободи.
Оксана Тропіна, менеджерка з комунікації Уповноваженого з прав людини Верховної ради України в Херсонській області додає.
Оксана Тропіна
«Це не лише місця відбування покарання, такі як слідчі ізолятори (СІЗО), ізолятори тимчасового тримання (ІТТ), виправні колонії та виправні центри. Це ще психіатричні лікарні, геріатричні пансіонати, дитячі заклади (санаторні школи), центри соціально-психологічної реабілітації та багато інших».
А тепер, власне, про камери спостереження у місцях несвободи.
Чому потрібні камери спостерження
Камери спостереження в місцях несвободи, в першу чергу, необхідні для дотримання саме прав людини та для запобігання задіянню шкоди собі самою людиною. На цьому наголосила і Оксана Тропіна:
«У місцях несвободи людина найбільш вразлива. Вона може бути піддана катуванню та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження з боку представників спеціалізованих установ правоохоронної, пенітенціарної та психіатричної систем, системи соціального захисту, а також під час взаємодії з групами одночасного перебування. Незалежно від тяжкості злочину, стану психічного і фізичного здоров’я, ступеню порушення громадського порядку і звичаєвого права місцевої громади, права людини повинні бути пріоритетом за будь-яких обставин».
Для проведення спостереження у місцях несвободи використовується система Custody Records, яка створює додаткові гарантії фізичної безпеки людини, її права на життя та особисту недоторканість. Херсонська облась увішла до пілотного проекту: в одному з ізоляторів тимчасового тримання систему Custody Records презентували у 2018 році. Завдяки впровадженню даної системи, доправлених до ізолятора не опитують, а інтерв’юють: для цього до штату набрали спеціальних інспекторів.
Система працює за новітніми стандартами та передбачає оформлення електронного протоколу. Як проходить затримання з використанням даної системи:
- оформлення електронним протоколом;
- відмітка про затримання вноситься в базу даних та передається до системи безоплатної правової допомоги;
- інтерв’ю інспектора із затриманим;
- занесення інформації до електронної бази даних.
Одним із важливих елементів у роботі системи є дистанційний моніторинг дотримання прав затриманих осіб. Його здійснюють працівники Управління захисту прав людини Нацполіції України. Зокрема, працівник цього підрозділу просто з власного кабінету може переглянути всі дії, які проводять із затриманим. Крім того, між поліцією і правозахисниками налагоджено тісну співпрацю у сфері забезпечення прав людини.
Як саме це працює, можна побачити у відео, яке зняли у Дніпрі під час впровадження системи. Зокрема йдеться про посилення гарантій прав затриманих осіб за останні 5 років в українському законодавстві. Хоча виконання цих гарантій від законодавства відстає. Особливо це помітно у таких обставинах, коли люди годинами, а іноді і днями перебувають у невизначеному статусі у райвідділках під контролем держави — це порушення прав людини. Більш детально — за посиланням.
Як законодавство регламентує спостереження в місцях несвободи
Посилений контроль процедури затримання та перебування в місцях обмеження волі убезпечує особі захист від неправомірних дій з боку держави, фізичного або психологічного насилля, підкреслює Оксана Тропіна. Безперервний моніторинг дозволяє оперативно реагувати на екстрені ситуації, запобігати випадкам суїциду, самоушкодженню, тощо. Ми поцікавились, чи не створює система втручання в особистий простір людини — як зазначив той самий Олексій Левін, наприклад, коли повідомив про те, що камери спостерігають за ним всюди.
Поміщені в кімнату з відеоспостерженням мають бути належним чином про нього поінформовані, відповідна інформація повинна розташовуватися у доступному місці. В цілому, наголошує Оксана Тропіна, камера має бути розташована таким чином, аби працівники закладу могли стежити за безпекою, а не порушенням особистих меж ув'язненого.
Що каже європейська практика?
Європейський суд з прав людини розглядав справу «Горлов і інші проти Росії», суть якої полягала у встановленні камер відеоспостереження в камерах із ув’язненими. Ув’язнені поскаржились на те, що внаслідок встановлення таких камер порушується їх право на приватність, бо адміністрація тюремного закладу мала змогу цілодобово за ними спостерігати. ЄСПЛ тоді встановив порушення у цій справі, адже питання відеоспостереження в Росії не врегульоване на законодавчому рівні.
Отже, порушення особистих меж через стеження у місцях несвободи відбувається — є подібна практика. І у випадку, коли подібне трапляється, допомогти може адвокат та Уповноважений з прав людини Верховної Ради України або його представники.
Законодавчі перепони
У чинному законодавстві наразі немає норм, які можна було б застосовувати до всіх типів місць несвободи. Тому в якості основи Уповноважений з прав людини та його представники використовують міжнародні стандарти і українську нормативну документацію.
Оксана Тропіна зауважує, що наразі українське законодавство у сфері спостереження в місцях несвободи недостатньо чітке та унормоване. Через те і практика застосування — різна, а отже, і ризик порушення прав людей доволі високий. Зокрема йдеться про гідне медичне обслуговування в ізоляторах тимчасового тримання й тюрмах, а також більш детальне висвітлення в законодавстві поняття приниження честі і гідності: наразі трактування доволі розпливчасті..
Втім, у Херсоні продовжують вивчати новації європейської практики дотримання прав людини, зокрема в місцях несвободи — не лише в тюрмах.
Читайте нас більше:
🍉Наш Телеграм-канал — оперативно про все: натисніть тут
🍉Наш Інстаграм — тільки на позитиві: настисніть тут
🍉Наш Ютуб-канал — тільки важливе і цікаве у відеоформаті: натисніть тут
