В’ячеслав Білковський — єдиний чинний депутат Херсонської міської ради, який наразі воює проти росіян у лавах Збройних сил України. Повномасштабна війна заскочила його 24 лютого в Херсоні. Швидко відвіз до кордону дружину з дітьми і повернувся до військкомату у Кропивницькому. Єдиним правильним рішенням для мене було взяти зброю до рук і зі зброєю в руках виганяти окупанта, каже В’ячеслав: «Моє місто вже обстрілювали — я мав бути у війську».
«Я не пригадую, чи діяла тоді вже норма про заборону виїзду чоловіків, чи ні, але я навіть не думав їхати за кордон. Для мене головним було — убезпечити дружину та дітей і повернутись, аби піти до війська», — ділиться В’ячеслав своєю історією.
Вже 25 лютого 2022 року, коли росіяни прорвали оборону Антонівського мосту і почали оточувати Херсон, повертатись сюди було небезпечно: стріляли навмання, зокрема в цивільних, обстріли із важкого озброєння не припинялись. Дорога з Миколаєва до Херсона прострілювалась, оточили Снігурівку та інші громади.
«Друзі тоді і підказали, що вертатись додому немає сенсу: навколо вже точились бої. Росіяни вже починали обстрілювати цивільні авто, а дорога з боку Миколаєва — через легендарну Чорнобаївку — також прострілювалась. Я пішов до військкомату в тому місці, яке було найближчим до зони бойових дій. Це був Кропивницький. Я хотів якнайшвидше опинитись саме на війні — там, де безпосередні бої».
Ще у 2014-му виганяв з Херсона тітушок, яких возили з Харкова
Депутатом В’ячеслав Білковський став вдруге. Перша його каденція припала на 2002 — 2006 роки: «Я тоді ще був студентом філологічного факультету, але займав активну позицію — як у спорті, так і в громадському житті». Був депутатом з гуртожитку, жартує В’ячеслав, бо до Херсона приїхав навчатись з Миколаївщини, відповідно жив у гуртожитку.
Попрацювавши певний час у Херсонській міській раді одночасно з депутатством, В’ячеслав все ж таки спробував себе в бізнесі. І знову повернувся до активного громадського життя: «Скільки себе пригадую, стільки завжди був активним: у школі, в університеті, під час роботи. Мені завжди хотілось підтримувати молодих на їхньому шляху – особливо хочу це робити зараз, коли вже маю досвід і набиті шишки. Мені хочеться захистити молодь від цього. Я не міг лишатись осторонь подій, які спіткали Україну: спочатку Помаранчева революція, потім Революція Гідності і війна».
У 2014 році, коли Херсонщину кілька разів хотіли захопити росіяни, В’ячеслав разом із друзями ходили на численні мітинги, а ще… виганяли харківських «тітушок», яких тоді завозили до Херсона: «Потяг «Харків — Херсон» завжди був дуже популярним і затребуваним. Ним і возили «тітушню» і провокаторів. Але не туди везли — херсонці ще тоді показували, що Росію тут ніхто не чекає. Допомагали зрозуміти хлопцям, що з вагону їм краще не виходити», — сміється В’ячеслав.
Вдруге В’ячеслав став депутатом Херсонської міської ради у 2020 році. І вже маючи досвід, одразу став займатись тим, що любить: окрім традиційних для депутатів спілкування з виборцями та опрацювання звернень, особливу увагу звертав на місцеву інфраструктуру та культуру.
В'ячеслав Білковський
«Війна триває з 2014 року і не десь далеко, а в кожній родині: у когось рідні чи друзі на фронті, а хтось просуває українське, — це все війна проти загарбницької Росії. Я розумію, що люди воліють бачити чисті узбіччя, рівні дороги і високі зарплати, але без культурної складової цього ніколи не буде. Тому мені цікаво бути дотичним до створення нових скверів у Херсоні, їхнього оздоблення, а також – до згадки тих імен, які навмисно викреслювали з історії СРСР та Росія».
Так, у Херсоні за ініціативи В’ячеслава Білковського, з’явився сквер імені Джона Говарда: англійського філантропа XVIII століття, засновника сучасної пенітенціарної системи (системи гуманного утримування в’язнів): «Для мене було якщо не дивиною, то шоком дізнатись, що ділянка, де розташований обеліск в пам’ять про Джона Говарда, не є сквером. Так не має бути. Якщо сьогодні це зробити там сквер, то завтра знесуть обеліск і поставлять кіоски з шаурмою — це ж херсонська традиція».
Також В'ячеслав Білковський виступив ініціатором рішення про створення комунального підприємства «Муніципальна варта»: протягом довгого часу це підприємство допомагало поліції підтримувати порядок у місті. А тодішній очільник підприємства — Ілля Чорнозуб — наразі також захищає Україну в лавах Збройних сил.
За кілька місяців до масштабного вторгнення В’ячеслав Білковський став радником міського голови та почав виконувати обов'язки заступника Херсонського міського голови. В'ячеслав відповідав за інфраструктуру в місті: транспорт і дороги: «Це була та робота, про яку я мріяв. Так, я просинався о 3-й ночі і вже о пів на п’яту їздив містом, перевіряв, як обробляють дороги від налипань мокрого снігу. Але коли я бачив результат і задоволені коментарі херсонців, мені було приємно: я на своєму місці. Так, отримав роботу, яку хотів, але прийшла велика війна».
В'ячеслав Білковський у Херсоні
Майже півтора роки, як життя змінилось назавжди
Відтепер життя В’ячеслава Білковського, як він сам каже, змінилось назавжди. Вже майже півтора роки від служить у 56-й мотопіхотній бригаді ЗСУ. Жодного разу не пожалкував про те, що пішов у військо: «Я би не зміг сидти на місці, це перше. Друге: у мене би і не вийшло. Росіяни шукали, зокрем,йі мене. До моєї оселі вони теж приходили. Добре, що нікого і нічого не знайшли. Я чітко вважаю, що кожен сьогодні має працювати на Перемогу: хтось у війську, хтось – у своїй роботі, хтось – в якості волонтера. Але кожен і кожна. Тільки разом ми наблизимо саме той омріяний час. Хоча радіти буде важко – скоріш за все, ми будемо багато згадувати тих, хто не повернувся з поля бою».
Бригадний котик в ЗСУ
11 серпня 2022 року В’ячеслав поділився історією, яка сталась із ним дорогою через Дніпропетровщину: «Їхав повз мирне село в Дніпропетровській області. Зупиняють нас ось ці козачата на блокпосту з прапором і раптом у вікно сують гроші: це вам 20 гривень, ви нас захищаєте! Гроші звичайно ж не взяв, але домовились зустрітись на зворотному шляху. Затарився цукерками і поїхали ми назад. Зупиняюсь. Знову та ж історія: оооо, це ви! Візьміть, у нас уже сто гривень!!!
Щоб довго не переказувати наш діалог, гроші залишились у наших козачат, вони будуть збирати на бронік, а ми домовились що я перекину маленький привіт для діток, що в окупації в моєму рідному Херсоні. Це подарунок від малечі 8 — 10 рочків, яка вже розуміється в таких безцінних речах як добро та допомога. До речі, і їхній дідо воює на сході. Наша нація виздоровлює, це і є цвіт нашої Неньки. Я розумію, заради кого я тут. Ми перемелемо кацапів з колаборантами, вони отримають виключно першу частину від назви нашого міста».
Ми недарма зазначили дату, коли відбулась ця історія: рівно за три місяці до деокупації Херсона від росіян: «Я не надто заморочуюсь над символами, але ця історія мабуть символічна, а головне – дуже приємна. Часто її згадую і не припиняю милуватись нашими українськими дітьми – вони дійсно чудові, справжнє майбутнє. Якщо опускаються руки, я просто згадую, заради кого я тут, у війську».
Життя вже ніколи не буде таким, як перед 24 лютого 2022 року, каже В’ячеслав, але зазначає: вперше воно змінилось 2014 року, із першою кров’ю на Майдані. В’ячеслав бачить себе і свою родину виключно в Україні, попри те, що дружина і діти зараз за кордоном: «Чого б я був у війську, якби не бачив себе і родину тут? Ми маємо перемогти, а потім далі будувати свою Україну. Ми ж за це боремось».
Наразі В'ячеслав служить в бойовому підрозділі, отримав фах оператора дронів FPV — це ті самі дрони-камікадзе — та воює на Бахмутському напрямку. На шевроні В'чеслава напис — «Херсон»: «Місто завжди зі мною», — каже херсонський воїн.
В'ячеслав Білковський
В'ячеслав разом із побратимом
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
