Місто Скадовськ на Херсонщині добре відоме в Україні та за її межами цілющими властивостями свого клімату та моря. «Дитяче» узбережжя, як його іноді називають через неглибоке море, щороку приймає чимало туристів. Минуло понад 150 років від дня народження людини, яка заснувала місто і зробила чимало добра для нинішньої Херсонщини в цілому, а наступного березня — вже 160.
З любов'ю до Херсонщини
Сергій Балтазарович Скадовський народився 2 березня 1863 року у Херсоні. Його дід Яків Скадовський переїхав до Російської імперії наприкінці XVIII століття — після третього поділу Польщі. Шляхетній рід Скадовських. опинившись на Херсонщині, фактично збудує тут абсолютно нову інфраструктуру — разом із містом-курортом.
Сергій Балтазарович отримав агрономічну освіту в Німеччині, а вже у 21-річному віці успадкував батькове майно: 33 тис. десятин землі, 35 тис. тонкорунних овець, два табуни коней (близько 500 голів) i велику кількість рогатої худоби. Маєток Зоринка, що належав тітці, спочатку перейменував в Олександрівку на честь тестя, а після утворення поштової контори — в Балтазарівку, на честь батька, оскільки в Російській імперії було багато Олександрівок і постійно плутали адреси.
У 1886 році визначений на службу почесним членом «Херсонського губернського піклування дитячих притулків», з 1889 по 1895 — почесний мировий суддя по Дніпровському повіту Таврійської губернії. У 1893 році починає будувати пристань i нове містечко. Незабаром тут виросте місто Скадовськ.
Сергій Скадовський був значним благодійником того часу, в 1899 передав 5 000 пудів проса незаможникам Дніпровського повіту.
З 1887 року Сергій Балтазарович обирався предводителем дворянства Дніпровського повіту Таврійської губернії, переобраний на цю посаду в 1890 та 1893 р. Камерґер Двору Його Імператорської Величності (1902). Дійсний статський радник (1904). Голова повітових (1887–1897), а потім, у 1897–1906, губернських Земських Зборів (аналог сучасного голови обласної ради). В 1904 у Харбіні та 1915 на Західному фронті Скадовський займався організацією польових шпиталів Червоного Хреста.
У 1906 обраний у Державну Раду, котра була верхньою палатою тодішнього російського парламенту. Під час роботи в Раді брав участь у ряді закордонних візитів російських парламентарів. У 1912 вибув зі складу Державної Ради.
У 1913 —1917 обраний гласним (депутатом) земських зборів Дніпровського повіту і був одним з чотирьох гласних Таврійської губернії від Дніпровського повіту. Був також почесним мировим суддею Сімферопольського повіту, попечителем Сімферопольського реального училища та дитячого будинку Таранова — Бєлозерова.
Сергій Балтазарович Скадовський помер на 56-му році життя від паралічу серця у Скадовську. Похований у Свято-Сергіївській церкві поряд із дружиною, але в 1930-ті здійснили їх перепоховання на міському кладовищі.
Одружений був Скадовський зі спадкоємицею іншого видатного херсонського роду — Марією Фальц-Фейн. У них було четверо синів та чотири доньки.
В українській Вікіпедії є фото доньок Скадовських: всі вони — в українському народному вбранні.
На жаль, жовтневий переворот в Росії пережили лише двоє синів Скадовських — Сергій та Олександр.
У 2007 році на могилі подружжя встановили гранітний пам'ятник зі словами: «Я хотів би створити привітне місто, в якому всім людям приємно було б жити. Засновнику міста і порту Сергію Балтазаровичу Скадовському, на честь 113-ї річниці з дня заснування міста Скадовська від вдячних портовиків», викарбуваними на ньому.
Нездійсненна мрія
Загальні факти з життя Сергія Балтазаровича Скадовського сьогодні неважко дізнатись. Ми ж відшукали те, чого багато хто не знає. Нам у цьому допоміг Єгор Сидорович — кандидат історичних наук, екскурсовод, викладач Херсонського державного університету.
Єгор Сидорович
«На початку ХХ століття Сергій Балтазарович Скадовський, які і інші володарі приморських маєтків, хотів налагодити залізничне сполучення з Херсона до Скадовська. 11 січня 1907 року він навіть направив клопотання до ради міністрів Російської імперії. В цьому документі перераховувались негативні наслідки, до яких може призвести відсутність залізничної дороги до Скадовська. Зокрема наступне:
(газета «Родной Край», № 260).
Але, як покажуть подальші події, цим планам так і не судилось здійснитись. А уявіть собі, якби це все ж таки сталось, сьогодні до Скадовська вочевидь приїздило б набагато більше туристів».
Сергій Балтазарович клопотав про будівництво залізничного сполучення від Херсона до Скадовська як раз у той час, коли будували залізницю до самого Херсона:
«Можна припускати, що Скадовський хотів, аби залізницю, яку саме в цей час будували, протягнули від Херсона далі — до Скадовська. Адже через півроку після його звернень у Херсоні з'явилась залізниця. Вочевидь, як людина, яка добре тямила в інфраструктурі, він хотів, аби її одразу подовжили далі. Але, на жаль, не судилось», — зазначає Єгор Сидорович.
