1845 рік. Православні та католицькі церкви мирно співіснують, дорогами Вкраїни курсують чумаки та кобзарі, у небі плавають цепеліни, а серед людей живуть відьми та вовкулаки, які знаються із Потойбіччям. Росії ніколи не існувало, а на українські землі бояться потикатися вороги, віддаючи перевагу дипломатії та мирному співіснуванню на межі політики «холодної війни». Ті ж, хто таки сунуться до України, дуже боляче отримують по зубах… Таку побудову світу пропонує читачеві книга Павла Дерев'янка «Аркан вовків».
Кому ліньки читати багато літер або зручніше сприймати інформацію на слух — в кінці публікації відео, у якому я розповідаю все це, супроводжуючи свою розповідь ілюстраціями.
Що відомо про автора
Фото: granetska.net.ua
Письменницький шлях Павла Дерев’янка тільки розпочинається, адже «Аркан вовків» — це дебютна книга автора. Тож, на жаль, інформації про письменника, а точніше про віхи його біографії, достатньо мало.
Відомо, що він народився у Білій Церкві, здобув фах перекладача з арабської мови. Нині живе у Києві й працює в IT-галузі. Письменництво, за словами самого Павла, — це його гобі, якому він присвячує вільний від роботи час. Інформаційне агентство «Волинські новини» наводить цитату Павла Дерев’янка, сказану під час презентації роману в Луцьку. На зустрічі з читачами він бідкався, що тривалий час писав «у стіл»:
«Отримував багато відмов від видавництв. Але я не здавався. І мою книгу видали. Коли не маєш знайомих видавців та редакторів, то тобі важче пробитися».
Попри відмови видавництв, Павло не здався й продовжив творити. Він зацікавився українською міфологією та історією, їх переплетіннями та перенесенням окремих аспектів у сучасність. І одного разу він поставив собі питання: «Що б трапилося, якби…» Але чекайте, я перестрибую на інший розділ цього відео. Ще зарано.
Що ще ми знаємо про Павла Дерев’янка? Він, можна сказати, затятий ігроман. В інтерв’ю Вікторії Гранецькій він розповів, що до ТОП-5 його улюблених комп’ютерних ігор входять «Fallout 2», «Gothic II», «Elder Scrolls: Morrowind», «Warcraft III» та «Rome: Total War».
Також Павло полюбляє подорожі й мотоцикли. А точніше, у поєднанні – подорожі на мотоциклах. Об’їздив всю Україну (і про нашу рідну Херсонщину в тому ж інтерв’ю Вікторії Гранецькій не надто позитивно відгукнувся: «ніколи не їздіть дорогою Нікополь-Херсон, ніколи!». Але, в принципі, він має рацію — хіба нас самих наші дороги вже не дістали?).
Також Павло багато подорожував Східною Європою. З небагатьох (віриться, що поки що) інтерв’ю також випливає, що Павло Дерев’янко віддає перевагу рок-музиці.
Про що книга
Фото: svitfantasy.com.ua
Отже, переходимо безпосередньо до «Аркану вовків». Книга побачила світ 2019 року у видавництві «Дім Химер». До слова, видавництво засноване не так давно – 31 жовтня 2018 року — ветераном АТО та поетом Владом Сордом і письменницею Вікторією Гранецькою. Тою самою, на яку я вже сьогодні посилався.
Отже, книга нараховує 438 сторінок, що, як на мене, для дебютного роману, доволі серйозно. Оформлення – приємне, трохи містичне. Це й не дивно, адже «Аркан вовків» — це фентезі з елементами альтернативної історії, містики та міфології.
Маю також зауважити, що це лише перша частина із запланованої трилогії «Літопис Сірого Ордену». Що таке Сірий Орден? Це військове формування в альтернативній Українській Гетьманській Державі, яке складається з характерників-вовкулаків. Вовкулаки ці не злі, як ми звикли з комп’ютерних ігор чи голлівудських фільмів. Точніше, трохи інакші.
Те, що ми бачимо у Голлівуді – це, швидше, наслідок того, що характерник втратив свою силу, не зміг протистояти та керувати своїм внутрішнім звіром, і той вирвався назовні. Вовкулаки у Павла Дерев’янка не їдять людей, не загризають свійську худобу абощо. На вовків вони перекидаються тільки для захисту або задля атаки на ворога Української держави.
От про компанію п’ятьох таких характерників ми й дізнаємося із першого тому трилогії. Головний герой – Северин Чорнововк – складає екзамен після багатьох років навчання. Під час іспитів на характерника він знайомиться з чотирма такими ж молодими та сповненими надій на цікаві подорожі юнаками, з якими й проходить перед нами до останнього аркуша книги через низку випробувань. Не буду спойлерити сюжет, але мушу вам сказати, що читав я книгу взахльоб, адже від неї було реально важко відірватися.
Фото: chimeraspublisher.com.ua
Буду відвертим — перші сторінок 20-30, а то й всі 50, давалися мені важко, було якесь відчуття затягнутості сюжету, засильної повільності. Я, було навіть, думав відкласти книгу на потім, що у моєму випадку доволі часто означає назавжди. Проте я боров себе, боров і… не зчувся, як уже просто поринув у цей світ, який все більше і більше затягував мене у себе. Коли я перегорнув останню сторінку й побачив, що лишилося лише кілька абзаців до кінця, я аж розізлився: «Який кінець? Хочу ще! Давай далі!» Спеціально кілька днів не дочитував — не хотів ставити крапку в цій подорожі. На жаль, довелося.
Тож, найголовніше, що я мав на увазі з викладеного попередньо – книга дуже цікава і захоплююча! Попри перше враження, яке може виникнути (а може і ні. Може, то я такий вибагливий чи недовірливий до українських авторів?). Завдяки цій книзі ми побуваємо і в альтернативному столичному Києві 1845 року, який, напевно, не дуже і відрізняється від того Києва, який був насправді (за виключенням певних деталей), ми побачимо справжні козацькі битви (з пістолями та шаблями) й альтернативні (у вовчій подобі). Присутня в романі «Аркан вовків» й любовна лінія – куди ж без неї? Особисто мені зараз муляє, як же події розвертатимуться далі, адже крапки в романі насправді нема. Закінчується він трикрапкою, за якою одразу хочеться відкрити першу сторінку наступного роману.
Пряме продовження «Аркану вовків» роман «Тенета війни» наприкінці квітня цього року вже побачив світ. Огляд цієї книги — вже незабаром в наступних публікаціях, або в цьому відео.
Та вертаємось до книги, про яку ми говоримо сьогодні. Чому «Аркан вовків»? Звідки така назва? Будемо розбиратися.
Перш за все, що таке «аркан»? Значень у цього слова кілька – це і карта Таро, і український військовий танець, і мотузка із зашморгом, своєрідне ласо. Сам автор говорить нам, що він мав на увазі саме танець, що знаходить свій відбиток в книзі. Адже вона й справді лишає по собі враження, що ми переглянули кілька граційних вовчих танців. Такі відчуття виникають внаслідок доволі яскраво описаних батальних сцен.
Також аркан в гуцулів був обрядом ініціації, переведенням 20-річного юнака в ранг дорослого чоловіка. Що ми й бачимо у самому романі – книга, де-факто, починається з обряду посвяти молоді в лицарі й оповідає про їх перші кроки в «дорослому житті».
Але, в розріз із позицією автора, я думаю, що кожне зі значень слова «аркан» хоча б частково, але пасує до характеру цього роману. Адже на початку книги присутня і карта Таро, яка стає доволі важливою в розрізі усіх подій, які трапляються далі, певною мірою стає доленосною для головного героя. Якщо ж казати про мотузок, то тут можливе навіть подвійне прочитання.
Фото: chimeraspublisher.com.ua
Адже, по-перше, як я вже казав, книга затягує, наче тебе справді зв’язує і не відпускає до останньої сторінки. По-друге, аркани доволі часто використовувалися татарами в українських степах під час їх набігів на українські села, що відсилає нас до історії не альтернативної. Грубо кажучи, ставить на межі «Було/Стало» або «Було/Могло бути».
Також хочу відзначити ще кілька аспектів про сам роман. Автор намагається з нами бавитися, зацікавлюючи у своєму романі ще більше. Одразу видно, що він знається на комп’ютерних іграх, і що таке «пасхалки» йому пояснювати не треба. І, на подобі розробників комп’ютерних ігор, Павло Дерев’янко розкидає такі літературні «пасхалки» у своїй книзі. Він відсилає нас і до античної літератури, і до класики української (Котляревського, наприклад) і, навіть, до нашої сучасності (тобто, в рамках подій, які описуються в книзі, — до майбутнього).В цьому і полягає моя «непозбувна бентега» після прочитання цього роману.
Чесно, можу багато ще говорити про книгу «Аркан вовків», але, думаю, краще просто пораджу вам самим її прочитати і запірнути в крутий світ українського фентезі.
Висновок
Я однозначно раджу прочитати книгу «Аркан вовків» усім. Перш за все, вона буде цікавою тим, хто полюбляє похмуру прозу, середньовічні романи, романи про історію України та альтернативну історію. Також книга «зайде» тим, хто цікавиться українською міфологією і містикою.
Проте, на моє переконання, книга спокійно підійде і пересічному читачу десь в перебій між жіночим романом і детективом Агати Крісті чи, не приведи Господь, Даші Донцової. Думаю, книгу можна спокійно дати почитати й своїм діткам. Але перед тим все ж перечитайте роман самі й переконайтеся, що вашим дітям і справді не нашкодять окремі епізоди книги, які можуть видатися окремим читачам занадто брутальними та жорстокими.
** Редакція може не поділяти думок і поглядів, висвітлених в розділі «Блоги».
Давай дружити!
Підпишись наш 🍉Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди) та на наш 🍉Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо❤️
