Як тільки не називають окупанти тимчасово окуповані Олешки на Херсонщині: «Альошкі», «Алєшкі» й навіть «Цюрупінск». Все заради того, аби спотворити справжню назву міста. Але для чого це заліським зайдам? Чому вони обирають фонетично важчі версії, відмовляючись від доволі простого і правильного варіанту «Олешки»?
Відповідь напрошується сама собою — варто лишень трошки поцікавитися історією цього міста. Назва «Олешки» відсилає нас одразу до кількох важливих історичних паралелей — до Олешківської Січі, яка існувала на території міста з 1711 по 1728 роки, та до ще давнішого поселення часів Русі — Олешшя.
Здається, що саме для уникнення таких паралелей окупанти й спотворюють назву населеного пункту — аби ні в кого не виникало логічної зв'язки між сучасним містом та його давньою і глибокою історією.
Ми ж пропонуємо все ж таки заглибитися у давні роки та історичні події й зрозуміти, чому саме московитів так лякає назва «Олешки».
Давнє руське поселення Олешшя
На жаль, до наших днів перевірених історичних свідчень про Олешшя збереглося вкрай мало. Дослідники навіть сперечаються про місце його розташування. Наразі існує кілька версій:
- Олешшя розташовувалося на острові Великому Потьомкінському, що трохи нижче від Херсона за течією Дніпра;
- Олешшя могло розташовуватися на узбережжі річка Конка в районі сучасних Олешок;
- Олешшя розташовувалося на мисі Аджигол у Дніпро-Бузькому лимані.
Жодну з цих версій стовідсотково не вдається спростувати або підтвердити. Перш за все, саме через відсутність точних документальних свідчень про наявність поселення на заявленій території. Та наразі більшість дослідників сходиться на тому, що найімовірніше усі перелічені точки належали до єдиної системи поселень, що й дійшла до нас під назвою Олешшя. Тобто, йдеться не про окреме місто, а саме про мережу взаємопов'язаних між собою поселень.
Олешшя називали «морськими воротами Русі»Фото: wikipedia.org
Згадаймо навіть історію виникнення міста Гола Пристань, яке саме як власний порт звели козаки з Олешківської Січі — звідси їм було легше виходити у Дніпро та далі у море, а також приймати торгові кораблі.
Та повернемося до Олешшя. Точної дати заснування цього поселення ми не знаємо. Вперше у літописах його згадують 1084 року — тоді онук Ярослава Мудрого князь тмутороканський Давид прибув до Олешшя й пограбував руських купців, що саме прямували до Візантії. Імовірно, здійснив він такий акт для того, аби повпливати на свого дядька Всеволода Ярославовича, що правив на той час Києвом. Відомо, що того ж року Давид отримав у своє володіння Волинське князівство.
Олешшя завдяки своєму розташуванню відігравало важливу роль саме у торговельній діяльності Русі. Це поселення (чи то пак, мережу торгових пунктів) називали морськими воротами Русі. У різні часи тут бували (як припускають дослідники) такі князі, як Олег Віщий, Ігор, княгиня Ольга, Святослав, Володимир Великий. Тут укладали важливі торговельні договори, саме сюди постачали товари, які потім розходилися по Руській державі.
Наступна згадка про Олешшя припадає на 1153 рік. Саме на Олешші посли Ізяслава Мстиславовича очікували на прибуття грузинської царівни Русудан, яка мала стати другою дружиною київського князя. Дослідники досі сперечаються щодо особистості цієї жінки та приналежності до грузинського королівського роду, але в літописах такий факт все ж присутній.
1160 року на Олешшя здійснили набіг так звані «берладники», яких з певними обмовками можна назвати пращурами козаків. Це втікачі з Русі, які оселялися переважно на території сучасної Молдови, жили власними незалежними комунами й живилися з риболовства та грабунку. Того року берладникам за набіг на портове поселення дісталося на горіхи від Ростислава Мстиславовича, для якого Олешшя стало важливим поселенням у його правлінні.
Ростислав І МстиславичФото: wikipedia.org
Вже за чотири роки тут відбулася зустріч послів київського князя з новопоставленим митрополитом з Візантії Іоанном IV. Щоправда, Ростислав мав бажання, аби на митрополію висвятили київського представника Климента Смолятича, та у візантійців було власне бачення церковних правил.
У 1215 році торговий порт Олешшя допоміг жителям сучасних територій Молдови (імовірно, тим же берладникам) продовольством — тоді в регіоні трапився серйозний голод.
Вже у 1219 році Олешшя згадується в літописах не лише як місце відпочинку торговців та послів і місто-порт, але і як важливий суднобудівний об'єкт Русі. Волинський князь Данило Романович, перший руський король та засновник міста Львів, замовив тут для себе човни. Імовірно, що тут виробляли човни й для битви на Калці 1223 року, якими на допомогу війську трьох князів Мстиславів рушили місцеві дружинники. До слова, одна з перших сутичок з того військового походу сталася саме поблизу Олешшя — тут князі Мстислав Удатний та Данило Романович розбили перший загін монголів.
Мапа, на якій зображено монгольський похід на руські земліФото: wikipedia.org
На жаль історія Олешшя припинилися з вторгненням на руські землі монголів — дослідники припускають, що, як і більшість інших міст Русі, Олешшя кочівники спустошили й знищили, надовго стерши його із пам'яті людства.
Наразі окремі археологічні знахідки дослідники робили як на Великому Потьомкінському острові, так і в районах мису Аджигол та поблизу Олешок. Зокрема, 1982 року на Аджиголі знайшли руїни двох середньовічних помешкань з керамікою Х-XII століть. А поблизу села Раденськ неподалік від сучасних Олешок археологи знайшли срібник князя Володимира та середньовічний меч.
Найбільше знахідок дослідники зробили саме на Великому Потьомкінському острові, що й спонукає їх вважати за центр Олешшя саме цей острів. Тут вам і візантійські та херсонеські амфори, і гончарний посуд з різних видів глини, й вироби з кістки й скла. Така кількість знахідок може свідчити про важливу роль поселення саме у ролі торгового порту й про відносну заможність місцевого населення, яке мало змогу виторговувати різноманітні предмети побуту в мандрівників.
Олешківська Січ
Мапа Запорозьких січей, серед яких була й ОлешківськаФото: wikipedia.org
Олешківська Січ проіснувала відносно недовго — з 1711 по 1728 роки. Козаки заснували її після того, як окупаційне царське військо поруйнувало їх попередню твердиню — Стару Чортомлицьку Січ. Землю під будівництво січі на прохання кошового отамана Костя Гордієнка виділив сам кримський хан Дивлет-Ґірей II, який володів територіями лівобережжя Дніпра.
Тут козаки мали намір сховатися від московитських військ й розбудувати свою державу. Втім, історія січі виявилася не настільки тривалою, як планувалося. Та й саме поселення виявилося не настільки великим, як про нього можна було б подумати.
Олешківська Січ утворювала з себе щось подібне до чотирикутника, обнесеного валами та ровами. З північного боку поселення козаки звели браму, по кутах виставили редути. В центрі поселення було розташовано помешкання на кшталт землянок, а в західній стороні з очерету звели церкву Покрови Пресвятої Богородиці, поруч розташовувався цвинтар та криниця.
По факту, це невеличке поселення, добре заховане серед води та дерев, мало дуже гарне розташування для невеличких та швидких набігів на окуповані московитами землі правобережжя. Козаки спільно з кримськими татарами здійснювали походи й проти черкесів. Один з таких походів й призвів до занепаду січі.
Пам'ятний знак на імовірному місці розташування Олешківської СічіФото: wikipedia.org
1728 року більшість козаків з Олешківської Січі вирушили в похід. Цим вирішили скористатися запорожці, що жили на річці Самара. Вони не хотіли коритися наказам місцевого отамана, тож вдерлися на територію січі, вбили тих, хто лишався й доглядав за поселенням, а саму січ зруйнували. Коли козаки повернулися з походу й побачили, що наробили їх «товариші», то рушили походом вже на «Самарську Січ».
Не важко здогадатися, що бунтівників чекала та сама доля, що і їх жертв у Олешші. Кривдників покарали жорстоко, повністю зруйнувавши та понищивши їх поселення. Все, що трапилося під руку козакам, вони звідси вивезли як військову здобич. Але Олешківській Січі це не допомогло — її жителі вирішили лишити все, як є, і перебралися до Кам'янської Січі. Так завершилася козацька історія цих земель.
Нова історія Олешок
Олешки до повномасштабного вторгнення окупантів 2022 рокуФото: travels.in.ua
Та не завершилась історія самого міста. Можна дійти висновку, що не всі козаки покинули січ, або ж і не всі жили всередині самої фортеці. Адже поблизу продовжує існувати поселення, яке складалося, як би ми це зараз сказали, з цивільного населення. І саме це поселення згодом й перетворилося на місто, яке ми знаємо сьогодні як Олешки.
Коли сюди прийшов московитський окупант, тут вже були люди, була розвинена інфраструктура, і то доволі серйозно. Вже 1802 року Олешки призначили центром Дніпровського повіту Таврійської губернії, яким поселення було аж до 1920 року.
З приходом радянської людиноненависницької влади місто втратило свою назву — Олешки перейменували на честь одного з ідеологів Голодомору Олександра Цюрупи. Саме з Олешок походив цей злочинець.
Московити зробили усе можливе, аби місцеве населення забуло про свою славну історію й не мало жодних зв'язків із минулим — як з давньоруським портовим поселенням-агломерацією Олешшя, так і з Олешківською Січчю. Ще у царські роки січ взагалі сховали від людських очей, засипавши землею, розоравши територію та засіявши лозою. Наразі знайти бодай щось, включно із точним місцем розташування січі, практично неможливо.
Та головним для нас лишається пам'ятати та збирати по крихтах ті уривки історії, які пов'язані з нашими землями. І відкидати усю нав'язану нам окупантами псевдоісторичну маячню. І, звісно ж, мови про які-небудь «Альошки» не може й бути — Олешки і тільки так!
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
