Херсонський міський суд визнав винним у колабораційній діяльності Миколу Потапенка — колишнього працівника системи МВС, якого обвинувачували в роботі у створеному російськими окупантами «МРЕО ГИБДД» у Херсоні. Суд призначив йому 15 років позбавлення волі, ще на 15 років заборонив обіймати низку посад і займатися правоохоронною діяльністю, а також постановив конфіскувати все належне йому майно. Сам обвинувачений наполягав, що не працював на окупантів добровільно, а приходив до захопленого сервісного центру через погрози російських військових. Суд цю версію відхилив. Кавун.City розповідає деталі.
Вирок у справі №766/5954/23 Херсонський міський суд ухвалив 3 серпня 2026 року. Провадження стосувалося частини 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України — добровільного зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у виділеному провадженні внесли 8 вересня 2023 року.
Qlеться про Миколу Потапенка.
На момент розгляду справи він був громадянином України, раніше не судимим, офіційно не працевлаштованим. У суді Потапенко розповідав, що з 2013 року був пенсіонером МВС, а до повномасштабного вторгнення працював інструктором з керування автомобілем в автошколі. Служби безпеки України повідомляли про затримання Потапенка у березні 2023 року.
Повідомлення про затримання Миколи ПотапенкаФото: Служба безпеки України
У чому обвинувачували Миколу Потапенка
За версією обвинувачення, після захоплення Херсона російські військові та представники спецслужб РФ створили в місті незаконний правоохоронний орган — так званий «отдел ГИБДД г. Херсона управления ГИБДД Главного управления МВД Херсонской области».
Він працював у захопленій адміністративній будівлі українського Регіонального сервісного центру МВС на вулиці Вишневій, 22.
Слідство і суд встановили, що в липні 2022 року, але не пізніше 25 липня, Потапенко погодився працювати у структурі окупантів.
В обвинувальному акті його посаду назвали «специалист отдела регистрации транспортных средств». За даними обвинувачення, він мав займатися:
- реєстрацією і перереєстрацією автомобілів;
- зняттям транспортних засобів з обліку;
- прийманням і перевіркою документів;
- звіркою ідентифікаційних номерів складових частин автомобілів;
- оформленням і видачею реєстраційних документів;
- видачею російських номерних знаків.
Водночас під час оцінювання доказів суд окремо визнав, що прокуратура не надала наказу про призначення Потапенка саме на посаду «специалиста отдела регистрации транспортных средств». Свідки також не змогли достеменно підтвердити повну офіційну назву його посади.
Однак, на думку суду, це не спростовувало самого факту роботи Потапенка в незаконному правоохоронному органі. Суд вирішив, що для кваліфікації за частиною 7 статті 111-1 КК України не є визначальним точне штатне найменування посади чи наявність наказу про працевлаштування. Достатньо встановити, що громадянин України добровільно зайняв певне місце у структурі незаконного правоохоронного органу та виконував роботу, яка забезпечувала діяльність цієї структури.
Спочатку частково визнав провину, потім заперечив її повністю
На початку судового розгляду Потапенко визнавав провину частково.
Під час засідання 8 листопада 2023 року він підтвердив, що працював у створеному окупантами правоохоронному органі. Проте стверджував, що пішов туди не добровільно: за його словами, російські військові двічі приїжджали до нього додому і погрожували.
Пізніше його позиція змінилася. 18 червня 2026 року Потапенко вже повністю заперечив провину і заявив, що взагалі не працював у російському «МРЕО», а лише кілька разів приходив туди під примусом.
За словами обвинуваченого, під час окупації він жив неподалік Херсона, переважно перебував удома, а до міста виїжджав по ліки для себе та матері.
Він розповідав, що російські військові зупиняли його на блокпостах. Під час однієї з перевірок нібито з’ясували, що він є колишнім працівником МВС, записали номер телефону, заборонили виїжджати з міста і наказали чекати на дзвінок.
Версія Потапенка: погрози «ямою» і розстрілом у посадці
Потапенко стверджував, що приблизно в липні 2022 року до його будинку приїхали озброєні чоловіки в камуфляжі з позначками ФСБ Росії.
За його словами, один із них заявив, що як колишній працівник українського МВС він повинен вийти на роботу до створених Росією правоохоронних органів.
Потапенко нібито відповів, що не хоче працювати на РФ і не може цього робити через стан здоров’я. Тоді йому начебто пригрозили, що «вилікують на ямі» або вивезуть до лісосмуги, звідки він може не повернутися. На роздуми йому нібито дали один день.
Обвинувачений також говорив, що наступного дня спробував виїхати з Херсона через Антонівський міст. На російському блокпості його зупинили, знову знайшли прізвище у списках і попередили, що наступна спроба виїзду може стати «останнім, що він зробить у житті».
Після цього, як стверджував Потапенко, він був змушений приходити на вулицю Вишневу, 22, начебто для співбесід із керівником російського «МРЕО».
Він запевняв, що:
- не виконував правоохоронних функцій;
- не оформлював автомобілі;
- не отримував посвідчення;
- не отримував російський паспорт;
- не отримував зарплату;
- не підписував наказів окупаційної адміністрації;
- не спілкувався з керівником установи;
- не був прийнятий на роботу.
Потапенко говорив, що приходив на територію захопленого сервісного центру приблизно п’ять або шість разів — із кінця липня до середини жовтня 2022 року. Там він нібито по кілька годин чекав начальника, але жодна співбесіда так і не відбулася.
Чому його підписи були у списках працівників
Одним із ключових доказів обвинувачення стали списки працівників окупаційного «МРЕО», вилучені після звільнення Херсона в будівлі сервісного центру.
Потапенко визнавав, що ставив підписи навпроти свого прізвища. Однак пояснював це тим, що російські поліцейські на вході змушували його розписуватися нібито за факт прибуття.
За його словами, працівник окупаційного органу прикривав долонею верхню частину документа, тому Потапенко не бачив його змісту. Він нібито бачив лише список прізвищ і ставив підпис навпроти свого.
Обвинувачений наполягав, що сприймав це як реєстрацію явки за наказом російських військових, а не як ознайомлення працівника з внутрішніми документами установи.
Також він заявив, що двічі російські військові били його прикладом автомата в районі нирок, коли він відмовлявся їхати до «МРЕО». Водночас про фізичне насильство він, за власними словами, до судового розгляду нікому не повідомляв і письмової заяви до українських правоохоронців не подавав.
Відео окупантів із території сервісного центру
У матеріалах справи були відео, які російські окупаційні структури публікували у своєму Telegram-каналі та на YouTube.
На одному з роликів про початок роботи російського «МРЕО ГИБДД» у Херсоні зафіксували чоловіків біля автомобіля з відкритим капотом. Свідки впізнали серед них Потапенка.
Сам він не заперечував, що міг потрапити на відео. Однак пояснював, що того дня чекав на території установи зустрічі з начальником, побачив знайомого і підійшов до автомобіля. За його словами, він випадково опинився у кадрі, нічого не записував і не проводив огляд.
Натомість кілька свідків стверджували, що бачили на відео, як Потапенко разом із працівником окупаційної структури оглядав транспортний засіб.
Суд дослідив публікації російського «ГУ МВД по Херсонской области» про початок роботи незаконного органу, видачу перших російських номерних знаків і посвідчень водія, а також реєстрацію мотоциклів і причепів.
Свідки розповіли, що Потапенко називав себе працівником «МРЕО»
Показання свідків у справі відрізнялися. Частина підтверджувала версію Потапенка про погрози. Інші заявляли, що він сам розповідав про роботу в окупаційній установі, зарплату та вакансії.
Один із колишніх працівників ДАІ повідомив, що наприкінці серпня або на початку вересня 2022 року зустрів Потапенка біля будівлі сервісного центру.
За словами свідка, Потапенко та ще один колишній працівник розповіли, що влаштувалися на неатестовані посади із зарплатою 50–60 тисяч російських рублів.
Свідок наголосив, що Потапенко перебував у спокійному стані, був у цивільному одязі й не розповідав про примус. Він також повідомив, що Потапенко говорив про наявність вакансій і можливість працевлаштуватися до створеної окупантами структури.
Інший свідок прийшов до захопленого сервісного центру, оскільки почув, що там працюють його знайомі. Через прозорий паркан він нібито побачив, як Потапенко разом з іншим чоловіком оглядав автомобіль.
На думку свідка, Потапенко міг навчатися або проходити стажування: інший чоловік показував йому щось під капотом. При цьому Потапенко вільно пересувався територією, не був у кайданках чи під конвоєм.
Просив ключ від шлагбаума і говорив, що працюватиме експертом
Один із найважливіших свідків розповів, що ще в червні 2022 року Потапенко говорив йому про майбутнє відкриття окупаційного відділу «ГИБДД» і пропонував перейти туди працювати.
За словами свідка, приблизно через тиждень Потапенко зателефонував і запитав, чи залишився в нього електронний ключ від сервісного центру на вулиці Вишневій. Цим ключем можна було відкривати шлагбаум.
Потапенко нібито пояснив, що в будівлі скоро відкриється «ГИБДД», а він працюватиме там експертом з огляду автомобілів. Почувши це, свідок припинив розмову.
Пізніше він побачив Потапенка у російському відеоролику — біля автомобіля разом із представником окупаційної поліції.
Свідок наголосив, що Потапенко ніколи не розповідав йому про погрози чи примус. У нього склалося враження, що обвинувачений хотів працювати в російському органі.
«Добровільно пішов, бо потрібні були гроші»
Ще один знайомий Потапенка дав показання, що той особисто приїжджав до нього влітку 2022 року та розповідав про працевлаштування в російському «МРЕО».
За словами свідка, Потапенко повідомив, що займається перевіркою автомобілів, а його зарплата становитиме приблизно 50 тисяч рублів.
Згодом свідок приїхав до будівлі на Вишневій. Потапенко вийшов до нього і сказав, що добровільно влаштувався туди через відсутність грошей.
Під час розмови він був у чорній футболці та мав на поясі сумку з інструментами. Потім сказав, що мусить повертатися до роботи.
Інший працівник «МРЕО» бачив Потапенка там регулярно
Окремий свідок сам визнав, що під час окупації влаштувався до російського «МРЕО» виконувати господарські роботи.
За його словами, він почав працювати 1 вересня 2022 року, але через тяжку хворобу вже за кілька днів потрапив до лікарні. Після цього навідувався до установи приблизно раз на два тижні.
Свідок стверджував, що щоразу бачив Потапенка на території. У дні, коли він був присутній, вони могли перетинатися декілька разів.
В установі діяла пропускна система. Працівників пропускали вільно, тоді як відвідувачі приходили для оформлення автомобілів чи водійських документів.
На думку свідка, Потапенко поводився вільно, спокійно спілкувався з російськими представниками і перебував там добровільно.
Водночас цей самий свідок підтвердив, що Потапенко розповідав йому про приїзди російських військових додому, погрози або вмовляння піти на співпрацю.
Працівниця окупаційного органу описала роботу установи
У суді також відтворили відеозапис допиту жінки, яка під час окупації працювала прибиральницею в російському «МРЕО».
Вона розповіла, що працювала там із 5 липня до 20 вересня 2022 року і отримувала 30 тисяч рублів на місяць.
Жінка назвала працівників, які, за її словами:
- приймали документи;
- оформлювали російські номери;
- оглядали автомобілі;
- працювали експертами;
- реєстрували транспортні засоби.
Вона заявила, що ці люди щодня перебували в офісі на Вишневій із 9:00 до 17:00. Біля установи з раннього ранку утворювалися черги.
За її показаннями, працівники окупаційного органу знімали українські номери і видавали російські. Сама свідок звільнилася після того, як від неї почали вимагати отримати російський паспорт.
Свідки захисту підтвердили розповіді про погрози
Мати Потапенка розповіла суду, що була присутня, коли до її сина приїхали озброєні російські військові на автомобілі з літерою Z.
За її словами, вони вимагали, щоб він вийшов працювати до російської поліції. Коли Потапенко відмовився через стан здоров’я, йому нібито пригрозили «ямою» або розстрілом у посадці.
Схожі показання дала знайома матері, яка приїздила привезти ліки. Вона підтвердила, що чула погрози.
Водночас жінка відразу сказала суду, що їй відомо: Потапенко працював у російській організації. Про обставини його фактичного працевлаштування вона нічого не знала.
Ще двоє свідків захисту повідомили, що зустрічали Потапенка на території «МРЕО» у жовтні 2022 року. Він говорив їм, що росіяни приїжджали додому, погрожували та наказали з’явитися до керівника установи.
Один зі свідків бачив Потапенка у поганому настрої в місці для куріння. Інший заявив, що Потапенко сидів і чекав на керівника, бо боявся можливого застосування сили.
Водночас обидва не бачили в нього тілесних ушкоджень, не були очевидцями погроз і знали про них лише зі слів самого обвинуваченого. Один із цих свідків перебував із Потапенком в одній камері Миколаївського слідчого ізолятора, що суд врахував при оцінюванні його показань.
Документи окупаційного «МРЕО»
Після звільнення Херсона українські правоохоронці оглянули приміщення сервісного центру на Вишневій, 22.
У кабінеті заступника начальника Регіонального сервісного центру знайшли документи, які залишила окупаційна структура. Серед них були:
- списки працівників російського «МРЕО»;
- списки ознайомлення працівників із внутрішніми протоколами;
- проєкт положення про відділ «ГИБДД»;
- окупаційні «укази» та «приказы»;
- акти приймання-передачі російських номерних знаків;
- графік відповідальних за відкриття приміщень;
- орієнтування та службові матеріали окупаційного органу.
Прізвище Потапенка значилося у списках співробітників. Навпроти нього були дати та підписи про ознайомлення з документами.
Йшлося, зокрема, про:
- порядок реєстрації транспортних засобів і видачі посвідчень водія;
- інформацію про викрадення службових автомобілів;
- протоколи оперативних нарад керівництва окупаційного «ГУ МВД»;
- проєкт положення про відділ російського «ГИБДД».
Експертиза підтвердила шість підписів Потапенка
22 березня 2023 року у Потапенка відібрали зразки почерку і підпису.
Судова почеркознавча експертиза встановила, що підписи та рукописні записи у шести документах зі списками працівників російського «МРЕО» виконав саме він.
Серед іншого експерт підтвердив його підписи під ознайомленням:
- із протоколом наради тимчасового управління російського МВС;
- із проєктом положення про окупаційний відділ «ГИБДД»;
- із порядком реєстрації автомобілів та видачі водійських посвідчень;
- з інформацією про викрадення службових автомобілів;
- із протоколами оперативних нарад керівництва окупаційного управління.
Частина підписів датована 9, 17 та 20 серпня 2022 року.
Суд вирішив, що ці документи спростовують пояснення Потапенка про лише кілька випадкових появ на території установи.
На переконання суду, систематичне ознайомлення з внутрішніми документами, перебування у списках працівників, відеозаписи та показання свідків підтверджували повноцінну роботу в структурі окупантів.
Захист вимагав визнати частину доказів недопустимими
Потапенко і його адвокат наполягали, що вилучені в будівлі документи не можна використовувати як докази.
Серед аргументів захисту були такі:
- приміщення нібито оглянули без уповноваженого представника юридичної особи;
- вилучені документи належно не описали;
- матеріали не опечатали;
- відеозапис огляду був низької якості;
- відеозапис нібито суперечив письмовому протоколу;
- під час слідчої дії не було понятих.
Суд ці доводи відхилив.
Суддя встановив, що огляд проводили з дозволу заступника начальника Регіонального сервісного центру. Під час слідчої дії був присутній працівник установи, а знайдені документи помістили до сейф-пакета.
Огляд безперервно фіксували на відео. Суд не знайшов ознак монтажу або втручання в запис і визнав протокол огляду та вилучені документи допустимими доказами.
Чому використали відеодопити двох свідків
Захист також заперечував проти використання показань двох свідків, яких не вдалося допитати безпосередньо в суді.
Їхні допити були записані на відео під час досудового розслідування. Потапенко та його адвокат заявляли, що не змогли поставити свідкам запитання, записи були вторинними, а один зі свідків користувався нотатками та давав показання не українською мовою.
Суд встановив, що правоохоронці намагалися знайти цих людей у 2025 році. Один із них був відсутній за місцем проживання, його телефон не відповідав. Інша свідок виїхала з Херсона наприкінці 2024 року, а її місце перебування не встановили.
Суд вирішив, що вжив усіх можливих заходів для їх виклику, а відеозаписи допитів були здійснені відповідно до особливого порядку, передбаченого під час воєнного стану.
Також суд наголосив, що показання цих двох людей не були визначальними, а лише доповнювали інші докази.
Які матеріали суд відкинув
Не всі надані прокуратурою матеріали суд визнав доказами вини.
Зокрема, суд не поклав в основу вироку:
- письмові пояснення працівниці сервісного центру, яку не допитали як свідка;
- документи й записи, вилучені під час обшуку помешкання;
- мобільні телефони, в яких не знайшли інформації, важливої для справи;
- рапорти оперативних працівників СБУ і поліції.
Суд зазначив, що рапорт може стати підставою для початку розслідування, але сам по собі не доводить винуватість.
Також у телефонах Потапенка не виявили даних, які підтверджували б співпрацю з окупантами.
Таким чином, обвинувальний вирок ґрунтувався насамперед на списках працівників і почеркознавчій експертизі, відеозаписах окупаційної установи, показаннях колишніх колег і знайомих, а також систематичній присутності Потапенка на території російського «МРЕО».
Чому суд не повірив у примус
Суд визнав, що мати Потапенка та її знайома підтвердили приїзд озброєних російських військових і погрози.
Проте суддя звернув увагу на інші обставини:
- Потапенко не просто приходив до будівлі, а перебував у списках її працівників;
- він неодноразово підписував документи про ознайомлення з внутрішніми матеріалами;
- кільком знайомим розповідав про роботу, зарплату та вакансії;
- просив ключ від шлагбаума сервісного центру;
- пропонував іншим колишнім працівникам долучитися;
- його бачили біля автомобілів під час роботи окупаційного органу;
- після звільнення Херсона він добровільно не подав заяву про примус, погрози чи побиття;
- доказів тілесних ушкоджень або лікування після побиття суду не надали.
Суд також послався на показання свідка, якому росіяни тричі пропонували роботу в окупаційній поліції. Він щоразу відмовлявся, і жодних наслідків для нього чи його родини не настало.
На думку суду, сторона захисту не довела, що Потапенко був позбавлений можливості вибору, не міг відмовитися або діяв у стані крайньої необхідності.
Суд визнав показання одного зі свідків захисту недостатньо надійними ще й тому, що він утримувався з Потапенком в одній камері слідчого ізолятора.
Суд не встановив точної посади, але визнав сам факт роботи
Важливим нюансом вироку є те, що суд не підтвердив формулювання обвинувачення щодо конкретної штатної посади «специалиста отдела регистрации транспортных средств»: наказу про призначення не надали, а свідки не могли точно назвати посаду Потапенка.
Водночас суд вирішив, що Потапенко:
- регулярно приходив до окупаційної установи;
- виконував роботу в її інтересах;
- був внесений до списків співробітників;
- ознайомлювався з внутрішніми документами;
- фактично забезпечував діяльність незаконного правоохоронного органу.
За правовою позицією Верховного Суду, яку навів Херсонський міський суд, відсутність трудової книжки, наказу чи документа з повною назвою посади не виключає відповідальності за колабораційну діяльність.
Визначальним є не формальне оформлення трудових відносин, а добровільна робота у структурі незаконного правоохоронного органу.
Суд підсумував, що Потапенко систематично прибував до місця роботи, виконував покладені на нього функції та забезпечував функціонування російського «МРЕО».
Доводи про незнання закону суд також відхилив
Адвокат Потапенка заявляв, що статтю про колабораційну діяльність додали до Кримінального кодексу вже під час окупації Херсона.
На думку захисту, через відсутність українських засобів масової інформації та доступу до офіційних джерел жителі окупованого міста могли не знати про кримінальну відповідальність за співпрацю з російськими органами.
Однак суд не погодився з цим аргументом.
Суд вирішив, що Потапенко як громадянин України, колишній працівник МВС і людина, яка усвідомлювала факт російської окупації, розумів незаконність створених загарбниками структур і суспільно небезпечний характер своїх дій.
Психіатрична експертиза
У матеріалах справи зазначено, що 1 березня 2023 року Потапенка оглядав лікар-психіатр. Тоді йому встановили діагноз «гострий поліморфний психотичний розлад із симптомами шизофренії» та призначили амбулаторне лікування.
Водночас судово-психіатрична експертиза від 23 червня 2023 року дійшла висновку, що в період із липня до листопада 2022 року Потапенко не страждав на психічний розлад, який позбавляв би його здатності усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Експерти також визнали, що на момент проведення експертизи він міг усвідомлювати свої дії, керувати ними та не потребував примусових заходів медичного характеру.
Вину визнали доведеною поза розумним сумнівом
Суд дійшов висновку, що обвинувачення надало взаємопов’язану сукупність доказів.
Йдеться про:
- відеозаписи роботи російського «МРЕО»;
- впізнання Потапенка свідками;
- показання про його роботу та пропозиції працевлаштуватися іншим;
- списки співробітників;
- шість підтверджених експертизою підписів;
- регулярне перебування на території установи;
- відсутність переконливих доказів фізичного чи психічного примусу.
За оцінкою суду, версія Потапенка про невинуватість була способом захисту та спробою применшити власну роль.
Суд визнав, що кримінальне правопорушення було закінчене з моменту фактичного працевлаштування до незаконного правоохоронного органу. Конкретний зміст щоденної роботи не змінював кваліфікацію, оскільки сам факт добровільного зайняття посади в такому органі вже утворював склад злочину.
Яке покарання призначив суд
Прокурорка просила призначити Миколі Потапенку максимальне покарання:
- 15 років позбавлення волі;
- 15 років заборони обіймати посади в органах влади та структурах, які надають публічні послуги;
- конфіскацію всього майна.
Суд погодився з цією позицією.
Пом’якшувальних обставин суд не встановив.
Обтяжувальною обставиною визнав те, що злочин був вчинений із використанням умов воєнного стану.
Суд врахував, що Потапенко раніше не був судимий, однак наголосив: колабораційна діяльність за частиною 7 статті 111-1 КК України належить до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України.
У результаті Миколу Потапенка засудили до:
- 15 років позбавлення волі;
- 15 років позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правоохоронних органах;
- 15 років заборони займатися правоохоронною діяльністю і діяльністю, пов’язаною з наданням публічних послуг;
- конфіскації всього належного йому майна.
Додаткова 15-річна заборона почне діяти після відбуття основного покарання.
Підстав для призначення м’якшого покарання або звільнення з випробуванням суд не встановив.
Ув’язнений із березня 2023 року
Потапенко перебуває під вартою з 22 березня 2023 року.
Суд постановив залишити запобіжний захід без змін до набрання вироком законної сили.
Строк попереднього ув’язнення зарахують до призначеного покарання за правилом: один день у слідчому ізоляторі дорівнює одному дню позбавлення волі.
Формально строк відбування покарання рахуватимуть із моменту набрання вироком законної сили, але весь період під вартою з 22 березня 2023 року буде зарахований.
Конфіскація майна та телефонів
Суд постановив конфіскувати все майно, яке належить Потапенку.
Раніше накладений арешт на його приватне майно залишили чинним, оскільки суд призначив конфіскацію.
Два мобільні телефони — Xiaomi Redmi Note 10S та Samsung Galaxy M30s — також підлягають конфіскації. Водночас у ході огляду в них не знайшли інформації, яка мала б доказове значення для справи.
Частину вилучених документів, серед яких свідоцтво про народження іншої особи, копії наказів та рукописні записи, суд постановив залишити в матеріалах провадження або скасувати щодо них арешт відповідно до їхнього процесуального статусу.
Крім того, з Потапенка стягнуть 3824 гривні витрат на проведення почеркознавчої експертизи.
Вирок ще може бути оскаржений
Апеляційну скаргу на вирок можна подати протягом 30 днів із дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд.
До завершення строку апеляційного оскарження або розгляду апеляції вирок не вважається таким, що остаточно набрав законної сили.
Якщо апеляцію не подадуть, рішення набуде чинності після закінчення 30-денного строку. У разі подання скарги — після рішення апеляційного суду, якщо вирок не буде скасовано.
Читайте також: Жителям Херсонщини почали безкоштовно видавати антидронові сітки: куди звертатися
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
