Ви зустрічались із тим, що люди не вірять у коронавірус? Ми регулярно це читаємо в коментарях до наших дописів із щоденними новинами про вірус. «Не вірю!» часто пишуть люди на офіційну статистику хворих та померлих. Чому так відбувається і що з цим робити?
Чому люди не вірять
Перенасищення негативом
Активна позиція зневіри є однією з ознак захисту. Пандемія та вірус — це суцільний негатив. Коли його стає занадто багато в інформаційному полі людини, вона намагається позбавитись негативний емоцій. Один із шляхів — не вірити. Або робити вигляд, що цього не існує. Тим більше, що прихильників так званої «теорії змови» завжди було багато: вони в тій чи іншій мірі вірять у те, що світові кризи є своєрідними змовами заради захоплення влади.
Погана комунікація
Це вже суто український варіант. Від самого початку пандемії владні структури, які мали б комунікувати із населеннями, цієї функції або не виконували, або виконували її вкрай неякісно. Звісно, це оціночне судження, але рекомендації для влади виробили, наприклад, в Інституті масової інформації (ІМІ) іще наприкінці лютого 2020 року, проте наразі ними не користуються. Або ж не користуються у повному обсязі, адже відчутний брак інформації. Це викликає підозру у людей, адже відсутність чітких рекомендацій з боку влади найчастіше налаштовує на негативне ставлення до неї, а зрештою — на ту інформацію, яку вона доносить. Складається враження, що влада чогось не договорила, а тепер виправдовується.
До речі, які саме рекомендації були з боку ІМІ? Розповідаємо.
- Розробити комунікаційний план, у межах якого почати системно давати чітку і повну інформацію про загрози. У жодному разі не приховувати негативної інформації – інакше населення втратить довіру до офіційних повідомлень. Пам'ятайте, що в сучасному світі приховування чи замовчування інформації призводить до зростання чуток і лише посилює недовіру до державних інституцій.
- Розробити перелік основних повідомлень, що стосуються загрози коронавірусу, і системно їх поширювати. Зокрема, такі повідомлення мають містити конкретну інформацію про шляхи передання вірусу, скільки часу він здатен виживати в навколишньому середовищі, плани влади на випадок появи вірусу в Україні. До списку можливих повідомлень можна також занести таке:
- заходи, що було вжито для унеможливлення поширення інфекції в межах обсервації та наближених населених пунктах;
- якими технічними та медикаментозними засобами забезпечено місця обсервації та найближчі лікарні;
- роз’яснення щодо виживання вірусу в довкіллі, протягом якого часу вірус зберігає життєдіяльність поза носіями.
3. Спланувати наперед і написати повідомлення щодо основних питань, які можуть виникнути в разі виявлення коронавірусу в Україні.
4. Розповсюдити чіткі інструкції для громадян про те, що робити в разі захворювання, які симптоми, як уберегтися, які заходи профілактики потрібно вживати тощо. Такі інструкції можна поширювати через сімейних лікарів, педіатрів, заклади освіти тощо.
5. Для поширення інформації використовувати різні канали комунікації: офіційні сайти, традиційні медіа, соціальні мережі, розсилання тощо. Скласти перелік таких каналів і розробити для них різні типи повідомлень.
6. Ваша інформація повинна бути максимально оперативною. Що пізніше ви починаєте комунікацію, то важче буде протидіяти чуткам і паніці.
7. Проводити роз'яснювальну роботу на місцях, щоб запобігти паніці серед місцевого населення. Зокрема, запустити місцеву гарячу лінію для покращення комунікації. Створити робочу групу з місцевими лідерами громади, через яку також поширювати важливу для населення інформацію.
8. Налагодити чітку і системну комунікацію всередині офіційних структур. Важливо, щоб повідомлення від різних офіційних структур не суперечили одне одному та щоб у таких повідомленнях ви користувались однаковою термінологією і узгодженими цифрами.
9. Окремо для МОЗ: провести внутрішнє навчання з кризових і оперативних комунікацій.
10. Запустити моніторинг інформаційних повідомлень у медіа про коронавірус та моніторинг ефективності урядових комунікацій. Оперативно реагувати на виклики в інформаційній сфері і за необхідності коригувати урядові повідомлення, щоб вони були актуальними.
Проте, як бачимо, подібні дії лише починають робити — тим часом триває п'ятий місяць карантину.
Зневіра з боку лікарів і чиновників
Як не прикро, але низка лікарів і чиновників... також не вірять в існування коронавірусу. Тобто ті, хто має боротися із вірусом, упевнені, що він не є небезпечним – насамперед для них. Принаймні низка таких людей є — і вони є впливовими. Це не лише наша суб'єктивна думка — доволі структурованою ми знайшли думку блогерів «Лівого берега». Кого ми маємо на увазі:
- Лікарів, які принципово (!) не користуються засобами захисту та протоколами безпеки (є приклади, де фігурують навіть інфекціоністи й навіть у приватних клініках).
- Епідеміологів, які не проводять нормальних епідрозслідувань. (Показова історія гуртожитку в Вишневому, де мешканців не тестували і не ізолювали навіть після першої смерті. У підсумку в Київської області, наприклад, нових хворих виявляють випадково, зокрема, після тестування лікарів, як в Ірпені, тобто епідемія не є під контролем.)
- І врешті головного санітарного лікаря, який прямим текстом каже, що більшість карантинних вважає непотрібними, зізнається, що вони запроваджені лише (!) через бажання влади залякати людей (психологічно вплинути, за його словами). Тобто він сам не вірить в карантин.
Що робити, коли люди не вірять?
Як правило, в ситуаціях, коли хтось заявляє, що не вірить в існування вірусу, щось доводити людині важко і наврядчи потрібно. Якщо ця людина час від час з'являється у вашому полі, в ньому просто має бути офіційна та достовірна інформація. Все одно щось довести буде важко.
Втім, такі люди рано чи пізно потребуватимуть допомоги — із високою долею імовірності. Ось тут варто вберегтись від повчань: скоріш за все, людина добре зрозуміє, що помилялась. Але це, знову ж таки, наша суб'єктивна думка.
Розповсюдження достовірної інформації — один із дієвих способів протистояти тим, хто не вірить. Джерела такої інформації ми надавали і повторимо їх.
Ми продовжуємо моніторинг фактів і міфів про коронавірус на Херсонщині та за її межами. Слідкуйте за нашими публікаціями та пишіть нам на [email protected]. Анонімність ваших повідомлень ми гарантуємо. Ми спростовуємо фейки та перевіряємо інформацію, а не людей, які нам її надають.
Публікація підготовлена в рамках проєкту ГО «Фундація імені Августа Вірлича» № SG53580 «Кавуняч фейки: спростовуємо недостовірну інформацію про коронавірус на Херсонщині і не лише» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Викладені в цій публікації думки належать автору і не обов’язково відображають погляди Міжнародного фонду «Відродження».
