Ім'я видатного лікаря Данила Самойловича абсолютно незаслужено в Херсоні чомусь мало лунає серед екскурсоводів та гідів, хоча саме цей лікар фактично рятував місто від чуми наприкінці XVIII століття, а також заснував перше в тоді ще Російській імперії медичне зібрання «Собрание медицинское в Херсоне». На день медичного працівника згадаємо видатного лікаря, який точно знався на карантинних заходах.
У сусідньому до нас обласному центрі — в Миколаєві — є вулиця Данила Самойловича і хоча й скромний, але пам'ятник видатному лікареві. В Херсоні, на жаль, лише на кількох меморіальних дошках зазначене його ім'я. Проте його внесок у розвиток медицини в цілому і спасінні Херсона від чуми зокрема — неоціненні!
Данило Самойлович — прізвище при народженні Сушковський — народився 11 (22) грудня 1744 року на Чернігівщині (село Янівка (тепер село Іванівка Чернігівського району Чернігівської області) в родині священика о. Самійла Сушковського. Перші знання отримав у Чернігівському колеґіумі. У 1756—1761 рр. навчався у Київській академії. При вступі до Київської академії була традиція міняти прізвище, як і при зарахуванні в монастир. Мати записала Данила під новим прізвищем Самойлович — за іменем батька. Так лікар і залишився в історії медицини Самойловичем. Навчався Данило старанно та успішно, був одним із найкращих студентів. В академії хлопчик познайомився з майбутніми світилами медицини Нестором Амбодиком-Максимовичем, Андрієм Італинським, Іллею Руцьким, Трохимовським Михайлом, з якими дружив усе своє життя.
Епідемія на початку кар'єри лікаря
Уже на початку своєї медичної практики лікаря Данилу Самойловичу довелося стати учасником війни з Росії з Османською імперією. Спочатку, виконуючи свої обов'язки, Самойлович, як і інші військові медики, займався здебільшого допомогою пораненим воїнам, проте незабаром медична практика підготувала йому страшний сюрприз: він зіткнувся з «морової виразкою» — смертоносної чумою.
У свідомості наших предків чума була «грізною царицею» всіх хвороб. Вона мучила і Європу, і Азію та завжди супроводжувалася колосальними жертвами, адже смертність від неї становила рекордні 80-90%. Данило Самойлович вступав в боротьбу з чумою дев'ять разів у своєму житті. Під час таких лих він, зневажаючи небезпеку, робив все, щоб врятувати життя своїм співгромадянам. Хоча може не так і зневажав на небезпеку, а просто знав, що робити?
Коли в 1770 році в Москві розгулялася страшна епідемія чуми, Данило Самойлович добровільно прийняв на себе завідування лікарнею Симонова монастиря, куди звозили найважчих хворих.
Ця лікарня стала його науково-дослідною лабораторією. Щоб знайти початок хвороби, Самойлович першим в світі приступив до розтину і вивчення трупів померлих від чуми. Пізніше він першим спробує відкрити чумну паличку за допомогою мікроскопа, але в той час збільшення мікроскопів було занадто слабке і не дозволило виявити чумну паличку.
Величезна смертність від чуми, майже поголовна загибель медичного персоналу змушували невтомного Самойловича шукати все нові і нові ефективні способи боротьби зі смертоносною інфекцією.
В якості одного з раціональних засобів попередження хвороби він вважав ізоляцію хворих і здійснював її на практиці у всіх чумних госпіталях, де працював. У той же час Самойлович випробував і інші засоби боротьби з хворобою, навіть проводив досліди з самозараження. Так, перевіряючи на практиці дезінфекцію курильним порошком, він брав одяг чумних хворих і після обкурювання одягав його.
У той час європейські лікарі вважали, що чумне захворювання передається через «міазми», які поширюються через повітря. Самойлович же стверджував, що «моровиця ніколи, ніяк і ніде не передається через повітря» .Він писав, що чума передається тільки «зіткненням»: це означало, що, уникаючи такого контакту, хворобі можна запобігти. Це стало новим словом в науці.
У роки московської епідемії Самойлович запропонував ряд революційних на ті часи заходів. Це сортування хворих на видужуючих і вмираючих, припис лікарів носити винайдений Самойловичем спецкостюм і, нарешті, велика премія за здачу заражених речей — ось лише кілька із запропонованих вченим протиепідемічних заходів.
Всі спостереження за ходом епідемії Данило Самойлович виклав у своїй роботі «Дослідження про чуму, яка в 1771 році спустошувала Російську імперію, особливо столичне місто Москву, і про те, які були знайдені ліки, щоб її побороти і засоби від неї себе захистити». Написана і видана французькою мовою, ця книга швидко стала відомою і популярною в багатьох країнах, але тільки більше, ніж через півтора століття була перекладена хоча б російською. Варто додати, що на момент прибуття до Москви і очолювання тамтешньої лікарні Самойловичу було всього 27 років. Але молодий лікар вже був дуже досвідченим: він до подорожі в Москву вже боровся з епідемієї чуми в Україні.
Данило Самойлович пропонував московському начальству почати масово прищеплювати москвичів від чуми, однак зіткнувся з неприйняттям з боку інших докторів, а також чиновників. Все ж Самойлович на своєму рівні постійно вводив певні новаторські ідеї, наприклад, весь персонал у нього в лікарнях був одягнений в халати, змочені в оцті, а взуття у лікарів і санітарів спеціально обмазували дьогтем. Самовідданість і громадянський подвиг Самойловича не викликають жодних сумнівів, бо він ніколи не покидав своїх пацієнтів і навіть під час чумного бунту, що спалахнув у 1771 році в Москві, українець не злякався і сміливо вийшов до натовпу розлючених городян. Заворушення, затіяні представниками міських низів, були спрямовані в першу чергу проти лікарів, яких звинувачували у всіх гріхах. Тоді багато ескулапів визнали за краще тимчасово піти з Москви, але не Самойлович. Він залишився з хворими і навіть був побитий натовпом.
Наукові праці та практична діяльність Данила Самойловича лягли в основу тієї галузі медицини, яка пізніше виділилася як епідеміологія. Самойловича заслужено вважають одним із засновників епідеміології.
Чума в Херсоні
Одна з найтрагічніших сторінок історії Херсона — це епідемія чуми, що вирувала на п'ятий рік будівництва Херсона і ледь не стала останньою сторінкою його історії, бо нове місто втратило майже 80% свого багатотисячного населення. Тільки в перші місяці епідемії 1783 року в Херсоні загинули близько 6 тисяч осіб.
Коли епідемія чуми в Москві пішла на спад, Данило Самойлович зміг продовжити навчання. Бажаючи розширити свої знання про найнебезпечнішу в світі хворобу, він виїхав до Європи, де став вивчати досвід європейських медиків з протидії поширенню чуми. Протягом трьох років українець знайомився у Франції, Голландії, Німеччини, Англії та Австрії з останніми досягненнями в області епідеміології та акушерства (російський фонд княгині Н. Голіциної частково оплатив Самойловичу подорож за умови освоєння ним професії гінеколога).
Після повернення з-за кордону Самойлович написав кілька теоретичних праць з акушерства, але зі справжнім ентузіазмом і науковим азартом займався тільки однією справою – боротьбою з поширенням чуми. Восени 1783 року хвороба знову прийшла в межі Російської імперії, спалахнувши на півдні України. Особливо постраждала, як і зазначалось вище, Херсонщина. Проблемою серйозно перейнялася навіть Катерина ІІ, яка побоювалася за успіх колонізації південноукраїнських просторів. Вона в ті дні писала своєму наміснику в Україні графу Григорію Потьомкіну: «Пронісся слух, ніби зараза в Херсоні, як і раніше, лютує і ніби пожерла більшу частину адміралтейських працівників. Зроби милість, візьмись сильною рукою за винищення херсонської зарази». Всесильний фаворит, шукаючи порятунку від злої напасті, звернувся до визнаного фахівця Данила Самойловича. «Відоме мистецтво і старанність у здійсненні звання вашого – писав граф доктору – спонукали мене вам доручити головне, за посадою медика, спостереження всіх тих способів, яких вживання є потрібним для пригашення і викорінення прилипливих хвороб, які відкриваються іноді. Херсон, потерпілий від зарази і по сусідству з турками, близький до цього нещастя, повинен бути найпершим предметом піклування вашого...».
Зваживши на наполягання Потьомкіна, Данило Самойлович не зволікаючи вирушив до Херсона, що потерпав від смертельного лиха і знаходився майже у 1600 верстах від Петербурга. Досвід, набутий Самойловичем в боротьбі з московською чумою, виявився вкрай затребуваним в Херсоні. А розроблені ним заходи протидії смертельної хвороби отримали належну дію: до грудня 1784 року з епідемією чуми в місті було покінчено.
Данило Самойлович став, по суті, першим санітарним лікарем південного регіону у 1793 — 1799 роках.
У 1800 було реорганізовано карантинну службу Російської імперії, і посада головного карантинного лікаря була скасована. Самойлович погодився обійняти посаду інспектора Чорноморської медичної управи, яка знаходилась у Миколаєві. Очолюючи її в останні роки життя (1801 — 1805), він і далі узагальнював свій багаторічний досвід боротьби з епідеміями, вніс суттєві доповнення до російського «Карантинного статуту» (1800), розробленого С. Андрієвським, Н. К. Карпинським та І. І. Вієном. Наприкінці січня 1805 Данило Самойлович, повернувшись із чергової інспекційної поїздки, тяжко захворів та згодом помер у Миколаєві 20 лютого 1805 року. В різних джерелах кажуть про те, що Самойлович помер від важкої форми гепатиту — хвороби Боткіна.
Перше наукове медичне товариство було у Херсоні
За своє життя Данило Самойлович брав участь у ліквідації дев'яти найбільших епідемій чуми у Російській імперії (Москва, Київ, Молдова, Кременчук, Херсон, Тамань, Одеса, Дубоссари, Крим), тричі хворів на чуму, під час «чумного» бунту в Москві мало не загинув від рук розлюченого натовпу. У 1796—1799 побував на спалахах чуми в Одесі й Тамані (1796), в районі Кам'янця-Подільського (1797) і Дубоссар (1798), Феодосії і Катеринославі (1799), в Євпаторії, Очакові, Миколаєві, Катеринодарі та інших південних містах.
Не варто забувати засноване Данилом Самойловичем в Херсоні в 1784 році, тобто рівно 230 років тому, «Медичне товариство», що стало першим науковим медичним суспільством на території Російської імперії.
У 1785-му за свій самовіддану працю Данило Самойлович отримав високий чин колезького радника, який ставився до VI класу табелі про ранги і відповідав у військовому гвардійському класі чину майора або полковника в сухопутному. Мабуть, мало хто з лікарів — сучасників Самойловича — міг похвалитися чином радника колегії. Втім, навіть незважаючи на такий високий чин, він завжди залишався лікарем, а отже, завжди знаходився на передовій в прямому сенсі цього слова.
Цікаві факти про Данила Самойловича
- Під час російсько-турецьких воєн доктор Самойлович взяв участь в найзнаменніших битвах, наприклад, брав участь у захопленні фортеці Акерман і штурмі Ізмаїла. Завдяки його діяльності кількість смертей серед поранених солдатів різко скоротилася. Безперечні заслуги Самойловича відзначалися в рапортах командувачів – графів П. Румянцева і О. Суворова, однак нагород за свою роботу Самойлович так і не отримав.
- Виявляється, Самойлович врятував життя великого російського полководця Олександра Васильовича Суворова, який восени 1787 році отримав цілих два поранення. Український лікар не тільки надав йому першу медичну допомогу, а й протягом місяця доглядав знаменитого фельдмаршала. Потім в своєму рапорті на ім'я Григорія Потьомкіна Суворов писав: «Доктора Самойловича праці та відмінні подвиги, випробувані в тутешніх місцях, відомі. І я по справедливості можу сказати, що його мистецтвом і працями вельми задоволений». Також Суворов представив свого рятівника до ордена Св. Володимира, який Самойлович отримав тільки через 9 років.
- Саме Самойлович задовго до Луї Пастера запропонував застосування щеплення. Коли в 1770 році епідемія чуми спалахнула в Москві, Данило Самойлович, незважаючи на небезпеку, приїхав туди. Простий народ в російській столиці свято вірив, що ікона Богоматері на Варварських воротах Кремля має лікувальну силу. Але велике скупчення москвичів біля цього образу призводило лише до ще більшого розповсюдження епідемії. За порадою українського доктора архієпископ Амвросій розпорядився зняти ікону, що призвело до справжнього бунту, під час якого, до речі, і постраждав Самойлович.
- Було б дивно, якби сміливий доктор, постійно спілкуючись з великою кількістю людей, що страждають від чуми, сам не заразився цією хворобою. Самойлович справді двічі (а за деякими даними, навіть тричі) переніс чуму, однак, вижив. Вважається, що він щоразу випробовував на собі винайдену вакцину, а також нові методи лікування чуми.
Давайте пам'ятати тих, хто зробив добро для нашого міста!
Дякуємо за джерела!
Для написання статті ми використали кілька джерел, за які дуже-дуже дякуємо і рекомендуємо нашим читачам обов'язково їх почитати — там більше інформації.
Читайте нас більше:
🍉Наш Телеграм-канал — оперативно про все: натисніть тут
🍉Наш Інстаграм — тільки на позитиві: настисніть тут
🍉Наш Ютуб-канал — тільки важливе і цікаве у відеоформаті: натисніть тут
🍉Стати нашим меценатом — ми ж маємо лишатись незалежними: натисніть тут
