У 2016-му році в Херсоні нарешті з'явилась вулиця Генерала Алмазова. Проте і досі доволі небагато херсонців знають, наскільки ця людина видатна. Сьогодні виповнюється 134 роки від дня народження легенди українського Херсона.
Олексій Алмазов народився 6 січня 1886 року в Херсоні, походив з родини чиновника. Закінчив Тифліське реальне училище, а у 1907 році — Олексіївське військове училище. 1 грудня 1907 року склав іспит на переведення до артилерії в Михайлівському артилерійському училищі, вийшов підпоручиком до Лібавської фортечної артилерії. З 20 листопада 1911 року служив у Ковенській фортечній артилерії.
Ми звернулись до ресурсу «Історична правда», де описується родина Олексія Алмазова:
«Оточений українським морем губерніальний центр жив російським культурним життям, яке щедро фінансувалося як з міської казни, так і з коштів міщан-благодійників. Нечисленні прояви українського громадського та культурного життя цікавили невелику групу української інтелігенції.
Дмитро Алмазов, батько Олексія, практично не перетинався з українським середовищем Херсона. Він намагався триматися осторонь від політики і прагнув доробитися до своєї чиновницької мрії – тихої і спокійної старості у місті над Чорним морем».
Олекса вступив до Технологічного Інституту Імператора Миколи I у Санкт-Петербурзі, однак, провчився недовго: вже після першого семестру він рушив на фронт, де швидко стає штабс-капітаном.
Битва під Кревом
І знову ми звертаємось до «Історичної правди»:
У листопаді 1915-го Алмазова, якому ще не виповнилось 30-ти років, призначають командиром 2-ї батареї 1-го дивізіону 11-ї важкої артилерійської бригади Російської імператорської армії. На цій посаді він проявляє себе як блискучий і хоробрий командир – влітку 1916-го за бойові заслуги його відзначають орденом Святої Анни 3-го ступеня з мечами і биндою, а невдовзі – орденами Святого Станіслава і Святої Анни 2-х ступенів з мечами і биндою.
Перший етап битви під Кревом тривав три дні і увійшов до історії як одна з найпотужніших артилерійських атак російської армії за всю історію Першої світової війни. З гармат було випущено 1,5 млн снарядів. Після пекельної артилерійської зливи російська армія перейшла в атаку і змогла захопити Крево.
Однак через низьку дисципліну у війську, що вже було розкладено революційними настроями, втрати росіян виявились катастрофічними. Щонайменше 6 000 солдат та офіцерів загинули, понад 30 000 одержали поранення. Серед ранених до 7 тис. виявились самострілами.
У цьому безладі, коли цілі підрозділи починали мітингувати прямо на бойових позиціях, штабс-капітан Алмазов знову проявив себе як хоробрий командир і здібний організатор, який продовжував командувати дивізіоном навіть після контузії і застосування німцями отруйних газів.
За цей бойовий чин Олекса Дмитрович одержав звання полковника (15.08.1917). Загалом, за Першу світову війну херсонець був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій під Кревом).
Тобто Перша світова війна дала можливість хлопцеві з провінційного міста швидко піднятись кар’єрною драбиною вгору і не лише очолити артилерійський дивізіон, але й за допомогою своїх вольових і організаційних талантів здобути визнання в армійському середовищі.
Український військовий рух
У 1917 році полковник Алмазов долучається до українського військового руху — він тоді саме набирав обертів. Вибір Алмазова значно відрізнявся від позицій інших: в російській армії українізація сприймалась як шлях швидко потрапити додому з фронту. Алмазов же пов'язує життя з українським військом. 1 січня 1918 року він очолює окрему кінно-гірську батарею Гайдамацького Коша Слобідської України військ Центральної Ради.
Алмазов свідомо йшов на доволі ризикований крок: до армії, яка мала незрозумілий статус. Отже, його вибір — військового з досвідом та званням — був дійсно свідомим. Вибором стала саме Україна.
За участь у Зимовому поході Алмазов був удостоєний Залізного Хреста «За Зимовий похід і бої» – найвищої нагороди в Армії УНР.
Одружився Олекса Алмазов із німкенею на ім'я Тереза 12 квітня 1923 року у м. Кракові (Польща). Разом із нею за кордоном навчався, випускав українські видання та допомагав колишнім підлеглим.
Тереза Алмазова (25.08.1896, м. Харків – після 1929).
Український генерал-хорунжий помер раптово, далеко від рідного Херсона. Його серце зупинилось вранці 13 грудня 1936 року у Луцьку (тоді — територія Польщі). Похорон перетворився у справжню українську маніфестацію. Луцька газета «Нова нива» так на першій шпальті описувала прощання з Алмазовим:
«Давно вже не спостерігалося такої великої єдности і солідарности. Здається, що ніхто з українців не залишився в цей день у себе в хаті, вважаючи за святий обов’язок віддати останню прислугу небіжчикові».
Могила Алмазова знаходиться у Луцьку. Її разом із кладовищем було знесено іще за радянських часів, проте відновлено рухівцями вже у незалежній Україні.
Зразкова дисципліна
Алмазов вважав неприпустимим для українського вояка займатися партійними справами. Цієї настанови він чітко дотримувався протягом цілого свого життя і з приходом до влади гетьмана Скоропадського не став змінювати професії. За час своєї служби в Армії Української Держави Алмазов охороняв кордон у районі ст. Сватове – Білокуракіне – Старобільськ.
Непоказний і скромний чоловік в окулярах, який не володів даром красномовства і харизмою альфа-самця, він вмів знаходити спільну мову як з командуванням так і з підлеглими.
Ввірений йому дивізіон вирізнявся високим рівнем дисципліни, значний відсоток вояків становили люди освічені: колишні вчителі, державні службовці, лікарі, гімназисти і кадрові старшини.
Навіть у тривожні дні весни 1919 року, коли, здавалося б, армія розкладалась на очах, Алмазову вдавалось не просто врятувати свій підрозділ від руїни та анархії, а успішно виконувати поставлені перед ним бойові завдання.
Загалом Алмазова можна охарактеризувати як людину, яка не нарікала на несприятливі обставини, а намагалась зробити все можливе і неможливе для української справи «тут і зараз».
Вулиця Алмазова в Херсоні
Протягом довгіх років Херсонська міська рада не зважала на заслуги Олекси Алмазова і не надавала його імені вулиці в місті. Проте у 2016 році у світлі декомунізації ситуація змінилась: вулиця легендарного генерала-хорунжого армії УНР з'явилась у мікрорайоні Таврійський замість вулиці Безродного — радянського військовика-панфіловця.
В даній статті було використано матеріал Гали Кавун та Павла Подобєда. Підписуйтесь, читайте та дізнавайтесь більше про Херсон!
P.S. Документальний фільм Павла Подобєда про Олексу Алмазова — до Вашої уваги.
