Якщо Ви або Ваші дітки навчались у музичній школі за класом фортепіано, то, скоріш за все, твори Майкапара або бачили, або й виконували. Видатний композитор, чиї твори лягли в основу навчання в музичних школах, народився в Херсоні.
Караїмська родина Майкапарів
За походженням Самуїл Майкапар — караїм. У ХІХ столітті караїмська спільнота Херсона була доволі великою і впливовою. Це були здебільшого купці та митці. Вони мали повагу серед містян, їх знали як порядних людей, які часто обіймали важливі для міста посади. Однією з вельми шанованих родин була і родина Майкапарів. Щоправда, вони переїхали з Херсона, коли Самуїл Мойсейович був іще маленьким.
Ранні прояви таланту
Родина оселилась у Таганрозі, де з 6-ти років Самуїл починає займатись у музичній школі. Його беззаперечний музичний талант помітили одразу, тому з 9-ти років він вже бере участь у великих концертах, а в 14 пробує свої сили в композиції.
Після завершення гімназії у Таганрозі майбутній композитор у 1885 році вступає на юридичний факультет Петербурзького університету і одночасно — до консерваторії в Петербурзі. Закінчив обидва виші: юридичний факультет у 1891 році, консерваторію — у 1893-му.
Майкапар іще під час навчання і вже після нього постійно удосконалював свою майстерність гри на фортепіано у видатних майстрів. З 1893 до 1898 рр. він займається у професора Теодора Лешетицького у Відні. Там же він виступає з концертами і в цей же період випускає свої перші два опуси: ор. 1 — «Шість німецьких романсів для співу з фортепіано» та ор. 2 — «Варіації» E-dur для фортепіано.
Повернення до Росії та музичні дослідження
З Австрії Майкапар повертається до Росії, де активно дає концерти в Москві, Петербурзі та провінційних містах. Окрім виступів, він також активно пише і дає приватні уроки.
Майкапар також починає працювати над фундаментальними дослідженнями в музиці. У 1909 році він випускає великий труд «Музыкальный слух, его значение, природа, особенности и метод правильного развития».
Самуїл Майкапар
Під час життя у Твері (1901 — 1903 рр.) Майкапар пише чимало творів для дітей і юнацтва, випускає ор. 8 — Вісімнадцять маленьких новелетт для фортепіано. Вони мають шалений успіх як у критиків, так і педагогів, тому в широкому колі викладачів твори Майкапара почали рекомендувати до використання. Зрештою, Майкапар бачить успіх творів і вже все своє творче життя працює над тим, аби поповнити цю галузь музичної освіти: твори для дітей та юнацтва.
Розквіт творчості
З 1903 до 1910 рр. Майкапар знову їде за кордон — він живе у Німеччині. Там він чимало викладає, займається композицією.
Восени 1910 року Самуїл Майкапар отримує пропозицію вступити до числа викладачів консерваторії в Петербурзі, у зв'язку із чим повертається з Німеччини до Петербурга. Кар'єра митця доволі стрімко розвивається: вже у 1915 році він отримує звання професора.
У консерваторії в Петербурзі Майкапар працює 20 років (1910 — 1930 рр.). Він безперервно пише, концертує, викладає та досліджує. Виходять його 16 — 28 opus: «Театр маріонеток» (Дивертисмент із семи номерів), «6 колискових казочок», «Соната для юнацтва» і «Бірюльки» (28 п'єс); із великих творів: Соната ор. 19 у виданні Бєляєва, «Варіації E-dur», «Швидкоплинні думки» (2 серії) тощо.
Також протягом цих років Майкапар видає науково-дослідницькі роботи (в рукописах):
«О художественном музыкальном ритме»,
«О фортепианной технике»,
«О методах разучивания музыкальных произведений на основе исследования процесса их усвоения»
доповіді «Об абсолютном слухе по Отто Абрагаму»,
«О сиамской музыкальной системе по проф. Штумпфу и ее значении для оправдания целесообразности нашей равномерной темперации»,
«Исследование фортепианной педали»
«Научная организация труда в применении к работе музыканта-исполнителя».
Знавець Бетховена
Самуїл Майкапар був знавцем творчості Бетховена. У 1927 році — на 100-річчя від дня смерті німецького композитора — Майкапар дає в Ленінграді в Малій залі консерваторії сім вечорів, під час яких із особливою майстерністю виконав послідовно всі 32 сонати Бетховена.
У тому ж 1927 році виходить і його книга «Значение творчества Бетховена для нашей современности».
Час для творчості
У 1930 році Майкапар іде з консерваторії і повністю присвячує себе творчості. За цей час (1930 — 1938 рр.) він написав чимало творів та провів дослідження, які сьогодні є надзвичайно важливими для розвитку теорії та історії музики.
На початку 1938 року Майкапар закінчив роботу над книгою «Годы учения» та віддав її до другу. Водночас він працював над іншою роботою: «Музыкально-исполнительское художественное творчество». Її він майже завершив.
Всього ж за своє життя Самуїл Майкапар створив понад 300 музичних творів і цілий ряд наукових праць: як виданих, так і тих, що лишились в рукописах. Помер митець на 71 році життя і похований у тодішньому Ленінграді (Санкт-Петербург) на «Літераторських містках» Волкова кладовища.
Продовження династії
Династія музикантів Майкапарів продовжилась. Онук Самуїла Мойсейовича — Олександр Євгенович — викладає в Інституті музики імені Шнітке (Москва) на кафедрі фортепіанного мистецтва.
Олександр Майкапар, онук Самуїла Майкапара
В Москві Олександру Майкапару навіть запропонували очолити караїмську спільноту, до якої він належить.
