Активісти, які збирають артефакти та історії про опір херсонців російській окупації, попросили дядю Гришу передати для майбутнього музею те саме відро, в яке він в окупації зібрав для ЗСУ понад пів мільйона гривень.
Так, це просте відро, і, на перший погляд, це може здатися трохи дивним, адже Григорій Янченко – Почесний громадянин Херсона, Лицар ордену «Народний Герой України», один з найвідоміших волонтерів не тільки Херсона, але й України. Проте уявіть: якщо в експозиції музею ви побачите просте відро, то вам напевно захочеться дізнатися, чому воно тут. І для музею це привід розказати неймовірну історію про те, як протягом 5 з половиною місяців в окупації дядя Гриша щодня виїздив на свій збір, вмикав українські пісні, вдягав вишиванку, як щодня херсонці донатили на ЗСУ (іноді, коли не мали гривень, то донатили навіть рублями, які видавали окупанти), як надсилав всі зібрані кошти волонтерам у Запоріжжя і на Закарпаття, а ті закуповували та доставляли те, що потрібно бійцям. Саме через прості речі можна розказати історію херсонського спротиву.
Григорій Янченко разом зі Світланою ДуминськоюФото: Особистий архів Світлани Думинської
Світлана Думинська, начальниця Управління культури Херсонської міської ради, отримує від Григорія Янченка артефакт для майбутнього музею
Яким має бути майбутній музей, присвячений окупації та спротиву херсонців, обговорюється з листопада 2022 – з моменту звільнення міста. Ініціатором створення такого музею є Управління культури Херсонської міської ради. Згодом приєднався Департамент економіки та інвестицій ХМР, який шукає міжнародних партнерів для відновлення і потребує нових ідей, який представити Херсон іноземцям, бо це має бути не лише статистика пошкоджень і руйнувань, але й живі історії. Потрібно, щоб іноземні партнери розуміли й відчували, для кого вони це роблять, для яких людей. Тому ініціативу збору експонатів та історій підтримала й громадська організація Центр культурного розвитку «Тотем», яка побачила в ідеї такого музею можливість застосувати свій досвід і знання про сучасні європейські музейні експозиції, що розповідають про події, пов’язані з війною.
«Ми приєдналися до ідеї створення такого музею, бо не хотіли, щоб він був лише місцем жалю, місцем, де на людину лише навалюються спогади про біль і трагедії. Такий музей може бути не тільки способом меморіалізації й увічнення пам’яті про борців за вільний український Херсон, але й місцем, де проговорюється його ідентичність. Це музей, який фіксує не лише втрати, але й вибір херсонців – право бути українцями та європейцями та силу відстоювати свій вибір. Тобто це має бути місце сили», – говорить Олена Афанасьєва, голова Центр культурного розвитку «Тотем» і кураторка проєкту «Херсон: визволення пам’яті».
Але як розказати про цю силу? Окрім власного досвіду, «Тотем» захотів почути думку експертів.
«У нас трапилася така жахлива трагедія – прилетів Град і повністю знищив автобусну зупинку, загинули люди. Там був кіоск, він ще досі стоїть. Звичайний кіоск продажу газет, і він зруйнований. Металева конструкція понівечена. Такий артефакт треба не на металолом здати, а привезти в музей. Цей кіоск для мене теж є символом війни. А одним з символів спротиву для мене була звичайна українська банківська картка, бо це теж підтримувало всіх нас – і це такі побутові речі, за якими стоїть історія. Ми зараз не знаємо, що згодиться для експозиції, але якщо воно буде описане, буде знаходиться в колекціях, то може використовуватися надалі. Збирати треба все, що можливо зібрати», – говорить Дементій Білий, політолог, історик, краєзнавець, голова Херсонської обласної організації Комітету виборців України.
Серед вже зібраних артефактів і записаних історій – історія про українське весілля в окупації, про те, як волонтери розвозили продукти й разом з тим відстежували та повідомляли про пересування російської техніки, про роботу лікарів і освітян, про український прапор, який підняли на вітрильнику «Gorch Fock I/Товариш» 17 березня 2022 року – наступного дня після того, як росіяни захопили головний корпус Херсонської державної морської академії. І ще багато історій, але точно не всі, бо у кожного вона своя. Розказати історію через простий предмет – одна з сучасних тенденцій, поширена практика у світових музеях.
Вінок нареченої та фото з урочистостіФото: Фото з особистого архіву пані Ірини (нареченої)
Справжнє українське весілля в окупації – у вишиванках і під українським прапором. Артефакт: весільний віночок, який наречена зробила власноруч
«Сьогодні існує тенденція, що музеї війни, музеї складної історії повинні розповідати більше про персональні долі – розповідати про війну не мовою битв, баталій, техніки, а саме через переживання цієї війни з різних поглядів. Збирайте, записуйте, архівуйте відео, якісь документи з інтернету, бо сьогодні вони є, а завтра їх вже не буде. Але найголовніше – це концепція і відхід від цих (старих радянських – ред.) стандартів. Важливо (і є шанс), що хай навіть невеличкий, маленький проєкт, який не розкриє всю історію, але покаже мікроісторію цієї війни по-сучасному. Сучасне не завжди означає дороге. Це можуть бути побутові речі, але які несуть на собі ознаки війни. Треба вивчати іноземний досвід, шукати прості рішення в цих умовах, але такі, щоб людям було справді цікаво. Ненав'язливо, нешаблонно, неофіційно, не забюрократизовано, а по-людськи та просто душевно. Люди це відчувають», – говорить Ігор Пошивайло, Генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності (музей Майдану, Київ).
Щітка, якою в Херсоні здирали російські написиФото: Фото з архіву «Тотему».
Щітка, якою в Херсоні здирали білборди про «росія тут навсєгда» після звільнення
Дуже прості речі – такі як пластикове відро волонтера дяді Гриші, – як раз і є унікальними. Вони дають привід розказати потужну історію, яка є важливою для херсонців. 20 липня, коли Григорій Янченко приїхав в Херсон, на вулицях люди буквально бігли до нього, обіймали. Для херсонців він точно є одним із символів нескореного та незламного міста. Люди при зустрічах часто називають його легендою Херсона, але дядя Гриша з цим не згоден, каже – просто робить те, що має робити.
Тож якщо вам здається, що у вас немає історії чи артефакту для Музею Спротиву – це не так. Історія є у кожного з нас, і її треба зберегти. Якщо ви хочете поділитися своєю історією чи передати в майбутній музей артефакт – пишіть на e-mail: [email protected], в темі листа вкажіть «Музей Спротиву».
Більше історій і артефактів вже можна побачити на сайті https://www.khersonua.com/
Веб-сайт створено в рамках проєкту «Херсон: визволення пам’яті», який реалізує ГО Центр культурного розвитку «Тотем» завдяки щирій підтримці американського народу й Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданій через проєкт USAID «Демократичне врядування у Східній Україні».
Вказані думки та висновки відображають позицію ГО Центр культурного розвитку «Тотем» та не обов’язково відображають позицію чи думки USAID або Уряду Сполучених Штатів.
Читайте також: Як американський герой Джон Пол Джонс став українським козаком та громив турків на Херсонщині
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
