А що було б, якби Сполучені Штати не втрутились у Другу світову війну? А що було б, якби Гітлеру вдався бліцкриг і він не наклав на себе руки? А якби у нацистської Німеччини була ядерна зброя? А що, якби переможцем у Другій світовій війні стала б саме гітлерівська Німеччина? Уявили? Страшно?
Увага, спойлери!
Кому ліньки читати багато літер або зручніше сприймати інформацію на слух — в кінці публікації є відео, в якому я розповідаю все це, супроводжуючи свою оповідь відеорядом.
Нацизм перемагає? Альтернативний світ, в якому Гітлер вижив
Фото: STAR CINEMA
Сьогодні ми поговоримо про «Фатерлянд» — фільм-антиутопію 1994-го року. Її режисер — британець Крістофер Менол, більш відомий своїми телевізійними роботами. В його активі — до п’яти повних метрів і лише один фільм американського виробництва. Саме той, про який ми з вами сьогодні й говоримо.
В головних ролях у «Фатерлянді» знялися Рутгер Гауер та Міранда Річардсон. Акторський дует голландця та англійки просто зачаровує — з першої зустрічі з головними героями ти поринаєш у цей вигаданий кіносвіт і починаєш співпереживати їм. І тільки згодом ловиш себе на думці, що ти співпереживаєш людині у нацистській формі зі свастикою на рукаві та вірою у «великого фюрера».
Двоє головних героїв одночасно пропонують нам зріз двох світів: вільна та розвинена в технічному плані Америка, якою керує президент Джозеф Кеннеді (який в нашій реальності був батьком вбитого у Далласі президента Америки Джона Кеннеді), і закрита мілітаризована Німеччина, на східних кордонах якої (десь на теренах Свердловської області) досі триває війна, а окуповані території України та Білорусі охоплені партизанщиною. На чолі цієї наддержави, яка вмістила в себе більшу частину Європи, і досі перебуває незмінний лідер та «батько нації» Адольф Гітлер.
На час, коли розгортається сюжетна лінія, фюреру саме має сповнитися 75 років і країна усіляко до цього готується.
У цій реальності світ не знає про справжні жахи нацизму, які пережили окуповані території, ніхто не знає про Голокост, цивілізований світ хай і дивиться на Німеччину з опаскою, проте свято і сліпо вірить у те, що «єврейське питання» вирішили шляхом поселення усіх євреїв на східних територіях Великої Німеччини (у тій-таки Україні).
Зроблю ліричний відступ і одразу скажу, що насправді цей фільм — не така вже й вигадка чи антиутопія, адже більшість побутових ситуацій та проблем нацистської Німеччини 1964-го року (а саме в цей рік розгортаються події стрічки) насправді існували в іншій імперії, яка окупувала Україну внаслідок Другої світової війни. Тут вам і культ вождя (у фільмі — Гітлера, в реальності — Лєніна та Сталіна), і каральні органи, які мають необмежені повноваження (СС та гестапо проти реального НКВД), і політичні вбивства (ну тут просто безкінечний список, ми досі всього не знаємо), й залізна завіса (у фільмі її мають от-от знищити, в реальності вона почала валитися лише під кінець 1980-х років), доноси на друзів та сусідів і, навіть, на власного батька. І таких паралелей безліч.
Можна з певністю сказати, що в даній стрічці автори просто фантазують на тему «а що, якби не СРСР, а Німеччина?» і просто переносять реальність у своє гіпотетичне «якщо».
Більше про сюжет. Гітлер наслідує Сталіна. Путін наслідує всіх
Фото: ua.kinorium.com
Фільм знято на основі однойменної книги Роберта Гарріса 1992-го року. Отже, це фантазії не стільки сценаристів та режисера, скільки письменника, історика та журналіста, яким і є Роберт Гарріс.
Холодна війна між США та Німеччиною от-от має припинитися. Для цього на 75-річчя від дня народження народного фюрера до Німеччини має здійснити свій перший візит американський президент Кеннеді. Ця подія ознаймить новий етап в стосунках двох держав і новий перерозподіл світу.
Напередодні приїзду до Німеччини президента, в країну прибувають американські журналісти. Їх усіляко намагаються задобрити, їм показують «глянцеву», красиву та прекрасну Німеччину, усі проблемні сторони держави від них намагаються приховати. Саме серед делегації журналістів до Німеччини прибуває і наша головна героїня — журналістка Чарлі Маґвайєр. Їй швидко набридають одноманітні екскурсії й вона відбивається від своєї групи, попутно вплутуючись у дивну історію. Про неї — далі.
Напередодні приїзду до країни американської делегації дивним чином починають гинути колишні німецькі військові чини, які нині вже є заслуженими ветеранами, особистими друзями та бойовими побратимами Гітлера, заслуженими «дідусями нації». Все це виглядає як самогубства, проте самогубства ці дивні — одноногий дід самотужки без протеза «прискакав» на озеро і втопився, інший колишній військовий чин застрелився у ліжку разом зі своєю дружиною. І це саме напередодні запланованої зустрічі з американською журналісткою.
Розслідуванням цих дивних справ займається штурмбанфюрер СС Ксавьєр Марш, проте дуже швидко його усувають від справ, які з грифом «Цілком таємно» переходять під юрисдикцію «гестапо». Водночас цими смертями зацікавлюється й американська журналістка Чарлі Маґвайєр. А цими обидвома, своєю чергою, вже займаються співробітники «гестапо».
Фото: ua.kinorium.com
Наші герої з абсолютно різними світоглядами водночас стають союзниками — вони намагаються таки дізнатися правду і вижити, адже на них оголосили полювання чи не найстрашніші у світі спецслужби — німецькі. Внаслідок свого розслідування вони дізнаються правду — колишні високопоставлені нацисти були вбиті за те, що вони «занадто багато знали» (як це знайомо) про жахи Другої світової війни й, що найголовніше, про справжню долю єврейського народу. Жодних спецпоселень для євреїв в Україні не існує — їх всіх винищили ще в сорокових роках у концтаборах, газових камерах, розстріляли й спалили живцем. Ціла нація була повністю знищена.
Відкриття цього факту руйнує все світосприйняття Ксавьєра і він розуміє, що жив у брехні та ілюзії. Він служив державі, яка зрадила його любов та віру. Він вирішує разом з Чарлі зірвати візит американського президента в країну, після чого втекти до Америки, адже життя у Німеччині для нього завершилося. Змовникам вдається передати документи про знищення нацистами євреїв американському послу, який, своєю чергою, повідомляє про це президента, який в останній момент скасовує свій візит і покидає Німеччину. Чарлі, швидше за все, таки вдається покинути країну, Ксавьєр же, зраджений власним сином, гине. Але гине він за правду, що полегшує йому саме сприйняття смерті. Останні його слова звернені до сина — він просить його не вірити у те, чому він до цього сам його навчав, і, найголовніше, не вірити нацистам.
Ми розуміємо, що викриття правди про винищення євреїв призвело не просто до загострення протистояння між США та Німеччиною, а до занепаду останньої. Революції, повстання, наростання партизанської війни. Люди дізналися правду і скинули нацистський режим, знищивши людиноненависницьку ідеологію.
Фільм, попри свою похмурість та дух приреченості, все ж дає нам, як глядачам, надію — як би погано не було, в яку б безвихідь ми не потрапили, все одно будь-яка окупація закінчується, все одно переможе добро. Навіть тоді, коли здавалося б, усе грає на руку всесвітньому злу.
Будемо сподіватися, що й сьогоднішній світовий агресор незабаром сам себе пожере і знищить. Попри усі загравання окремих світових лідерів із керівником сучасного нацизму та шовінізму. І не треба нам трибуналів та показових судів — головне, аби всі захоплені Росією території повернулися у своє рідне лоно, а полонені та ув’язнені як «терористи» борці за свої землі — додому. І я не просто вірю в це чи хочу, аби так було. Я вам впевнено кажу, що так і буде, і колись велична та грізна імперія розсиплеться на маленькі уламки, як це трапилось із великою Німеччиною у «Фатерлянді».
** Редакція може не поділяти думок і поглядів, висвітлених в розділі «Блоги».
Давай дружити!
Підпишись наш 🍉Telegram-канал (там оперативні херсонські новини та інсайди) та на наш 🍉Instagram (фото, колажі, короткі цікаві тексти).
Ми тебе любимо❤️
