«Батальйон Маргелова» на Херсонщині: Сальдо та ще 11 осіб отримали нові підозри

Євгенія Вірлич Журналістка, головна редакторка

20 лютого 17:54

Державному зраднику Володимиру Сальдо, який вже має відповідний вирок, оголосили нову підозру. Разом із ним «пакетом» підозри отримали ще 11 осіб. Про це повідомляє Офіс Генпрокурора України. Про що йдеться, розповідає Кавун.City.

Сальдо висунули нову підозру — у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених:

ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 260 КК України, а саме у створенні не передбачених законом збройних формувань, вчиненому групою осіб без попередньої змови між собою;
ч. 1 ст. 28, ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у колабораційній діяльності, кваліфікуючими ознаками якого є надання незаконним збройним формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, вчиненому групою осіб без попередньої змови між собою.

За версією слідсва, 4 серпня 2023 року Сальдо підписав указ про створення так званого «Государственного казенного учреждения Херсонской области «Добровольческий батальон имени В.Ф. Маргелова». Батальйон мав військову структуру, штаб, мобілізаційні функції, матеріально-технічне забезпечення. Формування брало участь у бойових діях проти ЗСУ. Також створили «фонд підтримки» батальйону для фінансування діяльності. Це формування окупанти забезпечували технікою, безпілотниками, транспортом. Діяльність координувалась із представниками окупаційної влади РФ.

Сальдо діяв як так званий «губернатор Херсонської області». Формування діяло на тимчасово окупованій території. Слідство вважає, що його дії спрямовані на підрив суверенітету України, сприяння окупаційній адміністрації, посилення бойових можливостей незаконних збройних формувань.

11 друзів Сальдо

Тепер розпровідаємо про «11 друзів Сальдо», які також отримали підозри (деякі вже не перші). Всі вони так чи інакше мають стосунок до «Государственного казенного учреждения Херсонской области «Добровольческий батальон имени В.Ф. Маргелова», одну й ту саму статтю підозри (ч. 1 ст. 28, ч. 7 ст. 111-1 КК України — колабораційна діяльність, а саме добровільна участь громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території, вчинена групою осіб без попередньої змови). Глобально відрізняються там лише посади, тобто те, що саме вони робили в батальйоні:

Євген Гусаков — уродженець міста Карачів Брянської області РФ. Зареєстрований та проживає у Генічеському районі Херсонської області (село Метрополь). Раніше не судимий. Слідство вважає, що не пізніше 21 листопада 2023 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Генічеського району Херсонщини, Гусаков добровільно вступив до незаконного збройного формування, створеного окупаційною владою РФ. За даними слідства, Гусаков вступив до складу батальйону, обіймав посаду навідника-оператора групи бронетехніки, мав військове звання «рядовий», був закріплений за автоматом Калашникова АК-74. Слідство вважає, що підозрюваний сприяв функціонуванню воєнізованої структури, яка використовується для підтримки окупаційного режиму та ведення бойових дій проти України.
Дмитро Бєлих — 6 листопада 1989 року народження, уродженець міста Євпаторія Автономної Республіки Крим, який зареєстрований та проживає в Євпаторії. Раніше не судимий. За даними слідства, Бєлих добровільно вступив до так званого «Государственного казенного учреждения Херсонской области “Добровольческий батальон имени В.Ф. Маргелова”», обіймав посаду сапера І відділення І групи (бойової), мав військове звання «єфрейтор» та був закріплений за автоматом Калашникова АК-74 №7445306. Слідство вважає, що його дії були умисними та спрямованими на забезпечення діяльності незаконного збройного формування, створеного окупаційною адміністрацією РФ на тимчасово окупованій території Херсонської області.
Сергій Дейкун — 19 квітня 1975 року народження, уродженцю села Парасковіївка Артемівського (нині Бахмутського) району Донецької області. Зареєстрований та проживає за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Парасковіївка. Раніше не судимий. За даними слідства, у батальйоні обіймав посаду заступника командира загону з озброєння — начальника технічної частини, мав фактичне військове звання «лейтенант» та був закріплений за пістолетом Макарова і автоматом Калашникова АК-74 №5690528.
Анатолій Жмайло — 1 січня 1960 року народження, уродженець міста Каменськ Шахтинського району Ростовської області РФ. Зареєстрований та проживає в місті Феодосія Автономної Республіки Крим. Раніше не судимий. За даними слідства, обіймав посаду командира безпілотних літальних апаратів, мав фактичне військове звання «капітан» та був закріплений за пістолетом Макарова №ЕК-0498 і автоматом Калашникова АК-74 №4150101.
Олександр Корельський — 20 серпня 1979 року народження, уродженцю Херсона, який зареєстрований та проживає у селі Нова Маячка Херсонського району. Раніше не судимий. Йому інкримінують ч. 1 ст. 28, ч. 7 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність — добровільна участь у незаконному збройному формуванні на тимчасово окупованій території), а також ч. 2 ст. 111 КК України — державну зраду, тобто перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.
За даними слідства, Корельський перебував у складі незаконного формування — так званого «Добровольческого батальона имени В.Ф. Маргелова», мав фактичне звання «рядовий» та був закріплений за автоматом АК-74 №7658581, брав участь у бойових діях проти Сил оборони України на тимчасово окупованій території Херсонщини, де отримав поранення і проходив лікування у військовому госпіталі РФ. Надалі, не пізніше 23 січня 2025 року, він добровільно уклав контракт із Збройними силами РФ та був призначений стрільцем 1 відділення 2 взводу 3 роти 2 батальйону 40663 військової частини РФ. У складі цього підрозділу він виконував бойові завдання проти України на території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
Андрій Кутузов — 30 серпня 1961 року народження, уродженець Херсона, який зареєстрований та проживає у місті Херсон. Раніше не судимий. Йому інкримінують ч. 1 ст. 28, ч. 7 ст. 111-1 КК України — колабораційну діяльність, а саме добровільну участь громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території.

За даними слідства, не пізніше 21 листопада 2023 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Генічеського району Херсонської області, Кутузов добровільно вступив до так званого «Государственного казенного учреждения Херсонской области “Добровольческий батальон имени В.Ф. Маргелова”». Він увійшов до складу зенітного взводу зенітного відділення батальйону, мав фактичне військове звання «рядовий» та був закріплений за автоматом Калашникова АК-74 №5897382, тим самим добровільно взявши участь у діяльності незаконного збройного формування на тимчасово окупованій території Херсонщини.
Дмитро Лісіцин, 26 січня 1978 року народження, уродженець Львова, який зареєстрований та проживає в місті Одеса. Раніше не судимий. Йому інкримінують ч. 1 ст. 28, ч. 7 ст. 111-1 КК України — колабораційну діяльність, а саме добровільну участь громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території.

За даними слідства, обіймав посаду начальника штабу — заступника командира загону, мав фактичне військове звання «капітан» та був закріплений за автоматом Калашникова АК-74, тим самим добровільно взявши участь у діяльності незаконного збройного формування на тимчасово окупованій території Херсонщини.
Костянтин Луб’янський., 6 квітня 1990 року народження, уродженець села Митяєве Сакського району Автономної Республіки Крим, який зареєстрований та проживає у цьому ж населеному пункті. Раніше не судимий. Йому інкримінують ч. 1 ст. 28, ч. 7 ст. 111-1 КК України — колабораційну діяльність, а саме добровільну участь громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території.

За даними слідства, обіймав посаду водія ІІІ відділення І групи (бойової), мав фактичне військове звання «рядовий» та був закріплений за автоматом Калашникова АК-74, тим самим добровільно взявши участь у діяльності незаконного збройного формування на тимчасово окупованій території Херсонщини.
Олександр Марченко, 7 січня 1976 року народження, уродженець Севастополя Автономної Республіки Крим, який зареєстрований та проживає в місті Севастополь. Раніше не судимий. Йому інкримінують ч. 1 ст. 28, ч. 7 ст. 111-1 КК України — колабораційну діяльність, а саме добровільну участь громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території.

За даними слідства, обіймав посаду командира бойової машини підрозділу (БМП-1 №2 групи бронетанкової техніки), мав фактичне військове звання «рядовий» та був закріплений за автоматом Калашникова АК-74 №2138048, тим самим добровільно взявши участь у діяльності незаконного збройного формування на тимчасово окупованій території Херсонської області.
Володимир Савенко, 28 липня 1969 року народження, уродженець села Шепилівка Лисичанського району Луганської області, який зареєстрований та проживав в місті Одеса. Раніше він був засуджений: 24 жовтня 2022 року вироком Приморського районного суду Одеси за ч. 1 ст. 268-3 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Наразі йому інкримінують ч. 1 ст. 28, ч. 7 ст. 111-1 КК України — колабораційну діяльність, а саме добровільну участь громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території.

За даними слідства, обіймав посаду командира загону, мав фактичне військове звання «підполковник» та був закріплений за пістолетом Макарова №ХН 2170 і автоматом Калашникова АКС-74У №684432, тим самим добровільно взявши участь у діяльності незаконного збройного формування на тимчасово окупованій території Херсонської області.
Валерій Тисленко, 6 травня 1972 року народження, уродженець Севастополя Автономної Республіки Крим, який зареєстрований та проживає в місті Севастополь. Раніше не судимий. Йому інкримінують ч. 1 ст. 28, ч. 7 ст. 111-1 КК України — колабораційну діяльність, а саме добровільну участь громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території.

За даними слідства, обіймав посаду командира взводу управління, мав фактичне військове звання «прапорщик» та був закріплений за автоматом Калашникова АК-74 №91-7412783, тим самим добровільно взявши участь у діяльності незаконного збройного формування на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Хто такий Василь Маргелов і чому окупанти використовують його в пропаганді

Василя Маргелова окупанти на Херсонщині недарма використовують у пропаганді та створити батальйон його імені. Василь Маргелов — це радянський воєначальник, генерал армії, багаторічний командувач повітряно-десантних військ СРСР (ПДВ). Народився у Катеринославі (нині Дніпро) в родині вихідців із Білорусі. З 1928 року служив у Червоній армії, пройшов шлях від командира взводу до командувача військами.

Учасник радянсько-фінської війни та німецько-радянської війни. У 1944 році командував 49-ю гвардійською стрілецькою дивізією, яка форсувала Дніпро і брала участь у боях за визволення Херсона — за це він отримав звання Героя Радянського Союзу. Після війни зробив кар’єру в десантних військах і з 1954 року фактично став їхнім головним реформатором: розвивав технічне оснащення, систему підготовки та культ «еліти» ПДВ. Саме його в СРСР почали називати «батьком радянського десанту».

Маргелов — надзвичайно зручна фігура для сучасного російського мілітарного міфу з кількох причин:

Символ «елітних військ». ПДВ у Росії — одна з найбільш міфологізованих структур армії. День ВДВ, культ «голубих беретів», образ «непереможного десантника» — усе це історично прив’язано саме до Маргелова.
Міф про «героїчну наступальну армію». Його кар’єра припала на період активного розвитку радянської військової доктрини швидких наступальних операцій. Російська пропаганда подає це як доказ «історичної сили» армії РФ.
Безперервність спадкоємності СРСР до РФ. Російська держава активно експлуатує радянську спадщину як елемент легітимації. Маргелов — місток між радянською військовою славою і сучасною російською армією.
Родинна спадковість у силових структурах. Його син Віталій Маргелов був генералом КДБ/ФСБ і депутатом Держдуми РФ, тобто наближеною до путіна особою: це додатково вписує родину в російську силову еліту.
Звільнення Херсона від нацистів. Василь Маргелов отримав звання Героя Радянського Союзу після форсування Дніпра та участі його дивізії у звільненні Херсона від нацистської окупації у 1944 році. Саме цей епізод став підставою для подальшого вшанування його постаті в місті.

Погруддя Маргелову в Херсоні було одним із пам’ятників, які російські військові викрали у жовтні–листопаді 2022 року під час відступу з міста. Для російської пропаганди Маргелов є символом радянського «визволення» — наративу, який Кремль системно використовує для легітимізації власної агресії проти України. Експлуатація образів Другої світової війни дозволяє Росії накладати історичну риторику «боротьби з нацизмом» на сучасну війну, підмінюючи поняття звільнення окупацією.

Ім’я Маргелова використовується для підсилення бойового духу та символічного капіталу підрозділів. Батальйони чи нагороди його імені — це апеляція до «традицій перемоги»; спосіб мобілізувати ідеологічно налаштованих військових; спроба надати сучасній війні історичної «сакральності». Щоб надати в інформаційному полі іміджу «свого», окупанти називають його «дядя Вася», хоча так ніколи не називали Маргелова херсонці: виключно прізвище або ім'я і прізвище. Можливо росіяни також надихнулись популярним телеграм-каналом «Николаевский Ванек», у якого були «коршуни дяді Діми» — лагідне йменування побратимів генерала Дмитра Марченка.

Фактично, це частина ширшої російської політики героїзації радянських військових діячів і перенесення цього культу на сучасні збройні сили.

Для Херсона ця постать є особливо чутливою. Василь Маргелов отримав звання Героя СРСР після боїв за місто, і саме на цьому ґрунтувався локальний культ його імені, який згодом активно експлуатували росіяни. Водночас навряд чи коректно переносити сучасні політичні оцінки безпосередньо на самого Маргелова — він справді керував операцією зі звільнення Херсона й був людиною своєї історичної епохи.

Однак його ім’я поступово набуло для Росії майже «сакрального» звучання. Ймовірно, цьому сприяла не лише радянська військова міфологія, а й подальша інтеграція родини Маргелових у російську силову та політичну еліту — вже окремо від генерала, адже він помер 1990 року.

Читайте також: Повідомили про підозру колаборантці з Херсонщини: очолила «раду депутатів» у Голій Пристані

Тримаймося разом!

Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
Підтримати нас можна на PayPal [email protected]