Він побудував своє життя на брехні. Його робота — це обдурювати клієнтів, його шлюб тримається на омані. Він живе у постійному русі й постійно ображає людей — як своїх асистентів, так й клієнтів і навіть дружину, яку він насправді кохає. Та одного дня цьому прийшов кінець — один телефонний дзвінок повністю змінив його життя. І поставив його перед вибором: зізнатися у тому, що він живе нечестиво, або ж відплатити своїм життям. І найголовніше питання його життя: «Ким ти думаєш ти є насправді?» актуальне для будь-кого з нас.
Сьогодні ми розбираємо стрічку Джоеля Шумахера «Телефонна будка». Режисера не стало минулого року — він пішов від нас 22 червня 2020 року у віці 80 років. Обережно, далі спойлери!
І традиційно вже — хто любить сприймати інформацію через відеоряд або на слух, може проскролити у кінець статті й подивитися моє відео про цей фільм.
Творці фільму та головна сюжетна лінія
Фото: pikabu.ru
Джоель Шумахер, визнаний майстер психологічних трилерів та кримінальних екшенів, на прикладі цього фільму вирішив показати Голлівуду, що крутий фільм можна зняти за короткий період й за невеликі гроші. На підготовку, зйомки та дозйомку пішло усього 12 днів. Бюджет стрічки склав 13 мільйонів доларів, касові ж збори дійшли до майже 98-ми мільйонів.
Головні ролі в стрічці виконали ірландець Колін Фаррелл, американець Форест Вітакер та канадієць Кіфер Сазерленд. Що прикметно, останній у кінооб’єктиві практично не з’являється, хоча протягом усього фільму глядачі, які переглядають стрічку в оригіналі, чують саме його голос. Це голос маніяка, який грає у своєрідну «російську рулетку» зі Стюартом Шеппардом, піарником та рекламним агентом, який брехнею довів своє життя до межі.
Він кохає свою дружину, але мріє переспати з молодою актрисою-невдахою з провінції, якій обіцяє гучну та яскраву кар’єру в обмін на секс. Він забиває баки дурненькій красуні, аби просто врізноманітнити своє життя, привнісши в нього трохи розваг на стороні. Прикметно, що навіть під час телефонного дзвінка до неї він знімає з пальця обручку, бо не хоче брехати дружині.
Стю все життя самостверджується шляхом приниження та використання інших людей, постійно вивертається, створює образ незамінного та багатого, хоча насправді є пустишкою, мильною бульбашкою. І одного дня це має змінитися. Одного дня має змінитися усе його життя.
Безіменний борець з несправедливістю вирішує покарати Стю за його вільне поводження із людьми, які йому довіряють. Він вже покарав двох осіб, застреливши їх зі снайперської гвинтівки просто у середмісті Нью-Йорка. Один з них був порнобароном та педофілом, який відмовився зізнатися у своїх злочинах, другий — брокером, який заробляв на продажі акцій, що падали у ціні. Снайпер використовує для пошуку своїх жертв телефонну будку, яку нечестивці застосовують для втілення в життя своїх брудних справ. Він прослуховує їх розмови, ретельно збирає про них усю інформацію, а тоді починає гру — телефонує на таксомат й пропонує зізнатися скривдженим у своїх діяннях. За непослух карає смертю.
Тут ми маємо концепцію, подібну до концепції франшизи «Пила». Якщо остання створена більше для молодіжної аудиторії, яка любить полоскотати собі нерви кров’ю, розчленуваннями та криками переляканих жертв серійного маніяка-психопата, то стрічка Джоеля Шумахера — це спокійніший твір ледь не для сімейного перегляду. Тут замість шокового контенту з відрізаннями частин тіла — самокопирсання, самоприниження, переосмислення власного життя від головного героя. Під тиском невідомого снайпера, який ховається у вікні однієї з численних багатоповерхівок, він змушений зізнатися у своїх «гріхах» дружині, коханці, папарацці, поліцейським, які вважають його черговим схибленим представником «офісного планктону», в якого зірвало дах від монотонного життя.
Насправді ж ми маємо ситуацію, коли головний герой під прицілом снайперської гвинтівки й під дулами поліцейських пістолетів врешті зупиняється і переосмислює своє життя, робить болючий аналіз і усвідомлює свої помилки. Подекуди наше життя набирає надто швидкої ходи. Нам бракує лише якоїсь миті — просто зупинитися, задуматися, озирнутися проаналізувати свою поведінку, спробувати виправити свої помилки. А подекуди, і змінити вектор життя. Лише одна мить може докорінно змінити усе життя людини.
Фото: vokrug.tv
Дуже швидко завдяки проникливості героя Фореста Вітакера капітана Реймі все стає на свої місця. Він усвідомлює, що в одному з вікон зачаївся снайпер і саме він є справжнім злочинцем, а Стю — лише жертва. Поки Стю спілкується з невідомим співрозмовником з телефонної будки, довколишні будинки вже прочісують спецназівці. І вони таки знаходять злочинця, який наклав на себе руки, не змирившись із поразкою. Так, принаймні, думають копи. Але реальність виявляється ще підступнішою — хоча наш герой і лишається серед живих, з його вини гине двоє невинних чоловіків — сутенер, який намагався добитися того, аби його «підопічним» звільнили телефонну будку, та доставщик піци, якого копи й сприйняли за снайпера.
Це якщо коротко про сюжет. І, попри те, що я відкриваю вам усі карти, фільм все одно буде цікаво дивитися, адже він захоплює з першої хвилини й не відпускає до самого кінця — не залежно, чи знаєте ви вже сюжет, чи ні.
Цікаві факт про фільм
Фото: pikabu.ru
Виконавець однієї з головних ролей — безіменного снайпера — Кіфер Сазерленд у фільмі з’являється в загальному хронометражі десь на півтори хвилини. Хоча в титрах його ім’я стоїть другим після Коліна Фаррелла, який виконав роль піарника Стю й практично увесь фільм пробув у кадрі. Протягом всієї стрічки англомовні глядачі чують голос Сазерленда, хоча його додали у фільм вже на етапі монтажу. Адже спочатку цю роль виконало двоє інших людей — актор озвучки Роджер Джексон (голос) та маловідомий актор Рон Елдард.
До слова, невелику роль у «Телефонній будці» зіграв й актор та музикант, лідер гурту «Thirty Seconds to Mars» Джаред Лєто, але його повністю вирізали з фільму з невідомих причин.
Усі події в стрічці відбуваються в режимі реального часу — нам показують тільки те, що відбувається просто зараз. Тож, із впевненістю можна сказати, що Стю Шепард перебував під прицілом снайпера близько 70-ти хвилин. Для того, аби досягнути такого ефекту, режисер скористався технікою «картинка в картинці», показуючи одночасно Стю в телефонній будці та важливі події, які відбуваються поза нею — прибуття копів, захід ними на позиції, приїзд репортерів, прихід на місце події дружини та коханки Стю тощо. Цікава режисерська знахідка, яка значно пожвавлює хід стрічки.
Фото: hdzo.tv
До слова, попри те, що у фільмі події розгортаються в Нью-Йорку, знято його було в Лос-Анджелесі. Так, мабуть, дешевше.
Мені припав до душі один діалог між поліцейськими під час того, як вони намагаються з’ясувати, що ж відбувається. Капітан Реймі починає здогадуватися, що Стю міг стати жертвою «телефонного терориста» й вимагає, аби інші копи влаштували прослушку. Але він отримує відмову: «Якщо він справді розмовляє зі своїм психологом, то не маємо права його прослуховувати!» Я навіть усміхнувся, уявляючи таку ситуацію в наших умовах. Хоча зрозуміло, що тут пролунала іронія з американських реалій, в яких подекуди подібна бюрократія і справді шкодить розкриттю окремих злочинів. А от нам би дотримання презумпції невинуватості та недоторканості особистого життя все ж не зашкодила б.
Висновок
Фото: hdzo.tv
Я настійливо рекомендую вам переглянути цей фільм, адже він вчить нас чесності, відвертості та теплішому ставленню до людей, які нас оточують. У вирі буденних подій ми не завжди навіть можемо усвідомити, що ми когось образили чи щось зробили не так. А раптом, хтось із ваших колег зачаїв на вас образу? А раптом ви штовхнули когось ненароком в маршрутці й вас запам’ятали? А ви впевнені, що ваш телефон не прослуховують? Будьте уважні!
** Редакція може не поділяти думок і поглядів, висвітлених в розділі «Блоги».
Давай дружити!
Підпишись на наш Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди) та на наш Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо
