В Міжнародний день боротьби з корупцією ми вирішили розпочати блог про корупцію на нашому сайті. Знайомимось: Євгенія Вірлич — фінансистка, журналістка, громадська діячка, яка бореться із корупцією в Херсоні.
Моїй боротьбі з корупцією приблизно стільки ж, скільки і мені, але активно борюсь роки чотири. Десь так, точно не рахувала, але точно можу сказати: боротьба із корупцією — це обов'язок кожного, особливо за часів війни та окупації. Чому? Все дуже просто.
Грошова гігієна
Корупція — це явище, яке народжується, на мою скромну думку, від безкарності і вседозволеності. Саме ці два недоліки сучасного світу роблять корупцію можливою і процвітаючою, як це відбувається у нашій прекрасній державі.
Як влаштована судова система? Ви знаєте, що Ви можете подати в суд лише в тому разі, якщо особисто ВАШІ права порушено? І Ви це ще маєте довести — інакше який сенс судитись, якщо немає суперечки і порушення прав? Так само із корупцією: якщо Ви не будете з нею боротись самостійно, то Ваші ж права попиратимуть і далі. Це така собі грошова гігієна: проконтролювати, куди йдуть податки, які Ви сплачуєте. Адже корупція народжується десь там — у тій кишені, куди стікаються податки. Якщо Вам нецікаво, що відбувається у тій кишені, то і критикувати Ви фактично не маєте жодного морального права: Ви ж не прослідкували :) .
Навіщо це мені і Вам?
За моїми плечима — понад 10 років роботи у сфері фінансів місцевих бюджетів у Херсоні. Тобто я знаюсь на темі, як фахівець. Коли я читала, як мої тепер вже колеги-журналісти пишуть про фінанси і витрати, мені хотілось плакати. Чесно. Хай пробачать мені всі колеги — я ж не про всіх, я про деяких. Згодом я почала писати роз'яснювальні статті, а ще трошки згодом мене просто затягнуло. І знаєте, кайфую!
Перше моє розслідування, в якому я сьогодні вже бачу певні суто журналістські недоліки, стосувалось можливої закупівлі тролейбусів у Херсоні. Тоді хотіли закупити 10 старих тролейбусів 1989 — 1991 рр. випуску замість омріяних громадою нормальних з низькою підлогою. Закупівля була настільки «чарівна», що її зрештою не здійснили, а кошти направили на погашення боргу підприємства перед пенсійним фондом. І знаєте що? Відтепер у Херсоні є нормальні тролейбуси з низькою підлогою, бо наступного року закуповували вже саме їх, а згодом і кредитну угоду з ЄБРР підписали з цього приводу. Навіщо це мені було? Я люблю це місто. Мабуть десь так. Ну і, звісно, у мене з'явились друзі, вороги, прихильники і ті, хто на дух не переносить. Дякую Владиславу Гладкому, Павлу Крупіці, Юрію Пекелісу, Артему Сопову, Ірині Саліховій, Лідії Григор'євій, Дінісу Берднику та Віталію Богданову — саме вони тоді, три роки тому, не побоялись стати на мій бік, допомагали, разом зі мною боролись. Або я разом із ними — проти корупції.
А далі?
А далі були подальші публікації, моніторинг витрат, різні проєкти, зокрема журналістські. Був і напад, який, на жаль, завершився струсом і справою, яка затягується. Так, це небезпечно. Особливо, коли в харчуванні дітей у херсонських школах на понад 48 мільйонів гривень щороку зацікавлені кілька осіб з депутатського корпусу, а ти заважаєш їм тим, що виводиш на чисту воду. Але я знала, на що йшла, знала, що це небезпечно. Тепер я знаю, що у мене точно є Друзі — тепер вже з великої літери — і їх чимало. Тепер у мене зокрема є і друзі з Антикорупційного штабу. Але про це і багато цікавого — у наступних блогах. Я розумію, що роблю свою справу недарма. Так, роботи багато і одній важко, але ж і я не одна ;).
Борімося з корупцією разом!
