Мальовниче місто Ялта на півдні Криму до 2014 року було відоме як розвинений та популярний курорт, який приваблював до себе туристів як з України, так і з-за кордону. Вже понад дев'ять років воно, як і весь Кримьский півострів, преебуває в окупації. Й ворог планомірно знищує туристичну привабливість міста, перетворивши колись залюднені пляжі на смітники, а довколішні ліси — на пустку.
Як зазначають наші колеги з видання «Ukraїner», після вторгнення ворога до Криму незгодних з окупацією місцевих жителів викрадають, вбивають та вивозять до Московії, де ув'язнюють за сфальшованими справами. Втім навіть в таких умовах триває спротив самопроголошеній «адміністрації» ворога.
Більш того, Ялта й сьогодні лишається осередком української культури та опору русифікації. А все завдяки свої глибокій історії, про яку й пропонуємо поговорити далі. Матеріал написаний журналістом «Ukraїner» Богданом Логвиненком й додатково опрацьований нашою редакцією.
Омріяний ялос і виникнення Ялти
Історія Ялти починається з перших поселень таврів, войовничого племені, яке проживало в гірській частині Криму за часів бронзового віку (IІ — І тисячоліття до нашої ери). Про період їхнього перебування тут відомо зі знайдених могильників — кам’яних ящиків, до яких вкладали небіжчиків. Також про цей войовничий народ згадував давньогрецький історик Геродот, коли описував скито-перську війну 513 або 514 року до нашої ери. Античний вчений змальовував таврів як своєрідних піратів, що захоплювали греків у морі й приносили їх у жертву богині Діві. Воєнним бранцям відрубували голови, нанизували їх на стрижні та підіймали над дахами будинків.
Стародавні греки витіснили таврів з півдня Криму під час Великої колонізації. І саме з цим народом пов'язано виникнення назви міста — Ялта.
За легендою, шукаючи нові землі, греки потрапили у сильний шторм. Вони блукали в акваторії Чорного моря кілька тижнів і втратили будь-яку надію на порятунок. Аж тут один з членів екіпажу корабля закричав: «Ялос!», що в перекладі означає «Берег». Бухта, до якої пристали зневірені греки, — це й була бухта сучасної Ялти. Оселившись тут колонізатори дали місту назву Яліта.
Рештки античних споруд поблизу ЯлтиФото: ukrainer.net
Через мовні особливості окремих місцевих народностей назва Яліта трансформувалася також в інші варіанти: Еталіта або Джаліта. Крізь століття владу в місті захоплювали різні народи, які змінювали й саме поселення.
У VI столітті Ялта опинилася під владою Візантії, що була на той час однією з найбільших держав світу. Саме у цей період в місті з'явилися перші церква та фортеця. Що найунікальше — руїни цієї фортеці збереглися й донині й розташовані поблизу найбільшого в Україні водоспаду Учан-Су.
На початку ХІІІ століття хрестоносці поставили під сумнів існування Візантійської імперії, захопивши її столицю. В цей же час в самому Криму почалося протистояння венеційців та генузців, які мали намір підкорити привабливий для торгівлі півострів собі.
Представники Генуї 1261 року уклали договір з Візантією про винияткові права на торгівлю в басейні Чорного моря в разі, якщо Візантія відвоює Константинополь. Так і сталося за пів року, тож контроль над південними територіями, включно з Ялітою, відійшов генуезцям, які допомогли візантійському імператору. Почався справжній розквіт регіону, який тривав до 1471 року — перша серйозна чорна дата в історії Ялти, яку зруйнував потужний землетрус.
Вже за чотири роки Крим опинився у васальній залежності від Османської імперії, а Яліта опинилася в прямій окупації. Місто визначили як кримську провінцію османів, а назву Яліта змінюють на легше до вимови Ялта. Тож історична і справжня назва окупованого й нині міста все ж Яліта, а не адаптована під турецьку вимову Ялта.
Зазначимо, що протягом століть на території Ялти (та й усього Кримського півострова) проживали й змішувалися різноманітні етноси та народи: таври, скити, алани, греки, ґоти, венеційці, генуезці, тюрки, західні кипчаки. В ході трималого процесу взаємодії та співжиття усіх цих етносів народився окремий та самобутній місцевий народ — киримли або ж кримські татари.
Корінне населення Кримського півострова — киримлиФото: ukrainer.net
Початок змосковщення Ялти
Та на зміну османам у Крим прийшли московити. Вони знищать історію Ялти й вигадають власний міт про те, буцімто саме з їх приходом на ці землі й з'явилося це місто. Таким чином Московія скрізь, куди ступала нога московита, намагалася штучно збільшити тяглість своєї історії за допомогою минулого. Проте факти доводять, що Ялта існувала задовго до появи на її території московитів.
Ще один цікавий та неспростовний факт — до кінця XVIII століття понад 90 відсотків населення Ялти становили саме киримли, але аж ніяк не зайди з московських боліт. Ситуацію змінила низка московитсько-турецьких воєн, в результаті яких Кримський півострів де-факто опиняється в окупації північних зайд.
Османи на Кримському півостровіФото: ukrainer.net
Вже 1771 року Московська імперія захоплює півострів силою, а за три роки Ґріґорій Потьомкін, який відповідав за окупацію південних земель України, пропонує Єкатєріні ІІ розгромити Османську імперію остаточно й розділити її землі з союзною на той час Австрійською імперією.
Зазначимо, що до цих часів Кримський півострів, життя на якому вирувало ще з часів до нашої ери, ніколи не був під валдою Московії. Але московитам це не завадило пояснити свою інтервенцію тим, що вони хочуть захистити місцеве населення (киримли!) від «насадження ісламу». Тоді чи не вперше прозвучала теза про «захист православ'я», актуальна для жителів московитських боліт й нині.
Як відбувався цей захист? Місцеве християнське населення (греків, вірмен, волохів) просто депортували з півострова — переважно у Приазов'я. Депортовані з кримської Ялти осіли поблизу Маріуполя Донецької області, де створили однойменний населений пункт.
Дорожній вказівник на в'їзді у селище міського типу Ялта Донецької областіФото: ukrainer.net
Примусова депортація кримського населення у XVIII столітті стала однією з перших, здійснених московитами. Її мета доволі проста — більшість населення, яке підлягало депортації, були купцями. Виселивши купців з Кримського півострова Московська імперія значно вдарила по економіці Кримського ханства, яке лишало примарні ілюзії на свою самостійність (насправді, держава де-факто була окупована Московією, але була під протекторатом Османської імперії).
На місце вивезених купців московити завезли своїх військових, чиновників, а також поневолених на інших територіях українських селян та кріпаків. Перші мали забезпечити процес, подібний до тих, що ми спостерігали на півострові та на Донбасі у 2014 році, а другі мали б стати своєрідним «обслуговуючим персоналом» для московитів, який виконував би усю дрібну та брудну роботу.
Зазначимо, що не оминула лиха доля й корінне населення Криму — киримли. Єкатєріна ІІ розгорнула справжній маховик репресій проти цього народу, відбравши в них землі у Криму та створивши нестерпні умови проживання на інших територіях окупованої України. Таким чиноммосковити просто примусили мусульманське населення до еміграції. Здебільшого кримські татари виїжджали до Османської імперії.
Ялта у Криму практично знелюдніла, в ній лишилися хіба рибалки з сім'ями, церква та прикордонна сторожа, що складалася з грецького батальйону. Занепад поселення тривав до першої половини ХІХ століття, коли московситська імператриця почала дарувати кримські землі своїм фаворитам.
Ялту активно почали заселяти «аристократи» з боліт, які зводили тут свої розкішні палаци та маєтки для літнього відпочинку на морі. Також тут почали закладати сади й виноградники. Завдяки, як би ми сьогодні сказали, притоку інвестицій в регіоні відродилося виробництво тютюну та вина.
Такий розвиток дав свої плоди — 1838 року вже імператор Олександр ІІ надав Ялті статусу міста. Це привернуло до неї ще більшу увагу московитів, які активніше почали переїжджати до поселення, поближче до моря. Попри це більшість населення й надалі складали киримли. На цей час вони складали 90,6 відсотка від усього населення міста й повіту.
Історики вважають, що така висока частка кримськотатарського населення в Ялтинському повіті викликана тим, що їх примусово вивозили з західних районів Криму, де тривали бойові дії. Не стільки задля збереження життів мирного населення, скільки задля перестороги — аби киримли не провадили підривної діяльності на боці османів й не допомагали тим у війні проти Московської імперії.
Бої під час московитсько-турецької війниФото: ukrainer.net
У 1850-х роках Ялта здобула свою популярнісь у Московській імперії як оздоровчій курорт. Лікар Сєрґєй Боткін рекомендував своїм хворим на туберкульоз пацієнтам їхати на лікування саме до Ялти. Завдяки цим рекомендаціям місто масово почали відвідувати представники «інтелігенції»: Лєв Толстой, Максім Ґорькій, привласнений московитами письменник українського походження Антон Чехов.
Завдяки такому «творчому десанту» доволі швидко було створено міт про «ісконно руССкій ґорад» Ялту, адже письменники, які тут відпочивали, писали про нього як про московитське місто, оспівували його і змальовували «руССкую» красу.
Ялта у ХІХ століттіФото: ukrainer.net
Варто також зазначити, що значний внесок в розвиток та розбудову Ялти зробили й українці. Зокрема, тут понад 20 років жив та працював лікарем український поет та фольклорист Степан Руданський. Він часто допомагав хворим з бідних верств населення безкоштовно, за що його дуже любили та глибоко шанували.
Руданський з власної ініціативи створив у Ялті приймальну кімнату для хворих й відкрив окремі місця в лікарні для жінок. Згодом поет дослужився до санітарного й портового лікаря усього південного узбережжя Криму, тож зміг собі дозволити більше зробити для міста. Зокрема, він заклав будівництво фонтану на своїй землі, яку передав у власність громади, заклав новий ринок, створив першу на півдні Криму медичну бібліотеку, домігся відкриття в Ялті пожежної служби й метеорологічної станції.
Степан РуданськийФото: mala.storinka.org
Доклався до розбудови міста й інший український лікар — Володимир Дмитрієв. За його ініціативи в Ялті відкрили водопровід, каналізацію та метеостанцію. Також 1900 року він відкрив першу в усій Московській імперії туристичну організацію — «Кримський гірський клуб». Окрім того, Дмитрієв заснував у місті дитчий притулок, чоловічу гімназію, театр та народну бібліотеку.
Завдяки такому потужному розвитку Ялта почала приваблювати до себе ще більше жителів Московії та України. Зокрема, для свого проживання місто обрали відомі українські аристократи Кочубеї (в Ялті досі збереглася їх садиба), Безбородьки, Данилевські, Алчевські.
Попри усі намагання московитів знищити як українську, так й кримськотатарську ідентичність міста, Ялта лишалася оазою українства у Криму. Історики стверджують, що в другій половині ХІХ — першій половині ХХ століть тут можна було частіше почути саме українську мову.
Воно й не дивно, адже в Ялті жили і лікувалися представники української інтелігенції, які й задавали «моду»: Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Микола Костомаров. Лагідна українізація торкнулася не лише самих змосковщених українців, але й інших народностей міста, які з цікавістю передплачували та читали україномовну періодику.
Леся Українка в КримуФото: novynarnia.com
Варто зазначити, що і в давніші часи Крим та Україна були значно ближчими одне до одного, аніж до Московії. Прикладами тому слугує величезний пласт українського фольклору, в якому описані ці тісні зв'язки. Досліджувати цей пласт взялися і вже згадана Леся Українка, й музикознавець-фольклорист Климент Квітка, й історик Дмитро Яворницький.
Ялтинський бандурист Олексій Нирко створив й опублікував ґрунтовне дослідження історії кобзарства Криму та української Кубані. Крім того, він відкрив у місті музей, в якому зберігалося понад 20 інструментів ХІХ-ХХ століть.
Варто також звернути увагу на те, що на межі ХІХ та ХХ століть в Ялті активно розвивався театр. Тут встигли попрацювати Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Марія Азовська, Микола Садовський, Михайло Старицький, Панас Саксаганський. 1905 року в Ялті було створено український театр, який започаткував та розвинув українську драму Кримського півострова.
Українські актори в КримуФото: ukrainer.net
Забігаючи наперед зазначимо, що неабиякого розвитку на півострові зазнало й кіномистецтво — 1921 року в Ялті відкрили місцеву кінофабрику, яка понад десять років діяла незалежно від Москви. Тут встигли попрацювати такі актриси, як майбутня зірка Голлівуду Анна Стен, Варвара Маслюченко, сценарії писали Микола Бажан, Григорій Епік, Олесь Досвітній. Саме на Ялтинській кінофабриці зняли перший кримськотатарський фільм «Алім» Георгія Тасіна.
Ялта на зламі імперій
Фото початку ХХ століттяФото: ukrainer.net
У 1917 році Кримський півострів і Ялта зокрема отримали шанс почати нову сторінку в своїй історії й продовжити свій розвиток без московитів. Тим паче, маючи ще й такий український спадок в своєму здобутку. Ніколай ІІ зрікся престолу, імперія впала. На території України (включно з Кримом) почалися національно-визвольні змагання.
В самому Криму створили першу місцеву партію «Міллій Фирк'а» (крим.-тат. «Народна партія»). Головною метою діяльності партії стало створення на півострові незалежної держави кримськотатарського народу. Також почався процес формування місцевої армії — санкцію на це дав Тимчасовий уряд Московії.
Та піднесення тривало недовго: спалахнула справжня війна, в ході якої землі України (на той час Української народної республіки) намагалися загарбати собі білогрвардійці (прихильники царату) та більшовики (представники так званої «красної армії», яка намагалась перетворити колишню імперію на комуністичну). До Ялти більшовики вдерлися напередодні Різдва 1918 року.
Тоді комуністи вчинили справжній терор щодо місцевого населення (переважну кількість якого складали киримли): на вулицях влаштовували погроми, безпідставно арештовували та вбивали людей — будь-кого, хто видавався загарбникам підозрілими. Головною метою було знищити усіх, хто хоч якось підтримував місцеве кримськотатарське населення.
Червоноармійці намагалися знищити усіх, хто причетний до кримськотатарського національного рухуФото: ukrainer.net
Дійшло до того, що комуністи розстрювали сестер милосердя, які лікували поранених киримли. Більшовики вели вогонь по будь-яких будівлях, у яких, на їх думку, могли перебувати представники кримськотатарського народу. Полонених же просто скидали у Чорне море, прив'язуючи до ніг каміння.
Одночасно з цим було запущено потужну пропагандистську кампанію, яка поширювала нісенітниці про те, буцімто усі ці погроми вчиняють киримли заради того, аби вбивати місцевих московитів. Врешті, місто чотири дні обстрілювали з кораблів-міноносців, випустивши понад 700 снарядів. У той же час тривали обстріли з гідроавіації та артилерії.
Колись розвинуте місто просто перетворювали на руїну.
29 січня 1918 року Ялту остаточно захопили. З місцевими поводилися безцеремонно, розстрілюючи та арештовуючи усіх, хто не подобався. У їхні оселі одразу ж заселялися більшовики. Терор тривав до травня 1918 року, коли за Брестським договором окупанти мали покинути півострів.
В цей час у гірських районах почалося народне повставння киримли проти більшовиків, до якого долучилася й армія УНР на чолі з Петром Болбочаном. Було взято міст в Чонгарі, звільнено Джанкой та Севастополь.
Більшовики повернулися на півотрів, захоплений на той час білогвардійцями, лише за два роки за підтримки українського анархіста Нестора Махна. Ялта тримала оборону до останнього, але і її було окуповано.
Більшовистські окупанти в КримуФото: ukrainer.net
В день взяття Ялти більшовики видали «Четвертий наказ» окупаційного «Кримського революційного комітету», за яким протягом трьох днів мала відбутися реєстрація усіх «небезпечних елементів»: іноземців, інтелігенції, священників, представників так званої «буржуазії», білогвардійців тощо. Своє отримали й союзники комуністів у захопленні Криму — репресії почалися й проти них.
Усіх ворогів окупаційного режиму арештовували й саджали до концтаборів та підвалів, де умови утримування були просто нестерпними. Тоді ж було вигадано окремий вид тортур — «камери-акваріуми», в яких ув'язненні перебували по коліна у воді.
Жертви більшовистського свавілляФото: ukrainer.net
Разом з більшовиками до Криму прийшов і так званий «воєнний комунізм»: в місцевих відбирали майно та землі, було заборонено вільну торгівлю, обмежено обіг грошей, запроваджено карткову систему розподілу продуктів. Зачепив півострів й перший штучний голодомор 1921-1923 років, адже тут так само примусово відбирали зерно і хліб. Ялтинський округ став чи не найбільш постраждалим районом півострова.
У 1930-х роках Крим, як і всю Україну, охопив Великий терор — масова хвиля репресій, очолювана безпосередньо іосіфом сталіним. Гонінь зазнали представники української та кримськотатарської інтелігенції, що значно сповільнило розвиток національних культур та рухів.
Лише у часи Другої світової війни у Криму відбулася спроба ренесансу національно-визвольної боротьби. Місцеве населення за підтримки Організації українських націоналістів спробувало вести підпільну боротьбу проти нацистських та радянських загарбників. Зокрема, до руху долучилися представники Українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка з Сімферополя, які під час гастролей (зокрема і в Ялті) створювали розгалужену мережу підпілля.
Втім, ця робота провалилась й визволити Крим від окупантів не вдалося. Натомість це дало новий поштовх для репресій проти кримці з боку комуністів. Адже політика срср мало чим відрізнялася від царської в питанні ставлення до кримськотатарського населення. За часів Другої світової війни репресії проти місцевого населення сягли піку — у 1944 році відбулася масова депортація кримців, яких безпідставно звинуватили у співпраці з нацистами.
З Ялти та її околиць до Узбекистану, Казахстану й Таджикістану вивезли майже 27 тисяч кримських татар. На їх місце завезли колгоспників з Воронезької, Курської, Орловської та Білгородської областей. Наслідки тих подій відчуваються й нині: станом на 2001 рік у Ялті зафіксовано менш як два відсотки кримських татар, тоді як московитів було 66,5 відсотка.
Примусова депортація кримськотатарського народуФото: ukrainer.net
Напередодні закінчення Другої світової війни в Ялті відбулися тристоронні перемовини між лідерами Сполучених Штатів Америки, Великої Британії та срср. Союзники домовилися про спільний контроль над Німеччиною, поділивши її на частини, а також було ухваллено рішення про створення міжнародної організації, яка мала слідкувати за дотриманням миру в світі, — Організації Об'єднаних Націй.
Також в ході Ялтинської конференції було ухвалено рішення про приєднання до України Львова, який срср окупував 1939 року під час спільного з нацистами розподілу Польщі.
Ялтинська конференція 1945 рокуФото: ukrainer.net
Повоєнна ситуація у Криму
1954 року було ухвалено рішення про передачу спустошеного та понищеного війною Кримського півострова зі складу російської республіки, яка так і не змогла впоратися з кризою на півострові, до складу України. На нашу республіку поклали зобов'язання відновити колишню славу та міць Криму.
За відбудову півострова взялися лише у 1960-х роках. Нарешті починають зводитися нові будинки та готелі, відбудовуються заклади. До Ялти у цей період проклали першу в Європі гірську трасу, а на півострів подають воду (славно/сумнозвісний Північно-кримський канал, що бере свій початок у Каховському водосховищі).
До 1960-х років Крим виглядав як суцільна руїна, московитам так і не вдалося відродити тут повноцінне життяФото: ukrainer.net
Після того, як радянська імперія розвалилася 1991 року весь світ визнав приналежність Кримського півострова саме до України, яка мала глибокий історичний зв'язок з Кримом й останні десятиліття вкладалася у його відновлення, відбудову та розвиток. Тоді частина ще радянських, а тепер вже українських військових збунтувалися й захотіли присягнути на вірність кремлю.
В ході не одного року перемовин майже весь чорноморський флот відійшов московії, попри те, що в більшості лишився на території українського Криму.
Разом з тим українська спільнота починає процес декомунізації та відновлення на півострові викладання українською мовою. Також підіймається питання про підняття українських прапорів над державними установами.
Навіть за часів незалежності Кримський півострів «колихало», адже тут лишилося багато московитське або помосковщеного населення, яке прагнуло приєднання півострову до Московії. Втім з точки зору цивілізованої людини й права це було неможливим.
Не всі радянські військові захотіли перейти на бік Московії й присягнули на вірність народу УкраїниФото: ukrainer.net
Окупація Ялти та Кримського півострова
У лютому 2014 року на територію Криму увійшли збройні формування московитів, які не мали на собі розпізнавальних знаків. Вони захопили ключові об’єкти півострова. Так звані «зелені чоловічки» спочатку спростовували свою приналежність до Московії, хоча насправді виявилися військами армії рф. Це стало початкому московитсько-української війни, яка триває й донині.
16 березня того ж року на тимчасово окупованому півострові провели псевдореферендум, «результати» якого буцімто показали 96-відсоткову підтримку серед місцевого населення щодо приєднання Криму до Московії. Так завершився процес окупації.
Попри «офіційні» цифри від окупантів, жителі півострова не підтримували ворожий режим і відкрито заявили свою позицію, втім проукраїнські мітинги швидко придушили та розігнали. З найактивнішими їх учасниками розправили нещадно — когось стратили, інших почали переслідувати через сфальшовані «кримінальні справи», третіх просто депортували.
Кримці не хотіли коритися окупантам, тому на півострові розгорнули новий етап репресійФото: ukrainer.net
Наразі будь-які спроби мирних протестів та виявів української ідентичності в тимчасово окупованому Криму та Ялті московитська влада придушує. За всіма традиціями свого імперського минулого вона репресує корінне населення, переслідує, викрадає й ув'язнює людей із проукраїнською позицією, продовжує активно змосковщувати регіон.
Головний прояв окупаційної політики став примус до прийняття ворожого громадянства та документообіг за зразками Московії, запроваджений ще у березні 2014 року. Всіх, хто не взяв окупаційний документ, прирівнювали до іноземців, які протягом 90 днів мають покинути півстрів.
В Ялті, як і по всьому Криму, місцевим жителям відмовлялися надавати медичну допомогу без московитського громадянства. Із відкритою дискримінацією жителі міста стикалися також під час працевлаштування, здобування освіти, отримання соціальних послуг, реєстрації права власності тощо.
Сьогоденні реалії Криму — це постійні облави «спецпризначенців» на помешкання мирного населенняФото: ukrainer.net
Україномовні школи було ліквідовано. Зник і музей Лесі Українки. Формально його навесні 2016 року почали ремонтувати, але музей і досі лишається зачиненим, а доля його експонатів невідома.
Проте навіть в умовах окупації Ялта продовжує боротися проти загарбників, як і кілька століть тому. Особливе піднесення національного опору мешканці Криму відчули після повномасштабного вторгнення, коли ЗСУ й інші Сили оборони змогли деокупувати чималі території поблизу українських кордонів. На схожий сценарій очікують зараз і кримці, тому на півострові активізувався підпільний рух «Жовта стрічка».
Уперше він виник у квітні 2022 року в Херсоні, коли місто було тимчасово окупованим, і поширився в інших регіонах. Місцеві партизани в Ялті теж масово розклеюють листівки й поширюють національну символіку, щоб нагадати окупантам: Крим незабаром буде вільний.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
