У сучасній школі дедалі більше уваги приділяють інклюзивній освіті — системі, де кожна дитина, незалежно від індивідуальних особливостей, має право на повноцінне навчання та розвиток. Та разом із цим виникають і нові виклики.
Один із них — надмірні очікування від дітей, які вчаться у змішаних класах. Бажання батьків і педагогів «витягнути» учня до високих результатів часто переростає у тиск, що провокує формування так званого «синдрому відмінника». І якщо для нормотипових школярів це вже серйозне випробування, то для дітей з особливими освітніми потребами воно може стати справжньою перешкодою на шляху до якісного навчання й гармонійного розвитку. «Синдром відмінника» в інклюзивному класі: коли високі очікування від дітей стають перешкодою для якісного та ефективного навчання і гармонійного розвитку.
- «Ти серйозно? Весь тиждень вчився і отримав лише 10? Більше докладай зусиль для 11 і 12»
- «За самостійну 9? Ну, тобі ще є куди рости»
- «Пам’ятайте, що оцінки визначають ваш рівень знань та інтелекту. Які оцінки — така ви й людина».
Дедалі частіше в сучасній школі спостерігаємо ситуації, коли благі наміри дорослих призводять до непередбачуваних наслідків. Одна з таких проблем — так званий «синдром відмінника» — психологічний стан, коли дитина відчуває постійний тиск бути ідеальною, відповідати всім очікуванням дорослих і ніколи не помилятися.
Робота в групахФото: ГО «ЦПД «Конфіденс»
Особливо болісно проявляється цей стан у дітей з особливими освітніми потребами (ООП), які мають потреби в додаткових або відмінних від стандартних освітніх послугах, зумовлених індивідуальними особливостями розвитку:
-
інтелектуальні та мовленнєві порушення
-
розлади аутистичного спектру (РАС)
-
труднощі навчання (дислексія, дисграфія, дискалькулія)
-
синдром дефіциту уваги та гіперактивністю (СДУГ)
-
порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо.
«Багато дітей із синдромом відмінника прагнуть не так до знань, як до визнання й любові, які вони отримують у формі оцінок. Особливо це актуально для дітей з ООП, які можуть компенсувати свої труднощі у спілкуванні або самоусвідомленні через гіперзосередженість на досягненнях. Тут важливо допомогти дитині усвідомити, що її цінність не залежить від результатів, а від самого факту її існування», — пояснює фахівчиня ГО «ЦПД «Конфіденс» Аліса Лохмачова — нейропсихологиня, гештальт-терапевтка у процесі навчання.
Основні ознаки «синдрому відмінника» мало відрізняються у нормотипових дітей і дітей з ООП. Це і надмірна тривожність через оцінки та результати, і страх зробити помилку або попросити допомоги, перфекціонізм, що паралізує діяльність, соматичні прояви стресу (головні болі, проблеми зі сном), уникнення нових завдань через страх невдачі.
Однак, варто зауважити, що діти з особливими освітніми потребами часто стикаються з подвійним тиском: з одного боку, їм потрібно довести, що вони заслуговують на навчання разом з однокласниками, а з іншого — батьки та вчителі можуть несвідомо підвищувати планку, намагаючись «витягнути» дитину до загального рівня, не звертаючи уваги на такі сигнали:
-
значні труднощі з засвоєнням навчального матеріалу порівняно з однолітками
-
проблеми з концентрацією уваги або гіперактивність
-
труднощі в соціальній взаємодії
-
специфічні поведінкові особливості
-
затримка мовленнєвого або фізичного розвитку
Проблема виникає тоді, коли дорослі, керуючись найкращими намірами, встановлюють для дитини з ООП такі самі стандарти, як для нормотипових однокласників. Це може призводити до:
-
хронічного стресу: дитина постійно перебуває в стані напруги, намагаючись відповідати нереалістичним очікуванням;
-
зниження самооцінки: постійні "невдачі" (з точки зору завищених стандартів) формують у дитини негативне ставлення до себе;
-
втрати мотивації: коли зусилля не приносять очікуваного результату, дитина може взагалі відмовитися від спроб.
Психологиня Аліса Лохмачова зазначає: «Іноді замість "Молодець, 12 балів!" варто сказати: “Я бачу, як ти старався. Як ти почуваєшся після цього?”. Це переводить фокус із зовнішньої оцінки на внутрішній емоційний досвід і формує здатність рефлексувати — важливу навичку психологічного здоров’я».
Яким же є шлях до збалансованих очікувань?
Альтернативою «синдрому відмінника» має стати філософія індивідуального прогресу, яка передбачає:
- фокус на особистому зростанні — порівнювати дитину слід не з іншими, а з нею самою вчорашньою;
- реалістичні цілі — завдання мають бути досяжними, але водночас стимулювати розвиток;
- право на помилки, які є частиною навчального процесу, а не ознакою неспроможності;
- врахування індивідуальних особливостей — кожна дитина має свій темп розвитку та специфічні потреби.
«Також важливо, — додає Аліса Лохмачова, — допомагати дитині формувати внутрішню шкалу успіху, яка базується не на оцінках учителя чи порівняннях із однокласниками, а на власному відчутті зростання, спроб, подоланих труднощів. Для цього ефективними є техніки самоаналізу ("Що я зробив добре?", "Що можу покращити наступного разу?")» .
Інклюзивна освіта — це не про те, щоб усі діти стали однаковими. Це про те, щоб кожна дитина мала можливість розвиватися у своєму темпі, отримуючи необхідну підтримку. І наше завдання як дорослих — створити таке середовище, де різноманітність буде сприйматися як багатство, а не як проблема, яку треба «виправити».
Робота з групоюФото: ГО «ЦПД «Конфіденс»
Читайте також: «ОбійМи для тебе»: як ГО «Конфіденс» відновлює життєві сили українців у час війни
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
