З чим для херсонців у довоєнні часи асоціювалося невеличке поселення на північ від Херсона, яке практично вже є частиною самого міста, — Степанівка? Як би це неприємно для селян не звучало — із психіатричною лікарнею, розміщеною у поселенні.
Попри анекдоти та смішки, заклад є доволі цікавим і старовинним як на Херсон, адже його будівництво почалося ще 1888 року. І має ця психлікарня свою власну цікаву історію.
Про походження села Степанівка «Кавун. City» частково вже розповідав у матеріалі про сусідню Чорнобаївку — історія цих двох поселень доволі тісно пов'язана. Зачіпали ми цю тему й у публікації про Джона Говарда, який жив у Степанівці й був похований саме тут.
Сьогодні ж ми хочемо подати нашому читачеві журналістку розвідку про психіатричну лікарню в Степанівці, яку було написано майже сто років тому таким собі лікарем Чацьким. Стилістику та орфографію автора збережено.
Публікацію було зроблено в журналі «Глобус», №17 від 1927 року. В самій статті цікавими є одразу кілька аспектів:
- жива українська мова, яка до сьогодні майже і не змінилася;
- підхід тогочасних лікарів до психіатричних проблем — як от виділення онанізму в окрему важку хворобу, віднесення психологічних проблем у площину психіатрії тощо;
- змалювання самої ситуації в психіатричній лікарні, показ її потужностей на той момент, відкритість закладу.
Зазначимо, що статтю знайшов Олександр Шумей, який опублікував її у групі в Facebook «Старий Херсон», за що ми йому неймовірно вдячні.
На фото: ліворуч — «людина-собака» (в чоловіка через хворобу внутрішніх залоз витягнулося тіло), праворуч — семирічна дівчинка з ненормальним розвитком черепної коробкиФото: libraria.ua
Графский сад (Херсонська психоколонія)
Трохи віддалік м. Херсона, за залізничною віткою, можна побачити білий дім. Він увесь у зелені. Це й є популярна на Херсонщині психіятрічна лікарня — психоколонія.
Вона зберегла стару назву: «Графский сад»*.
Ця назва має свою історію. Давно ще, за царювання Олександра ІІІ, сюди запакували «незаконно народженого» графа, царевого сина, зробивши з нього божевільного. Тут він незабаром і помер.
* * *
«Графский сад» являє собою 111 будівель на 43-х десятинах землі. Разом із трудовими колоніями ця психлікарня займає 250 десятин. Тут перебуває до 500 хворих людей. Усі хворі розташовані в двох різних половинах: у чоловічій і в жіночій. Цікаво відзначити, що хворих жінок більше, ніж чоловіків. Це яскраво помітно, починаючи з Жовтневої революції.
Пояснюється таке явище тим, що жінка, пригноблена істота за царату, після революції бере велику участь в політичнім, професійнім та громадськім житті. Тендітна, чутлива конституція жінки спричинюється до багатьох нервових змін та хворобливих ухилів у розумовій роботі.
Яка причина психічних захорувань? На це відповідає історія хвороби.
Чоловік, що отримав душевну травму під час так званої «громадянської війни». У періоди спокою його вважали найкращим шахістом у лікарніФото: libraria.ua
Чималу групу становлять хворі зі спадковістю, тоб-то з природженими особливостями, які сприяють ненормальностям, душевному розладу. Для таких нетривких людей досить якого-небудь сприятливого моменту (невдале кохання, смерть рідної людини, життьові злигодні то-що), щоб психічна неврівноваженість гостро виявилась.
Алкоголізм дає багато душевних хворих.
Велике соціяльне лихо — пранці** — теж дає великий кадр хворих на прогресивний параліж мозку: ця група сифілітиків найбезпорадніша; вони являють собою картину цілковитого вироджування, повільного вмирання. 90% таких хворих — це є селяни. Та воно й зрозуміло, як узяти на увагу, що на селі пранців не лікують, у кращім разі «підліковують» ворожки.
На жіночій половині серед хворих чимало є з душевним розладом на ґрунті втрати дитини, післяродових явищ (страх дитини), невдалого роману. Є також група хворих через велику професійну шкідливість роботи, нічну роботу то-що. Окремо слід виділити хворих у наслідок статевих ненормальностей. Тут і онанізм, і всі види статевих ненормальностей, і своєрідний розлад залоз внутрішньої секреції статевої сфери, і чимало надокучливих «статевих» ідей.
* * *
Хворі поділяються на спокійних і неспокійних. До останніх належить і група бешкетників-божевільних.
Перше, що вас вражає як обходите палати, це безупинні скарги.
— Скажіть, докторе, коли ви мене пустите додому? — питає хвора дівчина. — Я-ж зовсім здорова людина.
— На якого біса ви мене тримаєте тут? — заявляє підвищеним голосом хворий дід.
Такі скарги й прохання чути на кожнім кроці.
І поволі в хворім мозку виникає план утечі з лікарні, як із місця примусового ув'язнення. І справді, протягом року було 40 випадків тікання хворих — до того зимою — менше, літом — більше.
Моторошно стає, як сміються хворі.
Сміх хрипкий, багато в ньому горлових звуків. Його чути майже по всіх відділах; часто разом з ним чути гістеричні вигуки, а иноді й добірну лайку.
* * *
Перед нами чоловік-велетень. Добродушне обличчя. Виявляється, довгий час удавався до онанізму. Ненавидить жінок. Перше вражіння — нормальна людина! Похмуро мовчить. Раптом лице прояснюється. На вас дивляться великі очі, впершись в одну точку. Зривається з місця. Очі з недобрим вогником починають сміятись. Напад почався.
Тяжке вражіння справляє бешкетний відділ. Тут кругом скачуть, лізуть на дерева, кричать, несамовито танцюють.
Чоловік, який вважав себе «заступником Миколи ІІ». В нього діагностовано манію величіФото: libraria.ua
Ось сидить чоловік з «короною» на голові з квіток. Це — «заступник Миколи ІІ». Він чекає послів, каже промови й тікає, дико оглядаючись на ворогів. Тут-же вам простягають руки (ви не подаєте руки, бо це дратує хворого), лоскочуть, роблять усякі гримаси і... просять покурити.
* * *
Стояв нас гурток, і ми тихо розмовляли з лікарями. Раптом до нас стало наближатись рачки подібне до людини створіння. Витягнене тіло, велика рухливість кінцівок, собача хода. Своєрідні зміни психічної діяльности, хвороба внутрішніх залоз, що спричинюється до витягання вздовж людського тіла. — Усе це й зробило з людини «собаку». Цей хворий дуже цікавий для медичних спостережень.
* * *
Як лікують психічно хворих? Насамперед умілим доглядом. Увесь медперсонал широко вживає одного певного засобу, який заспокоює хворих.
Це — ласкавість.
Ось, що дає можливість медперсоналові близько підходити до хворих і це й є той ключ, що відмикає двері до таємниць хворої психіки.
Поруч із лікуванням ліками велике значення має гідропатія (водолікування). Вода бадьорить, зміцнює нервову систему; вона заспокоює навіть буйних хворих.
З цього погляду «смирительна» сорочка, що так лякає маси, тепер уже є експонат багатого музею психоколонії. Хворих не б'ють, не мучать, як багато про це думають. Усе це не відповідає теперішнім методам лікування, Хворих-бешкетників ізолюють, лікують водою, впорскують наркотичних речовин, щоб заспокоїти.
Видужує 20% хворих. Часто буває, що хворі повертаються назад 3, 4, а то й 5 разів. Смертність серед психічно-хворих перед війною доходила 8%, а тепер не більша за 5 — 5,5%. Більше як у 40% хворих дуже меншає інтенсивність душевних захорувань. Є й невелика група постійних утриманців лікарні.
* * *
Пацієнтки психлікарні під час трудової терапії — жінки саме переносили овочі, коли потрапили у кадр фотокореспондентаФото: libraria.ua
Дехто з них живе по 10, 15 і навіть 35 років у лікарні.
Трудовий режим лікує, бадьорить і, зміцнює психічно-хворого. Так лікують велику силу хворих «Графского саду». Різне використання праці хворих (обробка землі, різні кустарні майстерства, широке самообслуговування речами першої потреби) дає прекрасні наслідки. Це безперечно, велике досягнення. Ним має право пишатися херсонська психколонія. На цім трудовім шляху могтимемо ремонтувати «психіку» не одного хворого, соціяльно небезпечного.
* * *
Коли ми виїжджали, нас, крім медперсоналу, що з великим успіхом виконує свою важку роботу, проводив і дивний хворий у лівреї***. Виявляється, що він уже 35 років у психколонії й збожеволів на тому, що його мають звільнити; через це він ані на хвилину не розлучається зі своєю лівреєю.
Далеко з лікарні до нас долітав гістеричний крик матери, що втратила свою єдину дитину. Трагедія материнства.
Розпучливий крик ще довго мчав нам услід, як своєрідне прощання «Графского сада».
А все-ж-таки була на думці якась полегкість, як пригадаєш досягнення цієї психоколонії.
Д-р Л.М. Чацький
* Графский сад — графськими садами раніше називали території, що наразі входять до складу села Степанівка. Така назва місцевості походить з того, що 1782 року ці землі за межами Херсона було віддано в користування графу Йозефу Вітту. Окрім заміської резиденції він розбив тут мальовничі сади, які й дали місцевості назву.
** Пранці — стара назва сифілісу.
*** Ліврея — особливо скроєний однострій, який зазвичай носили лакеї, швейцари, кучери. Складалася з камзолу, коротких штанів, нитяних панчіх та рукавичок.
Тримаймося разом!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
