15 травня у Херсонській бібліотеці імені Лесі Українки відбулась презентація книги Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР». Такого аншлагу у Херсоні не було давно під час зустрічей письменників — розповідаємо про найцікавіше. А якщо ви не змогли потрапити, то бібліотека зробила запис.
Про книгу Вахтанга Кіпіані навряд потрібно багато розповідати — ми багато про неї писали і слідкували за перебігом судових подій: коли Віктор Медведчук подав до суду на автора і видавництво. До речі, ми також робили добірку бібліотек, де була книга: на той момент — у жовтні 2020 року — книга була лише у Херсонській обласній бібліоотеці для юнацтва імені Бориса Лавреньова. Наразі її можна знайти в різних книгарнях Херсона.
Також у Херсоні є вулиця Василя Стуса — про неї ми теж писали.
Ми ж розповімо про презентацію.
Аншлаг у бібліотеці: давно стільки людей не збирались на зустрічі письменників
Попри те, що в цей день — 15 травня — у Херсоні було дуже багато заходів, у бібліотеці імені Лесі Українки був аншлаг. Книжки, на жаль, дістались не всім, адже їх було всього 26, але чимало людей прийшли зі своїми — для автографа. На нашій редакційній пам'яті така кількість людей збиралась востаннє на зустрічах «Книгомандрів» у 2019 році, а до того — ще кілька разів, проте не так і часто.
3 цікаві факти про книгу
Вахтанг Кіпіані одразу зауважив: його книга — не про поезію: поезією мають займатись літературознавці. Книга — про справу, документи щодо якої були засекречені і стали відомими завдяки відкриттю архівів КДБ на КНВС. А факти в цих документах — і не лише в них — були вражаючими. Ми обрали лише декілька, але і вони моторошні.
Версії смерті Василя Стуса
Не існує єдиної версії смерті Василя Стуса. Нагадаємо, він помер 4 вересня 1985 року у таборі, де відбував покарання. Офіційна версія — зупинка серця. Хоча лікарі неодноразово наголошували: зупинка серця — це не діагноз, це наслідок чогось. Таким чином, Василь Стус міг померти від чогось іншого. Від чого? Вахтанг Кіпіані розглядає три основні версії. Вони ж є і на Історичній правді.
Зокрема Василь Овсієнко у цій статті пише зі згадок в'язнів: «Заднім числом ми, в'язні, згадували і порівнювали всі деталі.
Згадали, що вночі з 4 на 5 вересня в коридорі пролунав вепрячий рик наглядача Новицкого: «Давай нож!». Це вони вже запускали версію, що Стус повісився в робочій камері на шнурі.
Цю версію в 1996 році провадив мені в Кучино колишній наглядач Іван Кукушкін. Але Кукушкін під час загибелі Стуса в нас уже не працював. У розмові з Кукушкіним 2001 року Лук`яненко спростував цю версію. Він добре зауважив, що в його 7-й робочій камері, куди ніби-то виводили Стуса на роботу, в другу зміну ніхто не працював. Він зауважував, як залишав деталі на столі. Ніщо не було порушено».
Карцер, де перебував Василь Стус останні дні перед смертю
Також Василь Овсієнко висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштованого наглядачами. Вахтанг Кіпіані розповів, що ввечері лунала команда, яка означала підготовку до спуску нар. Якщо не бути готовим до цього, то нари могли, спадаючи, нанести важку травму. У випадку, коли людина і без того заслабка, така травма могла бути смертельною.
Також існувала версія про самогубство — зокрема про повішення, але під час ексгумації та перепоховання (Василя Стуса перепоховали у 1989 році у Києві) характерних ознак повішення не знайшли.
Неймовірний психологічний тиск
Уявити, в яких умовах перебував Василь Стус, важко, адже сьогодні інформація розповсюджується доволі швидко. Вахтанг Кіпіані наголосив на цьому. Сьогодні ми швидко дізнаємось про те, кого заарештували, що відбувається в судах тощо: приховати якусь інформацію вкрай важко.
На Василя Стуса здійснювали неймовірний тиск. Інформацію про нього приховували — навіть родина не знала, що власне відбувається. Дружину не пускали на побачення, натомість Василеві Стусу говорили, що від нього відмовились всі. Перевірити це у 80-х роках ХХ століття було неможливо.
Вахтанг Кіпіані не спілкувався з Медведчуком, а сину Стуса спочатку книга сподобалась
Логічне запитання пролунало від херсонців щодо стосунків з Медведчуком. З ним Вахтанг Кіпіані не спілкувався жодного разу. А от сину Василя Стуса книга Вахтанга Кіпіані спочатку сподобалась — про це автор зберігає навіть повідомлення, яке надіслав Дмитро Васильович. Але згодом книжку критикував. Чому думка сина Василя Стуса так змінилась, Вахтанг Кіпіані не коментує.
І хоча запланований час зустрічі — близько години, тривала вона понад дві, які втім минули на єдиному подиху. А далі вишикувалась черга із бажаючих отримати автограф та придбати книжку.
Дивіться запис ефіру зустрічі — тут багато цікавого, відірватись важко
Давай дружити!
Підпишись на наш Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди), наш Фейсбук та на наш Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо!
