Окупанти в будь-який спосіб намагаються нав'язати жителям Херсонської області тезу про те, що «роССія тут назавжди». Для того, аби імітувати «покращення життя» в умовах окупації, загарбники та їх місцеві посіпаки відкривають тут московитські банки, проводять «свята» та «суботники», «фестивалі» без відвідувачів тощо.
Головною складовою ворожої пропаганди є намагання нав'язати жителям Херсонщини фейкову «історичну пам'ять». Це проявляється у засиллі білбордів з місцевими уродженцями, які зрадили рідний край та переїхали до Москви, або ж заїжджими московитами, які, за твердженням ворога, доклалися до розвитку Херсона. Зокрема, тут виділяються гусар Дєніс Давидов, який буцімто колись служив у Херсоні, та писака Алєксандр Пушкін, який колись проїздом зупинявся у нашому місті.
Ще однією складовою ворожої пропаганди на Херсонщині стало створення «нових» гербів для наших населених пунктів. Почалося все з того, що неблогер та самопроголошений «заступник голови військово-цивільної адміністрації» області Кирило Стремоусов представив громадськості своє бачення герба Херсонської області. Цей випадок ми детально розібрали в одній з наших попередніх публікацій.
Якщо коротко: Стремоусов, відкидаючи московитські ж правила геральдики, вирішив запровадити в нашій області герб з двоголовим орлом, який використовувався кілька років ще за царських часів. І ще у часи царату використання цього гербу було заборонено саме за порушення вимог імперської геральдики.
А от днями десант московитських неоімперців продовжив справу Стремоусова, який нині зайнявся своєю звичною роботою — мандрівками по селах з популістичними заявами. Представники країни-терориста вигадали та намалювали «нові герби» для міст Каховка та Гола Пристань. Й на цьому пообіцяли не зупинятися.
Які «герби» вигадали окупанти для українських міст на Херсонщині
Фото: Терористичне джерело
Так звана «команда геральдичного проєкту» представила наразі два герби та прапори для Каховки та Голої Пристані. Звісно ж зображення, які було створено цією «командою», було прив'язано лише до московитської історії цих міст з повним ігноруванням будь-чого українського.
По-перше, розгляньмо те, якими є чинні герби та прапори цих міст Херсонської області.
Прапор та герб Каховки
Фото: Кавун. City
Перш за все, маємо зазначити, що прапор та герб не можуть бути ідентичними — вони можуть містити головні елементи одне одного, але все ж відрізнятися. Відповідно тут ми бачимо, що головним повторювальним елементом прапора та герба Каховки є три зорі, три колоски і синє тло.
Прапор саме з цих елементів і складається. Ухвалено його у такому вигляді рішенням Каховської міської ради 30 вересня 1998 року. Триколосся, в якому один колосок стоїть по центру прямо, а два інші схиляються від нього у праву та ліву сторони, символізує перехрестя торговельних та культурних шляхів. Три срібні чотирикутні зорі, що височіють над колосками (одна по центру вище від двох бокових) уособлюють Чумацький шлях, який проходив, зокрема, і через Каховку.
Таким чином на синьому тлі, яке може бути уособленням Дніпра або ж чистого неба, зображено символи саме української ідентичності міста. Їх можна також трактувати і як символічні «хліб та сіль», що додатково говорить про гостинність містян.
Герб міста, затверджений того ж 1998 року, трошки ускладнений. Тут описаний вище прапор міста вписано у лазуровий іспанський щит* на срібній шиповидній базі. Сам щит обрамлений картушем** та увінчаний золотою міською короною, стилізованою під міські мури. Над короною височіє дата заснування міста (1791 рік), а над нею — стрічка з написом «Каховка». Дату заснування міста наразі ми не розглядаємо, ідемо далі по геральдиці.
Ще одним елементом, зображеним на щиті, є сріблі хвилі — вони символізують хвилі Дніпра, на березі якого й постало місто.
Що ж пропонують натомість окупанти? Вони повністю відмовляються від української ідентичності міста й спрощують все до родового герба Василя Каховського-Нечуя — людини, яку вважають засновником міста. Саме його ім'я (чи то пак, прізвище) носить цей населений пункт.
Так от, на французькому щиті***, який розділено по горизонталі навпіл (по середині щита) зображено родовий герб Каховських та срібний міст з ліхтарями. Верхня частина цього щита виконана у червоному кольорі, нижня — у лазуровому.
Герб роду Каховських, заснований на родовому гербі НечуївФото: wikipedia.org
На червоному тлі й розміщено спрощений варіант гербу Каховських. Це чорний пень з трьома зрубленими гілками праворуч та двома — ліворуч. Над самим пнем височіє золотий лицарський хрест.
На синьому тлі, яке має символізувати води Дніпра, вписано міст. Він уособлює Каховську греблю, яка насправді розташована на території Нової Каховки, яка розміщена десь за 10 кілометрів від самої Каховки.
Якщо розібрати цей герб, то він відрізає величезний пласт української історії тих територій, на яких розташовано місто. Московити відкидають як землеробський устрій, що тут панував до їх приходу, так і тісну дотичність до Чумацького шляху, який пролягав територіями міста. Для окупантів головною відправною точкою є дата заснування міста під назвою Каховка — 1791 рік.
До слова, сам Василь Каховський не мав до цього жодного стосунку. Місто просто назвали на його честь, але не відомо, чи він взагалі колись навіть бував у ньому — за три роки Василь Каховський-Нечуй помер у Катеринославі (нині — Дніпро). Та й московитом Каховський ніколи не був — його рід походить зі східної Польщі й належить до герба Нечуїв (родинний герб Каховських, описаний вище, насправді є варіацією родового гербу Нечуїв).
Родовий герб НечуївФото: wikipedia.org
У підданство Московської імперії рід Каховських насправді потрапив після окупації Польщі. Далі представники цього роду, позбавлені своїх земельних наділів у рідній країні, були переведені у «Дике поле», яким Причорномор'я й досі називають московити, і тут будували свою військову кар'єру вже в армії своїх поневолювачів. За що отримували у володіння місцеві землі.
Але вертаємося до нашої теми. Прапор, який окупанти запропонували місту Каховка, — це повне повторення їхнього ж варіанту герба міста, який просто нанесено на червоне полотнище. Що саме має символізувати в цих геральдичних покручах червоний колір, загарбники так й не пояснили. Можливо, пролиту ними кров місцевих жителів?..
Можемо з упевненістю сказати, що така геральдика для міста вкрай сумнівна. Вона не показує справжньої історії Каховки, адже місто на мапах Півдня України з'явилося ще 1492 року — майже за 300 років до дати його «офіційного» заснування. Не відбиває вона й реалій існування Каховки: її землеробських та козацьких традицій, важливого фортифікаційного значення — жителям пропонують пишатися лише назвою на честь несправжнього московита та гідроелектростанцією, яку, звісно ж, «подарував» місту СРСР. От тільки іншому місту...
Прапор та герб Голої Пристані
Фото: Кавун. City
Сучасні герб та прапор міста Гола Пристань було ухвалено рішенням міської ради. Вони відбивають українську приналежність міста, що видно одразу ж неозброєним оком — тут превалюють синій (лазуровий) та жовтий (золотий) кольори.
Якщо говорити про чинний герб міста, то він доволі насичений: на французькому щиті, розітнутому надвоє по вертикалі, розміщено міський мур, пристань, квітку лілії та козацький хрест. Праворуч на тлі міститься синій колір, ліворуч — жовтий.
Міський мур з червоної цегли розміщено в нижній частини щита. Він оздоблений трьома баштами. Донизу від муру тягнеться міська пристань — три овали червоного кольору в правій частині зображення. У лівій частині на мур наповзає такий же червоний хрест, стилізований під козацьке поховання. Контури усіх фігур виконано у зеленому кольорі.
У сам мур тим же зеленим кольором вписано дату заснування міста Гола Пристань — 1709 рік. Над муром височіє схематичне зображення лілії. Воно символізує курортно-оздоровчу спрямованість міста та його красу. Над лілією бачимо назву міста, виконану білим кольором на червоному тлі.
Синій колір на щиті символізує сині води Дніпра, жовтий колір — це пустельні піски українського півдня. Міський мур — це символ міста, козацький хрест — уособлення міцного сплетіння історії міста з історією козацтва, а пристань — це містоутворююча складова у всій цій композиції.
Фото: v1snyk.livejournal.com
Якщо говорити про прапор міста, то він, на відміну від герба, доволі лаконічний. Полотно, так само розділене навпіл вертикально із синім та жовтим забарвленням тла (відповідно до герба) по центру своєму має схематичне зображення лілії. Символіка зображення відповідає символіці, описаній вище щодо герба.
Що ж натомість запропонували голопристанцям окупанти? Герб, звісно ж, виконаний на французькому щиті. Принаймні лишили лазурове тло, яке й далі символізує води Дніпра. А от далі в міста знову крадуть історію, зводячи її до тих часів, коли вперше сюди ступила нога московита.
А саме: на лазуровому тлі по центру виконано срібний жезл Асклепія, довкола якого розташувалися три срібні купелі з червоними дахами. Сам щит зверху увінчує золота корона, стилізована під міський мур.
Якщо не пояснити, що це все мало б означати, то здогадатися вкрай важко. Справа в тому, що всі ці елементи мали б символізувати курортне та оздоровче значення міста. Тобто, окупанти повністю нівелюють його важливе портове та торгівельне минуле, його глибоку історію й залишають натомість лише роль міста-санаторія.
Озеро Соляне у Голій Пристані, одне з найвідоміших в Україні місць для грязелікуванняФото: wikipedia.org
А все тому, що уся історія Голої Пристані (включно із назвою) до 1889 року була пов'язана саме з українським козацтвом. Олешківські козаки заснували це місто 1709 року саме як пристань. І прозвали її Голою через її унікальний ландшафт — навколо були самі піски. Майже два століття місто функціонувало й розвивалося саме як портове, поки 1889 року московити не відкрили тут грязелікарню. У радянські часи на її основі було засновано санаторій «Гопри».
І, за думкою заїжджих «фахівців», саме грязевим курортом наразі має бути для них Гола Пристань і саме від 1889 року має стартувати історія цього давнього козацького поселення...
Якщо вести мову про «новий прапор» міста Гола Пристань, то він абсолютно нічим не відрізняється від герба: на лазуровому тлі по центру зображено жезл Асклепія, який оточено трьома срібними купелями з червоними дахами.
Хто входить до складу «команди геральдичного проєкту»
Усі питання про адекватність та відповідність запропонованих прапорів та гербів знімаються, коли дивишся на склад так званої «комісії». Адже «керівником проєкту» значиться такий собі Міхаіл Діунов. Середньостатичному українцю це ім'я не скаже нічого, але якщо спробувати пошукати про нього інформацію, то стає ну дуже вже цікаво.
Фото: Терористичне джерело
Він величає себе істориком і навіть має звання кандидата історичних наук. От тільки величезні питання виникають щодо компетентності Міхаіла Діунова. Кандидатську дисертацію цей «історик» захистив за темою «Тилові гарнізони московитської армії у 1917 році». Це доволі нудне чтиво, в якому описано стан царської армії безпосередньо перед та під час жовтневого перевороту 1917 року. Але популярним (якщо це можна назвати популярністю) Міхаіл став не через це.
Він представляється автором герба Ярославської області. Хоча насправді він зробив звичайний опис того, як герб мав би виглядати. І базувався на старій історичній картинці — особливих відмінностей між старим та новим (2011 року) гербами не існує. Діунов просто додав (вигадав) доволі дивних тримачів щита. Герб був настільки недолугим, що ярославські депутати відмовилися підтримувати цей варіант і оголосили новий конкурс. Протягом десяти років (з 2001 по 2011 роки) використовували спрощений варіант цього герба, втім пізніше утвердили й повну версію...
Фото: wikipedia.org
Але навіть не цим гербом Міхаіл Діунов дискредитував себе як історика чи геральдиста. «Історик» Діунов — це концентрований приклад псевдонауковості усієї московитської історичної науки. Він є автором низки конспірологічних статей, в яких усі поразки Московії автор перекладає на змову західного світу. Примарний «колективний захід» він звинувачує у підтримці сепаратистських рухів у імперії, в створенні української нації тощо.
Саме існування українців цей «історик» заперечує. Натомість є апологетом того, що міфічний «руССкій» народ є представником «арійської раси». Також Діунов усіляко відкидає так звану «норманську теорію», яка є основною визнаною щодо того, хто ж саме заселяв землі давньої Русі. Згідно з цією теорією Рюрік, який вважається засновником Русі, був скандинавського походження, а варяги до Русі мандрували саме з території Скандинавського півострова.
Окрім Діунова до так званої «комісії» увійшли також Дмітрій Старовєров, Максім Кузнєцов, Юрій Бучарскій та Дмітрій Жаворонков. Більшість із названих людей є сумнівними експертами, адже знайти достовірну інформацію про них практично неможливо.
Найімовірніше, до складу «комісії геральдичного проєкту» входить історик Дмітрій Старовєров. Він концентрує свою увагу на дослідженнях археологічних знахідок у Криму, а також білоруській, литовській та шведській історії.
Щодо Максіма Кузнєцова, то достовірних чи правдоподібних версій того, ким саме може бути ця особа, нам не вдалося знайти. Хіба що ми віднайшли не надто популярного московитського автора навколоісторичних книжок з таким іменем. Його перу належать такі твори, як «На головну битву в своїй історії руССкіє не прийшли», «Россійське неоязичництво. Історія, ідеї та міфи», «Найбезумніший танковий бій в історії».
Подібна ситуація і з невідомим для жителів Херсонщини художником Юрієм Бучарським. Єдині натяки на існування такої людини нам вдалося знайти у Калузі, де людина з таким ім'ям та прізвищем потрапила у сканадал з плагіатом. Там Юрія Бучарського звинуватили у крадіжці логотипу святкування 60-річчя першого польоту людини в космос у іншого художника Алєксєя Комова. Останній свій логотип розробляв до 50-тирічного ювілею цієї ж події.
Фото: Терористичне джерело
Стосовно людини на ім'я Дмітрій Жаворонков, то тут в нашій редакції є підозра щодо конкретної людини. На Московії існує такий «журналіст», який любить працювати в «гарячих точках». Тобто, там, де ступає нога московитського загарбника. Людина з таким іменем брала участь у війні в Сирії, пізніше називала себе «експертом» щодо флоту. В Херсоні Жаворонков бував кілька разів у складі так званої «гуманітарної місії» разом з іншим учасником війни в Сирії Романом Сапоньковим.
Цілком імовірно, що цей терорист і є учасником цієї «комісії».
Зліва направо: Дмітрій Жаворонков, колаборант Віктор Бурдовіцин та Роман СапоньковФото: Терористичне джерело
Примітки:
* Іспанський щит — один з варіантів геральдичних щитів, вирізняється заокругленою до центру формою знизу та двома прямими кутами зверху. Відомий також під назвами португальського, фламандського, іберійського, півострівного або заокругленого щита. Був доволі поширений у гербах українських міст з XIV століття.
** Картуш — у геральдиці та архітектурі це прикраса у вигляді декоративного щита, оздобленого завитками та орнаментами. Також цю назву носить й стилізований напіврозгорнутий сувій з надірваними краями.
*** Французький щит — це прямокутний геральдичний щит із загостренням у середній нижній частині. Нижні кути щита заокруглені, верхні — з прямими кутами. Має найбільшу площу, тому використовується в геральдиці найчастіше. Цей щит, також відомий під назвою кавалерійського, найбільшої популярності зазнав у Московії та Білорусі.
Давай дружити!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Ми тебе любимо!
