В день місцевого самоврядування редакція Кавун.City згадує, хто очолював Херсон з перших днів незалежності. Одразу скажемо, що місто очолювали 11 очільників: 8 міських голів і 3 начальники міської військової адмністрації. Три рази Херсоном керували жінки: Людмила Коберник була законно обраною міською головою, Зоя Бережна — секретаркою міської ради, яка виконувала обов'язки міського голови, Галина Лугова була очільницею Херсонської міської військової адміністрації. Отже, розповідаємо потрошку про кожного і кожну.
Спочатку розкажемо про саму посаду міського голови. Зі здобуттям Україною незалежності вся місцева влада перейшла до виконавчих комітетів міських, районних та сільських рад, обраних у 1990 році. Їх називали радами народних депутатів. Відповідно голови Херсонського міського виконавчого комітету стали за законом повновладними очільниками міста. Пізніше, після ухвалення Конституції України і адміністративних реформ, з’явилася посада Херсонського міського голови. Але ми розглянемо
Олег Швидкий
Незалежність Херсон зустрів з Олегом Швидким, який очолив Херсонську міську раду народних депутатів у лютому 1991 року та працював на посаді до липня 1994-го. Таким чином, фактично був очільником міста. У відкритих джерелах про нього доволі мало інформації, але дещо є. Зокрема той факт, що Олег Володимирович згодом очолював Пенсійний фонд Херсонської області (2000 — 2005 р.), а також був заступником Голови Херсонської ОДА. Олег Швидкий закінчив Одеський технологічний інститут, за фахом — інженер-будівельник. Власне він був людиною системи: спочатку працював заступником Голови ради народних депутатів, а згодом її очолив.
Власне, Швидкий очолив місто на зламі: як раз розвалився СРСР і місто, як і країна, виходило на ринкові основи. За його каденції можна згадати активізацію будівництва житла у Таврійському та Шуменському мікрорайонах. В цілому, скандалів не пригадуємо.
Олег Володимирович ШвидкийФото: https://www.pfu.gov.ua/
І хоча в мережі мало інформації про Олега Швидкого, ми дещо знайшли у своїх архівах. У «Херсонському віснику» січня 1991 року від імені Олега Швидкого читачів знайомлять з лідерами партій, які працювали в Херсоні.
Початок матеріалу про лідерів партій у Херсоні у 1991 роціФото: Херсонський вісник, випуск 19 січня 1991 року
Людмила Коберник
Людмила Коберник виграла вибори з 65% голосів у другому турі в 1994 році. Її каденцію можна назвати однією з найбільш драматичних у Херсоні: вона пробула очільницею міста всього три роки, але це були буремні роки. Перша жінка на чолі Херсона. Народилась у 1951 році на Хмельниччині. Педагогічну освіту отримала у Чернівцях. Отримала направлення до Херсона, де працювала вчителькою. Певний час жила у Нижньовартівську (Росія).
Людмила КоберникФото: grivna.ua
Незважаючи на кризу 90-х років, під час головування Людмили Коберник у Корабельній райраді було зроблено чимало важливих для розвитку району справ. Цитуємо її слова з інтерв'ю колегам:
«Комсомольский тогда был самым богатым районом города: 127 предприятий, большой внебюджетный счёт, средства из городского бюджета. Мы из этих денег начали делать деньги, положив их в банк под проценты. Помнится, 50 на 50 банкиров тогда не устроило, мы отдали им 70%. Но и оставшиеся 30% тогда знатно работали на «комсомольцев». Рейтинг в районе у меня тогда был высокий, да и в горсовете в депутатской комиссии по образованию и здравоохранению я сделала много полезного и заметного».
Старожили можуть пригадати, що за каденції Людмили Коберник був безкоштовний проїзд у тролейбусах. Наскільки це було добре, пригадати важко, але це суттєво полегшувало життя херсонцям у період буремних і незаможних 90-х.
У 1994 році Людмила Коберник очолила Херсон. Проте її діяльність мера була драматичною: вже за три роки її відсторонять від посади. За словами самої пані Людмили, її одразу сприйняли «в штики». Зрештою, вона пережила 33 перевірки, а згодом — переслідування, яке завершилось «строком»:
«Но сдвинуть меня, хоть в какой-то мере соблюдая закон, не могли. Тогда начали просто травлей заниматься. Сыпались настолько реальные угрозы, что я с мая по август была вынуждена уехать из Херсона. В Киеве ни к кому «наверху» попасть было невозможно – меня не узнавали.
А когда вернулась в Херсон, меня «нашли» на даче и пригласили в облпрокуратуру. Там начальник следствия сообщил, что я во всеукраинском розыске. Оказывается, Генпрокуратура возбудила уголовное дело по факту коррупции: якобы кто-то в Киеве подарил мне 3-комнатную квартиру. Я потребовала показать квартиру и документально доказать, что она моя. Дело, конечно, свернули, но поскольку маховик закрутился, информация о мэре-взяточнике дошла до президента Кучмы. Моим недругам пришлось шевелить мозгами дальше. Сначала хватило их только на ставший достоянием гласности диван».
Фактично це був один із найбільш гучних прикладів інформаційного знищення публічної особи. Наразі у судах по кілька років розглядають куди більш гучні корупційні справи херсонських публічних осіб. Втім, реальними строками це закінчується вкрай рідко.
Однією з фейкових інформаційних хвиль в бік Людмили Коберник були тодішні страйки вчителів, які по кілька місяців не отримували зарплатні. Зі спогадів нашої редакції, яка пригадує ці часи, в колі вчителів активно поширювали чутки, що провина за затримки лежить зокрема на Людмилі Коберник. Її навмисне демонізували в обличчях херсонців, хоча проблема затримок із зарплатами носила всеукраїнський характер. Втім, користуючись хаосом, людей навмисно обманювали. Це стало зрозумілим пізніше — на той час опоненти Людмили Коберник свого домоглись.
Людмила Коберник провела певний час за ґратами. Подавши апеляцію, у 1998 році все ж таки отримала у Миколаївському суді 3 роки випробувального терміну і 4 роки умовного терміну, 650 грн штрафу і заборону обіймати певні посади. В інтерв'ю нашим колегам у 2014 році вона говорила про те, що таким чином «з'їли» незручного очільника в її особі.
Людмила Коберник померла 16 лютого 2020 року. Їй було 68 років.
Микола Ординський
У 1998 році Херсон очолив Микола Ординський. Він — ровесник Людмили Коберник, народився 1951 року у місті Херсоні у робітничій сім'ї. Випускник Одеського технологічного інституту харчової промисловості (1973), інженер-електрик. Також Ординський закінчив у 1988 році Вищу партійну школу при ЦК Компартії України, спеціаліст партійного та радянського будівництва. Тобто Херсон у незалежній Україні 1998 року очолив кадровий компартієць.
Микола Ординський, Херсонський міський голова з квітня 1998 року до квітня 2002 року. Фото: Суспільне Херсон
З 25 березня 2001 року Микола Ординський член народно-демократичної партії. Трудову дальність розпочав у 1974 році на посаді старшого інженера, а з 1983 — директор Херсонського виробничого об’єднання молочної промисловості. З 1988 — другий секретар Дніпровського РК КПУ м. Херсона. З 1990 — заступник голови Херсонської міської ради народних депутатів. З 1998 — обраний Херсонським міським головою. Був членом правління асоціації міст України, Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних регіональних органів влади та місцевого самоврядування.
Цей період в житті Херсона запам'ятався багатьма явищами і подіями: від страйків вчителів, які тривали далі, бо заборгованості із зарплати почали гасити поступово, та відключень світла (знову ж таки, старожили пригадають час, коли по дві години світло було, по дві години не було), до розвитку технологій: у квітні 1998 року в Херсоні розпочинається експлуатація систем кабельного телебачення. Зараз це мабуть звучить дивно, але саме в цей час у херсонців є змога більшого доступу до кабельного телебачення. Приблизно в цей період у широкий вжиток входить слово «євроремонт». Це, звісно, не заслуга Миколи Ординського — це загальноукраїнська тенденція.
Згадок про Миколу Ординського в мережі не так багато, але дещо цікаве ми знайшли і зберегли.
Володимир Сальдо
Це сьогодні Володимира Сальдо знають в Україні як державного зрадника, який нині працює на росіян в окупованій частині Херсонщини. А ще в січні 2022 року він був «шанованою людиною» та депуататом Херсонської міської ради. З 2002 до 2012 року він очолював Херсон. Наразі він рекордсмен за тривалістю каденції міського голови в Херсоні.
Володимир Сальдо на початку 2000-хФото: Херсонська міська рада
Сальдо вперше обрали у квітні 2002 року, а потім обирали ще два рази підряд: у 2006 та 2010-му роках. У 2012-му його взагалі обрали народним депутатом.
Уродженець Миколаївської області, Сальдо закінчив Криворізький гірничорудний інститут, працював у будівництві. Паралельно робив політичну кар'єру: його обирали депутатом міської ради, він був заступником голови облдержадміністрації.
Мерські каденції Сальдо запам'ятались цілою низкою гучних скандалів, які важко описати в одному матеріалі: скандальний продаж землі і будівництво ТРЦ «Суворовський», який пов'язують саме з ним; знищення будівель історичної спадщини та загалом занепад старих будівель у Херсоні, численні помпезні святкування «Дня міста» з гостями з Росії та зірками минулих років, підтримка режиму Януковича.
У 2012 році Сальдо обрали народним депутатом, він голосував за «диктаторські» закони 16 січня 2014 року. Все це йому минуло безслідно: після кількох скандалів він тимчасово зник з інформаційного поля, а потім знову його обрали депутатом Херсонської міської ради, причому двічі (2015 та 2020 рр.), двічі він фінішував другим на виборах міського голови, хоча під тиском херсонців у 2015 році кандидатуру зняв. Але стабільно мав доволі високу підтримку херсонців, яка дозволяла йому заводити депутатів до міської та обласної рад і мати значний вплив на життя міста.
У 2022 році Сальдо опинився в колі зрадників вже офіційно і відповідний вирок українського суду отримав у 2023 році.
Зоя Бережна
Після того, як Сальдо пішов у народні депутати, виконувати його обов'язки стала секретарка ради Зоя Бережна. Її обрали за списками «Партії регіонів» і це на той час була людина Сальдо. Втім, україномовна, уродженка західної України, вона справляла куди більш проукраїнське враження, аніж Сальдо.
Зоя БережнаФото: Херсонська міська рада
Обов'язки міського голови Бережна виконувала протягом двох років. Народилась Бережна на Волині, до Херсона приїхала навчатися, закінчила педагогічний інститут (зараз це Херсонський державний університет) і залишилась у Херсоні працювати. Політикою почала займатися з 1994 року. Тоді стала депутаткою Комсомольської районної у Херсоні ради. За чотири роки її вже обрали депутаткоюХерсонської міської ради, а 2010-го вона стала секретаркою Херсонської міської ради. Зоя Бережна заснувала і очолила жіночий клуб «Ініціатива», організовувала різні міські фестивальні заходи, опікується херсонським клубом трійнят та сквером «Покровським» у Херсоні, де 2009 року за її ініціативи встановили скульптуру Божої Матері (Покрови). За каденції Бережної у Херсоні нарешті перейменували вулиці Комунарів та Леніна. Втім, вона повністю продовжувала політику Сальдо, хоча і українською.
28 лютого 2014 року вона залишила посаду секретарки міськради і перестала бути т.в.о. голови міста. Тоді вирувала Революція Гідності. Під тиском громадськості, яка не хотіла бачити на чолі міста «регіоналку», Зоя Бережна склала повноваження.
Після цього Зоя Бережна ще намагалась повернутись в політику, зокрема балотувалась у нардепки у 2019 році. Втім, не пройшла. У родини Бережної є родинний бізнес, а її брат Іван Бебко — відомий у Херсоні бізнесмен та депутат Херсонської міської ради.
Володимир Миколаєнко
Секретарем Херсонської міської ради 28 лютого 2014 року став Володимир Миколаєнко — він же згодом і виграв вибори міського голови та очолював місто до листопада 2020 року.
Володимир МиколаєнкоФото: Херсонська міська рада
Володимир Миколаєнко народився у Херсоні 8 квітня 1960 року. Випускник Херсонського морехідного училища рибної промисловості за спеціальністю «експлуатація суднових силових установок», яке закінчив у 1979 році, набувши освіту технік-судновий механік. Також закінчив Херсонський індустріальний інститут (нині — ХНТУ), та Севастопольський приладобудівельний інститут.
Володимир Миколаєнко прийшов на хвилі Революції Гідності — він був учасником Євромайдану. Його каденція не була «рівною», адже припала зокрема на суттєві зміни в суспільстві. За його каденції взяли реванш проросійські сили, але навряд це було заслугою лише одного Миколаєнка: так відбувалось не лише в Херсоні. Також за його каденції було чимало корупційних скандалів, в місті занедбали сміття та громадський транспорт. Але чимало з цього всього було насліддям часів Сальдо та Януковича — і виправити це не вдалось зокрема через активну діяльність проросійських сил, які згодом проявили себе, зокрема і щодо Миколаєнка.
Втім, Володимира Миколаєнка багато хто називає першим справжнім українським мером Херсона. Він говорив виключно українською та підтримував українське. Якщо Зоя Бережна була україномовна, але продовжувала імперсько-російську політику Сальдо, то Миколаєнко був абсолютно проукраїнським. За його каденції у Херсоні вперше прошйло масштабне перейменування назв вулиць (2016 рік). І хоча чимало з них отримали імперські назви, які згодом знову довелось перейменовувати, це був шалений крок вперед.
Миколаєнко не боявся називати речі своїми іменами: росіян — загарбниками, Путіна — злочинцем, — ще з 2014 року. Для Херсона, який руками Сальдо і інших ставлеників Януковича зросійщували доволі активно, це було значним проривом.
У 2020 році Миколаєнко вирішив не балотуватись та відійшов від політики. З окупацією Херсона 2022 року подався до тероборони, у квітні потрапив до російського полону, де пробув понад три роки. Його звільнили 24 серпня 2025 року. Нині Володимир Миколаєнко — Почесний громадянин Херсона.
Ігор Колихаєв
Ще одна драматична, але віримо, що не трагічна сторінка в історії Херсона: чинний міський голова Ігор Колихаєв — у полоні росіян вже понад 40 місяців.
Ігор КолихаєвФото: Херсонська міська рада
Ігор Колихаєв народився 8 травня 1971 року у Херсоні. Після школи вступив до Військово-морського інституту радіоелектроніки в Ленінграді. Здобувши вищу освіту, Колихаєв повернувся до Херсона та 1995 року почав підприємницьку діяльність. Очолює ТОВ «Торговий дім Продексім» — це низка підприємств агропромислового спрямування, розташованих в в усіх районах Херсонської області. Підприємства спеціалізуються на вирощуванні та торгівлі зерном, також поставці нафтопродуктів аграрним підприємствам. Крім того, діяльність підприємств спрямована на розвиток меліорації та будівництво водних станцій.
У 2015 році Ігор Колихаєв став депутатом Херсонської обласної ради від «Блоку Петра Порошенка», у 2019 році — єдиним Народним депутатом України з Херсонщини НЕ від «Слуг народу» (самовисуванець), але у 2020 році вирішив балотуватись у мери Херсона і виграв вибори у 2020 році. Втім, на посаді йому судилось фізично попраюцвати півтора роки.
За цей невеликий строк Колихаєв запам'ятався передусім стійкістю під час окупації: він не виїхав з Херсона, лишався в місті та намагався підтримувати життєдіяльність. Його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеню, але на офіційні листи щодо того, як бути Херсону далі, не відповідали.
Втім, і за 2021 рік Колихаєв встиг зробити чимало в місті — переважно це стосувалось зовнішнього вигляду: почали оздоблювати та реконструювати парки і сквери, приводити до ладу спортивні майданчики. Колихаєв — фанат спорту, тому його футзальний клуб «Продексім» мав успіхи на всеукраїнському рівні.
Вперше у 2022 році новий рік у Херсоні зустрічали в центрі міста разом із міським головою — була навіть трансляція наживо.
28 червня 2022 року Ігоря Колихаєва росіяни викрали в окупованому Херсоні. З тих пір інформації про мера мало: його переміщують з однієї в'язниці або СІЗО до інших, жодних звинувачень не висувають, є свідчення про те, що його катували, що він втратив у вазі понад 30 кілограмів. Підприємства Ігоря Колихаєва в лівобережній частині Херсонщини росіяни розікрали, частково знищили.
Важливий факт про Ігоря Колихаєва та Херсон в окупації. Фото, яке у нас є головним в матеріалі, — це заміна українського прапора на свіжий в березні 2022 року, під час окупації Херсона. Попередній обстріляли росіяни, перебили трос і прапор падав. З боку херсонських посадовців, комунальників та команди керівництва, яка не втікла, на відміну від правоохоронців та Херсонської ОДА, це настільки сміливий вчинок, що його важко переоцінити.
Галина Лугова
Після того, як Херсонський міський голова Ігор Колихаєв потрапив до російського полону, його обов'язки виконувала секретарка міської ради Галина Лугова. За кілька місяців утворили міську військову адміністрацію — вона її і очолила.
Галина ЛуговаФото: Херсонська міська рада
Галина Лугова має філологічну освіту, працювала директоркою школи в Антонівці (це селище в межах Херсона). У 2015 році стала депутаткою Херсонської міської ради від «Блоку Петра Порошенка». За рік її виключили з фракції, бо вона голосувала за призначення заступником міського голови «регіонала» Ігоря Козакова. Кілька років Лугова перебувала в коаліції з тими, хто підтримував «регіоналів», втім, під кінець каденції повернулась до «рідної» фракції, адже в раді відбувся великий розкол.
У 2020 році Лугова знов обралась до ради — вже у складі «Партії Ігоря Колихаєва «Нам тут жити!». Її обрали секретаркою ради.
На початку окупації Галина Лугова виїхала з Херсона і не надто переймалась тим, що відбувається в місті. Втім, активно проявилась, коли Колихаєв потрапив до рсоійського полону.
Після деокупації Херсона Лугова працювала безпосередньо у Херсоні. Втім, недовго. Прославилась кількома скандалами. Зокрема за її перебування на посаді посадовці інформували про те, що в мікрорайоні Острів не залишилось мешканців, хоча там на той момент проживало близько 10 тисяч херсонців. Також очільниця пресцентру за Лугової Діна Плетенчук оточила себе виключно лояльними журналістами і настільки відверто зухвало спілкувалась з усіма іншими місцевими журналістами, що сама Галина Лугова незабаром попросила її звільнити посаду.
У березні 2023 року Галину Лугову звільнили. Вона повернулась до посади секретарки ради. Втім, і там протрималась недовго: її звільнив вже її наступник Роман Мрочко, адже посада за наявності МВА непотрібна. Лугова намагалась оскаржувати це рішення в суді, втім, програла. Наразі Галина Лугова працює представницею Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Кіровоградській області.
Роман Мрочко
З 7 березня 2023 до 17 квітня 2025 року Херсонську МВА очолював Роман Мрочко.
Роман МрочкоФото: Вікіпедія
На момент призначення Роман Мрочко був наймолодшим очільником Херсона. Він народився 8 квітня 1989 року. Його батько — генерал-майор Збройних Сил України, сам Роман Мрочко має звання полковника. У 2011 році закінчив Харківську національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство» з відзнакою. У 2017 році отримав диплом у Тернопільському національному економічному університеті за спеціальністю «Облік і оподаткування».
З біографії Романа Мрочка можна виділити доволі цікаві факти, які не надто поширювали раніше, втім вони відомі:
- 2016 року Роман Мрочко брав участь в операції звільнення людини із заручників. Злочинець здійснював декілька разів постріли через двері житла та постійно проводив погрози вбиття заручниці. Після трьох годин перемовин Роман Мрочко пішов на обмін, запропонувавши себе замість заручниці, тим самим врятував їй життя. Зловмисник після проведених Романом Мрочком перемовин здався поліції та за результатами судового розгляду був засуджений до 6 років позбавлення волі. За цей вчинок Романові Мрочку вручили нагороду «Іменна вогнепальна зброя».
- Мрочко Роман був прокурором у справі, за якою так звану ДНР та ЛНР визнали перший раз терористичною організацією. На тимчасово окупованій території так званою «ДНР» Роман Мрочко заочно засуджений до 6 років позбавлення волі.
- Роман Мрочко, перебуваючи на посаді заступника військового прокурора Південного регіону України повідомив про підозру 6 генералам ФСБ та Збройних сил РФ. За його дії в подальшому слідчий комітет рф відкрила кримінальну справу проти нього.
- Роман Мрочко — почесний громадянин міста Сіверськодонецька (раніше — Сєвєродонецьк).
За каденції Романа Мрочка йому намагались закидати корупційні схеми та навіть створили петицію про звільнення, яка набрала необхідну кількість голосів. Втім, більшість підписантів були нехерсонцями або херсонцями, які уявлення не мають, як живе місто наразі. Такі «розваги» у вигляді петицій про звільнення створювали і щодо Лугової, і щодо очільників ОВА Прокудіна та Янушевича. Жодна «корупційна» схема наразі не підтвердилась, а більшість просто спростували, як приміром придбання будинку батьками.
Вже за три місяці після початку каденції Романа Мрочка на його команду випало неабияке випробування: підрив росіянами Каховської ГЕС. Тоді кілька мікрорайонів Херсона тиждень стояли у воді та нечистотах, які неслись з величезною швидкістю. Сотні будинків знищені, тисячі — мають значні руйнування та пошкодження. Втім, тоді в Херсоні налагодили оптимальну та ефективну роботу комунальних служб в умовах техногенної катастрофи та постійних російських обстрілів.
За Романа Мрочка у Херсоні перинатальний центр повністю перемістили під землю, максимально убезпечивши таким чином від російських обстрілів, та облаштували рекордну на той час кількість укриттів.
За очільництва Романа Мрочка у Херсоні провели декомунізацію та деколонізацію топонімів — наймасштабнішу на сьогоднішній день у Херсоні — та позбавились імперських і радянських назв у 160 топонімах у Херсоні, а також прибрали Пушкіна і Потьомкіна у назвах херсонських закладів освіти. Херсон став першим обласним центром, який провів таку масштабну декомунізацію та деколонізацію топонімів.
Ярослав Шанько
Після звільнення Романа Мрочка Президент України півтора місяці шукав охочих очолити Херсонську МВА. Втім, їх було настільки небагато, а ті, хто був, настільки були далекі від уявлення про очільника міста навіть в очах нинішньої влади, що довелось призначити багаторічного підлеглого начальника Херсонської ОВА Олександра Прокудіна — Ярослава Шанька.
Ярослав ШанькоФото: Херсонська МВА
Ярослав Шанько перехопив естафету наймолодших: на сьогоднішній день він — наймолодший з очільників Херсона, народився 12 червня 1990 року. Примітно, що в цей же день день народження святкує і Володимир Сальдо.
В 2011 році Шанько закінчив Херсонський юридичний інститут ХНУВС і далі робив кар'єру саме в поліції:
- З 2015 року працював старшим інспектором відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУНП.
- У 2019 році став начальником відділу ювенальної превенції поліції Херсонщини.
- У 2020 році призначений на посаду заступника начальника управління превентивної діяльності поліції Херсонської області.
У 2021 році Ярослав Шанько став заступником начальника управління ювенальної превенції Національної поліції України, де прослужив до травня 2023 року. У травні 2023-го став заступником начальника Херсонської обласної військової адміністрації — тоді як раз минуло три місяці, як цим самим начальником став Олександр Прокудін — колишній очільник Нацполіції Херсонської області.
Шанько очолює Херсон трошки більше як пів року. За ці пів року він значно послабив роботу комунальних служб: якщо раніше вона була чіткою і скоординованою, то сьогодні мешканці губляться в тому, кому і щодо чого телефонувати; в місті не вистачає OSB-плит для тимчасового захисту після обстрілів. Шанько активно проводить кадрові чистки: звільнились кілька ключових посадових осіб, для яких створили відповідні умови роботи, в яких працювати було нестерпно.
Ярослав Шанько майже не з'являється без Олександра Прокудіна в публічному просторі, що вказує на загрози для місцевого самоврядування: неодноразово були ознаки впливу Херсонської ОВА та роботу МВА. Саме за Ярослава Шанька «ручне» управління в місті увійшло в практику.
Цей матеріал ми будемо оновлювати із плином часу та появою нових очільників Херсона.
Читайте також: У Києві презентували виставу за п'єсами херсонських підлітків, які пережили окупацію
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
