Із зацікавленням спостерігав за ситуацією, яка склалася щодо комунального підприємства «Херсонкомунтранссервіс» та зміни його керівництва. Новообраний міський голова Херсона хоче ввести (навіть ввів уже) на підприємство свою людину, замінивши «папєрєдніка» Павла Ткаченка. Але от від ситуації, в якій опинилося КП, можуть постраждати саме містяни, пасажири. От про це трошки й хочу поговорити.
Я буду без посилань — усе є у вільному доступі, тож кому цікаво, той знайде. На одній з нарад Ігор Колихаєв наїхав на Ткаченка щодо збитковості та неефективності роботи підприємства. Тут я його підтримую обома руками, тому що є (як і тисячі інших жителів передмістя) де-факто заручником «ХКТЗ». Втім ситуація такою стала не тільки через Ткаченка.
Не один рік особисто я намагався хоч якось вплинути на керівників комунального перевізника, але мене вперто не чули й «сцяли мені в очі». Робив це і попередній міський голова Володимир Миколаєнко, який прямо заявив, що на 25-му маршруті «їздить три алкаші» й збільшувати кількість машин, які обслуговують цей маршрут, він не буде. А саме цей напрямок особисто мене і стосується. Тому я про нього і говорю зараз.
Подібно до Миколаєнка поводився і колишній очільник підприємства Павло Макейчик. Тепер вже й нинішній, а це означає, що проблему знову вирішено не буде. Останній взагалі дозволяв собі необґрунтоване хамство й відверту брехню. А одного разу на моїх очах відбулася ситуація, коли він, перебуваючи на робочому місці та «випиваючи» (назвемо це так), довів до сліз журналістку одного з місцевих телеканалів. Вона ж йому ставила просте питання — що відбувається в галузі перевезень на конкретному маршруті, чому надходять скарги. Відповіді ми так й не отримали. Як і зміни ситуації на маршруті...
З приходом на посаду керівника КП «ХКТЗ» молодого Павла Ткаченка я сподівався отримати й молодіжній підхід до розв'язання проблеми з конкретним маршрутом. Кілька разів я намагався поспілкуватися з Ткаченком, взяти інтерв’ю як журналіст, звертався і як звичайний пасажир — постійно з’являлися якісь перепони. Виходило поговорити тільки телефоном. І мене запевняли, що ситуацію «найближчим часом врегулюють», але самі водії працювати на цьому «збитковому маршруті» не хочуть.
Я спілкувався з водіями. І чув трохи інакшу версію цього небажання. Вони розповідають про те, що ще до карантину працювати було важко і ставили їх у надважкі умови. Коли ж ввели карантинні обмеження, то частина водіїв і справді відмовилась виходити на маршрут через нелюдські умови праці. Зокрема, за свідченнями тих водіїв, які погодились розповісти хоч щось, по документах вони працюють звичайний робочий день, без понаднормових навантажень тощо. Але по факту їх змушують виходити на роботу ледь не о 4:00 ранку і працювати до 21-22-ї години. І так щодня. Не витримують не те, що люди, — не витримує техніка.
Я неодноразово був не просто свідком — учасником того, як на ходу машини, в яких нас возять, розвалювалися, у них відмовляли гальма. Поламки траплялися просто на ходу з забитим пасажирами салоном.
І, до слова, машини свої водії також мають ремонтувати за власний кошт і власним коштом підтримувати їх на ходу. Для чого тоді КП існує? Яка функція «Херсонкомунтранссервісу»? Ображати пасажирів та водіїв, обманювати нас і давати формальні відписки на чітко поставлені питання? Відповідати на зауваження хамством?
Пасажири часто скаржаться на агресію водіїв. Я — в тому числі. Але її (агресію) зрозуміти можна, якщо подивитися на ситуацію відсторонено. Водіїв поставили в такі умови, коли практично цілодобово навколо стрес. «Відгавкуватись» на керівника — втратити хоч якусь роботу, тому страждають саме пасажири. Стрес, постійна втома, скарги все тих же пасажирів — і доводиться подекуди вислухати те, що «накипіло»...
До слова, все про той же маршрут №25. На машинах досі не встановлено GPS-трекерів, відстежити рух машин (яких усього 3 на цілий приміський маршрут!) неможливо. Тут щоранку і щовечора лишається тільки сподіватися на те, що встигнеш прибігти у чітко визначений час на зупинку і маршрутка ще не поїхала (що буває доволі часто — попри чітко встановлений графік машини можуть починати свій рух раніше) і в салоні буде вільна хоча б підніжка.
Так, попри заборону перевозити пасажирів навстоячки, водії все одно ризикували й брали стоячих пасажирів. Бо для більшості з них (пасажирів, маю на увазі) — це єдиний шанс потрапити на роботу або додому. І водії це прекрасно знають також.
Щодо GPS-трекерів. Ще до того, як Макейчика замінили Ткаченком, Павло Перший відверто брехав мені в очі, розповідаючи, що всі машини такими датчиками обладнані. Навіть намагався показати на схемі їх рух. Тільки спробуйте пасажиру, який шукає на мапі трекер маршруту №25, пояснити, що не треба шукати 25-й автобус? Виявляється, автомобілі просто циркулюють між маршрутами, тому треба перевіряти маршрут №6 (якщо повезе), або інший якийсь. Отак, просто будь-який. А як здогадатися, — маршрутка їде додому, їде за власним маршрутом чи за потрібним пасажиру, Макейчик пояснити так й не зміг.
До чого я вів? Тривалий вступ — висновок, сподіваюся, короткий буде.
Обидва Павла — і Макейчик, і Ткаченко — зі своїми обов’язками не впоралися. За обидвох на маршруті №25 ставало все гірше і гірше. Макейчик підняв плату, обіцяв нічні маршрутки, але не зробив цього. Як і GPS-трекерів (нормальних, щоб справді маршрутку свою побачити). За Ткаченка зник останній рейс близько 20-ї вечора. Нині, жителю Наддніпрянського або Інженерного аби потрапити після роботи додому необхідно щодня відпрошуватися — о 18:30 вирушає остання маршрутка. Більше доїхати додому буде нічим.
Для того, щоб встигнути на неї, доводиться їхати ще через все місто на ХБК, стояти на морозі в черзі, просто під закритими дверима автобуса. Бо пасажирів запускають лише за 5 хвилин до відправлення. Хоча зазвичай машини можуть по півгодини стояти на зупинці, чекаючи на «свій час». До слова, можна було б одне коло по маршруту зайве зробити за цей час.
Так от. Давайте все ж артикулюємо кілька конкретних запитань, на які особисто я, як пасажир, хочу отримати відповідь як від старого/нового очільника «ХКТС», так і від нового міського голови:
1. Коли маршрут №25 запрацює нормально? Щоб люди не стояли по півгодини-годині на зупинках, а потім просто не могли залізти у маленькі «дельфінчики»? Дуже часто просто попутками добиратися доводиться — це ніфіга не сервіс, панове!
2. Де обіцяні «Еталони»? Пасажири 25-го маршруту щовечора стоять на зупинці й спостерігають, як нові напівпусті бірюзові автобуси вирушають на Зеленівку, самі потім сідають у «дельфінчик» на 25 пасажирів. А назбирується людей від 40 і більше. Машину просто перекошує на ходу, двері подекуди закритися не можуть.
3. Коли GPS-трекери саме 25-го маршруту буде поставлено на автобуси? Збільшіть й інтенсивність виконання маршруту, бо прив’язувати людей до таких великих проміжків часу — це елементарна неповага! Здавалося б, кожні 40 хвилин вирушає новий автобус. Але не продумано навіть, чи підходить цей час пасажирам насправді. Якби маршрут справді закільцювали й машина без зупинки ходила по колу, то вистачило б і трьох автобусів, як є зараз, навіть цього розміру (напевно), і пасажири б не рвали в тисняві куртки, не вимазували одне одного, не стояли на головах і не розвалювали б машини!
4. Чому не подумати про те, аби маршрут №25 не продовжити далі в місто? Більшість пасажирів послуговуються ним не для того, щоб в гіпермаркет приїхати, — вони їдуть на роботу, на навчання. Їм доводиться пересідати на інші маршрути, аби дістатися в центр або інший район міста. Чому ці люди мають бути покарані за те, що живуть в передмісті?
5. Не забувайте про те, що в Інженерному, Молодіжному та Наддніпрянському, куди ходить маршрут №25, живе багато літніх людей. Їм важко послуговуватися саме такими машинами, які є зараз за цим маршрутом. Елементарно через те, що коли туди набивається людей, як у банку зі шпротами, то бабусю або дідуся просто можуть затоптати. Люди травмуються, люди зазнають матеріальних втрат через порвані сумки та одяг.
Хтось скаже: користуйтеся іншим транспортом. Відповім: на таксі щодня туди/назад багато не поїздиш. А міжміські маршрути далеко не завжди зупиняються, щоб підібрати пасажирів як з міста до приміських селищ, так і у зворотньому напрямку. Далеко не всі автомобілісти хочуть серед ночі підбирати невідомих людей. Неодноразово навіть самому мені доводилося долати відстань в близько 10 кілометрів пішки через відсутність транспорту. Але щодня так теж не виходиш.
Так от, шановні наші керманичі, ви там чубитеся, лаєтеся, двері одне одному ламаєте. Ще зараз судитися почнете. Ви про головне завжди забуваєте — ці посади у вас не для зарплатні, не для власної вигоди — ви на громаду маєте працювати, громада вас у ці крісла всадовила. Тож і працюйте на благо пасажирів, а не на власні кишені.
Херсон — велика родина? Ну то живімо, як в нормальній родині, а не як у нас постійно виходить. Це я окреслив проблеми лише на тому маршруті, яким послуговуюся я. А таких же проблем і на інших купа! Думаю, буде ще не один матеріал на цю тему. Без крику душі, буду в майбутньому чітко аргументувати, що не так і чому.
Сьогодні ж розкланяюся і чекатиму на те, що старий/новий Павло Макейчик все ж зробить правильні кроки щодо того, що здобувши посаду «з боями», він так само має битися і за покращення якості обслуговування пасажирів.
** Редакція може не поділяти думок і поглядів, висвітлених у розділі «Блоги».
Давай дружити!
Підпишись на наш Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди) та на наш Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо
