Я давно хотіла написати окремо про Аллу Малицьку. Але розуміла, що те, чого варта її особа, не вкладається в стандарти журналістики, тому краще блогом. Просто блог. Бо є люди, про яких ти пишеш раз, другий, третій — і кожна наступна історія змушує тебе перевіряти попередню: може, ми щось не так зрозуміли? Може, десь переборщили? Може, справді випадковий збіг? А потім відкриваєш наступну судову ухвалу — і думаєш: та ні. Все ми правильно зрозуміли.
Назва блогу може видатись випадковою, але вона не випадкова.
Редакція не несе відповідальності за думки, викладені в розділі Блоги. Навіть якщо це пише хтось з редакції. Ми маємо давати простір для думок поза стандартами.
Алла Малицька — дивовижний феномен херсонської влади. Чим більше запитань виникає до її діяльності, тим краще, здається, складається її кар'єра. Визнаю, як завжди: я колись думала, що вона дуже порядна і професійна, а всі проблеми, які виникають, — це просто непорозуміння. Ні, виявилось, що непорозуміння — це той факт, що такі, як Алла Малицька можуть бути при владі у Херсоні. Українському Херсоні. А не омріяному Аллою Малицькою. Так-так, я нічого не переплутала.
Спочатку за неї буквально воювали
На початку 2025 року тодішній начальник Херсонської МВА Роман Мрочко не продовжив контракт із Аллою Малицькою як генеральною директоркою лікарні імені Карабелеша. І почалося.
На захист Малицької виступали політики, громадські організації, медики. Лунали заяви, листи, пости. Складалося враження, що без Алли Малицької одна з найбільших лікарень Херсона просто припинить існування.
Зрештою Малицьку погодилися повернути. Однією з умов було проведення незалежного аудиту лікарні. І ось тут починається найцікавіше. Лікарня, очолювана Малицькою, пішла до суду, оскаржуючи рішення про аудит. Зрештою аудит так і не відбувся. Незалежний аудит. Прекрасна історія, правда? Коли йдеться про керівницю, яку публічно представляють мало не як взірець ефективності, незалежний аудит мав би бути прекрасною нагодою сказати: перевіряйте все. Натомість ми отримали суди та опір перевірці.
І підтримка Малицької була настільки шаленою, що десь на третій день у мене зародилась підозра, що вся ця підтримка настільки ж штучна, як і сама Малицька. І я не помилилась: підтримка була координована одним нардепом, який «набудував» майна під Києвом під час окупації, і одним заступником Голови Херсонської облради, який дуже любить роздавати непрохані і небезпечні поради, кому що робити в окупації. Ой, щось схоже на Павла Павліша та Юрія Соболевського? Ой, ну так вийшло. А «захисники» Малицької переважно виявились обдуреними впливом «впливових впливаторів», які «просто попросили» захистити. Ніхто в деталі не вдавався. І так, я спочатку теж була вражена, мені здавалось, сталось непорозуміння. Ні, сталась Малицька та її бажання бути, що там у одного з поетів її улюбленої країни, «владичіцей морскою», так, здається?
А потім змінився начальник Херсонської МВА. І виявилося, що лікарня, за повернення до якої ще зовсім недавно точилася така запекла боротьба, більше не є справою життя. Алла Малицька стала заступницею Ярослава Шанька.
Мяу.
А потім прийшли правоохоронці
Тут вже моєму прозрінню щодо Малицької прийшло маленьке підтвердження від правоохоронців.
У жовтні 2025 року Херсонський міський суд надав слідчим поліції доступ до документів лікарні імені Карабелеша у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 191 КК України.
І там з'явилася дуже цікава обставина.
За матеріалами слідства, Алла Малицька щонайменше з 11 листопада до 29 грудня 2022 року перебувала чи то за межами України, чи в окупації. Поліція отримала відповідну інформацію про перетин кордону.
А серед документів лікарні за цей період були договори, акти та інші документи, засвідчені підписом генеральної директорки, тобто Малицької — людини, яка фактично перебувала на окупованій території. Я зараз дуже обережно добираю слова. Бо кримінальне провадження — не вирок. Наявність прізвища людини в матеріалах справи не означає її винуватості. І встановлювати, хто, що і коли підписував, мають правоохоронці та суд.
Але журналістка і власне херсонка, яка знає, що таке окупація, цілком має право поставити просте запитання: як підпис людини з'являється на документах у той час, коли самої людини немає в місті під час окупації? І в місті її немає доволі довго, тобто не просто виїхала з окупації, а відсиджувалась на окупованій території поза межами Херсона.
Малицька підписувала договори від імені лікарні в період, коли перебувала за кордоном – з 11 листопада по 29 грудня 2022 року. Слідство встановило, що вона дійсно виїжджала через невідомий пункт пропуску (невідомий пункт — це через Крим вона виїхала або інші окуповані території). Малицька ж раніше пояснювала, що після окупації Херсона вона перебувала на лівому березі, а поверталася до міста через Крим. Втім, місто звільнили 11 листопада 2022 року, а повернулась вона не раніше 29 грудня, причому в цей час ще й договори підписувала. Якось довгенько поверталась.
Повторю-повторю, що в цей час ключем Алли Малицької підписували документи, зокрема на ремонт лікарні: угоди, акти виконаних робіт. Підказати, що це незаконно? Та хіба Аллі Малицькій звикати.
Мені здається, це прекрасні запитання. І я дуже хочу колись отримати на них прекрасні відповіді. Ну хочеться мені.
Мяу.
Замість відповідей — ще більше влади і «зуби в родину»
Паралельно в херсонській медицині почали відбуватися речі, про які нам розповідали вже самі медики. Працівники міської стоматологічної поліклініки публічно заявляли про тиск, втручання в роботу закладу та кадрові рішення, з якими не погоджувався колектив. І серед людей, яких вони називали у цьому контексті, була заступниця начальника Херсонської МВА Алла Малицька. Нагадаємо, що заступницею вона стала вже у Ярослава Шанька.
Пізніше наші співрозмовники в медичних закладах розповідали ще одну цікаву річ: у них складалося враження, ніби для нового керівництва міста існує одна особлива лікарня — імені Карабелеша. Та сама, яку раніше очолювала Малицька.
Натомість інші заклади отримували нескінченні показники, індикатори, звіти й кадрові пригоди в місті, де лікарі працюють під російськими обстрілами.
І от тут у мене закінчується журналістська відстороненість і починається людська лють. Бо це Херсон. Не мирне місто, де чиновникам страшенно нудно і тому можна гратися в апаратні війни. Це місто, де медики працюють під дронами та артилерією. Де лікарні пошкоджують російські обстріли. Де бракує людей. Де лікар може закінчити зміну під звуки вибухів, а наступного ранку знову прийти рятувати інших. Де медики власне гинуть. І саме цим людям, судячи з численних свідчень, треба ще знаходити сили на внутрішні війни, кадрові інтриги та нескінченне доведення начальству власної корисності.
Особливо страждає в кадрових і не лише кадрових війнах міська стоматологічна поліклініка. Хто у Алли Малицької чоловік? Ой, стоматолог, який володіє приватним стоматкабінетом. А орендує він для свого приватного кабінету приміщення в лікарні.... імені Карабелеша. Тій самій, якою керувала Малицька ще нещодавно.
В міській стоматполіклініці кадрові війни за безпосередньої участі Малицької теж тривають доволі активно. Не так давно звільнилась запрошена з Київщини очільниця, яка пропрацювала лише пів року, хоча контракт передбачає п'ять. Мріє повернутись на посаду і колишній очільник закладу Михайло Клещицький — ще один приватний стоматолог, рекламою його клініки завішаний чи не весь Херсон. Сітки антидронові в місті небезпечно розвісити, а борди Клещицького оновлюють регулярно.
Втім, всі війни навколо стоматології в Херсоні мають банальну і цинічну причину: схоже, Малицькій потрібно максимально «вбити» бюджетну стоматологію на догоду приватній клініці чоловіка, а у Клещицького наміри схожі. Знайшли один одного.
Шанька все влаштовує
Коли у травні 2026 року на Херсонщину приїхала прем'єр-міністерка Юлія Свириденко, зустріч із медиками вийшла дуже показовою. Міську медицину фактично представляла Алла Малицька. Людей із міських лікарень, які могли б розповісти прем'єрці про конфлікти, тиск та реальний стан справ, на цій зустрічі не було. І ось це, мабуть, найкраща метафора всієї історії.
Херсонська медицина може мати купу проблем. Головне — правильно обрати тих, хто розповідатиме нагорі, як усе добре.
Алла Малицька при цьому залишається заступницею начальника Херсонської МВА. Ярослава Шанька все влаштовує. Незалежний аудит лікарні, яку вона очолювала, так і не розпочали через шалений опір саме людей Малицької.
Правоохоронці досліджують документи з її підписами за період, коли, за матеріалами слідства, її не було в Україні. Медики публічно говорили про тиск і називали її прізвище. А у Малицької все відносно добре. Відносно, бо пані періодично сильно дратується тому, що пише наше медіа. Бо інші майже не пишуть. Чому? Чесно не знаю.
Але мене навіть не Алла Малицька в цій історії найбільше вражає. Мене вражає система, в якій така сукупність обставин не стає причиною сказати чиновниці: пані Алло, давайте спочатку розберемося з усіма цими питаннями, а вже потім ви керуватимете міською медициною. Власне, так намагався зробити Роман Мрочко, коли не подовжив із нею контракт. Чим це обернулось? Інформаційними помиями. Ті, хто їх виливав, здебільшого зрозуміли, що зробили не так, але совість не прокинулась і публічно ніхто з них не заявив, що помилявся. Окрім мене-прекрасної, хоча відверто я Малицьку і не захищала — я тоді стала на сторону «хай буде справедливо».
Судячи з «кашкетних» фотосесій, у Херсоні можна отримувати дедалі більше впливу, красиво фотографуватися, представляти медицину перед високопосадовцями, а ті, хто ставить незручні запитання, виглядатимуть скандалістами. Мені — не вперше. Боюсь, не востаннє. Тому запитання ставитиму далі. І документи читатиму теж. Бо Херсон — надто дороге для мене місто, щоб мовчки дивитися, як люди, які працюють там під російськими обстрілами, мусять паралельно виживати ще й у чиновницьких війнах. Але більше за все мене бісить несправедливість щодо порядних і хороших людей, яка прикривається захистом непорядних. Непорядна в даному випадку — Малицька. А те, що вона вчиняє в місті і те, як влаштовувала проплачені інформаційні ще рік-півтора тому — це ницо. Її ж позиція — «я фіалка, я вище всього цього», як раз засвідчує, що сказати пані не має що. Пані боїться сказати щось не те та виходити у відкриту комунікацію. Її стиль — підкилимні ігри, інтриги, цькування за спиною, маніпуляції. Принаймні саме так це виглядає зараз.
Але Алла Малицька — публічна посадова особа. Вона отримує зарплату з бюджету і має значний вплив на міську медицину. Тому вибачте. Питання до неї — це не «цькування». Це частина нашої роботи. І, судячи з кількості накопичених питань, роботи у нас ще до біса багато.
Відповідь, хто така Алла Малицька, я дала. Чому їй все можна? Бо з призначенням Ярослава Шанька на посаду начальника МВА наближеним до нього все можна.
І вишенька на тортику.
Про всяк випадок зазначу, що редакція не несе відповідальності за думки, викладені в розділі Блоги. Навіть якщо це пише хтось з редакції. Ми маємо давати простір для думок поза стандартами.
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
