В Херсоні іменем Петра Шмідта за радянських часів назвали вулицю, сквер і будинок культури. Власне, на Півдні України — в Миколаєві та Одесі — чимало було присвячено радянському лейтенанту: навіть музеї були. Ким був Петро Шмідт — згадуємо в день його народження.
Лейтенант Шмідт у Херсоні
Наразі вулиця, яка ще нещодавно носила ім'я радянської ікони Петра Шмідта у Херсоні називається Офіцерською, сквер — сквером Прикордонників, а в колишньому домі культури розміщується нічний клуб та кілька інших закладів. Поруч — гідрометеорологічний технікум, на якому розміщена пам'ятна дошка загиблого в Антитерористичній операції Олександра Райхерта.
Меморіальна дошка на честь Олександра Райхерта
Чому ми згадали саме про цю меморіальну дошку? У 2014 році сквер, на який дивився Сашко Райхерт, іще носив ім'я радянської ікони — Шмідта, хоча сам Шмідт до приходу радянської влади не дожив.
Ким насправді був Шмідт, ми віднайшли у статті відомого українського історика і журналіста Вахтанга Кіпіані. Радимо її почитати, а ми тим часом пропонуємо кілька цікавих фактів з життя Петра Шмідта.
Діти лейтенанта Шмідта
У романі «Золоте теля» Ільфа і Петрова вперше з'являється фраза, яка стала, як сьогодні прийнято говорити, мемом: діти лейтенанта Шмідта. За романом, «тридцять синів лейтенанта Шмідта» — це самозванці і шахраї, які «працюють» за взаємною домовленістю в різних регіонах СРСР. Реальний син Шмідта Євген брав участь в повстанні 1905 року разом з батьком, під час громадянської війни служив в білій армії і жив в еміграції.
Поема про Шмідта
Борис Пастернак присвятив Петру Шмідту поему, яка так і називається — «Лейтенант Шмідт». Поему свого часу розкритикували Марина Цветаєва та Володимир Маяковський.
Династія моряків
Петро Шмідт належав до династії моряків. Його предок, німець, був ковалем, одним із тих майстрів, яких цар Петро І виписав з Франкфурта-на-Майні для роботи на перших російських корабельнях. Майже всі його нащадки обрали армійську або військово-морську кар’єру. Батько Петра Шмідта — теж Петро Петрович — вийшов у відставку у чині контр-адмірала Чорноморського флоту.
Дружина-повія
Так, дружина того самого лейтенанта Шмідта — Домінікія Гаврилівна — до заміжжя була повією. У листі до Зінаїди Різберг, платонічної любові Петра Шмідта останнього року життя, пояснив, як це сталося, що обрав собі у дружини таку жінку:
«20-ти лет случайно познакомился с проституткой, она была моих лет, жаль мне ее стало с первого же вечера невыносимо, и я решил спасти ее. Я не хотел вступать с ней в связь, и влечения к ней, как к женщине, у меня не было, хотя многие другие женщины мне нравились и влечение было… Узнав ее жизнь (она лгала), я остался ночевать, но в спальню к ней не входил… Наутро пошел в Государственный банк, у меня было там 12 тысяч, взял эти деньги и отдал ей. На другой день увидел так много душевной грубости в ней и так верил, что это навеяно жизнью, понял, что отдать тут нужно не только деньги, а всего себя, чтобы вытащить ее из тьмы, решил жениться».
Петро Шмідт з дружиною
Незадовго до описуваних далі подій дружина кинула родину в Севастополі та виїхала до Санкт-Петербурга. І вже ніколи не повернулась ні до чоловіка, ні до сина.
Останнє кохання лейтенанта Шмідта
Петро Шмідт у потязі випадково зустрів Зінаїду Різберг. Саме вона стала його останнім коханням — платонічним. Різберг жила в київському передмісті Дарниця. Шмідт знайшов у її особі вдячного, як йому спершу здавалося, адресата. «Вы для меня бесплотный дух, Зинаида Ивановна, потому что я так мало вас видел, что теперь при моей плохой памяти на лица я совершенно не могу себе вас представить. Осталось в памяти только общее впечатление, характер внешности, но не сама внешность».
Зінаїда Різберг
«Продается виолончель лейтенанта Шмидта»
Петра Шмідта розстріляли 19 березня на острові Березань, що під Очаковим, Миколаївської області. Свідчення про останній день Шмідта ми віднайшли на тій же «Історичній правді».
В день страти Петро Шмідт розплакався: він молив Бога, щоб матросів не вбивали, та марно. Виконати вирок було доручено команді канонерки «Терец» на чолі з Михайлом Ставраки — другом дитинства Шмідта.
«Обращаясь к матросам «Терца», Шмидт сказал: "Передайте мое последнее «прости» родному Черноморскому флоту, всем морякам России, торговому флоту"». И, повернувшись к лейтенанту Ставраки, сказал: «Миша, поцелуй сына, кланяйся сестре. Прикажи целить в сердце». Ставраки скомандовал: Пли!».
Один стрілець втратив свідомість. За «роботу» матроси отримали по три рублі. Особисті речі й листи розстріляних передали рідним. Незабаром в одній з петербурзьких газет з’явилось оголошення: «Продается виолончель лейтенанта Шмидта».
Монумент Шмідту на острові Березань
Син Петра Шмідта — Євген Шмідт-Очаківський — дивом врятувався після штурму крейсера «Очаків»: його відпустили як неповнолітнього після 40 днів арешту. Згодом він навчався у Петербурзі та Празі, емігрував до Франції у 1930 році, а в 1951-му у віці 62 років помер в Парижі у злиднях.
