Валерії Новодворській у травні 2021 року могло б виповнитись 71, але вона прожила лише 64. У Росії було прийнято цькувати її майже на державному рівні — зокрема за допомогою цілеспрямованих численних пародій у медіа. Але вона і за часів СРСР, і після них залишалась опозиціонеркою, яка щиро відстоювала демократичні принципи і протистояла режиму Володимира Путіна. Виявляється, була і в Скадовську.
Померла Валерія Новодворська раптово — 12 липня 2014 року. Іще взимку та навесні її часто можна було побачити в ефірі телебачення та на мітингах, а вже влітку її не стало.
Здібна дівчинка Валерія Новодворська з юності захопилась антирадянськими ідеями
Від самого дитинства Валерія Новодворська демонструвала неабиякі здібності. У 1968 році закінчила середню школу зі срібною медаллю. Потім навчалася в Московському інституті іноземних мов імені Моріса Тореза (французьке відділення) за спеціальністю «перекладач і педагог». А вже у 1969 році організувала підпільну студентську групу, в якій обговорювалася необхідність повалення комуністичного режиму шляхом збройного повстання.
У підлітковому віці вона дізналася про існування ГУЛАГу, процесу Синявського і Даніеля і введення військ Варшавського договору до Чехословаччини, що розвинуло в ній неприйняття радянської влади. 5 грудня 1969 року в Кремлівському палаці з'їздів Валерія Новодворська розповсюдила листівки з антирадянським віршем власного твору «Спасибі, партіє, тобі!» Відразу ж була арештована КДБ за звинуваченням у антирадянській агітації і пропаганді (ст. 70 КК РРФСР) за розповсюдження листівок із критикою введення військ в Чехословаччину. Її помістили в одиночну камеру Лефортовської в'язниці. Коли її там провідав глава діагностичного відділення Інституту судової медицини ім. Сербського, полковник КДБ Данило Лунц, вона заявила йому про те, що він «інквізитор, садист і колабораціоніст, який співпрацює з гестапо».
Влітку 1970 року Новодворську етапували до Казані. З червня 1970 по лютий 1972 року вона перебувала на примусовому лікуванні в спеціальній психіатричній лікарні в Казані з діагнозом «уповільнена шизофренія, параноїдальний розвиток особистості». Це був прояв звичайної радянської практики — примусове лікування у божевільні тих, хто відкрито виступає проти радянської влади. Каральну психіатрію в СРСР використовували часто.
Посивіла в 22 роки дисидентка вийшла на свободу в лютому 1972 року і відразу зайнялася тиражуванням та розповсюдженням самвидаву. Валерія Новодворська вільно володіла англійською і французькою мовами, читала німецькою, італійською, розуміла українську та білоруську мови.
У вересні 1990 року після публікації в партійній газеті «Вільне слово» статті під заголовком «Хайль, Горбачов!» і виступів на мітингах, де вона розривала портрети Михайла Горбачова, звинувачувалася в публічній образі честі і гідності президента СРСР та образі державного прапора.
У 1990 році хрестилася — належала до Української автокефальної православної церкви, виступаючи з різкою критикою РПЦ.
Новодворська підтримувала Україну
Новодворська підтримувала Україну завжди. Ще за часів Помаранчевої Революції 2004 року вона активно підтримувала Майдан.
Євромайдан та Революцію Гідності Новодворська також підтримувала, причому не боялась цього робити у Москві. 15 березня 2014 року взяла участь в «Марші миру» в Москві проти збройного втручання російської влади у внутрішні справи України. Новодворська вийшла з плакатом «Банда Путіна — Геть в Нюрнберг».
Валерія Новодворська та Костянтин Боровий на антивоєнному марші в Москві. 15 березня 2014 року, Страсний бульвар
Навіть влітку 2014 року — вже перед смертю — Валерія Новодворська зовсім закликала жителів України давати відсіч РФ. Також вона не раз висловлювалася і про те, що Україна в будь-якому випадку зможе виграти війну і стати європейською державою, що буде дратувати РФ, яка згодом «буде змушена змиритися з існуванням цієї успішної країни».
Ситуація в Криму Новодворської здавалася божевільною, тому вона всіх попереджала, що обставини, які склались, можуть привести до світової війни. Дії Російської Федерації вона оцінювала виключно як «нахабну анексію», яку країні не пробачать інші держави.
Раптова смерть і вічний спомин
Примітно, що до дивної смерті Валерії Новодворської залишалось зовсім трошки. Вона померла у Москві — від інфекційно-токсичного шоку: до того за кілька місяців вона отримала травму ноги, яка її тривожила, а 12 липня потрапила до реанімації, де швидко померла. У неї не було родини — за її словами, «КДБ такої можливості позбавив ще в 1969 році. Людина, яка прирікає себе на боротьбу з КДБ, не може відповідати за дітей, не може поручитися за їхню долю. Він їх робить заручниками… Мати в одному таборі, батько в іншому. Що мала б робити в цій ситуації дитина? По-моєму, повна безвідповідальність».
За кілька місяців після смерті Новодворської — 27 лютого 2015 року — застрелять і іншого російського опозиціонера — Бориса Нємцова, соратника і друга Новодворської. Чимало людей тоді говорили, що більше опозиціонерів у Росії не лишилось. Після смерті Новодворської Нємцов говорив:
Незважаючи на опозиційність Валерії Новодворської, в день її похорону люди вишикувались у довжелезні черги для прощання.
Коли Новодворська була у Скадовську?
Була Валерія Новодворська і на Херсонщині — вона відпочивала у Скадовську у буремному 1991-му. Це був час передвиборчої гонитви президентських виборів, де Леоніду Кравчуку протистояв В'ячеслав Чорновіл:
«У 91-му році в Скадовську під Херсоном, куди я приїхала трошки відпочити після в'язниці, роздавали передвиборні листівки за Чорновола, а оскільки написані вони були українською, мені довелося місцевим жителям перекладати. Ті у мене запитували: «А навіщо нам ця мова потрібна?». Тепер вже не запитають — зараз і в Раді всі виступають українською: нехай би хтось спробував заговорити російською! Журналісти мову вивчили — засвоять і інші ...»
Валерія Новодворська
Відео про життя Валерії Новодворської від української блогерки
Оновлення 12 липня 2026 року.
Наша редакція — давні фанати блогерки Олександри Антропової («Блюзнірка»). Вона неймовірно влучно «ганьбить і паплюжить кумирів русскаґа міра». У відео про Валерію Новодворську пані Олександра детально розповідає про життя та діяльність Валерії Новодворської — від її дитинства, перших антирадянських протестів і примусових ув'язнень у каральній психіатрії до правозахисної діяльності та політичної боротьби. Значну увагу приділено її послідовній підтримці незалежності України, засудженню російської агресії проти Чечні, Грузії та України, а також прогнозам щодо майбутньої політики Кремля. Окремий розділ присвячений її стосункам з українським визвольним рухом, підтримці Євромайдану та різкій критиці анексії Криму. Наприкінці авторка також аналізує окремі суперечливі погляди Новодворської, зокрема її ставлення до частини російської літератури та деяких історичних постатей.
Дуже і дуже рекомендуємо від усієї нашої солодкої кавуневої душі
Давай дружити!
Підпишись на наш Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди), наш Фейсбук та на наш Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо!
