«Є різниця», «Нам не все одно» та інші гасла стали мемами початку 2020 року у відповідь на звернення Президента України Володимира Зеленського. Херсонці масово підтримують всеукраїнський флешмоб. Наша редакція також долучається і згадує, як з 2014-го року підтримувала воїнів в АТО та на межі з Кримом.
Є різниця, Жадан чи Марув
Однією з тез Президента була така, що не має значення, читаєте Ви Жадана чи слухаєте Марув. Ми з повагою ставимось до будь-чиєї думки, зокрема і Президента, але нам є різниця. І ось чому.
Сергій Жадан у Херсоні в грудні 2014-го
В грудні 2014-го на запрошення Євгенії Вірлич до Херсона приїхав Сергій Жадан. Тоді він провів кілька зустрічей 26 грудня, а 27-го разом з Євгенією, Марією Мороз та отцем Сергієм (Сергій Чудинович), настоятелем Храму Пресвятої Богородиці в Херсоні,
Сказати, що людей в бібліотеці тоді було багато — це нічого не сказати: зал бібліотеки ім. Лесі Українки був заповнений вщент, а після виступу вишикувалась годинна черга за афтографами. Грудень 2014-го, Херсон. До речі, ліворуч на цьому фото у білому светрі — Денис Лошкарьов, який загинув від кулі ворожого снайпера в зоні проведення АТО/ООС 15 грудня 2018 року.
Сергій Жадан у Херсоні, грудень 2014 року
Сергій Жадан у Херсоні, грудень 2014 року
Наступного дня вже зазначеною компанією за допомоги Олександра Бурейка відправились до військових частин, які боронили Херсонщину на уявному кордоні з Кримом.
Сергій Жадан та панотець Сергій Чудинович на березі Сивашу, 27.12.2014
Далі були іще зустрічі і, як завжди, допомога: Сергій Жадан — один із активних волонтерів, який ніколи не боявся висловлювати своєї думки щодо країни-агресора, країни-окупанта; допомагав і продовжує допомагати воїнам, родинам загиблих та поранених.
Сергій Жадан був в одному з останніх рейсів з донецького аеропорту у травні 2014 року. Вірш, який народився після, дуже яскраво передає емоції, від яких важко втримати сльози.
Візьми лише найважливіше. Візьми листи.
Візьми лише те, що зможеш сама нести.
Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,
візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі.
Візьми хліб і городину, потім іди.
Ми ніколи більше не повернемося сюди.
Ми ніколи більше не побачимо наші міста.
Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.
Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць.
Нам ніколи не пити з сухих криниць.
Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.
Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.
Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів.
Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів.
Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах,
дратувати драконів на бойових прапорах.
Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад.
Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад,
не буде сонного світла серед нічних осель,
не буде зелених долин і заміських пустель.
Буде розмазане сонце за плацкартним вікном.
Буде холерна яма, залита вапном.
Буде криваве взуття на жіночих ногах,
вимучені вартові в прикордонних снігах,
підстрелений листоноша з порожнім мішком,
підвішений за ребро священик із безжурним смішком,
цвинтарна тиша, гамір комендатур,
списки загиблих, друковані без коректур,
такі безкінечні, що навіть часу не стає
шукати в них щоранку ім’я своє.
Вірш для капелана
Панотець Ігор Петренко — священник з Херсона — під час передачі допомоги воїнам АТО втрапив у полон. Після визволення зокрема мав бесіду і з Сергієм Жаданом. Чи варто щось писати іще, окрім вірша Сергія 2016-го року:
Я знав священика, який був у полоні.
Шрам на скроні. Збиті чорні долоні.
Телефонні розмови з донецькими операми.
Трофейний опель із польськими номерами.
І ось він мені говорив: інститут церкви
поєднує нас усіх подібно до цегли,
випалює нас у вогні, скріплює нас для грунтовки,
хоча все це втрачає сенс уже під час артпідготовки.
Ще він говорив: спитай мене про воскресіння,
я відповім – щоби воскреснути, потрібне везіння.
Праведникам якраз не щастить в основній їхній масі.
Я люблю говорити про ворогів у минулому часі.
Спитай мене про прощення, я маю що відповісти:
прощення передбачає, що частина мирян – атеїсти.
Я принесу своїм ворогам на могили квіти.
Кара господня настигне всіх.
Вам, атеїстам, не зрозуміти.
Війна мене навчила не говорити про втрати.
З живими краще. Живих, принаймні, можна порятувати.
В живих є те, що не дає їм лягти в траншею.
Здається ви, атеїсти, називаєте це душею.
Я думаю іноді, чи зрозуміють нас наші діти.
Серце моє легке і обійми мої розпростерті.
Моєї любові стане на всіх,
навіть на тих, хто хотів мене вбити.
Піду, до речі, нагадаю їм, що їх чекає по смерті.
Нам є різниця
Нам є різниця, Жадан чи Марув. Марув у складі гурту «The Pringlez» брала участь у конкурсі «Нова хвиля» (Сочі) у 2015 році, де посілп третє місце. У російському Сочі — в країні-агресорі.
У липні 2018-го Maruv виступала на концерті «FIFA Fan Fest», присвяченому Чемпіонату світу з футболу в Москві: в той час, коли на весь світ з України поширювався флешмоб бойкоту чемпіонату під гаслами звільнити бранців Кремля. Під час неоголошеної війни з Росією Марув продовжувала гастролювати в Росії.
Нам є різниця, тому ми висвітлювали і будемо висвітлювати діяльність українських культурних діячів, політиків, громадських діячів, пересічних людей — особливо тих, які пов'язані з Херсонщиною.
Нам є різниця, тому наше видання публікує статті виключно українською мовою: ми навіть рекламні матеріали, якщо вони російською, перекладаємо.
Нам є різниця, тому ми критично ставимось до будь-яких маніпуляцій. І ми точно знаємо: вулиці мають бути освітлені всі, а не окремі — і досягається це налагодженою роботою комунальних служб, без жодних порівнянь із назвами чи маніпуляцій на емоціях.
Сергій Жадан відвідував Херсон іще 2015-го та 2019-го.
