Це текстова версія подкасту Кавун.City. Аудіоверсію ви можете послухати на нашому Ютуб-каналі.
Єврейське гетто у Херсоні в часи Другої світової війни — це трагічний період історії, який втім ми маємо знати, аби зробити все можливе, щоб подібне не повторилось. Кандидат історичних наук Юрій Капарулін чимало написав щодо євреїв на Херсонщині. Пропонуємо вам уривок з однієї з його статей. З вами подкасти Кавун.Сіті та Євгенія Вірлич. Розповідаємо, що відбувалось понад 70 років у Херсоні. Дякуємо Збройним силам України за те, що ми маємо змогу просувати український контент.
19 серпня 1941 р. Херсон захопили військові частини Вермахту. Розпочався процес формування нової адміністрації міста, зокрема було створено комісаріат на чолі з комісаром міста Густавом Маттерном.
*Щось дуже схоже із тим, що відбувається зараз, правда? Ідемо далі.
За даними перепису населення 1939 р., у місті було зареєстровано 16 145 євреїв (загальна чисельність населення становила 96 987 осіб). Враховуючи, що з кінця 1930-х рр. на східні території евакуювалося багато євреїв заходу, їх кількість у місті до початку німецько-радянської війни могла суттєво збільшитися. Проте достовірних статистичних даних про це наразі немає.
Частині херсонських євреїв удалося евакуюватися на східні території СРСР до приходу нацистів. Потрібно зазначити, що радянська влада, знаючи про антисемітську політику нацистів, не вжила спеціальних заходів для їх евакуації. Отже, декілька тисяч осіб залишилися в окупованому Херсоні. Переважно це були люди, які не могли самостійно організувати переїзд або зважитися на евакуацію із покинутого радянською владою міста: бідняки, літні, визнані непридатними до військової служби, жінки з дітьми, чоловіки яких опинилися на фронті тощо. Більшість із них усвідомлювали загрозу, яку несла із собою окупаційна влада. Однак були й ті, хто вірив, що прихід німецької армії докорінно не змінить умов життя. Мешканець міста Олексій Платонов згадував: «Коли у 1941 році Херсон зайняли німці, чимало євреїв залишилося в місті з надією, що німці – це культурна європейська нація і вони цінують добрих спеціалістів та не чіпатимуть їх». Мешканка Херсона Раїса Кучеренко зазначила: «Деякі євреї у нашому дворі були налаштовані оптимістично. Один самотній єврей похилого віку казав, що німці – це культурна нація, і вони не чіплятимуть євреїв... Пізніше він також опинився у гетто...».
*Знову дежавю з реальністю, правда?
Слідом за німецькими частинами, 20 серпня 1941 р., до Херсона прибула зондеркоманда. Це був один з «ескадронів смерті», які мали здійснювати масові страти цивільного населення на окупованих територіях і виконували провідну роль у «розв’язанні єврейського питання». Спочатку до міста приїхала група з 13 осіб під командуванням гауптштурмфюрера Ебергарда Хейзе. Саме у звіті зондеркоманди за період від кінця серпня до початку вересня 1941 р. міститься інформація про створення гетто: «Єврейське питання у його першій частині вирішено. Уже 23.8.41 євреям було наказано носити єврейську зірку і зареєструватися. Реєстрацію за наказом команди було проведено радою старійшин, яку було створено з цією метою. Після того як було проведено мітку та облік євреїв, їх для спрощення контролю було зігнано на декілька вулиць, які було ізольовано. Створення постійного житлового району не передбачено. Реєстрація дала змогу вже на другий день задовольнити потреби вермахту в єврейських робочих командах. Щоденно у розпорядження надаються всілякі єврейські робітничі загони, чисельність яких в останні дні зросла зі 120 до 1000 осіб».
23 серпня 1941 р. зондеркоманда створила єврейський комітет (раду) – «юденрат». Головою ради став відомий лікар-терапевт Олександр Баумгольц, членами – лікар-окуліст Мойсей Хасін і адвокат Лев Фінкельштейн. Як зазначено вище, головним завданням комітету було здійснення обліку єврейського населення міста. Це був продуманий хід нацистів, які скористалися авторитетом місцевих діячів єврейського походження, щоб здобути довіру більшості єврейського населення міста. Борис Борисенко згадував про роботу свого батька в комітеті: «Єврейський комітет було створено на вул. 9 січня (нинішня Пилипа Орлика). Німці наказали, щоб кожен єврей носив шестикутну зірку спереду та на спині. Мій батько пішов та зареєструвався і працював у тому комітеті. Він також носив такі зірки. Німці часто зверталися до комітету з різних питань. Наприклад, одному офіцерові був потрібний килим. Тоді серед євреїв шукали, у кого він був, і приносили. І до нас приходили. У нас був килимок над ліжком, його теж забрали. Це робили самі євреї. Мати зняла цей килим і віднесла до комітету... У батька був наручний годинник, – “кіровський”. Німець у комітеті побачив цей годинник у нього на руці і забрав. Коли він прийшов додому, я спитав у тата, де годинник, і він відповів, що німець зняв». Цей спогад демонструє, що співробітники комітету не мали якихось особливих привілеїв з-поміж інших євреїв міста. Напевно, вони намагалися бути лояльними до окупаційної влади і сподівалися на відповідне ставлення.
*І знову дуже схоже на те, що зараз роблять окупанти в Херсоні.
Основним документом, що упорядковував дії єврейського населення у перші дні окупації, був наказ євреям міста Херсона. Всі вони, починаючи з 25 серпня, мали носити шестикутну зірку на своїй одежі. «Єврейську зірку» потрібно було зробити із тканини й закріпити на грудях із лівого боку і на спині. Виготовляти та прикріплювати ці знаки євреї мали самостійно, а за невиконання наказу було передбачено розстріл. Однак деякі мешканці цей наказ не виконували. Мешканець Херсона Микола Дорожинський зазначив, що його товариш Володимир Могилевський деякий час носив жовту зірку, а коли мати дізналася, що євреїв забирають до гетто, вона її зірвала, знищила документи, і вони почали видавати себе за неєвреїв.
Вивчаємо історію краю, бережемо своє. Все буде Україна!
Давай дружити!
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Ми тебе любимо!
