Коли вона народилась, лікар повідомив батькам: «У вас — хлопчик». Сьогодні вона — трансгендерна дівчина, тобто її гендерна ідентичність не співпадає з біологічною статтю. Більш того, дівчина особлива. Чому — дізнавайтесь в інтерв'ю «Кавун.Сіті» із Тетяною, транггендерною дівчиною з Херсона. Ім'я героїні ми змінили навмисне задля її безпеки.
— Тетяна, в який момент ти зрозуміла, що відчуваєш себе жінкою?
Я з самого дитинства відчувала, що відрізняюсь від всіх. По-перше, моє дитинство не було таким самим, як у інших дітей: я не чую від народження, і тому мої комунікації були більш обмеженими, аніж у інших дітей. Не тому, що зі мною товаришували чи не товаришували — ні. Просто із кожним роком спілкуватись ставало дедалі складніше. Я ставала більш уразливою.
Щодо гендерної ідентичності, то я спочатку взагалі не розуміла, що зі мною відбувається і чим викликаний дискомфорт, який був майже в кожному дні мого життя. За часів мого дорослішання не було інформації, яка б допомогла мені розібратись або натякнути. Майже не було телебачення із субтитрами, не було інтернету, я дивилась фільми і насолоджувалась картинкою, інтуїтивно розуміючи зміст.
Спочатку я думала, що я — хлопець-гей. Мені подобалось дивитись в кіно та в кліпах на дуже жіночних чоловіків і на красивих жінок. Вже після школи я потрапила до ЛГБТ-організації — і вже там у мене з'явилась інформація, доступ до інтернет. Тоді я і зрозуміла, що транс-жінки, яких я бачу на зображеннях, і ті, про яких я читаю, такі самі, як я. Мої відчуття — такі самі.
— Як твій вибір приймають батьки та інші близькі?
Це не зовсім вибір. Це вибір без вибору. Бути тією, ким я є, або не бути зовсім. Про батьків і близьких можу сказати, що було різне — і приємне, і неприємне, але вони мене люблять, ким би я не була. Це головне! Звісно, як і будь-які діти та батьки, ми втрапляємо в конфлікти, але в будь-якій ситуації я можу до них прийти, особливо до мами.
— Опиши свій день: як він починається, чим продовжується?
Я працюю секретаркою на підприємстві. Встаю рано, п'ю чай або каву. Дорогою на роботу зустрічаю людей, які мені посміхаються. На работі день зазвичай проходить швидко і спокійно, колектив у мене дуже хороший. Після роботи я зазвичай зустрічаюсь із друзями — ми дуже любимо з ними гуляти містом, ходити в гості один до одного. У мене багато друзів. Я ще дуже багато спілкуюсь в інтернет, тому друзів у мене багато.
— Чим захоплюєшся і що любиш більше за все?
В дитинстві я багато чим захоплювалась, в основному виробами ручної роботи. Потім зрозуміла, що люблю фотографувати. І фотографуватись, власне, теж. Іще я дуже люблю малювати — колись навіть писала пейзажі маслом. Але більше за все я люблю танцювати. І хоч я не чую голосу, але я чую вібрації — баси. Танець робить мене щасливою!
Читайте нас більше:
🍉Наш Телеграм-канал — оперативно про все: натисніть тут
🍉Наш Інстаграм — тільки на позитиві: настисніть тут
🍉Наш Ютуб-канал — тільки важливе і цікаве у відеоформаті: натисніть тут
🍉Стати нашим меценатом — ми ж маємо лишатись незалежними: натисніть тут
