У розпорядженні редакції Кавун.City опинилися перші шпальти двох номерів газети «Херсонський вісник», надрукованих 24 та 31 серпня 1991 року. Між ними — лише сім днів, але вони показують два різні Херсони. Перший ще не знає, що за кілька годин Україна проголосить незалежність. Другий уже намагається зрозуміти, як жити після розпаду старої політичної системи.
Кавун.City має з «Херсонським вісником» особливий зв’язок. Наше видання створили у 2019 році як нове міське медіа на заміну газеті, яку ліквідували у 2015-му. Ми не є її юридичними правонаступниками, але фактично продовжуємо виконувати ту саму місію: розповідати, що відбувається у Херсоні та що це означає для херсонців.
Тому дві знайдені шпальти — це частина редакційного родоводу Кавун.City і водночас документ одного з найважливіших тижнів в історії України.
Газета, яка народилася на зламі епох
У серпні 1991 року «Херсонський вісник» був ще зовсім молодим виданням. У шапці зазначено, що газета виходить із вересня 1990 року. Її засновником і видавцем була Херсонська міська рада народних депутатів. Номер коштував 10 копійок, а наклад становив 4025 примірників.
Цікаво виглядає й мовна ситуація. Назва газети, її статус та частина матеріалів — українською, однак більшість великих публікацій написана російською. На одній шпальті спокійно сусідять заголовки «Пришел ли бы ГКЧП в Херсон?» і «Чорнобиль очима пані Оксани».
Це дуже точний знімок тогочасного Херсона: формально ще радянського, переважно російськомовного у публічному просторі, але вже українського — і такого, що стрімко змінюється.
24 серпня 1991 року: газета ще не знає про Незалежність
Номер №34 за 24 серпня 1991 року готували до того, як Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. Тому на першій шпальті немає ані повідомлення про історичне голосування, ані синьо-жовтих прапорів, ані урочистих звернень до українців.
Головна політична тема — невдала спроба державного перевороту в СРСР, яка відбулася 19–21 серпня.
Випуск «Херсонського вісника» від 24 серпня 1991 рокуФото: kavun.city
Група представників найвищого радянського керівництва оголосила про створення так званого Державного комітету з надзвичайного стану — ДКНС, або російською ГКЧП. Михайла Горбачова ізолювали у Форосі, а владу в країні намагалися перебрати путчисти.
Заколот провалився за три дні. Але після його поразки залишилося незручне питання: як повелися центральні та місцеві посадовці, поки ще не було зрозуміло, хто переможе?
Саме його поставив «Херсонський вісник».
«Пришел ли бы ГКЧП в Херсон?»
Центральний матеріал першої шпальти має заголовок «Пришел ли бы ГКЧП в Херсон?». Фактично редакція намагалася з’ясувати, чи виконувала б херсонська влада розпорядження путчистів, якби ті втрималися при владі. У публікації йдеться про реакцію міського керівництва, наради посадовців, можливість запровадження надзвичайного стану та роботу міських служб у дні політичної кризи.
Судячи з тексту, місцеві керівники поводилися обережно. Вони не поспішали беззастережно підтримувати ДКНС, однак не демонстрували й відкритого спротиву, доки результат протистояння залишався невідомим.
Путч провалився надто швидко, тож багатьом представникам місцевої влади не довелося робити остаточний вибір. Через це заголовок газети звучить майже як запитання до майбутнього: якби ДКНС переміг, чи знайшлися б у Херсоні люди, готові виконувати його накази?
Редакція вже 24 серпня почала робити те, що сьогодні ми назвали б локальним політичним розбором: не просто переказувати події в Москві та Києві, а з’ясовувати, як вони проявилися саме у Херсоні. Ефект наближення, який, до слова, любить і Кавун.City.
Компартія розсипалася просто на газетній шпальті
Поруч із матеріалом про ДКНС опублікували документ Херсонського обласного комітету Компартії України від 23 серпня 1991 року. У ньому йдеться про скорочення апарату та вивільнення працівників партійних структур. Ще кілька днів тому Комуністична партія була фактичним центром влади у Радянському Союзі, а вже 23 серпня її місцевий апарат оформлював скорочення.
Це один із найдивовижніших фрагментів сторінки. Газета, яка сама була органом міської ради радянського типу, друкувала свідчення демонтажу системи, частиною якої донедавна була.
Стара держава ще існувала юридично, але її політична конструкція вже розпадалася на очах.
Чорнобиль очима конкретної людини
Поряд із великою політикою на першій шпальті є матеріал «Чорнобиль очима пані Оксани». Це розповідь про Оксану Пашкову-Іонову, яка приїхала до Херсона та привезла подарунки чорнобильським дітям. Автор пише про допомогу, дорогу, спілкування з людьми та особисте ставлення героїні до трагедії.
Для нас ця публікація особливо впізнавана. Велика загальнонаціональна тема розкривається через історію однієї людини — так само сьогодні працюють локальні медіа. Навіть у номері, сповненому політичної тривоги, редакція залишила місце для людської історії.
Херсону пропонували створити комітет із захисту прав людини
Ще один помітний матеріал має заголовок «Городу нужен комитет по защите прав человека». Це розмова з членом Верховної Ради СРСР, народним депутатом Борисом Голубєвим. Він говорить про потребу створити у Херсоні організацію, яка допомагала б людям захищати свої права.
Сама поява такої теми дуже показова. У радянській пресі традиційно говорили про інтереси держави, колективу або «трудящих». Тут же в центрі опиняється окрема людина, права якої можуть порушувати чиновники чи державні установи.
Разом із політичною системою починала змінюватися і мова, якою суспільство говорило про відносини людини та влади.
Від пенсій до збиткового готелю
Номер не обмежувався наслідками путчу. У верхній частині першої шпальти редакція анонсувала й інші теми:
- «Будет ли спокойной наша старость?» — про пенсії та соціальне забезпечення;
- «Кто купит убыточную гостиницу?» — про майбутнє збиткового міського готелю;
- «Тайны вашего сада» — традиційну побутову рубрику.
До речі, можемо побачити, що номер від 17 серпня закінчується телевізійною програмою. Так завершувались всі номери газети. На початку 1990-х це була одна з важливих практичних функцій місцевої преси: газету купували не лише заради новин, а й через довідкову інформацію, яку більше ніде було швидко отримати. Соцмереж ще просто не було.
Отже, «Херсонський вісник» поєднував в одному номері політичний аналіз, документи міської влади, соціальні проблеми, людські історії, побутові поради й телепрограму.
Номер із радянської України, прочитаний у незалежній
Унікальність випуску від 24 серпня полягає в часі його появи. Коли номер верстали й відправляли до друку, Україна ще залишалася радянською республікою. Коли херсонці відкрили газету, Верховна Рада вже проголосила незалежність.
На шпальті немає головної новини дня, тому що вона ще не сталася. Це перетворює газету на своєрідну капсулу часу: перед нами останні години старої держави, яка ще не знає, що її історія закінчується.
31 серпня: перший тиждень нової держави
Наступний номер «Херсонського вісника» вийшов 31 серпня. Минув лише тиждень, але політична реальність змінилася повністю. Зовні газета лишилася такою самою. У шапці досі зазначено, що це орган міської Ради народних депутатів. Ціна — ті самі 10 копійок, наклад — 4025 примірників, більшість матеріалів — російською. Однак зміст номера вже належить іншій епосі.
Тепер редакція пише про проголошення незалежності України, наслідки путчу, долю Компартії та рішення позачергової сесії Херсонської міськради.
Випуск «Херсонського вісника» від 31 серпня 1991 рокуФото: kavun.city
«19 августа: кто был кто»
Один із центральних матеріалів має заголовок «19 августа: кто был кто». Газета повертається до першого дня путчу, називає членів ДКНС та нагадує, хто яку посаду обіймав. Поруч публікують документи й звернення, які поширювали 19 серпня через офіційні інформаційні канали.
Це вже не повідомлення про перебіг подій, а спроба зафіксувати відповідальність: хто брав участь у перевороті, хто видавав накази та хто намагався захопити владу. Після провалу путчу чимало його прихильників могли спробувати дистанціюватися від власних рішень. Газета ж залишала читачам документальне нагадування про те, «хто був хто».
Позачергова сесія Херсонської міськради
Найбільша публікація першої шпальти розповідає про VI позачергову сесію Херсонської міської ради, яка відбулася 27 серпня.
Депутатам довелося терміново реагувати на події, для яких не існувало готової інструкції. Вони обговорювали політичну ситуацію після путчу, оцінювали дії ДКНС і представників влади, говорили про незалежність України та подальшу роботу міських органів.
Із матеріалу видно, що сесія не була просто урочистим зібранням на честь народження нової держави. Депутати сперечалися щодо рішень, формулювань і відповідальності посадовців.
Незалежність на місцевому рівні починалася не лише з декларацій та прапорів. Вона починалася з позачергових сесій, голосувань, розподілу повноважень і необхідності вирішити, що робити з установами старої системи.
Що робити з Компартією та її майном
Однією з головних тем номера стала доля комуністичних структур. На шпальті є документи, звернення та інтерв’ю, пов’язані з припиненням або обмеженням діяльності партійних органів. Обговорюється й практичне питання: що робити з приміщеннями та іншим майном, якими користувалися партійні комітети.
Між двома номерами газети можна простежити майже миттєвий демонтаж системи. 23 серпня обком Компартії ще сам видавав розпорядження про скорочення працівників. Через кілька днів міська та районні ради вже мали вирішувати долю партійних структур і їхнього майна.
Партія, яка десятиліттями визначала роботу держави, за один тиждень перетворилася з центру влади на проблему, яку потрібно було врегулювати рішеннями депутатів.
Незалежність прийшла не лише прапорами
Зараз 24 серпня ми переважно згадуємо через історичне голосування Верховної Ради, синьо-жовтий прапор, заяви політиків і святкові кадри. «Херсонський вісник» показує інший бік народження незалежної держави — буденний, адміністративний і дещо розгублений.
Для Херсона нова реальність складалася з дуже практичних запитань:
- які рішення радянського керівництва тепер мають силу;
- хто в місті підтримував путчистів;
- як повинна працювати міська рада;
- що робити з комуністичними партійними органами;
- кому мають належати їхні приміщення;
- як перебудувати місцеву владу;
- хто відповідатиме за рішення, ухвалені у дні путчу.
Країна вже стала незалежною, але людям і установам ще потрібно було навчитися жити в ній.
Два номери — два Херсони
Між цими газетними випусками лише сім днів.
24 серпня «Херсонський вісник» запитував, чи прийшов би ДКНС до Херсона і як повелася б місцева влада в разі перемоги путчистів. Газета ще не могла повідомити про незалежність, адже історичне голосування відбулося вже після підготовки номера.
31 серпня видання описувало перший тиждень іншої держави. Херсонські депутати проводили позачергову сесію, оцінювали події путчу, говорили про незалежність і вирішували, що робити з уламками старої системи.
Це два Херсони, розділені сімома днями: один іще стоїть на порозі Незалежності, інший уже вчиться в ній жити.
Через 28 років після виходу цих номерів ми створили Кавун.City — нове міське медіа замість «Херсонського вісника», ліквідованого у 2015 році.
Змінилися країна, покоління журналістів і сама журналістика. Папір поступився сайту та соціальним мережам. Новини, які колись чекали до суботнього номера, тепер з’являються за кілька хвилин.
Але головне питання міського медіа залишилося тим самим: що відбувається у Херсоні — і що це означає для херсонців? І ми з радістю про це пишемо: навіть коли нам загрожує фізична небезпека, як це було приміром під час окупації.
А ось іще наші спогади про 1991-й. Так, деякі в редакції ці часи навіть пригадати можуть.
Читайте також:
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
