«Упокоївся в Бозі Степан Гіга! Його пісні знають від малого до великого, йому підспівувала вся Україна. На превеликий жаль, сьогодні ми втратили талановитого артиста!» — написав Іванофранківський міський голова Руслан Марцінків 12 грудня 2025 року. До цього часу ми сподівались, що повідомлення про смерть вже легендарного співака — помилка, хоча він з листопада був у комі. Але новина виявилась правдою. Кавун.City згадує співака, який ніколи не співав російською, був шалено популярний в західній частині України, а свою другу хвилю популярності вже по всій Україні зустрів у віці 60+. Ну і трошки згадаємо, що його пов'язувало з Херсоном.
Ми не знайшли інформації про виступи Степана Гіги в Херсоні або його згадки про Херсон. Впевнені, що щось було — як знайдемо, то додамо. Але дещо з нашим містом його точно пов'язувало. Втім, про це — далі.
Лише 16 листопада Степану Гізі виповнилось 66, аже 19-го він опинився у реанімаційному відділенні Першого територіального медичного об’єднання Львова, де артист перебував упродовж останнього місяця життя. Його госпіталізували після ускладнень вірусної інфекції на тлі цукрового діабету. Попри тривале лікування та проведення складного хірургічного втручання, що передбачало ампутацію ноги, медичним працівникам не вдалося врятувати життя співака.
«Вулиця Наталі» та перший Золотий диск незалежної України
Творчість Степана Гіги стала частиною культурної пам’яті кількох поколінь українців. Його пісні звучали в домівках, на радіо, на святах і концертах по всій країні — завжди впізнавані з перших нот, щирі й емоційно теплі.
Народжений у закарпатському селі Білки, Степан зростав у родинному середовищі, де музику любили й шанували. Першими його вчителями стали шкільний педагог та музикант Михайло Копинець, який навчав хлопця вокалу й грі на баяні. Попри наполегливість, вступ до Ужгородського музичного училища дався не відразу: три невдалі спроби змусили молодого Гігу на певний час залишити мрію та піти працювати — слюсарем, згодом водієм вантажівки, а потім служити в армії. Повернувшись зі служби, він усе ж вступив до училища, довівши, що справжній талант завжди проростає крізь перешкоди.
Степан Гіга змалку грав у народному ансамблі «Зелені Карпати», а згодом очолив його. Саме цей колектив став його музичною школою життя — тут він навчався професійної роботи на сцені, освоював інструменти й відкривав свій співочий стиль.
У музичному училищі Гіга навчався екстерном, а 1983 року вступив до Київської консерваторії. Там він опановував вокал під керівництвом легендарного Костянтина Огнєвого. Вже тоді молодий співак отримав спеціальний дозвіл на вільне відвідування занять, що дозволило йому брати участь у численних конкурсах і фестивалях, де він неодноразово здобував перемоги.
Ще під час навчання Гіга став солістом популярної синтез-групи «Стожари», працював в оперній студії консерваторії та виступав на різних сценах країни. Після закінчення навчання він мав пропозицію працювати солістом Національної опери України, але свідомо обрав інший шлях — естраду, авторську пісню, роботу ближче до слухача.
У 1988 році Гіга став солістом Закарпатської обласної філармонії, а вже через рік заснував джаз-рок гурт «Бескид». Коли колектив припинив існування, співак опинився на роздоріжжі, але саме цей період став переломним: Степан почав аранжувати, писати власні пісні та створив студію звукозапису «GIGARecords».
У 1995 році вийшов його дебютний альбом «Друзі мої», а згодом — «Вулиця Наталі» та «Троянди для тебе». Саме «Вулиця Наталі» стала культурним феноменом — альбом розійшовся накладом понад один мільйон копій, а Гіга став першим українським артистом незалежної України, який отримав Золотий диск.
У 1998 році Степану Гізі присвоєно звання заслуженого артиста України, а в 2002 році — народного артиста України.
За свій внесок у розвиток української музичної культури він був нагороджений рядом почесних орденів, серед яких — ордени князя Костянтина Острозького та Андрея Первозванного.
Пізніше на базі власної студії Гіга створив Мистецьку агенцію, де допомагав молодим виконавцям робити перші кроки в музиці. Він не називав себе продюсером — радше наставником, який давав шанс молоді виступати поруч із ним на великій сцені.
Сім’я також була невіддільною частиною його творчого життя. Дружина Галина стала директоркою «GIGARecords», а діти — Квітослава та Степан — часто ділили сцену з батьком, продовжуючи його музичну традицію.
Популярність Степана Гіги не була лише спадком 1990-х і початку 2000-х — у 2020-х його творчість пережила справжнє друге народження. Те, що сталося із його піснями й образом у середовищі молоді, перетворило Гігу на культурний міст між поколіннями — рідкісний для української естради феномен.
Вірусне повернення пісень
Пісні, які десятиліттями зберігалися у родинних архівах, весільних плейлистах і на старих дисках, раптом отримали нове життя в TikTok, Instagram Reels та мемах. Молоді слухачі відкрили в них щирість і простоту, які дивовижно контрастують із цифровою добою перенасичення інформацією.Звучання Гіги стало емоційним якорем для покоління, яке шукає автентичності у музиці.
«Вулиця Наталі», «Цей сон», «Яворина» почали циркулювати у соцмережах — часом іронічно, але переважно з великим теплом. Його пісні стали саундтреком до відео про студентське життя, перші побачення, ностальгію за домом та гумористичні скетчі. А «Золото Карпат» співають нині не лише в Карпатах, а й на Херсонщини, Миколаївщині та Одещині.
Частина слави цього переродження — у мемах. Молодь створила власну інтернет-міфологію довкола Гіги, яка вийшла далеко за межі музики. Ім’я артиста стало символом «щирого українського вайбу» — трохи наївного, дуже романтичного й абсолютно впізнаваного.
Саме самоіронічний тон, у якому ці меми створювалися, робив феномен Гіги живим і теплим:
він не перетворився на кумедну ікону минулого, а став своїм для молодого покоління, але не лише для молоді: якщо подивитись записи з концертів, під пісні Степана Гіги танцюють представники різних поколінь українців.
На хвилі нової популярності концерти Гіги почали збирати молодих слухачів, які знали його хіти напам’ять — часто краще, ніж їхні батьки. Відео зі співом багатотисячних залів, де зал захоплено співає «Цей сон», «Яворину» чи «Золото Карпат», стали візитівкою цього періоду.
Це не просто ностальгія — це було усвідомлене повернення до української музичної класики, яке стало частиною ширших культурних процесів: пошуку своїх, локальних, справжніх символів. Тим паче, коли символ вже є і з ним виросло не одне покоління українців. Пісні Степана Гіги аранжували і виконували в різних стилях — і вони неодмінно знаходили свого слухача: аплодисменти в залах і сотні тисяч переглядів — тому яскравий доказ.
Хор «Гомін» співає «Цей сон»
«Херсон, Херсон мені щоночі сниться»
Восени 2022 року на просторах ТікТок з'явився милий кавер на пісню «Цей сон» Степана Гіги, яка як раз підкорювала молодь. Цей кавер був абсолютно логічним, адже в ньому співали «Херсон, Херсон мені щоночі сниться».
Першими заспівали пісню військові і виклали в ТікТок. Відео набрало понад мільйон переглядів — і за кілька днів «Херсон, Херсон мені щоночі сниться» співали вже по всій Україні. Херсон тоді був окупований росіянами — і для херсонців в окупації така увага була важливою і цілющою. Виклав відео Євген Кравченко — херсонець у Силах оборони України. А вже за два місяці Сили оборони України звільнили місто від росіян. Відтоді «Херсон, Херсон мені щоночі сниться» херсонці співають часто: на зустрічах, в соцмережах.
Тримайте оригінал відео, яке тоді завірусилось
А згодом, після деокупації Херсона кавер на пісню Степана Гіги зробив Ярослав Миронюк — YARKIY. Тут уже — повноцінний кавер з новими словами. Понад два мільйони переглядів вже зараз.
Хто ми такі, щоб не написати вам слова цієї пісні:
Біля річки де моря кордон,
Там прекрасне є місто – Херсон
Там живуть люди дуже круті
Все достатньо в них було в житті.
Та одного похмурого дня
Та й прийшла окупантська свиня
Взяла добрих людей у полон,
Та не здався наш рідний Херсон!
Херсон, Херсон! –
Мені щоночі сниться!
Херсон, Херсон! –
І ЗСУ сміється!
Херсон, Херсон! –
Москалик покидає
В Херсоні знов
Гімн України грає!
Окупанти скажені скоти
Обіцяли, що тут назавжди
Та нарешті настав той момент:
ЗСУ розгромили їх вщент!
Обісрались від страху бомжі,
Взяли їх ЗСУ на ножі
Повтікали тупі сцикуни
Будем їсти тепер кавуни!
Херсон, Херсон! –
Мені щоночі сниться!
Херсон, Херсон! –
І ЗСУ сміється!
Херсон, Херсон! –
Москалик покидає
В Херсоні знов
Гімн України грає!
Херсон, Херсон! –
Мені щоночі сниться!
Херсон, Херсон! –
І ЗСУ сміється!
Херсон, Херсон! –
Москалик покидає
В Херсоні знов
Гімн України грає!
Нам дуже сумно, що ми вже не потрапимо на концерт Степана Гіги і що він так і не приїде до Херсона, але його пісні назавжди залишаться з нами. Світлий спомин легенді....
Читайте також: Листівка з Херсона в пам'ять про Алена Делона: актору виповнилося б 90
Тримаймося разом!
- Заходь до крамнички мерчу Kavun.City
- Підпишись на наш Telegram-канал: там — оперативні херсонські новини та інсайди
- Наш проєкт, присвячений новинам українського Криму: Кримська бавовна
- Наш Instagram: фото, колажі, короткі цікаві тексти
- Наш Youtube: подкасти, цікаві відео з Херсона та про Херсон
- Підтримати нас можна на PayPal [email protected]
Все буде Україна!
