Доля Олександра Гріна — автора безсмертної повісті-феєрії «Пурпурові вітрила» — була важкою і драматичною. Але вона пов'язана не лише із Кримом, який Грін невимовно любив, а й із Херсоном. Знаєте, як саме?
Революціонер, син революціонера
Письменник і революціонер Олександр Гриневський (це справжнє ім'я Олександра Гріна) народився 23 серпня 1880 року у Слободському — повітовому містечку В'ятської губернії, у сім'ї службовця-поляка. Батько Стефан Гриневський (1843-1914), польський шляхтич з Дісненського повіту Віленської губернії Російської імперії. За участь у січневому повстанні 1863 року в 20-річному віці безстроково засланий у Коливань Томської губернії. У 1869 році йому було дозволено переїхати до В'ятської губернії.
Отримавши початкову освіту вдома, Олександр продовжив навчання в реальному училищі. Однак, незабаром був виключений за сатиричні вірші, що висміювали педагогів. Згодом, Олександр вступив до міського чотирирічного училища, яке закінчив у 1896 році.
Перші твори
Під чужим іменем майбутній письменник залишив батьківщину і приїхав до Петербургу. Літературний дебют письменника відбувся у Москві — в 1906 році надрукували його перше оповідання «Заслуга рядового Пантелеєва».
Перша збірка Гріна під назвою «Шапка-невидимка» вийшла в світ у 1908 році. У 1910 році його знову заарештували (цього разу як нелегала) і відправили відбувати заслання протягом двох років у Архангельській губернії.
З початком громадянської війни письменника запроторили до армії. Вирушаючи на службу, з мріями і надією на краще майбутнє, він повернувся тяжко хворим, без житла і засобів до існування. У відчаї Грін звернувся до Максима Горького, який домовився про лікарню, дістав рідкісні на той час продукти і ліки, допоміг отримати кімнату в Будинку мистецтв і академічний пайок.
Олександр Грін із дружиною
Грін почав багато писати, вдруге одружився. У 1924 році з родиною переїхав до Феодосії. Оселившися восени 1930 року в Старому Криму, родина опинилась у дуже скрутному матеріальному становищі. Саме там письменник і помер від раку легень у 1932 році.
А як же Херсон?
Із Херсоном у Олександра Гріна, вочевидь, були пов'язані не найкращі спогади.
У 1896 році Олександру Гріну запропонував володар судна «Святий Миколай» сходити матросом до Херсона за оплату в 6 рублів. Олександр одразу погодився. Судно навантажили черепицею. Рейс був важким: Грін змушений був і готувати, і рубати дрова, і відстоювати вахти. Спав на голих дошках під мокрим дрантям. В Херсоні молодий матрос попросив розрахуватись із ним. Але, виявилось, він іще й залишився винним за рочавлену черепицю. Довелось працювати в порту, аби заробити хоч щось і вже після цього поїхати в пошуках роботи до Одеси.
