Всім вам відомо, що переважна більшість одеситів працюють у морі, чоловіки дуже рідко бувають вдома, в той час коли їхні дружини та діти з нетерпінням на них чекають. То ж що таке “алея дружин” та чому це місце є настільки сумним поговоримо більш детально.
Як повідомляє сайт “Моя Одеса”, в кінці ХІХ століття місць для поховання загиблих було замало для такого густонаселенного міста. Тим більше, що чисельність людей, які вмирали від війни та холери щодня зростала й не було куди їх ховати. Другий християнський цвинтар, який був відкритий у 1885 році став місцем упокою для багатьох одеситів, деякі з них поховані без імені.
За даними архівів відомо, що на цьому кладовищі поховано близько півмільйона осіб. Наразі він є офіційно закритим, проте це не заважає людям ховати своїх близьких на цій території.
Якщо заходити через центральні ворота цього кладовища й повернути наліво – це і буде “алеєю дружин”. Назва цього місця дуже давня, але зберігається й до сьогодні. Хоч там залишилося небагато старовинних могил, вони відрізняються білими та синіми відтінками, які символізують безкрає небо та море, через які загинуло багато моряків при виконанні свого службового обов'язку.
Могили моряків відрізняються від інших завдяки тому, що дружини загиблих та їхні рідні приносили квіти, вінки, прапорці та моделі кораблів, які так любили їхні чоловіки.
Переважна більшість могил у занедбаному стані, адже за ними немає кому доглядати. Тому й атмосфера тут дуже сумна й похмура.
Що ще можна сказати про це місце?
Відомо, що є й поодинокі могили євреїв. Також, не кожне місце, де є памятник чи надгробок можна назвати могилою, тому що під землею може й не бути останків. В давній частині цього цвинтаря є сімейне поховання, на одному з яких є фотографія загиблого солдата під час Другої світової війни, а на іншому – фото похорону.
Звісно, що могила ця без останків, адже вони залишились на тому місці, де настала смерть. Місце символічного поховання називається кенотафом.
Той, хто одного разу вирішить прийти сюди, назавжди запам’ятає цю ауру, тому що вона пос правжньому важка і дуже сумна. Варто лише уявити, скільки молодих чоловіків назавжди залишились у морі.
