Інтервью з головою ГО «Інформаційно-освітній центр «За рівні права» Маріанною Полевіковою. Матеріал підготувала Марина Редченко, комунікаційна менеджерка ГО «Інформаційно-освітній центр «За рівні права».
— Маріанно, сьогодні про ЛГБТІК+ рух у Херсоні знають далеко за межами України. З чого все починалося?
Херсонська ЛГБТІК+ спільнота почала формуватися ще наприкінці 1990-х років. Тоді люди знаходили одне одного через оголошення в газетах. У 2004 році ми створили ініціативну групу, а вже у 2007 році офіційно зареєстрували ГО «Інформаційно-освітній центр «За рівні права». На той час працювати відкрито було непросто, але ми вірили, що навіть у консервативному середовищі можна змінювати суспільство.
Фото: Марина Редченко
— За майже двадцять років ваша команда реалізувала чимало проєктів. Які з них стали найбільш знаковими?
Насправді багато ініціатив, які сьогодні стали частиною українського ЛГБТІК+ руху, народжувалися саме в Херсоні. У 2009 році ми провели першу в Україні церемонію партнерського союзу для ЛГБТІК+ пар. Її провела пасторка Даян Фішер із канадської Metropolitan Community Church. Три пари отримали сертифікати партнерського союзу. Хоча вони не мали юридичної сили в Україні, згодом один із цих документів допоміг парі під час вимушеної еміграції.
Того ж року ми створили танцювальний колектив «Free Way» і жіночу лесбійську футбольну команду. У 2010 році організували перший в Україні тренінг для батьків ЛГБТІК+ людей, а разом із ГО «Інсайт» підготували тіньовий звіт для Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW).
Серед інших важливих проєктів — перше в Україні дослідження репродуктивного здоров’я ЛБ-жінок у 2016 році, Drag Queen Festival «Золотий кавун» у 2018 році — перший масштабний драг-фестиваль, організований громадською організацією, а також участь у створенні документального фільму «Монохромна веселка. Життя під окупацією та виживання після окупації», який представили у Берліні у 2025 році.
Drag Queen Festival «Золотий кавун»Фото: Марина Редченко
Ми також започаткували райдужний ярмарок, жіночий аутріч для лесбійок, долучалися до «Живої бібліотеки», проводили тренінги з прав людини для правоохоронців, журналістів, студентів і працівників пенітенціарної системи. При цьому ми ніколи не працювали заради піару — для нас завжди були важливішими люди.
— Як повномасштабна війна змінила роботу організації?
24 лютого 2022 року стало переломним моментом. Через нашу відкриту правозахисну діяльність залишатися в окупованому Херсоні було небезпечно, тому я організувала евакуацію ЛГБТІК+ активістів та їхніх родин. Дорогою ми навіть жартували, що з Херсона виїжджає «рада директорів».
Після евакуації частина команди опинилася в Берліні, але ми не припинили працювати. Разом із партнерами ГО «ІОЦ «За рівні права» я координувала програму екстреної допомоги для ЛГБТІК+ людей із Херсона — від евакуації та пошуку перевізників до підтримки після виїзду.
Я завжди жартую, що я — «мозок операції». Фізично я в Німеччині, але щодня волонтерю для ЛГБТІК+ спільноти Херсона. Відстань не стає перешкодою, коли знаєш людей і розумієш їхні потреби.
У Німеччині я також стала співзасновницею однієї з перших українських ЛГБТІК+ організацій — Kwitne Queer e.V., яка об’єднала досвід активістів для підтримки української спільноти за кордоном.
— Попри війну вам вдалося відкрити ЛГБТІК+ Хаб у Херсоні. Чому це було важливо?
Після окупації стало очевидно, що людям потрібна не лише гуманітарна допомога, а й безпечний простір для відновлення. Саме тому у березні 2025 року ми відкрили ЛГБТІК+ Хаб у Херсоні.
Для багатьох це стало єдиним місцем у місті, де можна бути собою. Один із наших волонтерів, Валерій, каже: «З 2022 по 2023 рік я не виїжджав і був ізольований від усього. У 2023 році переїхав до міста і зустрів товаришів із нашої ЛГБТІК-спільноти. Був дуже здивований, як організації підтримують нашу спільноту в цей складний час».
Сергій говорить: «Хаб — моє улюблене місце у Херсоні. Тут тепло, затишно і, найголовніше, можна бути собою». А Ганна додає: «Це простір, де я можу бути собою і не соромитися навіть поцілувати дружину».
Сьогодні Хаб — це понад 100 квадратних метрів безпечного простору для роботи, навчання та відновлення. Він обладнаний ноутбуками, стабільним інтернетом, спортивною зоною, настільним тенісом і PlayStation 5. Навіть під час обстрілів ми продовжуємо працювати: частину заходів переводимо онлайн, проводимо зустрічі під час відключень електроенергії, а приміщення має захищені кімнати для укриття.
— Що для вас є головним результатом цих майже двадцяти років роботи?
За ці роки ми стали справжньою сім'єю. Саме люди є найбільшою силою нашої організації. Майже двадцять років ми працюємо без великих бюджетів і гучних піаркампаній. Попри евакуацію, втрату дому та вимушену еміграцію ми не залишили свою спільноту й продовжуємо будувати безпечний простір для ЛГБТІК+ людей у Херсоні.
Читайте також: Понеділок перестає бути важким, коли на тебе дивиться віслючок з Асканії-Нова — ловіть багато фото
Картонка Кавун.CityФото: Кавун.City
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
