Оксана та Вячеслав Савченко разом вже понад 20 років. Своє кохання вони пронесли крізь цілу низку випробувань, серед яких — і війна. Але зберегли його і діляться ним з іншими. Як? Давайте побачимо.
Генерал-блогер
Вячеслав Савченко — генерал-майор, колишній очільник Управління служби безпеки України у Херсонській області, який вийшов у відставку у 2013 році. Для багатьох, хто не знав В'ячеслава особисто, стало справжньої несподіванкою його рішення піти в зону АТО у складі батальйону «Миколаїв» фактично рядовим інструктором (без звання). Але для близьких його рішення сюрпризом не стало: В'ячеслав завжди філософськи ставився до того, що відбувається, а ще звик на власному прикладі демонструвати, що таке справжній патріотизм.
Вячеслав Савченко
Згодом він почне вести блог за тегом «Хроники хунты» на власній сторінці у Фейсбук. Його публікації збиратимуть величезну як для херсонського блогера кількість «лайків» — і він стане кращим блогером 2015 року за підсумком щорічного конкурсу «Кращий блогер Херсонщини». Символічно, але тогоріч двоє блогерів не змогли відвідати церемонію нагородження, адже перебували у зоні АТО — одним із них був Вячеслав Савченко. Після конурсу його в Херсоні так і називають: генерал-блогер.
І до АТО, і сьогодні, коли Вячеслав у Херсоні, поруч із ним його родина — кохана дружина Оксана і троє дітей: двоє синів — Ігор та Валерій — і донечка Ярослава.
Без обмежень
Оксана з Вячеславом разом вже понад 20 років — зі студентства.
«Меня обвиняли в том, что она ездит на хорошей машине, а я вспоминаю, как будучи студенткой, за свои заработанные репетиторством крохи, Ксюха купила мне гольф и тёплые ботинки и жалею, что просто нет машины достойной её и потому готов носить на руках», — пише Вячеслав.
Весільне фото Оксани і Вячеслава Савченків
Перші роки дійсно було небагатими для молодої пари:
«Мы снимали квартиру на Таврическом. Ксюше было 23 года, мне 27. Денег на маршрутку не было, и мы вместе ходили пешком: я на службу, она в институт. На железнодорожный вокзал по утрам привозили продукты, и мы по пути покупали с первых рук, чтоб не переплачивать перекупам. Брали не много, потому что даже холодильника в нашей квартире не было».
Їхнє щастя пройшло крізь роки служби Вячеслава — він дослужився до звання генерал-майора. У 2013-му, коли служба завершилась, був черговий важкий період. Але поруч завжди була і лишається його Оксана:
Мама Вячеслава відкрила для нього гурт «Без обмежень», слова з пісень яких генерал-блогер називає символічними для свого подружнього життя: «неначе зорі запалали ясні», «бо без неї — ніяк», «без неї просто не треба».
Вячеслав Савченко із родиною
Рецепт щастя
У своїх блогах Вячеслав чимало дякує своїй дружині за те, що вона поруч із ним і не уявляє свого життя без неї:
Оксана підтримує усі починання свого чоловіка. Разом вони проводять будь-яку вільну хвилину, а генерал-блогер продовжує вести свій блог хронік, тільки тепер вони вже називаються «Хроники Яськи» — на честь донечки.
Вони просто кохають один одного і бережуть понад усе, а ще — вважають, що щастя — це робота. Генерал Савченко так і каже: «Ідеальних родин не буває, просто щастя — це теж робота». Оксана додає: «Всё, что есть — это труд двоих. Иначе отношения не работают».
Літературне визнання
Про свої будні в зоні АТО Вячеслав Савченко написав книгу «Морской узел». Роман має успіх серед читачів і критиків. Наприкінці 2019 року Вячеслав отримав премію імені Богдана Хмельницького у номінації «Літературні твори військової тематики».
Обкладинка роману
Вячеслав продовжує вести блог, презентує свій роман, а нещодавно навіть записали кліп. Текст пісні — Вячеслава Савченка, музика — Валерія Сітака, виконав Сергій Кузин. Впізнаєте на фото родину Вячеслава?
Поруч із Вячеславом завжди — його родина, а майже кожен свій блог та інтерв'ю він підкреслює фразою «Классная штука жизнь!»
