Про те, як передавали Крим Україні у 1954 році і які фейки згодом народились, розповімо у цьому матеріалі.
Збіг за датами у 170 років
19 лютого 1954 року схвалено Указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР, а рівно 170 років перед цим — просто ювілей, не інакше! — у 1784 році Катерина II видала указ «Про адміністративний устрій Таврійської області», згідно з яким, у її складі було утворено 7 повітів: Сімферопольський, Левкопольський, Євпаторійський, Перекопський, Мелітопольський та Фанагорійський. Тобто фактично сьогоднішня територія Криму та найближених до нього територій.
Передали, подарували, спонтанно — низка фейків
З 66 років народилось стільки фейків про передачу Криму Українській РСР, що їх цілком можна оформити окремим дослідженням. Ми ж розповімо про два основні — і їх же спростуємо.
Отже, у березні 1954 року в газеті «Ведомости» з'являється новина про передачу Кримської області Українській РСР:
Міф 1: забаганка Хрущова
Чомусь доволі поширений міф. Справа у тому, що ця передача виявилася вимушеною мірою через важку економічну ситуацію на півострові, викликаною післявоєнною розрухою та браком робочої сили після депортації кримських татар, а переселенці з російських регіонів не мали навичок господарювання в степових зонах Криму. Тому в 1954 Кримська область була передана Україні з наступним формулюванням: «Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР». 25 січня 1954 на засіданні Президії ЦК КПРС було затверджено проєкт Указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР. Тому таке рішення дуже важко назвати забаганкою Хрущова: можна цілком прослідкувати хронологію подій. Тим більше, двоє присутніх на засіданні — Микита Хрущов і Лазар Каганович — свого часу очолювали УРСР і розуміли залежність півострова від неї.
Цей міф породив і анекдотичні варіації: нібито Хрущов на «гулянці» передав Крим. З наведеної інформації бачимо, що це геть не так.
Міф 2. Україна нічого не зробила для Криму
Цей міф передував анексії 2014 року і народився з російської пропаганди. Можна довго перелічувати здобутки України в Криму, але ми виділимо головне на нашу думку і звернемось до блога історика Станіслава Цалика:
«Головну проблему півострова — нестачу води — не могли вирішити ані Кримський ханат, ані Російська імперія, ані РРФСР. Це зробила Україна, збудувавши в 1961-1971 роках Північно-Кримський канал. Він постачав воду з Каховського водосховища.
Це дозволило розвивати сільське господарство, закласти сади там, де раніше їх не було. Виникла нова галузь - промислове ставкове рибництво.
Коштом України збудовано житло, навчальні заклади, водосховища, порти, дитячі та спортивні табори, готелі, театри, автовокзали, пансіонати та лікувальні заклади».
Варто зазначити, що постачання води у Крим з Херсонщини сьогодні є гострою проблемою, з інформацію про яку активно маніпулює російська пропаганда. Тобто навіть «рятівний» керченський міст не зміг вирішити головну проблему Криму — нестачу води. До 2014 року саме Північно-кримський канал забезпечував близько 85% потреби Криму у воді.
Для забезпечення кримчан водою після анексії окупаційна влада Криму використовує «перекидання» води з використання відсіків Північно-кримського каналу.
