«Дрони пролітали просто над нами. Ми ховалися і чекали, поки це скінчиться. Раніше мені не вдавалося зняти це на камеру. Коли я вперше поїхав до Херсона, я питав, чому майже немає кадрів дронів у небі. Мені відповіли: якщо ви знімете дрон у небі, це, ймовірно, буде останнє, що ви знімете. Тому такі кадри дуже рідкісні».

Саме так гвоорить про свій репортаж ірландський журналіст Кейлін Робертсон.

Під час стріму із ведучою 24 Каналу Наталією Луценко колеги обговорили ситуацію в Херсоні. Кейлін Робертсон розповів про життя українців у Херсоні, де фермери змушені носити дробовики та детектори дронів через атаки росіян. Росія намагається зробити Херсон непридатним для життя, деморалізуючи населення регулярними обстрілами та атаками дронів. Ми подивились відео, в коментарях до якого херсонці щиро дякують за правду, і розповідаємо вам про нього. Наприкінці дамо посилання, щоб ви також подивились.

Ірландський журналіст Келін Робертсон підготував репортаж із Херсона, щоб показати світу, що там відбувається. Він побував у місті наприкінці зими і каже: ситуація стрімко погіршується, хоча увага світу дедалі більше зміщується на інші регіони.

За його словами, кількість атак дронами за останній рік подвоїлася. Якщо на початку 2024 року це були одна-дві атаки на тиждень, то наприкінці 2025-го — вже до 330 атак на добу. У 2026 році фіксували пікові дні з майже 700 дронами за добу. Це означає, що вибухівка з’являється в небі кожні кілька хвилин.

У Херсоні цивільні — не випадкові жертви. Вони є ціллю. Це не перехресний вогонь — це системне знищення міста і людей. Росіяни, не змогши захопити Херсон, вирішили його зруйнувати.

Журналіст згадує, що після звільнення у 2023 році місто було сповнене надії: люди виходили на вулиці, майоріли українські прапори. Але зараз ця надія цілеспрямовано знищується.

Особливо вражає ситуація в Антонівці — районі поблизу зруйнованого мосту. Там практично немає життя: порожні вулиці, перевернуті машини, сліди крові. Військові попереджають: якщо там щось станеться, допомоги не буде.

Робертсон описує, що це найнебезпечніше місце, де йому доводилося працювати. Він став одним із перших журналістів, яких допустили до цієї зони. Там українські військові щодня збивають дрони, ризикуючи життям.

В один момент дрон завис прямо над ними. Військові відкрили вогонь, збили його — і він вибухнув буквально за кілька метрів. Для журналіста це стало одним із найнебезпечніших досвідів у житті.

Він наголошує: українські військові свідомо ризикують, щоб захистити свої домівки. Один із них пояснив: він із Кривого Рогу, там живуть його діти, і він не хоче, щоб те, що відбувається в Херсоні, дійшло до них.

Не менше вражають і цивільні — ті, хто відновлює зруйновані будинки навіть під обстрілами. Росіяни цілеспрямовано б’ють і по них.

Контраст між довоєнним і сучасним Херсоном — разючий. Колись це було живе місто з ринками, туристами, винними турами, поїздками до рожевих озер і морів. Сьогодні на ринках продають переважно квіти — часто штучні, для похоронів.

Журналіст каже: міжнародні медіа часто показують руйнування, але не показують, що саме втрачено. А втрачено дуже багато — культуру, красу, спосіб життя.

Він зізнається, що відчуває ностальгію за Херсоном, яким він ніколи не бачив наживо — лише в архівних відео.

Ситуація ускладнюється тим, що фронт у Херсоні проходить буквально через річку. На одному березі — російські війська, на іншому — українські військові та цивільні. Відстань між ними може становити лише кількасот метрів.

Це означає, що росіяни бачать усе — і людей, і камери. Будь-який рух може стати мішенню.

Робертсон також говорить про ширший контекст війни. Україна завдає ударів по російській військовій інфраструктурі — нафтопереробних заводах, складах, аеродромах. Він підкреслює: це законні військові цілі, на відміну від атак Росії на цивільних.

Водночас Росія стикається з проблемами — зокрема з протиповітряною обороною. Величезні території, які раніше були перевагою, тепер стали слабкістю.

Журналіст також торкається теми політики — зокрема ситуації в Угорщині, де, на його думку, уряд Віктора Орбана дедалі більше нагадує проросійський режим із цензурою та тиском на медіа.

Завершуючи, він повертається до Херсона і наголошує: якщо те, що там відбувається, не зупинити, це може поширитися далі — не лише в Україні, а й у світі.

Головний урок цієї війни, за його словами, простий: фашизм не зупиняється сам. Його можна зупинити лише силою. І якщо цього не зробити, насильство продовжиться.

Дуже примітно, що в коментарях до цього інтерв'ю люди дякують за правду про Херсон. Подекуди кажуть, що це чи не перше інтерв'ю де відчутний біль людей. Це лише частина вдячних коментарів:

  • Це перше таке інтерв'ю в якому відчуваєш біль за людей. Велика подяка ведучої та журналісту.
  • Дякуємо журналісту та ведучій за розповідь про Херсон.Для нас це дуже важливо. Ми повинні вистояти, і нам потрібна допомога. Ви робити важливу роботу. Від усього серця дякую.
  • Дякую за чесне висвітлення подій у Херсоні!
  • Дякуємо, Келін, що Ви висвічуєте світу реальність! Ми херсонці бачимо цей жах кожен день!!!
  • Дякую за цей надважливий репортаж. Люди повинні знати як потерпають Херсонці.
  • Дякуємо дуже вам що висвітлюєте все що твориться в нашій Херсонщині .Дай Боже щоб відповідь дали народу ті хто розмінував Чонгару і будуть покарані Богом за всі страждання невинного народу.

Повне інтерв'ю Наталі Луценко та Кейліна Робертсона дивіться ось тут

Читайте також:

Тримаймося разом!

  • Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
  • Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
  • Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
  • Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
  • Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
  • Підтримати нас можна на PayPal [email protected]

Все буде Україна!

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися