— А як Томек вимовляє "Ржищів"? Вже навчився?
— Та краще як ми вимовляє! Може то взагалі польська назва?
Ми сміємось, а Томек — Томаш Сікора — прилаштувався за задніми сидіннями "корча", який, як кажуть у Херсоні, бачив життя. Ми разом із Томашем, Олею, Мирославою та Богданом їдемо на екостанцію Глибокі Балики. Саме сюди, на берег Дніпра на Київщині, на два дні приїхали митці з "АртПоля" та учасники майбутньої вистави "Планета Херсон". Перший показ, work-in-progress, відбувся 24 березня у Тернополі.
Томаш СікораФото: Томаш Сікора
За кілька днів до того всі учасники зібрались на екостанції, щоб попрацювати над деталями вистави, нарешті без онлайнів. Ми поїхали разом. Поки чекали на Томаша і Богдана, випили запашної кави і навіть згадали, що приїхали сюди напередодні дня народження однієї найбільш відомих уродженок Ржищева — Ліни Костенко. На календарі — 18 березня 2026 року. Вже за день Ліні Василівні буде 96.
ЕміліяФото: АртПоле
"З 2023 я року регулярно їжджу в Херсон, — розповідає Оля Михайлюк, режисерка вистави. — Й іноді це якісь містичні переживання. Я не розумію, як там продовжують жити люди. Хіба вигадують казки, в яких є добрі сили, здатні їх захистити, в яких є можливість перетворень і зустрічей з ірреальним.
За роботою Оля Михайлюк та Томаш СікораФото: АртПоле
Я й себе зловила на тому ж. Коли страшно — починаєш вигадувати і вірити у це вигадане. Я написала казку, але не хотіла одразу перетворювати її на сценарій. Важливо було, щоб це була казка не моя чи, скажімо, Антуана Сент-Екзюпері, а та, яку розповідають херсонці, їхня казка. Перший варіант назви був "Планета Херсон, або Намалюй мені баранця" і певною мірою відсилав до "Маленького принца", але я побачила, що в Херсоні малюють не баранців, а драконів. Отже, довелося переписати текст. Потім ще раз і ще раз, вносячи корективи від учасників вистави. Це було непросто, тому що між собою вони теж не завжди приходили до спільної думки.
Найзапекліші дебати були на тему кавунів. Хтось згадував зворушливі історії дитинства, а хтось заявляв, що кавун — це стереотип, який затулив собою всі принади Херсонщини. В результаті зійшлися на тому, що кавун таки крутий і про нього варто говорити, принаймні про те, що бекмес (сироп з кавуна) рятував людей на Херсонщині від голодомору. Оскільки бекмес густий, темний і на вигляд як дьоготь, ті, хто приходив з обшуками, просто не знали, що це щось їстівне. Так кавун обманув злих людей і лишив життя невинним. Чим не казка?"
На екостанції пахне дровами, запашниою кавою та обідом, на який прийдуть всі гості екостанції. Готують херсонці — Олег і Оля Грекови — вони переїхали на Київщину під час окупації. Раніше жили на Острові — в тому самому мікрорайоні, який не лише шалено потерпає від обстрілів росіян, а до якого росіяни всіма шляхами намагаються розірвати сполучення. До окупації Херсона там проживали понад 20 тисяч людей, сьогодні — точно невідомо, але близько 200 – 300 осіб. Олег і Оля — яхтсмени, вони добре знають Херсон, а особливо — Дніпро, який дуже люблять. Як і чимало інших херсонців, до окупації вони мали свою справу, свій дім та своє цікаве і насичене життя, яке розділилось навпіл 24 лютого 2022 року. Олег водив гостей екостанції стежками до Дніпра. Колись у Херсоні це було абсолютно звичним явищем — відпочивати на Дніпрі, рибалити, ходити вздовж річки. Сьогодні це смертельно небезпечно, адже річка прострілюється росіянами майже безперервно. Ми не говорили про те, чи планують Олег і Оля повернутись до Херсона колись — коли закінчиться війна. Херсонці загалом про це рідко говорять.
Томаш, польський учасник вистави — музикант і звукорежисер, налаштовує музичні інструменти, а всі учасники майбутньої вистави "проганяють" свої репліки. Олег Лиховид — відомий дослідник Херсонщини, краєзнавець родом зі Скадовська, репетирує разом із восьмирічною Емілією, якій дуже сподобався херсонський віршик від Олега:
"У бобра добра багато!
У бобра багата хата.
Та найбільше в ній багатство —
Це бобриха з бобриняцтвом!"
Цей вірш Емілія з Олегом будуть повторювати ще багато разів, але жодного разу це не набридне. В сусідній кімнаті чутно, як Томаш грає на саксофоні "Ніч яка місячна…" Згодом її зіграє Володимир — хлопець з Херсона.
ЕміліяФото: Євгенія Вірлич
У виставі грають не професійні актори, а переважно херсонці: ті, хто пережив окупацію та продовжує переживати обстріли: "Для мене важливим був перш за все особистий досвід цих людей. Хоча в процесі роботи побачила, як непросто потрапляти в певні стани, — розповідає Оля Михайлюк. — Тепер більше розумію, в чому полягає майстерність актора. Але це для мене не визначається терміном "професійний". Я бачила багато "професійних", яким не вірю на сцені.
Мені пощастило з групою. Вони довірилися й почали працювати, були щирі. Тепер у мене є питання до сценарію. Я знову буду переписувати, робити абстрактнішими деякі епізоди, лишати ще більше місця для імпровізації, для латаття й очеретів, в яких можуть ховатися дракони. Насправді це неймовірний експеримент. Люди з абсолютно різним бекграундом, різного віку й уподобань опинилися разом аби розповісти про своє місто. І зробили це, незважаючи на надскладні обставини".
Олег Лиховид разом із Олею Михайлюк та ще одним Володимиром — Володимиром Рейнхартом — емоційно обговорюють деталі вистави, зокрема — ті самі деталі, які зав’язані на історії Херсонщини. Вони дискутують з приводу походження лісових котів на Херсонщині, про "Асканію-Нову", про те, що Херсонщина — це не тільки річка Дніпро, а ще й Азовське та Чорне моря, а Олег Лиховид сумує за рідним Скадовськом, який нині в окупації росіян і до якого він не може дістатись. Для нього особливим є саме море, а не річка.
Фото: Євгенія Вірлич
Кавун у підготовці до вистави цілком може посперечатись за річку Дніпро у праві бути головним героєм. Емілія малює кавуни і показує свої малюнки, на екрані проєктор підсвітлює зображення кавуна, а на першому поверсі, де так пахне дровами і кавою, — подушка у вигляді скибочки кавуна. Як не дивно, багато хто не знає, що кавуни, з якими так стало асоціюють Херсон, вирощують переважно все ж таки не в обласному центрі, а на Херсонщині. Хоча в цьому випадку немає різниці — головне, що Херсонщина звучить: в даному випадку звучатиме на сцені в Тернополі.
Більшість учасників вистави продовжують жити в Херсоні, під обстрілами. Мама Емілії — Олеся Давидович – вчителька історії. Володимир Рейнхарт — митець і бібліотекар. Оля Ольшанська — художниця. Марина Крутієнко — волонтерка, її син Вова круто грає на трубі й гітарі, і один із небагатьох учасників вистави, хто не живе зараз в Херсоні — вже чотири роки він навчається в ліцеї на Тернопіллі.
Володимир Рейнхарт та Олег Лиховид за роботоюФото: Євгенія Вірлич
"Коли їдеш з 8-річною дівчинкою з Херсона і під Києвом на небі сходить перша зірка, Емілька кричить: "Мамо, дрон!"…", — написав Томаш Сікора. Такими є реалії життя в Херсоні, зокрема дітей. Томаш багато допомагає Україні: возить гуманітарну допомогу, пише про Україну та розповідає для польської аудиторії. А ще його приємно здивувало, що в Миколаєві чимало людей говорять польською. В Миколаєві, який, здавалося б, далеко від Польщі.
Додому ми їдемо ввечері, але не одразу: ми ще вирушаємо до хати, облаштованої в автентичному українському стилі, та разом із Богданом Поповим, очільником екостанції "Глибокі Балики", готуємо кашу в печі. Нам потрібно повернутись до Києва до комендантської години — туди нас везе "космічний шатл" Томаша, який багато бачив, зокрема дороги до Бахмута та Херсона. Космічний, бо його двері автоматично закриваються — як у справжньому космічному шатлі.
"Червона калина" і Radiohead, люди, ластівки і дракони, острови і плавні. Херсон і Тернопіль. Наприкінці березня прем’єра вистави відбулась у Тернополі — одному з тих міст, яке відкрило свої обійми для херсонців та мешканців інших громад, куди з війною та окупацією прийшла Росія. Люди з абсолютно різним бекграундом, різного віку й уподобань опинилися разом аби розповісти про Херсон — місто, яке щиро люблять. І зробили це, незважаючи на надскладні обставини.
А такою була власне вистава
Проєкт "Планета Херсон, або Намалюй мені дракона" здійснюється Агенцією АртПоле за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".
Партнерами є Польський Інститут в Києві, громадські організації "Елеос Херсон" та ІРЦ "Громадський простір", екологічно-дослідницька станція "Глибокі Балики". У візуальній частині використано матеріали, надані 39-ю окремою бригадою морської піхоти.
Читайте також: Казка, що народилася під обстрілами: у Тернополі покажуть виставу «Планета Херсон»
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
